За вікном промайнув поворот до аеропорту. Ще трохи, і машина мине об'їздну дорогу. А там недалеко і додому...
«Гладіатор» з «дрючком»
Раптом з-за повороту дороги з'явився легковик, що рухався назустріч, з боку міста. Миттєвий зблиск фарами пояснив усе – попереду рухомий пост ДАІ.
«Знову «вільні мисливці» на «полювання» вибрались!» – вирвалося у водія. «Це ж виставляють пости на дорозі з Київського моря і «нишпорять», рибалок ловлять. Люди з відпочинку їдуть, розслабились душею, а вони їм настрій псують. Якби ж за діло спиняли, а то гальмують всіх підряд – може, хтось випадково з горілчаним «перегаром» попадеться…».
Замовк водій, бо попереду крутий поворот, треба посилити увагу до обстановки на дорозі. З-за нього з'явилась машина з характерним «даішним» фарбуванням. Помітивши нашу машину, водій різко звернув на обочину і спинився. З-за керма вискочив «даішник» і, махаючи жезлом, неначе древній гладіатор мечем, побіг через дорогу напереріз нам.
Хоча в цей момент наша машина і була на закритому повороті та створювала цим тимчасово підвищену небезпеку для інших учасників руху, водій вирішив виконати вимогу працівника ДАІ.
Коли той наблизився, відкрив дверцята і, привітавшись, запитав, що є причиною зупинки. Міліціонер, не відповідаючи ні на привітання, ні на запитання, не представившись, простягнув руку і скомандував: «Документи!». Водій подав документи, однак повторив запитання: «Так в чому ж, таки, причина зупинки?». У відповідь почув: «Перевірка документів!».
Для чого потрібно було невідкладно спиняти автомобіль саме на повороті, створюючи передумови аварійної ситуації на дорозі, ми так і не зрозуміли.
«Мислитель» ризикував власним задом
Тим часом міліціонер продовжував детально вивчати документи, весь час схиляючись над відкритими водійськими дверцятами та глибоко втягуючи носом повітря. Так і хотілося розсміятись та сказати, щоб не напружував дарма легені, бо в машині сидять люди, які, крім чаю, на рибалці нічого не п’ють.
Однак стримався, бо інше притягувало увагу – «даішник» проводив перевірку, кожної секунди ризикуючи своїм життям, а також власним… задом, бо виставляв його трохи не на середину дороги.
Адже ситуація на дорозі, на той момент, дійсно створилась аварійно-небезпечна – на протилежній обочині дороги, на зовнішньому закругленні, обмежуючи маневр учасників руху, стоїть машина ДАІ. Навпроти неї, у внутрішньому вигині дороги, на обочині, стоїть, зупинена «даішником» для перевірки, наша машина. Між ними утворився вузький коридор проїжджої частини дороги, що обмежив можливість маневру для інших учасників руху. Розділова смуга, що розмежовує напрямки руху, на дорозі відсутня. Дорога в обох напрямках руху, з-за повороту, не проглядається ні міліціонером, ні іншими учасниками руху, що до повороту під'їжджають.
Сам «перевіряючий» стоїть на проїжджій частині дороги, спиною до її осьової лінії, лицем до автомобіля, втупившись у папери перед очима, тому по боках нічого не бачить. Необережний крок назад, у момент проїзду повороту іншим автомобілем, що нас оминає ззаду, і дорожньо-транспортна пригода, за його безпосередньої участі в якості потерпілого, неминуча. Тільки протокол уже не він буде складати, а його «більш везучий» колега.
У цей момент попереду, з-за повороту, з'явився інший легковий автомобіль «даішників». Різко змінивши на повороті напрям руху та перетнувши дорогу навскоси, він під'їхав до нашого автомобіля і зупинився на зустрічній (для себе) смузі руху, за спиною міліціонера, який перевіряв у нас документи.
Таким чином, водій другого авто ДАІ фактично перекрив корпусом свого автомобіля більш ніж наполовину уже і до того обмежений коридор руху. Не виходячи з нього, став розмовляти з «перевіряючим». Виясняв, що сталося, чи не потрібна допомога, говорив про якісь службові справи. За цей час повз нього проїхало два автомобілі, обережно маневруючи між нагромадженням транспортних засобів на шляху. За хвилину, наговорившись, водій автомобіля продовжив рух, а наша «перевірка» та пошуки (на кшталт «іду туди, не знаю куди, шукаю те, не знаю що»), продовжились.
Нарешті, у нашого водія не витримали нерви: «Шановний! Так для чого ж Ви мене зупинили?! Я щось порушив чи, може, моя машина в угоні числиться?!». У відповідь від «вільного мисливця» лише тупа заява: «Не ваша справа. Не заважайте!».
Однак уже через кілька секунд він ткнув, не дивлячись, водієві пачку його документів і дозволив їхати. З пачки випали кілька папірців і полетіли під машину, однак міліціонер на це не зреагував. На зауваження водія, навіщо він жбурляє чужі документи, той огризнувся, сів в автомобіль і поїхав.
Нам залишилось лише охарактеризувати «охоронця порядку, який спокій наш береже», «незлим тихим словом», зібрати розсипані документи та їхати додому.
Кому «копійки», а кому й гроші
Ну як, читачу, знайома тобі така ситуація?! Напевно, кожен другий водій скаже: «Так!».
Поведінка деяких працівників ДАІ на дорозі часто саме такою і є. Правила дорожнього руху України для них – лише джерело добування грошей, а не принцип поведінки, обов'язковий для всіх громадян України. Для них самих, як вони вважають, «закон не писаний». Тобто, лише у них права, а у інших – самі обов'язки. Перед ДАІ, у першу чергу, а не перед Законом.
Здається, в Україні, у черговий раз, підтверджується вислів відомого російського політика Черномирдіна: «Хотіли, як краще, а вийшло, як завжди…». Бажання влади вбити двох зайців одним пострілом – зменшити кількість порушень правил дорожнього руху і, водночас, поповнити держбюджет за рахунок адмінштрафів, піднявши їх планку до захмарних висот, мабуть, знову терпить фіаско.
Бюджет поповнюється, однак, здебільшого, у самих працівників ДАІ, а не у держави. Зокрема, за словами одного таксиста, пропозиція водія «вирішити» з «даішником» питання незначного перевищення швидкості руху на трасі «Київ–Чернігів» за допомогою стогривневої купюри, викликала лише сміх: «Буду я з-за копійок розмінюватись!».
Таким чином, здирництво залишилось, лише суми хабарів збільшились. Та й дійсно, навіщо «…на копійки розмінюватись…», якщо сама держава своєрідно стимулює це здирництво – адже зараз працівник ДАІ, який «сумлінно працює», збільшуючи кількість затриманих водіїв та кількість складених протоколів, стимулюється не тільки морально, але й матеріально.
Таким чином, окремі працівники ДАІ «доять двох корівок» – за рахунок держави отримують грошове забезпечення та додаткові види виплат (премії та ін.), а за рахунок водіїв – іншу «додаткову виплату» (хабарі).
Їм і з доганою жити можна
Конкретне запитання владі – а чи позбавляється премій чи частини грошового забезпечення працівник ДАІ, коли протокол, ним складений, не знайшов свого підтвердження в суді, а постанова скасована, як винесена неправомірно?
П.п. 2.22 «Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затверджена Наказом міністра МВС № 77 від 26.02.2009 року передбачає, що в разі скасування постанови, як винесеної неправомірно, проводиться службова перевірка, і стосовно винної посадової особи вживаються заходи дисциплінарного впливу, відомості про які додаються до матеріалів перевірки.
Однак чи суттєво насправді впливають ці «заходи дисциплінарного впливу» на рівень роботи ДАІ? Як говорять у силових структурах: «Догана – не … (венеричне захворювання. – Авт.). З нею жити можна…». А от якщо «по кишені вдарять» або й деяких «за хронічну тупість» звільнять з посади, то це буде більш дієво.
Адже ж це цілком логічно: зробив роботу якісно – отримуй премію, «напартачив» – позбавляєшся частини заробітку (грошового забезпечення). Так-так, не премії, а саме заробітку. Адже ж його виплачують міліціонеру саме за належне виконання покладених на нього посадових обов'язків, а не за те, що він форму носить, щоки надимає та набиває собі кишені за рахунок водіїв.
Премія ж – це своєрідна нагорода держави, заохочення за видатні успіхи для окремих осіб, які дійсно якісно працюють, а не додатковий вид грошового забезпечення для всіх. Це ще з історії Древнього Риму називалось методом «батога і пряника».
В армії США командир має право позбавити підлеглого якоїсь частини грошового забезпечення, наклавши деяку кількість штрафних очок за те чи інше порушення дисципліни. Така реакція на неякісне виконання підлеглим посадових обов'язків є дійсно дієвою формою впливу на дисципліну та на якість виконання дорученої роботи.
У нас же низька якість роботи конкретного «даішника» ніяк не критикується, їй не дається належна оцінка і «бездарі», які самі не знають Правил дорожнього руху та їх порушують, хоча поставлені контролювати їх виконання іншими, не відсіюються. Але хіба тільки вони мають право штрафувати інших, а їх самих – зась?!
На думку аварійного комісара однієї зі страхових компаній, близько 80% постанов працівників ДАІ можна опротестувати в суді і скасувати, як за суттю, так і з процесуального боку.
Для чого все це?!
Характерним прикладом є складення в березні 2009 року в м. Чернігові одного протоколу про адміністративне правопорушення. У ньому працівник ДАІ вказав, що виявив порушення водієм п. 8.7.3 п.п. «В» Правил дорожнього руху – той, нібито, проїхав на вимкнену додаткову секцію світлофора.
Мало того, що це річ дуже спірна сама по суті, тому що дуже важко оцінити дії водія в момент зміни сигналу – одна людина реагує швидше, інша повільніше, тому дії водія можуть бути абсолютно правильними, у відповідності до положень п. 16.8 ПДР – він, потрапивши в сам момент переключення сигналу світлофора на перехрестя, повинен закінчити маневр та звільнити перехрестя.
Крім цього, працівник ДАІ не врахував ще і людського фактора. У салоні затриманого ним автомобіля був ще й пасажир – свідок з боку водія, зафіксований у протоколі. Не думаю, що він буде свідчити (у такому спірному випадку) проти водія. А інспектор був сам.
Яким же буде результат розгляду даного протоколу в суді після отримання пояснення від водія та свідка? Думаю, сумнівів не буде – суддя відмовить у притягненні водія до відповідальності. Що це, як не брак у роботі? Адже ж працівник ДАІ не тільки марно витратив свій службовий час, а й час затриманого водія, а потім ще й час судді та його секретаря.
А в суді що, більш важливих справ немає, щоб ще й у цій «макулатурі» копирсатись? Таким чином, кілька посадових осіб будуть працювати задарма, безлуздо витрачаючи свій робочий час.
Сміх крізь сльози
Мимоволі спадає на думку стара водійська байка: «Відслужив хлопець у армії. Два роки в «учебці» сержантом був. Звик «керувати». Прийшов додому, а робити не хочеться. Дядько-міліціонер влаштував його в ДАІ, інспектором.
Стоїть він на обочині дороги з «дрючком». Їде автомобіль. Він його спиняє. Водій вийшов, а інспектор стоїть, бо не знає, що спитати. Нарешті: «А яка фара у Вас не буде горіти, якщо свічка на третьому циліндрі не працюватиме?» Водій отетерів, а потім каже: «Не знаю…». «Ах, не знаєте?! Тоді Вам штраф». Заплатив та й поїхав чоловік, не схотів сперечатися. Хлопцю сподобалось. Він те ж саме другому, третьому, десятому. Всі платять… Спиняє чергового, ставить те ж запитання, а у відповідь чує: «А на якому черевикові у тебе шнурок розв'яжеться, якщо я тебе по лобі «монтажкою» огрію?».
Часом саме такі от «Митрофани» вирішують долю водія на українських дорогах.
Взагалі, останнім часом здається, що ДАІ перетворилась зі спеціалізованого правоохоронного органу, що опікується підтриманням порядку на автомобільних шляхах, в якусь комерційну прибуткову фірму.
Дорожні знаки ставить хто попало і як попало – ніхто на це уваги не звертає, їздять під знаки, хто хоче і як хоче, не звертаючи уваги, чи це пішохідна зона, чи ні, газони перетворились на автомобільні стоянки – цього не видно, на це уваги – нуль. Працівники ДАІ займаються своїм особистим «полюванням». Не заважайте їм…
P.S. Додаткове тестове завдання до «Збірника задач з Правил дорожнього руху України»:
Хто несе відповідальність за порушення Правил дорожнього руху у випадку, зображеному на фото? Варіанти відповіді:
а) водій білого автомобіля, що їде під знак «В'їзд заборонено»;
б) особи, відповідальні за організацію автомобільної стоянки, бо знак установлено, скоріш за все, самовільно, без узгодження з ДАІ;
в) працівники ДАІ, які бачать ці порушення і не звертають на них уваги.
Сергій ЛИННИК газета "Високий Вал" [1]
Ссылки:
[1] http://val.ua/politics/ukraine/201664.html