АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про скасування постанови в справі про адміністративне
правопорушення АЕ1 №........... від 13.02.2011р.

Звільнено від сплати державного мита відповідно до ст.288 КУпАП України.
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст.288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
13 лютого 2011 року о 18.00 год. інспектором ДПС БДПС ВДАІ для ОАТ м. Кривого Рогу та АТІ УМВС України в Дніпропетровської області прапорщиком міліції ....... Віктором Олександровичем (надалі за текстом - інспектор) відносно мене було винесено постанову АЕ1 №......... про притягнення до адміністративної відповідальності, за правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Вважаю дану постанову протиправною, та винесеною з порушенням чинного законодавства.
13.02.2011 р. приблизно о 17.55 год. я рухався на автомобілі ...........М, через перехрестя з вул. Курчатова на вул. Каспійська у м. Кривому Розі, одразу після чого був зупинений інспектором ДАІ. Не представившись, порушуючи ст.5 Закону «Про міліцію», він запропонував мені вийти з автомобіля та передати йому документи, бо я нібито здійснив порушення ПДР - проїхав перехрестя на забороняючий сигнал світлофора.
Я передав інспекторові документи та пояснив, що з порушенням ПДР не згоден. Та надав наступні пояснення - дорожні умови у момент зупинки, сутінки, хмарно, дорожнє покриття сухе із залишками опадів у вигляді снігу та льоду, швидкість руху в мене була близько 40 км/год., наявність попутних автомобілів: були, які рухались на видаленні 3-5 метрів за моїм автомобілем. Наближаючись до перехрестя, не доїжджаючи менше 3-х метрів до світлофора, я побачив як відбулась зміна сигналу світлофора із зеленого на зелений мигаючий, а потім, коли я був на лінії світлофору - одразу на жовтий. Усвідомлюючи відсутність у мене технічної можливості зупинити автомобіль в даних умовах і виконуючи вимоги п. 8.11. ПДР Україна згідно з якими: в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору водіям, які не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, враховуючи те, що застосування екстреного гальмування в умовах слизького дорожнього покриття може призвести до втрати контролю над автомобілем і створення аварійної ситуації для транспортних засобів, що рухалися позаду мене, і буде суперечити вимогам п. 12.9 (г) ПДР України які прямо забороняють водієві різко гальмувати (крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортної пригоді), а так само відсутність на перехресті інших учасників дорожнього руху, яким я потенційно міг створити аварійну ситуацію, мною було прийнято рішення проїхати перехрестя, відповідно до вимог п. 16.8 ПДР України - водій, який виїхав на перетин проїжджих частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.
Незважаючи на мої пояснення інспектор склав 13.02.2011 року о 18.00 год протокол про адміністративне правопорушення АЕ1 №....... в якому вказав, що 13.02.2011 року о 17.50 по вул. Курчатова у м. Кривий Ріг я, ........ О.Л., керуючи автомобілем .......... на перехресті з вул. Каспійською проїхав перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3.е ПДР України. Виказав аргументи, що викладені вище, я не погодився з обвинуваченням в скоєнні порушення, оскільки діяв повністю відповідно до вимог ПДР України. Однак, не надавши жодних інших доказів моєї провини, незважаючи на вимоги ст.251 КУпАП, керуючись тільки своєю суб'єктивною думкою о 18.00 год. 13.02.2011 року інспектор виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення АЕ1 №........ після чого дав мені на підпис обидва документа одночасно.
З метою підтвердження правильності прийнятого мною рішення нижче наводжу розрахунок гальмівного шляху для даного автомобіля в зазначених дорожніх умовах:
So= (t1+t2+0,5t3) Va/3,6+Va2/26j

де:
So - довжина гальмівного шляху автомобіля;
t1 - час реакції водія на необхідне на усвідомлення зміни дорожньої ситуації, прийняття рішення та початок проведення необхідних дій (0,3);
t2 - час запізнювання спрацьовування гальмівного приводу (0,2);
t3 - час наростання уповільнення автомобіля (0,15 - 0,2);
j - уповільнення при гальмуванні (3,9 - 5,9).

* Формула розрахунку гальмівного шляху, а так само всі дані і коефіцієнти бралися з довідкової літератури:
«Експертний аналіз дорожньо-транспортних пригод» - Галаса П.В., Кисельов В.Б., Куйбіда А.С., Лахно Ю.О. , Надгорний Г.М.,. Український центр післяаварійного захисту «Експерт Сервіс» Київ 1995 рік.
«Безпека руху автомобільного транспорту. Аналіз дорожніх пригод »- Боровський Б.Є. Лениздат 1984 рік.

Виходячи з наявних в даних і провівши розрахунки, ми отримуємо наступне: з моменту візуального спостереження зміни сигналу світлофора до повної зупинки автомобіль подолає від 17,1 до 22,2 метрів. Дані, отримані при розрахунку повністю підтверджують відсутність у водія керівника даними ТЗ технічної можливості зупинити автомобіль у межах місця зазначеного в п. 8.10 ПДР України. Таким чином, прийнявши рішення проїхати перехрестя не застосовуючи екстрене гальмування, я діяв у повній відповідності до вимог п. 8.11 ПДР України, що прямо рекомендує проїхати перехрестя в разі відсутності технічної можливості зупинити автомобіль без застосування екстреного гальмування в межах місця зазначеного в п. 8.10 ПДР України , що при необхідності можна підтвердити провівши автотехничні дослідження даної дорожньої ситуації. З висунутим мені звинуваченням у порушенні п. 8.7.3.е я не згоден, оскільки діяв у повній відповідності з вимогами правил дорожнього руху України. Вважаю дії інспектора, який склав відносно мене протокол про адміністративне порушення незаконними, необґрунтованими, і такими, що не відображають істинних обставин справи.
Крім того, одночасне із складанням протоколу винесення постанови в справі про АП свідчіть про формальність процедури розгляду справи, та грубо порушує мої права згідно ст.268 КУпАП та вимоги законодавства щодо порядку адміністративного провадження, та вказує на повне ігнорування інспектором вимог закону. Своїми діями інспектор ДПС Таранов В.О. грубо порушує ст. 19 Конституції України - Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Прошу звернути увагу, що згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину до тих пір поки провина не буде доведено в законному порядку, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущенні і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 252 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) зобов'язана оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю. Дана вимога було повністю проігноровано інспектором. У моїх діях не було ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 КУпАП. Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Як видно з наведеного, в моїх діях відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, отже інспектором ДАІ щодо мене було безпідставно складено протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №.........., більш того даний протокол складено за повної відсутності доказів, з численними порушенням вимог чинного законодавства. З моєї сторони повністю виконані вимоги п. 8.11, п. 12,9 (г), п. 16.8 ПДР України.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст. 19, 55, 62 Конституції України, ст.ст. 247, 287, 288, 293, КУпАП, ст. 2, 6-11, 18, 19, 71, 104-106, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПРОШУ: