Відповідь Відділу ДАІ за пунктами 2 і 3 запиту суд також не вважає такою, що узгоджується з вимогами Закону № 2939.

Так, відповідач повідомив позивача про неможливість надання інформації (з посиланням на статті 6, 9 Закону № 2939, статтю 11 Закону України «Про інформацію»і пункт 11 наказу МВС України від 09.06.2011 № 309) і одночасно запропонував ОСОБА_1 звернутися до відділу кадрового забезпечення Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області для ознайомлення з «… матеріалами та висновками службових розслідувань за фактами порушень дисципліни і законності працівниками органів внутрішніх справ».

Згідно з частиною 3 статті 22 Закону № 2939 розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. В порушення цієї норми Відділ ДАІ не переадресував запит ОСОБА_1 до відділу кадрового забезпечення Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області (якщо, на думку Відділу ДАІ, розпорядником відповідної інформації є саме відділ кадрового забезпечення).

В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що Відділ ДАІ мав можливість отримати відповідну інформацію у відділі кадрового забезпечення Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області.

На думку суду, обмеження позивача у праві отримати інформацію, що вказана у пунктах 2 і 3 запиту, є безпідставним.

Так, у частинах 1, 2 статті 11 Закону України «Про інформацію»(на яку послався Відділ ДАІ) вказано таке. Інформація про фізичну особу (персональні дані) -відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Вимогу про надання такої інформації запит ОСОБА_1 не містить.

Одночасно з прийняттям Закону № 2939 Закон України «Про інформацію»було викладено в новій редакції. Як вказано у пункті 5 частини 4 статті 21 Закону України «Про інформацію», до інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені відомості про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Таким чином, вказана позивачем у пунктах 2 і 3 запиту інформація не є конфіденційною у розумінні статті 11 і не є інформацією з обмеженим доступом у розумінні статті 5 Закону України «Про інформацію».

У Рішенні від 20.01.2012 № 2-рп/2012 по справі № 1-9/2012 (за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частини першої, другої статті 32, частини другої, третьої статті 34 Конституції України) Конституційний Суд України зазначив таке. Вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів -суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Стаття 6 Закону № 2939 передбачає можливість обмеження доступу до службової інформації. Частиною 1 статті 9 Закону № 2939 встановлено, що до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці;

При цьому, в силу частини 2 статті 6 Закону № 2939, обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Враховуючи це, на думку суду, правомірною є відмова в задоволенні запиту на інформацію, якщо, по-перше, запит стосується інформації, що вказана у частині 1 статті 9 Закону № 2939 (а не взагалі усіх документів, яким був присвоєний гриф «для службового користування»), а, по-друге, при обмеженні доступу до такої інформації дотримуються умови, що вказані у частині 2 статті 6 Закону № 2939.