|
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 753/2009року Головуючий по 1-й інстанції:
Матвієнко В.М.
Суддя-доповідач: Буленко О.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2009 року березня місяця 19 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Буленка О.О.
Суддів: Бондаревської С.М., Панченко О.О.
При секретарі: Колеснік Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Лубенської міської ради
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 січня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лубенської міської ради, ДП “Шляховик”, відділу комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-шляхової пригоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Лубенської міської ради, ДП “Шляховик”, відділу комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-шляхової пригоди. Підстави позову обґрунтовував тим, що 6 липня 2008 року він, керуючи власним автомобілем “Хюндай Соната” по вулиці Драгоманова в м. Лубни потрапив колесом до ями, залитої дощовими водами, яка була розташована на проїжджій частині дороги в результаті чого належний йому автомобіль зазнав технічних ушкоджень у вигляді: розриву автогуми, пошкодження диску колеса та лакофарбового покриття переднього бамперу. По даній дорожньо-шляховій пригоді працівниками Лубенського МВ складені відповідні матеріали з планом-схемою до них.
З тих підстав, що при зверненні до страхової компанії з заявою про виплату коштів по даному факту позивачу було відмовлено у виплаті оскільки пошкодження покришок колеса, викликане поганим станом проїжджої частини, наїзди на гострі предмети не є страховим випадком, посилаючись на те, що пригода сталася на дорозі, яка перебуває у комунальній власності Лубенської міської ради, на території м. Лубни, ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів, прохаючи стягнути на його користь матеріальну шкоду в сумі - 2904 гривні, що складається з: вартості робіт шиномонтажу - 50 гривень, автогуми - 580 гривень, диску колеса - 1539 гривень, вартості довідки про обставини дорожньо-шляхової пригоди - 85 гривень, та втрати товарного вигляду автомобіля на 5 % - 650 гривень, а також моральну шкоду в сумі 5000 гривень, яку пов'язував з перенесенням моральних страждань через пошкодження власного майна, порушення нормального ритму життя та тривалого не відшкодування матеріальної шкоди.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лубенської міської ради, ДП “Шляховик”, відділу комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-шляхової пригоди задоволено частково.
Стягнуто з виконавчого комітету Лубенської міської ради на користь ОСОБА_1 - 2254 гривні матеріальної шкоди, 500 гривень моральної шкоди, 400 гривень з надання правової допомоги, 59 гривень 50 копійок - судового збору, 30 гривень витрат за інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП “Шляховик”, відділу комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради про відшкодування матеріальної, моральної шкоди, заподіяних в результаті дорожньо-шляхової пригоди - відмовлено.
З вказаним рішенням не погодився виконавчий комітет Лубенської міської ради та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Апелянт вважає рішення суду таким, що постановлено з не правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. При цьому вказував на те, що позивачем не доведено причинний зв'язок вибоїни на дорозі з дорожньо-транспортною пригодою та матеріальними збитками, що виникли внаслідок неї, не надано належних доказів у підтвердження деформації диску та у підтвердження спричинення моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, доводи апелянта, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що 6 липня 2008 року позивач, керуючи власним автомобілем “Хюндай Соната” по вулиці Драгоманова в місті Лубни потрапив колесом до ями, що розташована на проїжджій частині дороги, в результаті чого його автомобіль зазнав технічних ушкоджень.
Згідно довідки ВДАІ Лубенського МРВ від 15 липня 2008 року транспортний засіб позивача в результаті в'їзду в яму на проїжджій частині, що була залита водою, отримав технічні ушкодження: деформований диск лівого переднього колеса ( титановий ), розрив колеса шини, пошкодження лако-фарбового покриття переднього бампера.
При зверненні позивача до страхової компанії з заявою про виплату коштів по даному страховому випадку йому було відмовлено у зв'язку з тим, що пошкодження покришок колеса, викликане поганим станом проїжджої частини, наїзди на гострі предмети не є страховим випадком.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції, вважаючи доведеними позивачем підстави обґрунтування позовних вимог, виходив з того, що нормами ст. 16 Закону України “Про автомобільні дороги” вказано, що вулиці і дороги міст знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю, а у 2008 році дороги міста Лубни органом місцевого самоврядування нікому не передавалися. При цьому судом було враховано норми Закону України “Про дорожній рух” та ст. 1166, 1167 ЦК України, що врегульовує підстави відповідальності особи по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися за наступних обставин.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб ... в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, доказами отримання автомобілем позивача технічних ушкоджень, наведених у довідці ВДАІ Лубенського МРВ, та доказами їх спричинення саме внаслідок в'їзду у залиту водою яму на проїжджій частині, та розміру матеріальної шкоди внаслідок цього є: довідка інспектора з ОРД ВДАІ з обслуговування Лубенського району та авто-технічної інспекції підпорядкованого УМВС України в Полтавській області ( а.с. - 7 ), довідка за фактом дорожньо-транспортної пригоди ( а.с.- 8 ), фотографії ( а.с. - 9-18 ), товарний чек ( а.с. -18 ).
Проте перелічені докази не доводять факту деформації диску. З наявних в матеріалах справи фотографій також не вбачається спричинення деформації диску, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які висновки спеціаліста, у яких би містилися перелічені технічні ушкодження, отримані внаслідок дорожньо-шляхової пригоди. В свою чергу, позивачем не заявлялося клопотання про проведення авто-технічної експертизи та не було проведено її самостійно. Дані, вказані у довідці інспектора з ОРД ВДАІ з обслуговування Лубенського району та авто-технічної інспекції підпорядкованого УМВС України в Полтавській області та довідці за фактом дорожньо-транспортної пригоди не можуть вважатися допустимим доказом, оскільки інспектор ДПС не являється фахівцем для надання відповідного висновку відносно технічних ушкоджень автомобіля.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не були доведені ОСОБА_1. в повному обсязі, оскільки ним не були надані належні докази у підтвердження технічних ушкоджень автомобіля, а тому не підлягає до задоволення вимога про відшкодування вартості диску в сумі 1539 гривень.
При цьому, колегія суддів, з урахуванням норм ст.ст.. 23, 1167 ЦК України, вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-шляхової пригоди, погоджуючись з її розміром, оціненим у 500 гривень.
Окрім цього, задовольняючи вимоги Копотуна про стягнення сум відшкодування до виконавчого комітету Лубенської міської ради, районний суд не врахував той факт, що ДП “Шляховик” в травні 2008 року було виграно тендер на виконання робіт по поточному ремонту та утриманню доріг загального користування, у зв'язку з чим в червні 2008 року згідно договору було відкрито фінансування, а в серпні 2008 року, згідно плану, ДП “Шляховик” проведені ремонтні роботи по вулиці Драгоманова в м. Лубни.
Таким чином, на момент вчинення дорожньо-шляхової пригоди - 6 липня 2008 року, вулиця Драгоманова в м. Лубни перебувала на балансі ДП “Шляховик” ЛДКП “Шляхрембуд”. Виходячи з цього, належним відповідачем у справі є ДП “Шляховик”.
За таких обставин, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 січня 2009 року підлягає скасуванню з постановленням нового, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1. до ДП “Шляховик” та стягнення на його користь вартості автошини в сумі 580 гривень, моральної шкоди в сумі 500 гривень і судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких входять: витрати на отримання правової допомоги в сумі 400 гривень, витрати на оплату судового збору в сумі 59 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень, та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лубенської міської ради та відділу комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-шляхової пригоди за безпідставністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Лубенської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 січня 2009 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП “Шляховик” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-шляхової пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ДП “Шляховик” на користь ОСОБА_1 580 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, 400 гривень за отримання правової допомоги, 59 гривень 50 копійок сплаченого судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1. до ДП “Шляховик” відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лубенської міської ради та відділу комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-шляхової пригоди відмовити .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя : /підпис/ О.О. Буленко
Судді: /підпис/ С.М. Бондаревська /підпис/ О.О. Панченко
КОПІЯ ВІРНО: Суддя Апеляційного суду
Полтавської області __________ О.О. Буленко
_________________
ДАЙвінг(Гайвінг)-вид інтелектуально –фізичного спорту;боротьба- основною ціллю якої є відстоювання прав і свобод громадян,які порушуються неродовими, та корумпованими працівниками Державтоінспекції .
|
Вход
FAQ
Поиск
сантиметров с достаточно острыми краями. 
тобто протоколу немає?
Критично? Фотки и замеры есть....Ввключительно - в схеме ДТП
