Если до пешеходов было 10-15 метров, то ситуация аналогична моей и плюс ваши дополнительные дорожные условия (дерево, плохо видно знак...)
Адміністративний позов про скасування постанови про адміністративне правопорушення № 097110 серії СА від 12.02.2010 року
12 лютого 2010 року інспектором ДПС відділу Державної автомобільної служби м. Умань , Черкаської області , старшим сержантом міліції Гевеленко Т.В. було складено щодо мене протокол та винесено постанову серії СА № 097110 про адміністративне правопорушення .
Із постанови вбачається, що я, 12 лютого 2010 року о 13 год.15 хв. , керуючи автомобілем «ВАЗ-2101» з державними номерами ____ по вул. Київська, м. Умань , Черкаської області не надав перевагу у русі пішоходу на нерегульованому пішохідному переході.
Відповідно до винесеної постанови я скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та постановлено на місці накладення на мене штрафу у розмірі 255 ( двісті п’ятдесят п’ять) гривень.
З даною постановою я не згідний і вона не відповідає вимогам закону та обставинам справи з наступних підстав.
Дійсно, 12 лютого 2010 року я рухався по дорозі вул.Київської, м. Умань, Черкаської області . У момент мого наближення до пішоходного переходу пішоходів на ньому не було. Вони зійшли на нього з тротуару пізніше, коли автомобіль вже почав перетинати перехід. Між тим, п.18.1 ПДР зобов'язує водія зменшити швидкість при наближенні до переходу, а при необхідності зупинитися, якщо на зазначеному переході знаходяться пішоходи, але не будь-які, а лише ті, яким може бути створено перешкоду чи небезпеку. П.1.10 ПДР дає визначення цих понять, але, по-перше, тільки для водіїв транспортних засобів, і сумнівно, чи можуть вони взагалі застосовуватися для пішоходів. По-друге, для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. І щоб ця зміна була саме вимушеною, тобто без неї існувала реальна небезпека наїзду.
В даному випадку при проїзді пішоходного переходу пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходили її спокійно, не були змушені змінювати ані швидкість, ані напрямок руху, небезпеки наїзду на них не існувало, уникати наїзду вони не були змушені, тим більше не були вимушені робили цього різко, що є необхідним для визнання обстановки аварійною. Боковий інтервал до пішоходів також був безпечний. За таких умов обов'язку водія знижувати швидкість або зупинятися не існувало, оскільки не було пішоходів, відповідних ознакам, переліченим у п.18.1 ПДР, а отже, не було умов для застосування даного пункту.
Також слід зазначити, що ст.122 КпАП України недаремно передбачає окрему відповідальність за ряд звичайних порушень ПДР, саме за такі, якими створено аварійну обстановку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення безпеки. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які б дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, по справі нічим не підтверджено.
Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам ст.251, 256, 280 КпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким ніби-то було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст.269 КпАП така особа є потрепілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст.272 КпАП є свідком. У відповідності до ст.256 КпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов'язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися у протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потрепілих та свідків.) У відповідності до ст.251 КпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст.256 КпАП та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. За таких умов говорити і про доведеність правопорушення не можна.
Співробітником ДАІ на протиріччя вимогам ст.256, 272 КпАП не зазначено у протоколі свідка, вказаного мною, а саме ______ (адреса), який знаходився зі мною в автомобілі, посилаючись на те, що він ніби-то є зацікавленою особою, хоча КпАП України не знає таких обмежень і прямо вимагає фіксації даних та пояснень свідків, як будь-яких осіб, про яких є дані, що їм відомі обставини, які підлягають встановленню по даній справі. Вочевидь, що безпосередній очевидець події у будь-якому разі є такою особою. Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до мене співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.
Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання інших доказів по справі, - не тільки порушує мої права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.З КпАП. За таких умов мої права при такому розгляді справи грубо порушено.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою і я вважаю її незаконною , та такою, що підлягає скасуванню .
У відповідності до ст. 288 КУаПА України, при оскарженні постанови про адміністративне правопорушення скаржник звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного та у відповідності із ст.17 106 КАС України, ст.ст. 293, 288 КУпАП України ,
ПРОШУ:
1. Винести рішення, яким скасувати постанову № 097110 серії СА від 12.02.2010 року про стягнення штрафу в сумі 255 грн., яка винесена інспектором дорожньо-патрульної служби ВДАІ м. Умань, Черкаської області, старшим сержантом Гевеленко Т.В.
2. Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
ДОДАТОК: 1. Копія постанови № 097110 серії СА від 12.02.2010 року
2. Копія протоколу про адміністративне правопорушення (інспектором дорожньо-патрульної служби ВДАІ м. Умань, Черкаської області, старшим сержантом Гевеленко Т.В. мені не було вручено)
3. Копія позовної заяви.
4. Копія паспорту позивача.
Мою постанову суд скасував. Думаю проблем никаких.
|
)