|
Даю козу по "ІСКРІ"(поміняйте на "РАДІС"):
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення
адміністративного стягнення щодо порушення Правил дорожнього руху
України, закриття провадження по справі про адміністративне
правопорушення від 03.02.2011 №236762.
Обгрунтування підсудності, територіальної підсудності. Цей позов підлягає розгляду в судах на підставі ст.288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи. Шумахер М.П. прописаний за адресою м. Київ, вул. Леніна 2, кв. 2, що належить до Деснянського району м. Київ. На підтвердження додається копія паспорта.
3 лютого 2011 року близько 07 год 20 хв я, керуючи автомобілем Chery Tiggo, державний номер АA0000IB, який належить мені, рухався по а/д Ульяновка-Миколаїв. Рухаючись з дотриманням правил дорожнього руху, о 07.20 я був зупинений інспектором ДПС Коблевської роти молодшим сержантом міліції Арсьоновим Андрієм Олександровичем.
На моє прохання назвати причину зупинки він відповів, що я перевищив швидкісний режим і показав зафіксовану на приладі "Іскра-1" швидкість 88 км/год. Після того, як я не погодився з тим, що ця швидкість належить моєму автомобілю, і у відповідності зі ст.251 КУпАП попросив надати докази приналежності швидкості саме моєму автомобілю інспектор Скуйбіда В.П. проігнорував моє законне прохання і пішов складати адміністративний протокол за перевищення швидкісного режиму в населеному пункті.
Вважаю, що притягнення мене до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим, недоведеним з наступних причин:
1. Правопорушення я не скоював, оскільки рухався у населеному пункті з дозволеною швидкістю (близько 58 км\год) із дотриманням Правил дорожнього руху України.
2. У момент, близький до вимірювання швидкості та зупинки, попереду мого автомобіля з більшою швидкістю рухався автомобіль Ніссан, якому ймовірно і належить швидкість, яку зафіксував інспектор приладом Іскра-1. Проте, попередній автомобіль інспектор не зупинив. Всі описані вище обставини справи були вказані інспектору та проігноровані ним.
3. Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, у даному випадку використовувався вимірювач швидкості Іскра №1846, що всупереч ст. 251 КУпАП не має функцій відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки. У протоколі та постанові відсутні докази того, що відображена на приладі Іскра швидкість належала саме моєму автомобілю. Фактично мені співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки швидкість та час, який ніби-то пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме мого автомобіля неможливо, а за таких умов різниця у часі між зупинкою мене інспектором та показами приладу може означати, що насправді виміряна швидкість будь-якого автомобіля, який рухався у кількох сотнях метрів попереду мого автомобіля.
З огляду на положення ст. 251 КУпАП, у якій міститься норма імперативного характеру щодо використання тільки тих технічних приладів та засобів що мають функції відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, вимірювач «Іскра-1» не може бути використаний як належний доказ по справі.
4. Під час вимірювання інспектор тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується.
5. Крім того ані в протоколі, ані в постанові у справі про адміністративне правопорушення не наведено даних про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконними у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Слід нагадати, що у відповідності до ст.10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Таких документів мені співробітником ДАІ надано не було.
Відповідно до ч.1 ст.268 КупАП мною було заявлено клопотання про розгляд справи за місцем мого проживання. Інспектор клопотання забрав але постанову все одно виніс за місцем порушення чим порушив мої права.
Враховуючі вищевикладене вважаю, що постанова №236762 по справі про адміністративне правопорушення від 03.02.2011 року винесена з порушеннями моїх прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню.
Згідно ст.72 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись статтями 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 2,6-11,18,19,71,100 Кодексу адміністративного судочинства України, –
ПРОШУ:
1. Витребувати з Відповідача докази приналежності швидкості, зазначеної у протоколі ВЕ1№126412 саме автомобілю Chery Tiggo, згідно вимог ст. 251 КУпАП
2. Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 03.02.2011 року №236762, про накладення на мене – Шумахера М.П. адміністративного стягнення по ч.1 ст.122 КУпАП в розмірі 255 (двохсот п’ятидесяти п’яти) гривень визнати протиправною та скасувати.
3. Провадження по адміністративній справі – закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.
ДОДАТКИ:
1. Копія постанови по справі про адміністративне правопорушення від 03.02.2011 року №236762 – 1 аркуш.
2. Копія протоколу ВЕ1№126412 – 1 аркуш.
«05» лютого 2011 року Шумахер М.П.
.........................................................................................................................
А також перегляньте цю постанову по "РАДІСУ" -вона допоможе Вам краще підготуватись досуду:
Справа № 2-а-1174/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2010 року м. Київ
Солом’янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Шевченко Л. В.,
при секретареві Прохоровій К. Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУ МВС України в Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
в с т а н о в и в:
У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УДАІ ГУ МВС України в Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.10.2010 позивач, керуючи власним автомобілем Саманд, державний номер НОМЕР_1, рухався на 268 км траси Н-03 між населеними пунктами Шатава та Кам’янець-Подільський. Він був зупинений інспектором ДПС за перевищення швидкості, яка була виміряна приладом «Радіс», і становила 65 км/год в зоні дії знаку 3.29 (Обмеження максимальної швидкості – 40 км/год). Інспектором ДПС було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв’язку із перевищенням встановленої швидкості, і винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним, оскільки швидкість, зафіксована приладом, не належить його автомобілю. У зв’язку з цим позивач просить скасувати постанову серії ВХ № 172936 від 30.10.2010.
У судовому засіданні позивач підтримав свій позов та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 19). Причини неприбуття до суду не повідомив, заперечення проти позову, будь-яких заяв чи клопотань не направив.
Суд за згодою позивача ухвалив продовжити судовий розгляд справи за відсутності відповідача в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 128 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 30.10.2010 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 6), в якому зазначено, що ОСОБА_1 30.10.2010 о
4 год. 44 хв. у зоні дії знаку 3.29 (40) ПДР на 270 км автодороги Н-03, керуючи автомобілем, рухався зі швидкістю 65 км/год, яка вимірювалась приладом «Радіс» № 4434, чим порушив п. 12.9 Правил Дорожнього руху.
30.10.2010 інспектором ДПС винесено постанову (а.с. 5), якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 грн.
Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Уповноваженою посадовою особою, що має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП є посадова особа органу внутрішніх справ (ст. 255 КУпАП). Згідно з ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, також покладено на органи внутрішніх справ (міліцію). Отже, адміністративне стягнення накладене на позивача правомочним органом.
Вимірювач швидкості «Радіс» фактично не є таким, який працює в автоматичному режимі. Його використання з метою фіксування правопорушень здійснюється безпосередньо працівником ДПС, він працює від акумуляторної батареї, відповідно до технічних характеристик має можливості вибору спеціальних режимів роботи.
Так, відповідачем за допомогою приладу «Радіс» було зафіксовано перевищення швидкості руху позивачем, однак даний прилад не дозволяє визначити швидкість конкретного автомобіля. За цих же обставин, вказана на ньому швидкість сумнівна, тому що радіолокаційний відеозаписуючий вимірювач швидкості «Радіс» має кут огляду, який регулюється, тобто може вказати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з п. п. 20.1, 20.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 № 111, технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями та методичними рекомендаціями про порядок їх використання. Працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.
У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фіксацію порушень ПДР, чи має ця особа відповідний допуск для використання приладу фіксації швидкості. Відповідачем та третьою особою не надано доказів щодо того, що прилад «Радіс» № 2032 сертифікований на території України, пройшов метрологічну повірку та має діюче свідоцтво про таку повірку.
Отже, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем при винесенні постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про адміністративне правопорушення, та не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався позивач.
Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, на думку суду, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.
Враховуючи те, що при винесенні постанови від 30.10.2010 інспектор ДПС припустився порушень порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, зазначена постанова підлягає скасуванню.
Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Керуючись статтями 33, 122, 222, 251, 254, 255, 256, 268, 283 КУпАП, статтями 2, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, –
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення ВХ № 172936 від 30 жовтня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу – скасувати.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
_________________
дайте нам бути такими якими ми є,
дайте нам спокій від ваших щоденних атак...
Славко Вакарчук.
|
Вход
FAQ
Поиск
