Минюст разъяснил, за что можно эвакуировать автомобиль

У зв’язку з повідомленнями, що з’явилися у засобах масової інформації стосовно тимчасового затримання і доставлення транспортних засобів для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку, Міністерство юстиції вважає за необхідне поінформувати про такі правові підстави застосування зазначеного заходу адміністративного примусу.

Підстави тимчасового затримання транспортного засобу:

Підстави тимчасового затримання транспортного засобу визначені частиною першою статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, частина перша цієї статті передбачає, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено визначені Кодексом правопорушення, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

Зазначена норма пов’язує тимчасове затримання транспортного засобу з низкою правопорушень, у вчиненні яких є підстави вважати водія винним. Це, зокрема, такі правопорушення як:

• керування транспортними засобами, що мають несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою чи інші несправності, з якими відповідно до встановлених правил їх експлуатація забороняється, своєчасно не пройшли державного технічного огляду (стаття 121 Кодексу);
• експлуатація транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені або підроблені (стаття 121-1 Кодексу);
• керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред’явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що вимагаються Правилами дорожнього руху (стаття 126 Кодексу);
• керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння (стаття 130 Кодексу);
• порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами (стаття 1321 Кодексу);
• обладнання власниками або водіями транспортних засобів спеціально прихованими або замаскованими місцями, які використовуються для перевезення нелегальних мігрантів (стаття 206-1 Кодексу).

Слід мати на увазі, що цей перелік правопорушень не включає таких, що пов’язані з правилами зупинки чи стоянки транспортних засобів. Тобто, порушення водієм лише правил зупинки чи стоянки транспортного засобу, коли при цьому ним не вчинено іншого правопорушення, передбаченого вказаною вище нормою Кодексу, не може тягнути за собою затримання та доставлення транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку.

Крім цього, звертаємо увагу на те, що закон не надає працівнику Державтоінспекції права вибору щодо того, який саме захід застосувати при виявленні правопорушення – заблокувати транспортний засіб правопорушника чи доставити його за допомогою евакуатора для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку.

Законом встановлено, що тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою евакуатора, можливе лише в тому разі, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (частина перша статті 2652 Кодексу, стаття 52-1 Закону України «Про дорожній рух»).

У разі тимчасового затримання транспортного засобу працівник Державтоінспекції зобов’язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації (частина друга статті 2652 Кодексу).

При цьому, необхідно враховувати і те, що згідно з Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008р. №1102, у разі можливості усунення адміністративного правопорушення на місці його виявлення, доставлення автомобіля на спеціальний майданчик чи стоянку не здійснюється.

Отже, уповноважений працівник Державтоінспекції як крайній захід має право тимчасово затримати транспортний засіб шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку за допомогою евакуатора лише в тому разі, коли водієм вчинено правопорушення, передбачене визначеними нормами Кодексу, яке неможливо усунути на місці його виявлення, і при цьому транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.

Необхідно також враховувати, що згідно з пунктом 8.1. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009р. №77 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2009р. за №374/16390), вважається, що транспортний засіб створює значні/суттєві перешкоди дорожньому руху, якщо він робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною автомобільної дороги.

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.

Прийняття рішення про тимчасове затримання транспортного засобу

Окремо слід наголосити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Тому при прийнятті рішення про тимчасове затримання транспортного засобу чи доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, працівник Державтоінспекції повинен виходити з того, що здійснення владних управлінських функцій передбачає не лише формальне, буквальне дотримання вимог законодавства, а і врахування принципу верховенства права, зокрема, принципу пропорційності, як його складової.

Так, відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, втручання з боку посадових осіб держави у реалізацію конституційних прав власника має бути пропорційним ступеню суспільної загрози від вчиненого правопорушення.

У рішенні по справі "Спорронг і Лоннорт проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden)" Європейський Суд сформулював такий важливий принцип пропорційності втручання держави у приватні відносини: "...Суд повинен визначити, чи було дотримано справедливу рівновагу між вимогами інтересів суспільства та необхідними умовами захисту основних прав особистості...".

В свою чергу, рішення, яке є неадекватним ступеню суспільної загрози від правопорушення суперечить принципу верховенства права, а отже, і Конституції України.

Оскарження в суді рішення про тимчасове затримання транспортного засобу

Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України встановлюють, що у разі порушення прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб, особа за їх захистом вправі звернутися до суду.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд при перевірці дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень перевіряє, чи прийняті вони:

• на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
• з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
• обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно та розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом;
• пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, при реалізації працівниками Державтоінспекції своїх повноважень повинні бути враховані наведені критерії законності та обґрунтованості рішення.