|
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.10.08 Справа №2а-2353/08/8
(17:33) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Габрись П.С., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до УДАІ ГУ МВС України в АРК
про визнання протиправними дій
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 паспортНОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1;
від відповідача: Габова Ганна Вікторівна, довіреність № 11/725 від 31.01.08; Ващенко Олександр Вячеславович, довіреність № 11/726 від 31.01.08
Сутність спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до УДАІ ГУ МВС України в АР Крим про визнання протиправними дій відповідача по вилученню посвідчення водія НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 і талону до посвідчення водія НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язання відповідача повернути зазначені документи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 липня 2008 року у позивача співробітниками УДАІ ГУ МВС України в АР Крим вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 і талон до посвідчення водія НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання постанови Совєтського районного суду АР Крим від 18.01.2002р. При цьому позивач зазначає, що про існування такої постанови йому нічого невідомо, до суду він не викликався. На підтвердження своїх позовних вимог надав суду довідку відділу ДАІ Совєтського району при УДАІ ГУ МВС України в АР Крим, згідно якої позивач у списках осіб, які позбавлені спеціального права керування транспортним засобами не значиться. 06 серпня 2008 року позивач звертався із відповідною заявою до відповідача, однак останній відмовив йому у поверненні зазначених документів.
Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.09.08 року відкрито провадження в адміністративній справі №2-а-2353/08.
Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.09.08 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 02.10.2008р.
Судове засідання 02.10.2008р. не відбулося у зв'язку із відрядженням судді та справу призначено на 20.10.2008р.
В судовому засіданні 20.10.08 позивач подав заяву про уточнення позову та зазначив, що талон до посвідчення водія НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачу було повернуто, у зв'язку із чим позивач просить залишити лише частину позовних вимог, а саме зобов'язати УДАІ ГУ МВС України в АР Крим повернути посвідчення водія НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 На підтвердження повернення талону до посвідчення водія НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач надав у судовому засіданні оригінал цього талону.
Відповідач у судовому засіданні подав суду письмові заперечення проти позову, в яких проти позову заперечує та пояснює, що 28.07.08 у позивача було вилучено посвідчення водія на підставі постанови Совєтського районного суду від 18.01.2002р. про визнання ОСОБА_1винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1, ст. 126 ч.1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення позивача права керування транспортним засобом на 12 місяців. В обґрунтування позовних вимог посилається на відповідь, яка надійшла від голови Совєтського районного суду від 04.08.2008р. №3/12844 відносно ОСОБА_1про його притягнення до адміністративної відповідальності, однак не надав суду копії цієї постанови суду.
Відповідач посилається на статтю 298 КУпАП і зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою до виконання, при цьому посилається на ч. 1 ст. 321 КУпАП і вважає, що строк стягнення повинний відраховуватися з моменту вилучення посвідчення водія. Відповідач надав суду докази того, що станом на 28.07.08 ОСОБА_1 знаходився в базі даних осіб, позбавлених права керування, однак посадова особа органів ДАІ Совєтського району видала позивачу недостовірну довідку про відсутність позивача у такій базі даних, у зв'язку із чим була притягнута до дисциплінарної відповідальності. Крім того відповідач посилається на п.22 Положення про порядок видачі посвідчень водія і допуску громадян до управління транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ №340 від 08.05.1993р. та вважає, що повернення посвідчення водія, позбавленого на 12 місяців і більше права керування транспортними засобами, може проводитися лише після здавання теоретичного та практичного іспитів та обов'язкового проходження медичного огляду.
У судовому засіданні 20.10.2008 року позивач підтримав позовні вимоги, представники відповідача, висловлюючи загальну думку, проти позову заперечували.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення позивача та його представника у судовому засіданні, суд,
ВСТАНОВИВ:
28 липня 2008 року співробітниками УДАІ ГУ МВС України в АР Крим у ОСОБА_1було вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 і талон до посвідчення водія НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується протоколом про вилучення від 28.07.2008р. (а.с. 5).
Як встановлено судом, підставою для вилучення зазначених документів про право керування транспортним засобом у протоколі від 28.07.08 зазначено постанову Совєтського районного суду АР Крим від 18.01.2002р. у справі №3-143/02 про притягнення ОСОБА_1до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Позивач звертався із листом до УДАІ ГУ МВС України в АР Крим від 06.06.08, в якому просив повернути йому вилучені документи про право керування транспортним засобом, однак у відповідь на своє звернення отримав відмову, викладену у листі УДАІ ГУ МВС України в АР Крим від 22.06.08, в якому із посиланням на лист Совєтського районного суду АР Крим від 04.08.08. №3/12844 зазначалось, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності і на виконання постанови суду про позбавлення права керування транспортним засобом було вилучено посвідчення водія та талон до нього (а.с.7, 8).
Згідно листа Совєтського районного суду АР Крим від 04.08.08 №3/12844, адресованого ОСОБА_1, слідує, що у відповідності до Інструкції з діловодства, а також Переліком судових справ, що утворюються у діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів, адміністративні матеріали за 2002 року були знищені, однак у відповідності до статистичної картки строк зберігання якої «постійно» 14 січня 2002 року на адресу суду відносно ОСОБА_1надійшов адміністративний матеріал за ст.130 ч.1 , ст.126 ч.1 КУпАП. 18.01.2002р. суддею Мамасуєвою Л.А. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення спеціального права (управління транспортним засобом) строком на один рік, зазначено, що 18.01.2002р. постанову було направлено до виконання в ДАІ Совєтського району (а.с. 6).
В судовому засіданні представник відповідача, висловлюючи загальну думку, пояснив, що в органах ДАІ облік осіб, яких позбавлено права керування транспортними засобами, ведеться в електронному вигляді, програмне забезпечення «АРМОР» є електронною базою даних, в якій міститься інформація про осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, в тому числі яких притягнуто до адміністративної відповідальності та відносно яких застосоване адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
На вимогу суду надати постанову Совєтського районного суду АР Крим від 04.08.08. у справі №3/12844 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.126 чи 130 КУпАП, представник відповідача пояснив, що надати саму постанову можливості немає, у відповідача така постанова відсутня, а на запит про надання копії такої постанови до Совєтського райсуду, відповідач отримав відповідь, що матеріали за 2002 рік знищені у зв'язку із спливом терміну зберігання. Пояснень того, чому постанову суду від 18.01.2002 року приведено до виконання лише в 2008 році не надав, однак зазначив, що згідно ч. 1 ст. 321 КУпАП строк стягнення повинний відраховуватися з моменту вилучення посвідчення водія.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача в судовому засіданні 20.10.2008 року, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Щодо правомірності дій відповідача по вилученню посвідчення водія позивача, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у відсутність встановлених законом повноважень на вчинення таких дій, з перевищенням своїх повноважень, без дотримання встановленої законом процедури, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Так, у відповідності до статті 1 Закону України "Про міліцію" від 20.12.90 №565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Відповідно до статті 7 Закону України "Про міліцію" передбачено, що до єдиної системи органів міліції входить державна автомобільна інспекція.
Абзацом 2 пункту 1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №341 від 14.04.1997, передбачено, що до складу Державтоінспекції входять департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті Державтоінспекції МВС, відділи (відділення) Державтоінспекції з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах, автомобільно-технічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи, підрозділи дорожньо-патрульної служби.
Отже, УДАІ ГУ МВС України в АР Крим є територіальним підрозділом міліції - державного органу, і тому відповідно до встановлених правил предметної підсудності розгляд спору за участю такого органу віднесений до компетенції окружних адміністративних судів.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про міліцію" від 20.12.90 N 565-XII міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом.
Згідно з п.2 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №341 від 14.04.1997, Державтоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, цим Положенням, нормативними актами МВС.
Відповідно до підпункту 5 пункту 5 вказаного Положення працівники Державтоінспекції під час виконання службових обов'язків мають право зупиняти транспортні засоби у разі порушення вимог правил, норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху, ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення довкілля, а також у разі наявності даних про те, що вони використовуються з протиправною метою, оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування і керування ними, дорожні (маршрутні) листи та відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним та іншим документам, а також перевіряти їх наявність у базах даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем Державтоінспекції, у передбачених законодавством випадках затримувати ці документи та вантажі.
Отже Положення про Державну автомобільну інспекцію передбачає можливість затримування документів на право користування і керування транспортними засобами лише у випадках, передбачених законодавством, тобто має бланкетний характер.
Пункт 21 ч.1 ст. 11 Закону України «Про міліцію» від 20.12.90 N 565-XII надає працівникам міліції право обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність страхового поліса (сертифіката), про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; проводити технічний огляд автомототранспорту.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу про вилучення документів від 28.07.08, він складений на виконання статей 317 та 321 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У відповідності до ст. 317 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів внутрішніх справ, зазначеними у пункті 2 частини другої статті 222 цього Кодексу.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 222 КУпАП від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 121-1, 122-3, 124-1, частинами першою і другою статті 126, частинами третьою і четвертою статті 127, статтями 128, 1281, частинами першою і другою статті 129, частиною четвертою статті 133, статтями 139, 140 цього Кодексу, - начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, Головного управління) Державної автомобільної інспекції, начальник або заступник начальника відділу (управління, Головного управління) дорожньої міліції, командир або заступник командира окремого підрозділу дорожньо-патрульної служби. В разі відсутності у районному, міському, районному у місті відділі внутрішніх справ відділення (відділу) Державної автомобільної інспекції зазначені справи розглядаються начальником або заступником начальника відділу внутрішніх справ. У розгляді таких справ можуть брати участь представники трудових колективів і громадських організацій.
Стаття 318 КУпАП визначає порядок виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Так, відповідно до ч.1 ст.318 КУпАП встановлено, що у разі винесення постанови про позбавлення права керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном вилучене відповідно до частини п'ятої статті 265 цього Кодексу посвідчення водія (свідоцтво, диплом) особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, не повертається.
Частина 1 статті 321 КУпАП передбачає, що водії транспортних засобів, судноводії і особи, що порушили правила полювання, вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права. Якщо зазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.
Після закінчення призначеного строку позбавлення спеціального права, а також у разі його скорочення відповідно до статті 320 цього Кодексу особі, щодо якої застосовано даний захід адміністративного стягнення, повертаються в установленому порядку вилучені у неї документи. Вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після проходження нею перевірки знань правил дорожнього руху у Державній автомобільній інспекції (ч.2 ст. 321 КУпАП).
Досліджуючи правозастосувальну дію статтей 318 та 321 КУпАП суд прийшов до висновку, що відсутність на момент вилучення у позивача 28.07.08 посвідчення водія у співробітників УДАІ постанови Совєтського районного суду АР Крим від 18.01.2002р., достовірність знищення якої на момент проведення вилучення підтверджується самим Совєтським районним судом АР Крим, позбавляла відповідача виконувати таку постанову, оскільки єдиною умовою для виконання судового рішення може бути лише саме судове рішення, а не інформація про нього.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд не може визнати належним доказом наявності підстав для застосування адміністративного стягнення відносно позивача лист Совєтського районного суду АР Крим від 04.08.08 №3/12844, адресований ОСОБА_1, відповідно до якого із посиланням на відомості статистичної картки слідує, що 14 січня 2002 року на адресу суду відносно ОСОБА_1надійшов адміністративний матеріал за ст.130 ч.1 , ст.126 ч.1 КУпАП, а 18.01.2002р. суддею Мамасуєвою Л.А. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення спеціального права (управління транспортним засобом) строком на один рік.
До того, ж невідомо за якою саме статтею КУпАП ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки згідно згаданого вище листа Совєтського районного суду АР Крим від 04.08.08 №3/12844 підтверджується факт надходження на адресу цього суду адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1за ст.130 ч.1 , ст.126 ч.1 КУпАП, в той час як не зазначено статтю, за якою ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності, що має суттєве значення з огляду на п.2 ч.2 ст. 222 КУпАП, яка надає органам внутрішніх справ накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і другою статті 126, а не статті 130 КУпАП.
У зв'язку з тим, що відповідач не міг надати постанову Совєтського райсуду від 18.01.2002р., на виконання якої було здійснене вилучення у позивача посвідчення водія, суд вважає, що дії відповідача по вилученню 28.07.08 такого посвідчення були протиправними та вчиненими у відсутність повноважень.
Судом встановлено наявність неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1за 2002-2007 роки, що свідчить про те, що органи ДАІ неодноразово зупиняли транспортні засоби, якими керував ОСОБА_1, однак посвідчення водія у позивача не вилучалось (а.с. 9).
Суд вважає неприйнятним посилання відповідача на п.22 Положення про порядок видачі посвідчень водія і допуску громадян до управління транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ №340 від 08.05.1993р. про можливість повернення посвідчення водія, позбавленого на 12 місяців і більше права керування транспортними засобами, лише після здавання теоретичного та практичного іспитів та обов'язкового проходження медичного огляду, оскільки дотримання цієї вимоги законодавства є можливим лише за умови законного та правомірного вилучення посвідчення водія, втім якщо дії відповідача по вилученню посвідчення водія, визнані судом протиправними, відсутні правові підстави для застосування таких наслідків.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на надані суду докази щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора з дізнання ВДАІ з обслуговування адміністративної території Совєтського району та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в АРК за те, що надав позивачу довідку НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3про те, що ОСОБА_1 за даними УДАІ ГУ МВС України в АРК у списках осіб, позбавлених спеціального права керування транспортними засобами, не значиться, оскільки така інформація не відповідала дійсності, оскільки спростування такої довідки самим відповідачем не надає суду підстави вважати правомірними дії відповідача по вилученню посвідчення водія 28.07.08.
Суд дійшов до висновку, що в спірних правовідносинах відповідач діяв як суб'єкт владних повноважень, є належним відповідачем у справі, при реалізації владних управлінських функцій з перевищенням встановленої законом компетенції.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 20.10.2008р., повний текст постанови складено і підписано 27.10.2008р.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим щодо вилучення 28 липня 2008 року у ОСОБА_1посвідчення водія НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2
3. Зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в АР Крим (95493, м.Сімферополь, вул. Київська, 158) повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) посвідчення водія НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2
4. Стягнути на користь ОСОБА_1(АДРЕСА_1) з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31115095700002; Банк: ГУ ДКУ в АРК Сімферополь; МФО 824026; Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, 22090200; ОКПО 34740405) судовий збір у розмірі 3 гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Кушнова А.О.
_________________
ДАЙвінг(Гайвінг)-вид інтелектуально –фізичного спорту;боротьба- основною ціллю якої є відстоювання прав і свобод громадян,які порушуються неродовими, та корумпованими працівниками Державтоінспекції .
|
Вход
FAQ
Поиск
. Водительское удостоверение осталось у меня на руках (на момент задержания у меня его с собой не было (за что был выписан отдельный протокол)). Недавно от знакомого узнал, что должен был сдать права в ГАИ, и если я сейчас туда пойду, гаишники потребуют сдачи ВУ и мне ещё год за руль сесть не светит.
