Вывод: законодательство Украины не содержит уголовной либо административной ответственности за ношение или применение электрошокера (электрошокового устройства).

СПЕЦІАЛЬНИЙ ПОРЯДОК
набуття права власності громадянами на окремі види майна

Громадяни набувають права власності на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається:
а) на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 21-річного віку;
на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 25-річного віку;
на газові пістолети, револьвери і патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії,-органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-ти річного віку;
(пункт "а" порядку доповнено абзацом третім згідно з
Постановою Верховної Ради України від 22.04.93 р. N 3131-XII)
на холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку;
(пункт "а" порядку доповнено абзацом четвертим згідно з
Постановою Верховної Ради України від 24.01.95 р. N 19/95-ВР)
б) на об'єкти, що перебувають на державному обліку як пам'ятки історії та культури, - спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток історії та культури (Мінкультури, Мінінвестбудом і Головархівом України);
в) на радіоактивні речовини - Державним комітетом України з ядерної та радіаційної безпеки у разі наявності висновку органів територіальної санітарно-епідеміологічної служби про можливість використання цих речовин майбутнім власником в існуючих у нього умовах.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 лютого 2013 р. Справа № 802/585/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

суддів: Бошкової Ю.М., Воробйової І.А.

за участю

секретаря судового засідання: Побережської В.В.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Євчук Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Міністерства внутрішніх справ України

про: зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати Департамент матеріального забезпечення Міністерства внутрішніх справ України розглянути його звернення від 11.01.2013 року та надати йому відомості щодо електрошокових пристроїв, які використовуються правоохоронними органами.

Позовні вимоги мотивує тим, що 11.01.2013 року він звернувся до Міністерства внутрішніх справ України з проханням надати йому інформацію про те, які електрошкові пристрої використовуються правоохоронними органами України, за придбання чи зберігання яких особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності згідно із ст. 195-4 КУпАП. 05.02.2013 року з Департаменту матеріального забезпечення Міністерства внутрішніх справ України він отримав відповідь за № 25/1/7-С-18 від 31.01.2013 року, якою йому відмовлено у наданні запитуваної інформації з тих підстав, що вказана інформація віднесена до інформації з грифом обмеження доступу "Для службового користування". Разом із тим, вважає протиправним посилання відповідача на пункти 5 та 14 наказу МВС України № 309 від 09.06.2011 року про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову таємницю в системі Міністерства внутрішніх справ України, оскільки електрошкові пристрої не відносяться до спеціальних засобів в розумінні тих термінів, які вживаються у цьому наказі. Зазначає, що інформація про електрошокери, які використовуються правоохоронними органами не є службовою інформацією і тому вона могла бути надана йому на звернення від 11.01.2013 року. Просить врахувати, що законодавство не міститься обмежень для громадян у придбанні чи зберіганні тих електрошокових пристроїв, які не застосовуються правоохоронними органами, що додатково свідчить про неправомірність відмови відповідача.

Під час розгляду справи з'ясовано, що адміністративний позов ОСОБА_1 заявлено до неналежного відповідача, у зв'язку з чим за його клопотанням на підставі ч. 1 ст. 52 КАС України судом проведено заміну первісного відповідача Департамент матеріального забезпечення Міністерства внутрішніх справи України на належного відповідача, яким є Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України).

У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги і надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечила та пояснила, що заява ОСОБА_1 від 11.01.2013 року у визначеному законом порядку була ретельно розглянута МВС України. За результатами розгляду надано відповідь № 25/1/7-С-18 від 31.01.2013 року, якою позивачу повідомлено, що електрошокові пристрої відносяться до спеціальних засобів активної оборони, які використовуються правоохоронними органами і заборонені для вільного продажу громадянам. Оскільки інформація про види та кількість бойової вогнепальної зброї, набоїв до неї, спеціальних засобів, які перебувають на обліку і зберіганні в чергових частинах міліції та інформація про забезпеченість органів та підрозділів внутрішніх справ озброєнням і спеціальною технікою є службовою інформацією, позивачу було відмовлено у наданні інформації щодо електрошокових пристроїв, які застосовуються правоохоронними органами України. Просить врахувати, що позивач просить суд зобов'язати МВС України розглянути його звернення від 11.01.2013 року, хоча таке звернення розглянуте з наданням письмової відповіді, яка отримана ОСОБА_1 Тому підстав для задоволення позовних вимог у цій частині немає. Крім того, заявленим адміністративним позовом позивач ставить питання про спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій, якими буде прямо порушено обов'язкові до виконання приписи законодавчих актів та які спричинять до розголошення службової інформації.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що поданий адміністративний позов не може бути задоволений з огляду на таке.

Встановлено, що 11.01.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до МВС України з проханням надати йому інформацію про те, які електрошокові пристрої (тип, модель, інші характеристики тощо) використовуються правоохоронними органами України, а також повідомити інформацію про електрошокові пристрої, за придбання чи зберігання яких особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 195-4 КУпАП.

Листом № 25/1/7-с-18 від 31.01.2013 року МВС України в особі Департаменту матеріального забезпечення повідомило позивача, що відповідно до низки Законів та підзаконних нормативно-правових актів України запитувана інформація є службовою і віднесена до інформації з грифом обмеження доступу "Для службового користування", а тому не може бути надана позивачу.

Перевіряючи правомірність дій та бездіяльності відповідача, які є предметом публічно-правового спору у цій справі, суд не вбачає правових підстав для визнання їх протиправними з наведених у позовній заяві обґрунтувань.

Так, згідно із п. 30 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про міліцію" в редакції від 01.01.2013 року (Закон № 565-XII) міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю.

Крім того, в силу положень ч. 1 ст. 12 вказаного Закону міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадку і в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону № 565-XII повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.

Порядок застосування спеціальних засобів особовим складом міліції та іншими працівниками органів і установ внутрішніх справ, військовослужбовцям внутрішніх військ, які залучаються до охорони громадського порядку і громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, та перелік спеціальних засобів визначаються Правилами застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, які затверджені постановою Ради Міністрів УРСР № 49 від 27.02.1991 року з наступними змінами і доповненнями (далі - Правила).

Згідно із п. 12 зазначених Правил електрошокові пристрої належать до спеціальних засобів активної оборони, що застосовуються при охороні громадського порядку. При цьому суд звертає увагу на те, що Правила не містять розмежувань електрошокових пристроїв за певними видами чи характеристиками і до спеціальних засобів правоохоронних органів відносять електрошокери в цілому, без будь-яких винятків.

Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок застосування електрошокових пристроїв (електрошокерів), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.02.1998 року за № 101 (далі - Інструкція), до електрошокерів відносяться пристрої, що використовують вражаючий ефект високовольтного розряду. Згідно з наказом МВС України № 364 від 06.06.1995 року до експлуатації допускаються тільки ті електрошокери, що пройшли випробовування і мають позитивний технічний висновок ДІУЦ "Спецтехніка" МВС України.

Пунктом 2 вказаної Інструкції передбачено, що електрошокери є засобами активної оборони працівників органів внутрішніх справ при охороні громадського порядку і призначені для стримування агресивності правопорушника, припинення опору з його боку при затриманні та відбиття нападу, а також для захисту від агресивних тварин.

Згідно із п. 8 постанови Верховної Ради України № 2471-XII від 17.06.1992 року електрошкові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами входять до Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України.

Таким чином, змістовний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що електрошокові пристрої є спеціальними засобами, що застосовуються міліцією та іншими правоохоронними органами при охороні громадського порядку і не можуть перебувати у власності чи користуванні громадян.

Аналізуючи правомірність відмови МВС України у наданні позивачу інформації про електрошокові пристрої (тип, модель тощо), які використовуються правоохоронними органами України, суд виходить з таких мотивів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації" (Закон № 2939-VI).

Згідно із ст. 1 цього Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень чи інших розпорядників публічної інформації. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Інформацією з обмеженим доступом згідно із статтею 6 Закону № 2939-VI є конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати інформація, що: 1) міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (ч.2 ст. 9 Закону № 2939-VI).

Таким чином, у випадках, коли згідно із ч.1 ст. 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" певну інформацію було віднесено до службової, документам, в яких ця інформаціях міститься, обов'язково надається гриф "для службового користування". Обов'язковість надання грифа пояснюється необхідністю особливого обліку та зберігання таких документів, зокрема для забезпечення належної реєстрації таких документів у системі обліку публічної інформації. Гриф надається як матеріальним носіям службової інформації, так і документам в електронній формі.

Встановлено, що наказом МВС України № 309 від 09.06.2011 року затверджено Перелік відомостей, що становлять службову інформацію в системі Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 1.1 цього Переліку документам, справам та іншим матеріальним носіям інформації, яка в системі Міністерства внутрішніх справ України віднесена до категорії службової інформації, надається гриф обмеження доступу "Для службового користування".

Пунктом 5.4 Переліку передбачено, що у сфері діяльності чергових частин (комендатур) службовою є інформація, що розкриває види та кількість бойової вогнепальної зброї, набоїв до неї, спеціальних засобів, які перебувають на обліку і зберіганні в черговій частині, кімнатах зберігання зброї.

У сфері фінансового та ресурсного забезпечення службовою є інформація про забезпеченість органів та підрозділів внутрішніх справ озброєнням та спеціальною технікою як в цілому по МВС, так і окремо по підпорядкованих органах та підрозділах; інформація про нормативні акти та службові документи МВС, що містять інформацію щодо норм належності, порядку зберігання та заходів із збереження озброєння, боєприпасів, спеціальних засобів, військово-хімічного та інженерного майна (пункти 14.1.3, 14.1.5 Переліку).

Норми аналогічного змісту закріплено також у Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Міністерства внутрішніх справ України, який затверджений наказом МВС України № 423 від 14.05.2012 року (пункти 1.1, 5.4, 14.3, 14.4, 14.5).

Отже, інформація, яку просить надати ОСОБА_1 у своєму зверненні від 11.01.2013 року, а саме відомості про електрошокові пристрої, які використовуються правоохоронними органами, відноситься до службової інформації у системі МВС України, має гриф з обмеженням доступу "Для службового користування", а тому не може бути надана позивачу, оскільки її розголошення заборонене вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Таким чином, дії МВС України щодо відмови у наданні ОСОБА_1 запитуваної інформації суд вважає правомірними і такими, що відповідають чинному законодавству України.

Посилання позивача на те, що електрошокові пристрої не відносяться до спеціальних засобів в розумінні тих термінів, які вживаються у наказі МВС України № 309 від 09.06.2011 року, суд до уваги не приймає, адже незважаючи на відсутність у пункті 1.5 цього наказу прямої вказівки на те, що спеціальними засобами є також електрошокові пристрої, змістовний аналіз інших спеціальних нормативних актів дає підстави для однозначного висновку про віднесення електрошокерів до спеціальних засобів правоохоронних органів України.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а суд відповідно до ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, що є в матеріалах справи, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.

З урахуванням вимог ст. 94 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 160, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Сало Павло Ігорович

Судді: Воробйова Інна Анатоліївна

Бошкова Юлія Миколаївна

реєстр тобі в допомогу,всі рішення проти людей.

1519/15500/2012

3/1519/11585/2012

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого Іщенко О.В.

при секретарі Анічкіній О. О.

представника Південної митниці Доманського С. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі справу № 1412/50000/12, що надійшла 29 серпня 2012 року з Південної митниці, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкаючого: АДРЕСА_1, про порушення митних правил, передбаченого ст. 472 МК України, -

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2012 року о 21 годині 38 хвилин у зону митного контролю п/п «Старокозаче-Тудора»митного поста «Старокозаче»Південної митниці, напрямком з Молдови до України, прибув рейсовий автобус марки », державний номер CNA888, сполученням «Кишинів (Молдова) - Одеса (Україна)». У вказаному автобусі в якості пасажира прямував громадянин Молдови ОСОБА_2.

Під час проведення митного контролю вищевказаного автобусу, пасажиру ОСОБА_2 було запропоновано заповнити митну декларацію та опитано усно по всім її пунктам. У декларації ОСОБА_2 заявив, що переміщує 850 гривень України та особисті речі. В ході проведення огляду багажу, який переміщував ОСОБА_2 у сумці з особистими речами, без ознак приховування було виявлено чотири електрошокових пристрою TYPE», які належать ОСОБА_2 та, які він незадекларував письмово та незаявив при усному опитуванні під час проходження митного контролю.

На підставі вказаних обставин співробітником митниці відносно ОСОБА_2 було складено протокол про порушення митних правил №1412/50000/12 від 10 серпня 2012 року за ознаками ст. 472 МК України.

Опитаний за обставинами даної справи ОСОБА_2 повідомив, що переміщував виявлені предмети через митний кордон України з метою їх продажу. Про те, що ці предмети необхідно декларувати ОСОБА_2 не знав.

Загальна вартість вилучених предметів, згідно з довідкою ТОВ «Експоцентр Одеса»від 13 серпня 2012 року, становить 1200 гривень.

Згідно статті 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутністю цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При складанні протоколу про порушення митних правил, ОСОБА_2 був повідомлений, що розгляд вчиненого ним порушення відбудеться у приміщенні Малиновського районного суду міста Одеси 13 вересня 2012 року о 09 годині 30 хвилин, про що власноручно розписався у протоколі, однак до суду у призначений час останній не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що винним він себе в порушенні митних правил визнає повністю тат просить справу у суді розглядати у його відсутності.

Представник Південної митниці у суді подання підтримав.

Прокурор до суду у призначений час не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши думку представника Південної митниці, дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, за кваліфікуючою ознакою: недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів Української PCP від 27 лютого 1991 року № 49 «;Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку»та Постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 1997 року № 829 «Про внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні»спеціальними засобами, що використовуються при охороні громадського порядку, є засоби активної оборони, до яких також відносяться електрошокові пристрої.

Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна»затверджено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб іноземних держав на території України. Згідно 8 пункту вказаного Переліку - не можуть перебувати у власності громадян на території України електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що використовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Статтею 370 МК України визначено перелік товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей громадян. Серед вказаного переліку не зазначені спецзасоби, які громадяни можуть переміщувати через митний кордон України. Також вказаною статтею визначено, що особистими речами вважаються серед перелічених інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб громадянина.

Відповідно до ст. 365 МК України громадяни за умови дотримання вимог МК України та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

Відповідно до наказу Держмитслужби України від 04 червня 2008 року № 604 «Про затвердження Порядку заповнення митної декларації при переміщенні громадянами предметів через митний кордон України»- з моменту прийняття декларації посадовою особою митного органу для оформлення вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення і за достовірність яких громадянин несе відповідальність згідно із законодавством.

Окрім викладеного, вина ОСОБА_2 підтверджується зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил № 1412/50000/12 від 10 серпня 2012 року, доповідною запискою від 10 серпня 2012 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2, митною декларацією, та іншими матеріалами справи.

Суддя при накладенні стягнення враховує: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, ступінь провини ОСОБА_2 та його ставлення до вчиненого, тому вважає необхідним і достатнім стягненням для останнього є штраф в розмірі 100 відсотків вартості товару, конфіскація на користь держави товару вилученого за протоколом про порушення митних правил № 1412/50000/12 від 10 серпня 2012 року.

Відповідно до ст. 519 МК України відшкодування витрат у справі про порушення митних правил стягується з особи, щодо якої винесено постанову про накладення стягнення, а саме з ОСОБА_2.

Керуючись ст. ст. 27, 33, 34, 252, 280, 283, 284 КпАП України, ст. ст. 464, 465, 472, 527, 528, 529 МК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, а саме 1200 гривень, конфіскації на користь держави товару, вилученого за протоколом про порушення митних правил № 1412/50000/12 від 10 серпня 2012 року.

Відповідно до ст. 520 МК України, стягнути з ОСОБА_2 на користь Південної митниці витрати за зберігання товару з 14.08.2012 року по 13.09.2012 рік, у сумі 85 копійок.

Відповідно до вимог ст. 511 МК України, у ОСОБА_2, для забезпечення стягнення штрафу, було вилучено 800 гривень, які необхідно звернути у державний бюджет України, тому необхідно призначити ОСОБА_2 штраф у вигляді 400 гривень (а.с.17).

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. На цю постанову також може бути принесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О. В. Іщенко

так а кто то до ВАСУ дошел?

*Согласно нормам действующего законодательства, в частности Приказа №17/17 от 29.11.2001г. и №92/669 от 10.10.2006г. Государственного
комитета по вопросам регуляторной политики и предпринимательства, СБУ, а также по признакам определенным Письмом СБУ №36/6294 от 06.10.2004г.

Порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами,

почему тогда в этой постанове (1519/15500/2012, 3/1519/11585/2012) не засудили за провоз на тереторию украины запрещенных товаров?
или по 195-4?