|
Господа, Вам не надоело подтверждать стаж при открытии других категорий? Ведь при страховании стаж считают с даты выдачи авто. Как быть тем, кто водил долгое время авто за границей?
Это сегодня отправил в ОАС г. Киева.
Позовна заява
про визнання незаконними та скасування:
1. п. 9 Постанови КМУ № 340 від 8 травня 1993 р. Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами.
2. п. 2 у частині визначення терміну «безперервний стаж», п. 6 у частині вимоги документу, що підтверджує стаж, п. 12 у частині вимоги безперервного стажу. Постанови КМУ № 487 від 20 травня 2009 р. Про затвердження Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
I. Обставини справи
Станом на квітень 2012 р. бажаю відкрити категорії С та DЕ, крім наявної у мене категорії «В», власного автомобіля не маю. Кожен тиждень з 2006 р. керую автомобілями друзів або родичів, що не вимагає письмової форми передачі керування та дозволено чинним законодавством. у 2009 році навіть був вимушений укласти договір ОСЦПВВНТЗ на будь-який авто.
Автошколи та ДАІ вимагають у мене виключно документальне підтвердження стажу керування ТЗ для відкриття інших категорії.
Ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» не передбачено підтвердження безперервного стажу для відкриття інших категорій, існують вимоги лише до віку кандидата.
II. Обгрунтування позовних вимог.
Статтею 15 ЗУ «Про дорожній рух» встановлені основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами
Кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано:
мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку;
автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку;
автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії BE, C1E, CE), а також призначеними для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - особам, які досягли 19-річного віку;
автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, T) - особам, які досягли 21-річного віку.
Перелік медичних протипоказань (захворювань і вад), за наявності яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюються в акредитованих закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, які за результатами атестації отримали відповідний атестат. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв здійснюються спеціалістами, які відповідають визначеним кваліфікаційним вимогам. Перелік вимог до закладів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, визначаються спільним актом Міністерства внутрішніх справ України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань освіти і науки, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.
Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері. Основною формою державного контролю у сфері безпеки дорожнього руху за діяльністю закладів незалежно від форми власності і підпорядкування є державна акредитація закладу та атестація його викладачів, яка проводиться не рідше одного разу на п'ять років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації трактористів-машиністів та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері.
Теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та в центральному органі виконавчої влади з питань нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.
Отже, жодної вимоги щодо безперервного стажу та документів, що підтверджують стаж ЗУ «Про дорожній рух» не встановлює.
Пунктом 9 ПКМУ № 340 затверджено вичерпний перелік документів, що підтверджують стаж керування транспортним засобом, однак такий перелік суперечить чинному законодавству.
По-перше, відповідно до п.4 ст. 828 ЦКУ договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
По-друге, відповідно до п 2.2. ПДР власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
По-третє, людина може керувати транспортним засобом в іншій країні, повернутися в Україну, мати тривалий стаж за датою видачі посвідчення водія, навіть українського, але не зможе відкрити іншу категорію, бо ніяк не підтвердить керування в іншій країні.
Отже, будь-яка особа, яка має посвідчення водія могла керувати та мати стаж на підставі усного договору позички або в присутності власника або взагалі в іншій країні, але підтвердження факту керування потребує зусиль – від письмової та/або нотаріальної форми договору позички до встановлення відповідного факту у судовому порядку.
Крім того, п. 9 ПКМУ №340 встановлює, що стаж підтверджується для осіб, які керують власним транспортним засобом, - реєстраційними документами на такий транспортний засіб, але чи дійсно це підтвердить, що хтось користувався своїм автомобілем, якщо існує практика їх «продажу за довіреністю», що не виключає наявність у власника посвідчення водія?
Згідно ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
В даному випадку предметом оскарження є нормативно-правовий акти в частині вимог безперервного стажу кандидатів у водії.
Тобто, оскаржуваний нормативно-правовий акти безпосередньо стосується прав та інтересів всіх фізичних осіб, які отримують посвідчення водія відповідної категорії або будуть його отримувати.
Формулювання ч. 2 ст. 171 КАС України дозволяє зробити висновок про те, що фактично суб'єктом оскарження може бути необмежене коло осіб, оскільки проходження навчання та складання іспитів з отримання посвідчення водія є поширеним явищем, і будь-яка особа потенційно є кандидатом у водії.
При цьому, чинне законодавство не зобов'язує осіб, які мають намір пройти навчання та скласти іспити з отримання посвідчення водія, фіксувати свої наміри письмово будь-якими способами, тому відсутність будь-яких письмових доказів не може бути підставою для висновку про відсутність у особи наміру пройти навчання та скласти іспити з отримання відповідної категорії.
Факти передачі керування можуть підтвердити свідки.
В усіх країнах (в т.ч. Україні) стаж керування при оренді автомобіля або страхуванні рахується з дати видачі посвідчення водія.
Станом на квітень 2012 року я маю достатньо стажу, якщо рахувати з дня видачі посвідчення водія (2006 р.) , та бажаю відкрити вищі категорії, але чинна редакція Постанови №340 та 487 порушує моє право на відкриття інших категорій шляхом незаконної вимоги документально підтвердити наявний у мене стаж.
На підставі ст. 8, 171 КАС України,
Прошу шановний суд:
1. Поновити строк оскарження, оскільки про порушення свої прав дізнався лише в 2012 році при пошуку автошколи та підготовці цієї позовної заяви.
2. Визнати незаконними та скасувати:
2.1. п. 9 Постанови КМУ № 340 від 8 травня 1993 р. Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами;
2.2. п. 2 у частині визначення терміну «безперервний стаж», п. 6 у частині вимоги документу, що підтверджує стаж, п. 12 у частині вимоги безперервного стажу. Постанови КМУ № 487 від 20 травня 2009 р. Про затвердження Порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
3. Судові витрати стягнути з відповідача.
|
Вход
FAQ
Поиск
