|
Текст самой апелляции:
до Дніпропетровського апеляційного аміністративного суду
юридична 49000, м. Дніпропетровськ, пр-т К. Маркса, 65
фактична 49083, м. Дніпропетровськ, пр-т ім. Газети "Правди", 29
через Заводський районний суд м. Запоріжжя
позивач Алиса Селезнева 69067 м.Запоріжжя вул. Майбутня,
тел. 8-067ххххххх, E-mail:
відповідач 75560, Херсонська область
Генічеський р-н
смт. Новоалексіївка, рота 2
Окремий батальйон ДПС ДАІ м. Таврійськ
ст. прапорщик Воронін Сергій Анатолійович
тел. невідомий, E-mail невідомий.
справа №ххххх-2009 р.
Заява про апеляційне оскарження була подана мною до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м.Запоріжжя хх серпня 2009 р. (вх. №хххх)
Апеляційна скарга
На ухвалу Заводського районного суда м. Запоріжжя від ххххх
Хх липня 2009 року Заводський районний суд м. Запоріжжя (суддя Марченко Н.В.) розглянувши адміністративну справу за моїм позовом до інспектора ДПС при УДАІ м. Таврійськ Генічеського району Херсонській області ст. прапорщика Вороніна Сергія Анатолійовича про скасування постанови ВТ №хххххх від 24 квітня 2009 року про адміністративне порушення, виніс рішення, яким постановив: в задоволенні позову Селезньовой Алісє відмовити.
З даним рішенням суду першої інстанції не згоден, вважаю його незаконним та необґрунтованим. Суд неправильно і не повною мірою дослідив докази і обставини справи.
Багато важливих та переконливих доказів позивача суд залишив без уваги.
Обставини справи.
хх травня 2009 року мною було одержано поштового конверту, в якому знаходились матеріали (цифрове фото мого автомобіля, постанова по справі про адміністративне порушення та сповіщення про направлення мені цих матеріалів)
хх квітня 2009 року інспектором взводу ДПС смт. Новоалексіївка ст. прапорщиком
Вороніним Сергієм Анатолійовичем було винесено на моє ім'я постанову ВТ № ххххххх по справі про адміністративне правопорушення за нібито порушення мною правил дорожнього руху. В постанові зазначено, що я хх.хх.2009 в 11-50 нібито рухалася по автошляху Харків-Симферопіль ( 491 км) на автомобілі TOYOTA, держ. номер ххххххх-хх зі швидкістю 127 км\год чим перевищил встановлену швидкість на 37 км\год. Повинна сплатити штраф у розмірі 340 гривень.
Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. Обґрунтування своїх вимог, докази по справі та прохання до суду першої інстанції я зазначила у своєму адміністративному позові.
Відповідач до суду не з’явився, але надав свої заперечення, які мені було показано тільки на останньому судовому засіданні.
Частина 2 Статті 71 Кодексу адміністративного судочинства «Обов'язок доказування» встановлює:
«В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.»
Тобто доводити наявність порушення повинен співробітник ДАІ (відповідач), а не я (позивач).
Суть неправильного досліджування доказів і обставини справи. Не звернення уваги суду на деякі важливі документи і докази, представлені позивачем.
Суд вважає, що відповідачем були зібрані всі необхідні докази по справі.
Матеріали адміністративної справи не містять жодного переконливого та отриманого законним шляхом доказу вчинення мною правопорушення.
У свою чергу, я маю ряд доказів, які спростовують всі звинувачення в мою адресу і навпаки, доводять неправомірність і незаконність дій відповідача.
А саме:
Доказ перший.
При складанні адміністративних матеріалів інспектор ДАІ керувався вимогами ст.14-1 та ч.б ст.258 КУпАП України. Згідно ст. 14-1 КУпАП України до адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Згідно ч.б ст.258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова по справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Значення слова «Автоматичний» по Ожегову: «Автоматичний - що відрізняється автоматизмом, мимовільний. Автоматичний - є автоматом або що здійснюється за допомогою автомата.» Значення слова Автоматичний по словнику синонімів: «Автоматичний – самодіючий.»
Логіка людей написавших статтю 14-1 КУпАП зрозуміла: Автоматичний засіб- це який без допомоги людини визначає автомобіль, що перевищує швидкість та фотографує його. Тому і протокол не складається, бо складати нікому. Такий пристрій висить над смугою руху, встановлен згідно нормативних документів, має прив'язку до місцевості, де існує певний швидкісний режим. Кожне такий пристрій, повинен мати доступ по виділеного каналу зв'язку, в зашифрованому вигляді передаває інформацію до Центру обробки даних, де фіксуються всі порушення. І все це повинно мати сертифікати, експертний висновок СБУ, Укрсепро, Укрспецзв’язку. Без повної сертифікації всіх цих органів прилади використовуватися державними органами не можуть.
Генеральна прокуратура України в своєму припису №0711/2-165-09 від 02 липня 2009 року на адресу начальника ДАІ МВС України Коломійця С.Г. вимагає припинити практику винесення постанов по справах про адміністратівні порушення, зафіксовані за допомогою вимірювача швидкості «ВІЗІР», без складання протоколів та без участі осіб, що притягуються до адміністратівної відповідальності. Цитую:"За інформацією ДП “Укрметртестстандарт”, вимірювач швидкості “Візир” не відноситься до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматизації процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.
Таким чином, застосування цього технічного засобу як підстави для безпротокольної форми фіксації адміністративних правопорушень та розгляді справ у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суперечить вимогам ст.ст. 258, 254, 268 КУпАП і суттєво порушує конституційні права громадян.» (Копію документа додаю).
«Візир» - не автоматичний засіб. З інструкції по використанню відомо, що виробити знімок порушника (зафіксувати) можна лише, натискув кнопку на приладі. Одже саме інспектор по своїй волі натискує кнопку фіксації, самостійно вибирає відповідний проміжок часу і фіксує вибраний ним момент часу, автомобіль і місце фіксації. Це написано в методичних рекомендаціях з використання РВВШ «Візир» (Копію документа додаю). Тобто, з втручанням людини, і ні про яку автоматичну фіксацію мова не іде. «Візир» взагалі немає автоматичного режиму.
Але ст. прапорщик Воронін С.А. на свій лад у запереченні до суду трактує статтю 14-1 КУпАП. Він виділяє лише фразу « чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису».
В такому зрозумінні стаття втрачає здоровий глузд. Навіщо виділяти особливості певних пристроїв, і тут же вказувати на абсолютно всі пристрої. Це все одно як написати в правилах дорожнього руху: «Водії можуть їхати на зелений, а також на інші кольори світлофора». З вищесказаного можна зробити висновок про грубе порушення інспектором ДАЇ Вороніним С.А. статей 14-1 КУпАП і ч.6 статті 258 КУпАП.
Доказ другий.
На місці ніби-то порушення мене ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст.14-1 КпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону.
Доказ третій.
Згідно із законом України «Про міліцію» співробітник ДАІ повинен притинати порушення ПДД. А також згідно п.12 Наказу від 13.11 2006 №1111 «О затвердженні інструкції по діяльності підрозділів ДПС інспекторові чітко вказано активно реагувати і запобігати порушенням ПДД, у тому числі і перевищенням швидкості, а не спостерігати за ними, які відбуваються в його присутності. Припис Генеральної Прокуратури України №0711/2-165-09 від 02 липня 2009 року на адресу начальника ДАІ МВС України Коломійця С.Г. також свідчить про це. Цитую: «Дії працівників ДАІ, які за допомогою указаних засобів (мається на увазі «ВІЗИР») лише фіксують, а не припиняють адміністративні правопорушення, суперечать вимогам п.5 ч.1 ст. 10 Закону України «Про міліцію», відповідно до якого міліція зобов’язана припиняти адміністративні правопорушення. …наведені порушення закону мають явний, очевидний характер, перешкоджають здійсненню працівниками Державтоінспекції накладених на них законом основних обов’язків, завдають істотної шкоди інтересам громадян.» (Копію документа додаю).
Мій автомобіль зобов'язані були зупинити (стаття 258 КОАП) і скласти протокол, чого не сталося.
Доказ четвертий.
Відповідач доводить: « Фіксація порушення швидкісного режиму проводилась хх.хх.2009 року вимірювачем швидкості радіолокаційним відеозаписуючим «Візир» № 0812571, який працював у стаціонарному режимі, на 491 кілометрі а/д М-18 Харків-Сімферополь. Указана ділянка дороги по швидкісному режиму відноситься до
інших доріг, де максимальна швидкість, згідно п.12.6 г) ПДР України, становить 90
км/год. На момент фіксації порушення водій рухався зі швидкістю 127 км./год., що більше дозволеної на 37 км./год. З урахуванням похибки вимірювання приладу (при стаціонарному режимі роботи 1-І км./год., при патрульному режимі +-2 км./год.) водієм було допущено перевищення максимальної швидкості 90 км./год.
більше ніж на 20 км./год.»
Але для таких висновків немає жодних підстав і ось чому.
Фотографія містить зображення автомобіля, його державного номера, невелику ділянку місцевості у вигляді фону, а також цифри, які вказують дату і час фіксації, і напис "Скорость {.}км./ч". Виходячи з цього, можна передбачити, що конкретний автомобіль в конкретний момент часу рухався з певною швидкістю.
Адміністративним правопорушенням є не рух автомобіля з певною швидкістю ( яка вказана на фотознімку), а "перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш ніж на двадцять кілометрів в час" (ст. 122 КпАП). У зв'язку з цим виникають питання: чим підтверджений факт перевищення швидкості і де була зроблена фотографія? Який дозволений швидкісний режим на ділянці, де фотографували співробітники ДАІ? Якими організаційно-технічними засобами гарантується достовірність інформації, яка представлена на фотографії?
Згідно ч. 2 ст. 283 КпАП постанова містить опис обставин, встановлених при розгляді справи. Тобто вказані обставини вже мали б бути встановлені раніше (наприклад при складанні протоколу зафіксувати ділянку та швидкісний режим на їй). Але окрім самої фотографії, інших доказів немає, а постанова у справі в розумінні ст. 251 КпАП таким не є. Рапорт співробітника ДАІ, де ніби то зафіксовано місце скоєння перевищення швидкості не може вважатися доказом. В рапорті можливо написати одне місце (наприклад населений пункт), а фотографувати в іншому (швидкісна дорога). Можливо, автомобіль знятий на трасі, де дозволена швидкість 110 кілометрів на годину, а не з швидкісним обмеженням у 90 км/год. Така дорога є на північ від Сімферополя (район, в якому нібито проводилася зйомка). І тоді, враховуючи вимоги статті 122 КУпАП (адміністративним порушенням є перевищення швидкості більш ніж на 20 км.\годину ) порушення швидкісного режиму немає. До речі, якби зйомка велася стаціонарною камерою з прив'язкою до місцевості в автоматичному режимі, як це передбачено ст. 14-1 КУпАП, то проблем з доказом місця правопорушення не виникло. Таким чином "фактичні" дані про місце здійснення адміністративного правопорушення виникають з нізвідки. Протокол, який міг би стати доказом і містить всі необхідні для вирішення справи відомості, у тому числі і про місце здійснення адміністративного правопорушення (ст. 256 КпАП), не був складений.
Доказ п’ятий.
Відповідач у своїх запереченнях пише: « Інспектор ДПС при УДАІ м. Таврійськ Генічеського району Херсонської області Воронін С.А. допущенний в 2 кварталі 2009 року до роботи з | спеціальними технічними засобами у відповідності до вимог наказу МВС України від 13.11.2006 .N0 1111, про що свідчить залікова відомість.
І тут же, в своєму розумінні статті 14-1 КУпАП намагається довести, що «ВІЗИР» це не спеціальний технічний засіб, а просто засіб фото-, відео- фіксації.
Так до роботи з якими пристроями допущений Воронін С.А.?
І якщо «ВІЗИР» це спеціальний технічний засіб з функцією фото-, відео- фіксації, то згідно ст. 14-1 КУпАП працювати він повинен в автоматичному режимі.
А «Візир», ще раз підкреслюю, в автоматичному режимі працювати не може в принципі.
Доказ шостий.
Відповідач доводить: «…Візир» № 0812571, працював у стаціонарному режимі, на 491 кілометрі а/д М-18 Харків-Сімферополь.», «… інспектор ДПС Воронін С.А. допущенний в 2 кварталі 2009 року до роботи зі спеціальними технічними засобами, про що свідчить залікова відомість.»
Але з фотографії автомобіля чітко видно, що фотографування проводилося в патрульному режимі. Текст внизу фотографії «ПАТРУЛЬ – 038 км/год». «ВІЗИР» таких написів, що працює в стаціонарному режимі, не видає. Звідси виникає питання: або ст. сержант Воронін С.А. недостатньо вивчив інструкцію з експлуатації і плутає режими роботи «ВІЗИРЯ», або постанова про правопорушення виписана до іншого фото. Або це взагалі фотомонтаж.
Доказ сьомий.
Відповідач у своїх запереченнях пише:» Вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний «Візир» зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за № 31473-06 та повірений у встановленому порядку , про що свідчать надані копії відповідних документів»
Дійсно, існує «Свідоцтво про визнання в Україні», на яке посилається відповідач. Але для легітимного використання в Україні цього недостатньо. Пристрій повинен мати ще ряд важливих сертифікатів та експертиз. Із цього приводу наступне:
Цитата з листа Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (№8/1-817 від 25.03.2009 р.) (Копію документу з повним текстом додаю):
«1. Пристрій автоматичної фіксації порушень правил дорожнього руху «Візир» (далі - Пристрій) органами ДАЇ України для проведення державної експертизи або сертифікації до Держспецзв’язку не надавався.
Процедур державної експертизи або сертифікації пристрій не проходив. Експертного висновку або сертифіката відповідності у сфері захисту інформації не має.
2. Держспецзв’язку інформувала (№8/1-2161 від 13.11.2008) МВС України про необхідність забезпечення захисту інформації а автоматизованій системі реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (далі-База) шляхом впровадження КСЗІ з підтвердженою відповідністю.
За станом на 17.03.2009 р. база не має впровадженої Комплексної системи захисту інформаціі (далі КСЗІ) з підтвердженою відповідністю. Заяви на проведення державної експертизи КСЗІ на Базі до Держспецзв’язку не надходило. Відомостей про проведення робіт із створення КСЗІ в Базі Держспецзв’язку не має. 3. Зробити висновок щодо неможливості довільної зміни отриманих за допомогою пристрою відомостей. їх коригування, знищення несанкціонованого доповнення, втручання в роботу Пристрою можна лише у разі позитивних результатів державної експертизи або сертифікації у сфері захисту інформації, а щодо неможливості вчинення тих самих дій стосовно внесених до Бази відомостей під час експлуатації – у разі позитивних результатів державної експертизи КСЗІ Бази.»
Згідно з законодавством України у сфері захисту інформації використання засобів захисту інформації використання захисту інформації (у визначенні ДСТУ 3392.2-97) та КСЗІ в автоматизованих системах вважається легальним, якщо вони мають документальне підтвердження своєї відповідності вимогам, встановлених нормативно-правовими актами. для засобів захисту інформації цн- Експертний висновок або Сертифікат відповідності, а для КСЗІ – Атестат відповідності. На цей час зазначених документів ні Пристрій , ні КСЗІ Бази не мають.»
Звертаю увагу суду на той факт, що РВВШ «ВІЗІР» не пройшов сертифікацію на предмет комплексного захисту інформації, внаслідок чого не можна бути впевненим в тому, що до фотографій, зроблених приладом, не вносились будь-які несанкціоновані зміни. Крім того, як випливає з відповіді Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (№8/1-817 від 25.03.2009 р.), використання в Україні РВВШ «ВІЗІР» без сертифікації на предмет комплексного захисту інформації є нелегітимним, а отже, незаконним. Таким чином, оскаржувана постанова винесена на підставі доказів, зібраних з порушенням закону, тому такі докази не можуть братись до уваги судом на підставі ч. 3 статті 70 КАСУ. Отже, дії Відповідача з використання РВВШ «ВІЗІР» без сертифікації на предмет комплексного захисту інформації є незаконними.
Додаткові підстави засумніватися в законності й доцільності застосування «Візира» виявили й у Контрольно–ревізійному управлінні (КРУ) Міністерства внутрішніх справ, про що йдеться у звіті цього контролюючого органу. Згідно з висновками експертів КРУ, «Візир» закуповували ще у 2007 році, і відтоді прилад не пройшов обов’язкової сертифікації. Не проведено також державної експертизи щодо його технічної та криптографічної безпеки у Державній службі спецзв’язку та захисту інформації України. Міністерству внутрішніх справ було рекомендовано сертифікувати прилад. Сертифікація триває й нині. Дивним, у такому разі, видається той факт, що ДАІ використовує несертифіковані прилади вже протягом тривалого часу, при цьому фіксуючи порушення й накладаючи чималі штрафи.
Повний текст листа начальника КРУ МВС Ураїни Малого М.П. (№ 17/350 від 12-06-09) додаю.
Доказ восьмий.
Как видно з технічних характеристик РВВШ «Візир»:
Максимальна дальність вимірювання на ровній дорозі не менше 400 метрів.
Дальність візуального визначення номерного знаку не більше 80 метрів.
У налаштуваннях є два режиму вимірювання швидкості: «Найближча ціль» та «Найшвидша ціль». В режимі «Найшвидша ціль» прилад фіксує швидкість самого швидкого автомобіля, котрий знаходиться в зоні вимірювання швидкості (не менше 400 м.) Інспектор натискає кнопку фото фіксації і в кадр потрапляє той автомобіль, котрий рухається в зоні дії фотокамери (не більше 80 м.) При великій щільністі дрожнього руху це дуже ймовірно. Саме на дорогах з великою інтенсивністю руху і рекомендують використовувати режим «ФОТО» укладачі методичних рекомендацій до «ВІЗИРЯ». А чим більше кількість автомобілів в зоні дії радара, тим більше вірогідність сфотографувати не автомобіль дійсного порушника.
Головна недосконалість «Візиря»: прилад частенько міряє швидкість одного автомобіля, фотографуючи при цьому зовсім інший.
Зі знімку випливає, що «Візір» працював в режимі «найшвидша ціль» (оскільки розмір стрілки співпадає розміром з малу літеру, що за даними виробника ЗАТ «Ольвія» (лист №114 від 28.04.2009 р.) є показником режиму роботи радара) та контролював швидкість автомобілів, що наближаються. Зі знімку не видно, чи присутні інші автомобілі на дорозі в контрольованому напрямку на відстані до 400 метрів від фотооб’єктиву Візіра, що не доводить їх відсутність, і відповідно, не дає змоги зробити висновок про те, що на контрольованому радарним вузлом Візіра полі відсутні інші автомобілі, що не потрапили до його фотооб’єктиву.
В листі-відповіді виробника РВВШ «Візір» ЗАТ «Ольвія» №114 від 28.04.2009 р., зокрема, зазначено: «Одиночная фотография может служить неоспоримым доказательством лишь в том случае, если в кадр попадает вся дорога и на ней просматривается только одно ТС, движущееся в контролируемом направлении.». Отже, виробник говорить лише про один випадок, коли одиночне фото може бути безспірним доказом вини водія – коли на фото видно ВСЮ ДОРОГУ в контрольованому радаром напрямку і коли на цій дорозі видно лише один транспортний засіб. Лише в цьому випадку можна бути впевненим, що швидкість, зафіксована радарним пристроєм Візіра є швидкістю цього єдиного присутнього на дорозі транспортного засобу.
Вказане підтверджується також «Письмовим роз’ясненням спеціаліста» – кандидата технічних наук за спеціальністю «озброєння та воєнна техніка», колишнього викладача кафедри квантово-оптичних озброєнь Харківського воєнного університету Павловича Романа Владиславовича. У відповіді на останнє питання «письмового роз’яснення» чітко вказано, що «Технічна можливість однозначно визначити, що швидкість, зафіксована радіолокаційним вузлом радіолокаційного відеозаписуючого вимірювача швидкості «ВІЗІР», належить транспортному засобу, зафіксованому оптичним вузлом радіолокаційного відеозаписуючого вимірювача швидкості «ВІЗІР» (сфотографованому, чи зафіксованому на відеозапису) ВІДСУТНЯ».
Зазначене також підтверджується «Експериментом №2», описаним в статті Вадима Добровольського «Пройтись по фотографии», опублікованій в червневому номері журналу «Авторевю» (№11(51) 2009), копія якої додана до матеріалів справи. В цьому експерименті зроблене дуже цікаве фото автомобіля, який стоїть поряд з водієм на швидкості 97 км/год. Отже, з доданої до оскаржуваної постанови фотографії не можна зробити висновок, що швидкість, зафіксована РВВШ «Візір» належить автомобілю марки TOYOTA держ. номер хох-хх-хх.
Доказ дев’ятий.
"Візир" фіксує і далі містить фотографічні зображення на власному жорсткому диску в одному з популярних форматів. Доступ до вказаних зображень абсолютно вільний. Будь-який інспектор ДАІ з мінімальними знаннями програм типа "Fotoshop" може створити на фотографіях автомобілів будь-які свідчення швидкості і на цій підставі зробити скільки завгодно постанов про накладення штрафів (Приклади фотомонтажу зображень з «Візира» додаю).
Сертифікація будь-якого приладу (програмно-апаратного комплексу) з боку «Державної служби спецзв'язку і захисту інформації України» означає, що доступ сторонніх осіб до зображень, що зберігаються, обмежений і робить неможливою їх несанкціоновану зміну. Так само, наприклад, як неможливо сторонній людині проникнути в систему, скажімо, банківського зв'язку або інших захищених каналів зв'язку...
Поки що доступ до "Візиря" і його зображенням нічим не складніше за доступ до звичайної "флеш-картки" (був би комп'ютер і відповідний порт)...
Отже цифрове фото, з точки зору доказу, річ сумнівна. При незахищених належним чином приладах виміру, системах передачі зображень в комп'ютер, а також самих комп'ютерів це можливо. А захисту всі ці пристрої на сьогоднішній день не мають. Що і підтверджують офіційні документи «Державної служби спецзв'язку і захисту інформації України» (№8/1-817 від 25.03.2009 р.). та лист начальника КРУ МВС Ураїни Малого М.П. (№ 17/350 від 12.06.2009 р.) Копії документів додаю.
Доказ десятий.
Крім того при винесені постанови була грубо порушена ст. 33 КУпАП яка зобов'язала при накладенні стягнення враховувати характер правопорушення, особи порушника, міру його провини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і посилюють відповідальність. В даному випадку з'ясувати всі ці обставини лише на підставі однієї фотографії просто неможливо.
Доказ одинадцятий.
Також була порушена ст. 268 КУпАП яка передбачає що справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і воно має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, і тому подібне. В даному випадку при винесені постанови мені не була надана можливість реалізувати свої права. Хочу відзначити що згідно статті 251 КУпАП матеріали які отримані за допомогою технічних засобів, які мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису або засобів фото- і кінозйомки, відеозаписи відносяться до переліку доказів окрім інших а саме : протоколу, поясненнями особи, свідків, висновком експерта, речовими доказами. Цього нічого немає.
Доказ дванадцятий.
Згідно ст. 252 КУпАП при оцінці доказів посадова особа керується своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всесторонньому, повному і об'ективному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В даному випадку доказів окрім фотографії немає. Отже з'являється питання об'єктивності і правомірності винесеного відносно мене постанови, враховуючи що навіть протокол не був складений.
Наведене дає підстави вважати, що судом при дослідженні спірних правовідносин не встановлено обставини, які мають важливе значення для вирішення справи:
- чи міг відповідач , використовуючи спеціальний технічний засіб «Візир» (не має автоматичного режиму), керуватися вимогами ст.14-1 та ч.б ст.258 КУпАП України;
- чи правильно відповідач уявляє собі глузд ст.14-1 КУпАП;
- чи повинен РВВШ «Візир» при використанні згідно ч.6 ст.258 КУпАП (виписка постанов про порушення без складання протоколу на основі фотокартки автомобіля) мати сертифікацію на предмет комплексного захисту інформації;
- чи може цей технічний засіб взагалі використовуватись для безпротокольної форми фіксації адміністративних правопорушень та розгляді справ у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності;
- чи повинен був інспектор ДАІ ст. прапорщик Воронін С.А. зупинити автомобіль, котрий перевищує швидкість, і тим самим присікти порушення ПДР;
- чи дійсно фотокартка була зроблена на 491 км. шляху Харків-Сімферополь, чи фото могло бути зроблено в другому місці з іншим швидкісним режимом;
- чи може відповідач доказати, що фото зроблено на 491 км автошляху Харків-Сімферополь, коли фотокартка немає ніяких прив’язок до географічної місцевості;
- чи може відповідач гарантувати, що швидкість на фотокартці належить саме автомобілю TOYOTA держ. номер хох-хх-хх;
- чи дійсно відповідач проводив фотоз’йомку в стаціонарному режимі «Візира»;
- чи може взагалі легітимно, а отже, законно використовуватись в Україні РВВШ «ВІЗІР» без сертифікації на предмет комплексного захисту інформації;
- чи можна внести несанкціоновані зміни в інформацію (фотокартку), яка знаходиться на жорсткому диску «Візира», на флеш-картці, чи при передачі у другий комп’ютер, чи в самому іншому комп’ютері;
- чи можна за допомогою комп’ютерних програм змінити значення швидкості на фотокартці;
- чи може ДАІ використовувати несертифіковані належним чином пристрої для фіксації правопорушень та накладання штрафів;
- чи може РВВШ «Візир» міряти швидкість одного автомобілю, а фотографувати при цьому зовсім другий;
- чи може відповідач стверджувати, що в зоні дії радару (більш ніж 400 метрів) в мить фото фіксації автомобіля TOYOTA держ. номер хох-хх-хх, не було інших автівок, які могли рухатись швидче чим згадана TOYOTA. Якщо «так», то чим він може це довести;
- чи повинен був відповідач при накладенні стягнення, як того потребує ст. 33 КУпАП враховувати характер правопорушення, особи порушника, міру його провини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і посилюють відповідальність;
- чи повинен був інспектор ДАІ згідно ст. 252 КУпАП при оцінці доказів всесторонньо, повно і об'ективно досліджети всі обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Повідомляю Апеляційний суд, що всі мої аргументи і докази були надані суду першої інстанції письмово і додатково оголошені в усній формі на судовому засіданні 06.08.2009 р. Виключення: «Припис Генеральної прокуратурі Україні №0711/2-165-09 від 02 липня 2009 року на адресу начальника ДАІ МВС Україні Коломійцю С.Г.» Причина: відсутність даного документа у позивача на момент суднового засідання.
Таким чином постанову Заводського районного суду в м. Запоріжжя винесено внаслідок неповного з’ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ст.. 202 КАС України це є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення рішення.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст..ст. 50, 162 КАС України
ПРОШУ:
1.Скасувати постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від хх.хх.2009 р. у справі № х-х-ххх-2009 р
2. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
3. Розглянути цю апеляційну скаргу в присутності позивача
4. Повідомити позивача належним чином про засідання Апеляційного суду
Додатки:
1.Копія постанови №хххххх від хх квітня 2009 року по справі про адміністративне порушення.
2. Копія фотографія, яка зроблена пристроєм «Візир» автомобіля TOYOTA держ. номер хох-хх-хх.
3. Копія припису Генеральної прокуратури України на адресу начальника ДАІ МВС України Коломійця С.Г. ( №0711/2-165-09 від 02 липня 2009 р.)
4. Копія листа-відповіді «Державної служби спецзв'язку і захисту інформації України»
(№8/1- 817 від 25.03.2009 р.).
5. Копія листа начальника КРУ МВС Ураїни Малого М.П. (№ 17/350 від 12.06.2009 р.)
6. Копія листа-відповіді генерального директора виробника РВВШ «Візір» ЗАТ «Ольвія»
Зайцева С.А. (№114 від 28.04.2009 р.)
7. Копія статті «Пройтись по фотографи» В.Добровольского (газета «Авто ревю»
№11(51) 2009.
8. Приклади фотомонтажу різних фотографій, зроблених приладами «Візир».
9. Копія «Методичні рекомендації по роботі з РВВШ «Візир»
Селезньова Аліса підпис
|
Вход
FAQ
Поиск
