|
Адміністративний позов.
про визнання протиправним рішення про притягнення до адміністративної відповідальності і скасування протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст. 288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
Постанову ВВ № від 26.03.2010 винесено щодо мене інспектором ДПС – старшиною Сидоренко О.В. Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав:
Я, , 26 березня 2010 року, приблизно о 14 годині, керуючи автомобілем Мазда 3, державний номерний знак ВВ7711АО, рухаючись в крайній правій смузі по вул. Радянській, наближаючись до перехрестя з вул. Оборонна, повернув направо на сигнал у вигляді зеленої стрілки у додатковій секції світлофора.
Перед виконанням мною повороту сигнал основного світлофора був також зелений. Попереду мене також рухався інший автомобіль. Після виконання мною повороту мене було зупинено інспектором ДПС, який повідомив мені що я порушив правила дорожнього руху. На моє прохання пояснити що саме я порушив, інспектор відправив мене до іншого працівника ДАЇ, мотивуючи це тим що йому ніколи зі мною розмовляти.
Я вийшов зі свого автомобіля та підійшов до авто інспектора, де мені сказали, що нібито мною було порушено п. 16.9 Правил дорожнього руху(надалі за текстом – ПДР). (Під час руху в напрямку стрілки, ввімкнутої в додатковій секції одночасно з жовтим або червоним сигналом світлофора, водій має дати дорогу транспортним засобам, що рухаються з інших напрямків.), а саме : нібито я проїхав на зелену стрілку ввімкнену одночасно з червоним сигналом світлофора та при цьому не надав дорогу т. з. який рухався з іншого напрямку , за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом – КУпАП). При цьому, зупинив мене один інспектор, пояснював другий, а в цей час, доки я приводив аргументи і пояснював дорожню ситуацію, третій інспектор - старшина Сидоренко О.В., писав протокол, не зважаючи на мої доводи та прохання більш детально розглянути ситуацію.
Обставини, викладені в протоколі, не відповідають дійсності, є недоведеними і необґрунтованим, протокол складено з порушенням чинного Законодавства з наступних причин:
Я пояснив інспекторам міліції, що я не порушував ПДР і проїхав на дозволений для руху сигнал світлофора та надав дорогу іншим авто. Як я вже зазначив, коли я виїзджав на перехрестя попереду мене був автомобіль який зупинився на перехресті вже після того як ми проїхали світлофор, аби надати можливість закінчити маневр і дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя. Тим самим ми виконали п. 16.5 Правил дорожнього руху (У разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід.)
Після того як ці авто закінчили свій рух через перехрестя , я продовжив свій рух вслід за авто яке було попереду мене та закінчив свій маневр. Хочу зазначити, що на зазначеному перехресті у цей час завжди дуже інтенсивний трафік, 4 ряди, у кожному ряді по 3 смуги, тому завжди виникає ситуація коли авто виїзджає на зелений світлофор але одразу проїхати перехрестя практично неможливо, тому що треба надати дорогу тим хто закінчує свій маневр, але за цей час на твоєму ряді вже ввімкнено червоний сигнал світлофору, проте згідно п. 16.8 ПДР мені необхідно закінчити проїзд незважаючи на сигнал світлофора (Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.) Зважаючи на це, зрозуміло, що спочатку, проїхавши на зелений сигнал світлофору, я підїхав до початку перехрестя, та надав дорогу автівкам які завершували проїзд перехрестя, за цей час мій світлофор змінився на червоний, але я виконуючи п. 16.8 ПДР продовжив свій рух, і тепер вже інші авто що почали свій рух на зелений колір, повинні надати мені дорогу згідно п. 16.5 ПДР.
Треба зазначити, що інспектор знаходився на перпендикулярній мені вулиці, світлофор та місце де знаходилася моя машина,доки я надавав дорогу іншим машинам, йому взагалі не можуть бути видними(заважае будівля підземного перехіду), до тих пір коли я не виїду на вул.Оборонна. Тобто він не міг бачити, коли я проїхав повз світлофор, а саме, що коли я виїзджав на перехрестя був зелений сигнал, але я не міг одразу проїхати тому що згідно п. 16.5 ПДР спочатку надавав дорогу машинам які закінчували проїзд перехрестя, а потім вже сам користувався наданою мені дорогою.
Також, враховуючи вищезгадане слід зазначити, що згідно П. 1.10 ПДР дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість;
Тобто, водій того авто якому я нібито не надав дорогу, насправді надавав дорогу мені, пропускаючи мене завершити свій маневр згідно п. 16.8 ПДР.
Моє прохання допросити свідків, а саме водії авто які рухалися попереду та позаду від мене було проігноровано. Також не було зупинено авто, якому я нібито не надав дорогу.
Таким чином при розгляді справи не встановлені всі обставини, перераховані в ст. 280 КУпАП, та порушена стаття 256 КУпАП: "Протокол про адміністративне правопорушення повинний містити прізвища й адреси свідків, інші данні, необхідні для вирішення справи".
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює наявні докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Однак, старшиною міліції Сидоренко О.В. при складенні протоколу та виданні постанови використано недостовірні відомості, не взято до уваги всіх наявних доказів по справі, не надано належну оцінку моїм поясненням, викладеним у протоколі, а також не вислухано думки наявних свідків по справі, які могли б підтвердити відсутність передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП адміністративного правопорушення в моїх діях.
Також, відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 „ Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті ” встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Інспектором ДПС при складанні протоколу та накладанні штрафу повністю проігнороване врахування фактичних обставин справи у відповідності до визначення п.1.10 ПДР :
- «дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом».
Саме такі обґрунтування своїм діями та маневрам і були надані мною інспектору ДПС після зупинки, але були повністю відкинути ним і не враховані при складанні протоколу.
Використовуючи під час несення служби побутову відео камеру інспектор ДПС Сидоренко О.В. грубо порушив Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року № 111, а саме пункт:
18.1. Під час несення служби працівникам підрозділів ДПС забороняється:
18.10. Використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув.
Таких документів мені співробітником ДАІ надано не було.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
За таких обставин вважаю дану постанову необґрунтованою, такою що не відповідає нормам КУпАП та винесеною з перевищенням компетенції суб’єкта владних повноважень. Також під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 276, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Відтак, вважаю що рішення старшини міліції Сидоренко О.В. про складення на мене протоколу про адміністративне правопорушення є протиправним (незаконним), а постанова ВВ № від 26.03.2010 в справі про адміністративне правопорушення – підлягає скасуванню судом, оскільки я проїхав перехрестя на дозволений сигнал світлофора, поворот виконав відповідно до ПДР, і відповідачі не мають в розпорядженні доказів, які б могли підтвердити зворотне.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 7, 250, 251, 287, 288, 289, п. 3 ст. 293, 295 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 2, 4, 6-11, 17, 18, 19, 104, 105, 106, 108 Кодексу адміністративного судочинства України ,-
ПРОШУ:
1. Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП звільнити мене від сплати державного мита.
2. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ВВ № від 26.03.2010, про накладення на мене, , адміністративного стягнення по ст.122 ч.2 КУпАП в розмірі 425 (чотириста двадцять п’ять) гривень.
|
Вход
FAQ
Поиск
