Цитата:
06.07.2009 Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби (частина I)
Адміністративним судам України
Про деякі питання практики вирішення справ за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)
Оглядовий лист від 06.07.2009 №982/13/13-09
8. Товарна біржа не здійснює посередницьку діяльність при продажу об’єктів за біржовими угодами, а тому не є податковим агентом у розумінні пункту 12.3 статті 12 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Товарна біржа “А” звернулася до суду з позовом до державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Рішенням місцевого суду від 21 липня 2005 року, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 1 вересня 2005 року, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення в частині визначення товарній біржі “А”, відповідно до пункту 2 статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, пункту 7.1 статті 7, пунктів 12.1, 12.3. 12.6 статті 12 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, податкового зобов’язання за платежем з прибуткового податку та штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Висновок судів про наявність підстав для задоволення позову мотивовано тим, що товарна біржа не є податковим агентом громадян стосовно оподаткування доходів, отриманих від продажу автомобілів за біржовими угодами, а відтак, донарахування позивачу податкових зобов’язань з прибуткового податку та з податку з доходів фізичних осіб за такими угодами згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу спірної суми податкового зобов’язання слугував висновок державної податкової інспекції, викладений в акті перевірки від 15 жовтня 2004 року, про порушення пункту 7.1 статті 7, пунктів 12.1, 12.3 статті 12 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” внаслідок невиконання обов’язку податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб – продавців автомобілів за біржовими угодами, зареєстрованими товарною біржею “А”.
Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в редакції, чинній до набрання сили Законом України від 1 липня 2004 року № 1958-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” (з 4 серпня 2004 року), податковий агент – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Податковим агентом, зокрема, є фізична особа-суб’єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.
Пунктом 12.1 статті 12 вказаного Закону встановлено, що дохід платника податку від продажу об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.
Якщо об’єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу (пункт 12.3 статті 12 Закону).
Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” не розкриває змісту посередництва як ознаки податкового агента.
Відповідно до частини першої статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.
Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені (частина третя цієї статті).
Стаття 356 цього Кодексу регулює посередництво, пов’язане з випуском та обігом цінних паперів. При цьому суб’єктами такого посередництва визначені торговці цінними паперами, видами посередницької діяльності – виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов’язків з організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом; купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи; купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок (частини друга та третя).
Поряд із торговцями цінними паперами (суб’єктами господарювання, що здійснюють посередництво у сфері випуску та обігу цінних паперів) Господарський кодекс України окремо визначає статус фондової біржі (стаття 360).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що посередництво означає діяльність уповноваженого суб’єкта із вчинення юридичних дій в інтересах іншої особи від імені цієї особи або від власного імені.
Відповідно до частини першої статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям.
Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку (частина сьома цієї статті).
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про товарну біржу” товарна біржа є організацією, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій.
Обов’язками товарної біржі, як це передбачено частиною другою статті 280 Господарського кодексу України та статтею 4 Закону України “Про товарну біржу”, є: створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних, інформаційних та інших послуг; збір, обробка і розповсюдження інформації, що стосується кон’юнктури ринку.
Статутом товарної біржі “А” закріплено, що біржа реєструє факт укладення угод на торгах та вносить інформацію за укладеними угодами до реєстру угод; визначає порядок укладення і оформлення угод купівлі-продажу, веде облік біржових операцій; визначає регламент, місце проведення та умови торгів; надає учасникам біржових торгів необхідне обладнання, технічну та програмну підтримку; визначає заходи щодо управління ризиками, що можуть виникати на біржовому ринку; встановлює та наглядає за виконанням дисциплінарно-етичних норм учасниками біржових торгів.
Згідно з частиною першою статті 281 Господарського кодексу України основним документом, що регулює порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв’язання спорів з цих питань, є правила біржової торгівлі.
Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 “Біржові посередники” Правил біржової торгівлі товарної біржі “А” біржова торгівля здійснюється шляхом проведення біржових операцій членом біржі: за замовленням клієнта, від свого імені та за власний рахунок або від свого імені та за рахунок клієнта (брокерська діяльність); від свого імені та за власний рахунок для власних потреб чи з метою подальшого перепродажу (брокерська діяльність). Член біржі, статутом якого не передбачена посередницька діяльність, має право займатися виключно брокерською діяльністю з реальним товаром.
Оплата клієнтами послуг членів біржі або брокерів за виконання замовлень із купівлі-продажу на біржі здійснюється у вигляді комісійної або брокерської винагороди, розмір якої може регулюватися внутрішнім документом біржі. Інші послуги, які надають посередники, оплачуються за згодою обох сторін відповідно до чинного законодавства.
Оплата клієнтами послуг членів біржі або брокерів за виконання замовлень із купівлі-продажу на біржі здійснюється у вигляді комісійної або брокерської винагороди, розмір якої може регулюватися внутрішнім документом біржі. Інші послуги, які надають посередники, оплачуються за згодою обох сторін відповідно до чинного законодавства.
Пунктом 3.2 Правил біржової торгівлі визначено, що учасниками біржових торгів є брокери – фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту, обов’язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі; біржові маклери – працівники біржі, які ведуть біржові торги, фіксують усну згоду брокерів на укладення угоди на певних умовах; члени біржі – відповідно до Закону України “Про товарну біржу”; інші особи – за погодженням з директором біржі.
Біржова угода проходить два етапи укладення: починається з оголошення пропозиції продавця (1 етап) і закінчується в момент оформлення письмового біржового контракту (2 етап). Брокери або члени біржі зобов’язані підписати контракт, а біржа – зареєструвати його не пізніше наступного за укладенням угоди робочого дня. Відповідно до Правил біржової торгівлі біржовому контракту присвоюється реєстраційний номер, його форма та зміст затверджуються та засвідчуються печаткою біржі.
Частиною другою статті 15 Закону України “Про товарну біржу” встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Правовий статус товарної біржі свідчить, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність біржі не є здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи, а тому не є посередництвом.
Та обставина, що зареєстровані на біржі угоди не потребують нотаріального посвідчення, а приватні нотаріуси як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, Законом України від 1 липня 2004 року№ 1958-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” визнані податковими агентами, не означає, що товарна біржа через схожість юридичних наслідків реєстрації біржових угод з нотаріальним посвідченням договорів має статус податкового агента.
З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність законних підстав для визначення позивачу податкових зобов’язань відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення.
Учите матчасть...
Вход
FAQ
Поиск
