|
Контроль та нагляд за додержанням законодавства, що регламентує розгляд скарг
Ефективність та законність адміністративно-процесуальної діяльності в цілому, та процедури адміністративного оскарження зокрема, покликані забезпечити ряд засобів, серед яких, важливе місце займає контроль. З точки зору теорії наукового управління, контроль – це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об’єкта з метою усунення його відхилень від заданих параметрів. У юридичній літературі контроль у сфері управління характеризується як „спостереження за відповідністю діяльності керованого об’єкта тим приписам, які він отримав від керуючого суб’єкта та виконанням прийнятих рішень”
Важливе значення контролю зумовлюється тим, що за його допомогою суб’єкт управління отримує інформацію про результати діяльності керованого об’єкта, а також про обставини, що можуть вплинути на виконання поставлених завдань. Отримуючи інформацію про стан діяльності контрольованого об’єкта, суб’єкт управління має можливість її координувати: попереджувати та адекватно реагувати на неправомірні дії, усувати помилки у його діяльності.
У наукових працях, присвячених дослідженню проблематики контролю у сфері державного управління, розроблена система завдань, які повинен вирішити суб’єкт у процесі здійснення контрольної діяльності:
1. Встановити фактичне виконання заданого управлінського рішення у виконавчо-розпорядчій діяльності підконтрольного об’єкта;
2. Дати об’єктивну оцінку обсягу діяльності підконтрольного об’єкта, яка становить предмет контролю;
3. Прийняти ефективне рішення направлене на удосконалення діяльності підконтрольного об’єкта, а у випадку виявлення правопорушень з боку останнього – привести у дію відповідні правоохоронні засоби, вжити профілактичних заходів для попередження порушень у майбутньому;
4. Забезпечити оперативне, найбільш повне та якісне виконання прийнятого за результатами контролю рішення
Разом із тим, вказаний перелік завдань, що потребують вирішення у ході здійснення контрольної діяльності, враховуючи обсяг повноважень контролюючого суб’єкта може бути певною мірою скоректованим.
В залежності від критеріїв, які покладаються в основу класифікації, розрізняють декілька видів контролю: внутрішній і зовнішній, відомчий (галузевий) та надвідомчий, загальний і спеціальний
Дослідження контрольних правовідносин, як відмічає О.В. Шоріна, необхідно починати з дослідження суб’єктів цих правовідносин, оскільки саме „природа, місце, роль суб’єкта контролю в системі соціального механізму управління суспільством є головними об’єктивними критеріями, за допомогою яких визначаються завдання, характер, форми і об’єм контролю”
Згідно ст. 28 Закону України „Про звернення громадян” контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій. Враховуючи даний перелік суб’єктів та класифікацію видів державного контролю, в залежності від суб’єктів його здійснення, можна виділити такі види контролю за дотриманням законодавства про звернення громадян: парламентський, президентський, адміністративний, контроль органів місцевого самоврядування. Опосередкований контроль за дотриманням законодавства при розгляді скарг здійснюють також суди. Правом здійснювати громадський контроль у сфері розгляду та вирішення адміністративної скарги наділені громадяни, об’єднання громадян.
_________________
Є книжки, які треба тільки скуштувати,
є такі, які краще проковтнути і лише
деякі варто розжувати і переварити.
Френсіс Бекон
|
Вход
FAQ
Поиск
