 |
| Постоялец |
 |
Зарегистрирован: 21 мар 2012, 18:37
Сообщений: 323
Откуда: от туда
Авто: ласточка
Город: Николаев
|
Да нет, ну какая может быть польза от "скаргы" начальству - они же друг друга покрывают на рас два.  Пока будешь ждать реакции начальства - пройдет срок подачи иска. Так можно всё загубить. Пиши сразу иск. Скидываю 3 образца, не совсем по твоей ситуации, но выбирай нужные ссылки на НПА и подставляй под себя. В протоколе ничего не могу разобрать. Ну да ладно - ты же в курсе что и как было. Компануй и скидывай - посмотрим, подправим. 
Сообщение, не относящиеся к теме
Скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (порушення правил зупинки 1)
Адміністративна позовна заява
про про визнання дій інспектора ДПС відділення ДАІ незаконними та скасування постанови серія ___ № ______ від ________ р. в справі про адміністративне правопорушення
Статтею 19 (ч.2) КАС встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Стаття 18 КАС вказує, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Статтею 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
«___» _________ 2012 року, постановою серія __ № _______ у справі про адміністративне правопорушення, інспектором ДАІ ПІБ, було накладено на мене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі _____ грн. за зупинку мого транспортного засобу _______ д/н _______, в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Я не погоджуюсь з даною постановою, вважаю її такою, що складена безпідставно та необґрунтовано, а тому вона підлягає скасуванню з наступних підстав.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу правопорушення. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність.
Одна із складових частин адміністративного правопорушення, а саме суб’єктивна сторона характеризується наявністю вини особи, що вчинила порушення.
Мої дії відповідач кваліфікував як правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, однак відсутній склад даного правопорушення, оскільки відсутня його суб’єктивна сторона.
Винних дій я не вчиняв, оскільки це була вимушена зупинка з невідомих мені причин двигун автомобіля вимкнувся і відповідно він зупинився. Всі мої спроби завести двигун були марними, тому для уникнення аварійної ситуації на дорозі я прийняв рішення здійснити вимушену зупинку на боковій частині (моє авто ще до цього рухалось накатом), щоб не заважати руху транспорту.
Транспортний засіб зупинився, я відповідно до вимог Правил дорожнього руху увімкнув аварійну сигналізацію. Саме в цей момент працівник автоінспекції підійшов до мене та вказав, що я вчинив адміністративне правопорушення. Мої усні зауваження, що це була зупинка з незалежних від мене причин інспектор ПІБ проігнорував та склав протокол серія ___ № ____ та виніс постанову про адміністративне правопорушення серія ___ № _______.
Враховуючи викладене, в моїх діях відсутня суб’єктивна сторона (вина) адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 122 КУпАП.
В момент вимушеної зупинки, зі мною в машині перебував пасажир ПІБ, який може підтвердити той факт, що зупинка відбулася у звязку із поломкою автомобіля та що була ввімкнена аварійна сигналізація.
Згідно оскаржуваної постанови мною нібито порушено вимоги дорожнього знаку 3.34 Додатку 1 до ПДР України. Однак при винесенні даної постанови інспектор ДАІ просто зобовязаний був врахувати положення пунктів 9.9 «а» та 15.14 ПДР України, де передбачається можливість вимушеної зупинки, що не є порушенням ПДР. Пункт 15.14 ПДР України зобовязує водія у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити — діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 ПДР. Пункт 9.9. ПДР України вказує, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена, зокрема, у разі вимушеної зупинки на дорозі. У моєму випадку було здійснено вимушену зупинку і це не слід розцінювати, як порушення ПДР та кваліфікувати діяння як адміністративне правопорушення.
Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема в разі відсутності складу адмінправопорушення. Дану норму інспектор необгрунтовано не застосував, хоча в силу займаної посади, знав що не має права відкривати провадження в тауих випадках. А отже відповідач зробив це умисно.
Вищенаведене свідчить, що мною не було вчинено адміністративного правопорушення та незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Прошу особливу увагу звернути суд на норму, встановлену ч. 2 статті 71 КАС, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З даної норми, випливає, що постанова, яка оскаржена в судовому порядку, де інспектор-відповідач не з’явився до суду, жодним чином не повідомив суд, що заперечує проти позову, не довів правомірність свого рішення, має бути скасована як така, що визнається відповідачем.
Кодексом адміністративного судочинства встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ст. 99 КАС).
Враховуючи викладене, керуючись п.п. 9.9, 15.14 ПДР України, ст.ст. 287-289, 291-293 КУпАП, ст.ст. 6, 71, 99, 104-107 КАС України, ПРОШУ:
Сообщение, не относящиеся к теме
Скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (порушення правил зупинки 2)
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про скасування постанови серії __ №_______ про адміністративне правопорушення
від «____»_____________ 2012 року
«_____» ___________2012 року, постановою серії___ № _____ по справі про адміністративне правопорушення, інспектором ДПС ДАІ прапорщиком міліції ____________, було накладено на мене, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 280 (двісті вісімдесят) грн., за зупинку автомобілем марки ______ д.н.з. _______, власником якого я являюсь, в зоні дії дорожнього знаку 3.34 д.1 «Зупинку заборонено».
З вищевикладеною постановою не погоджуюсь, вважаю її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. Діяння повинне бути винним, а саме суб’єктивна сторона складу адміністративного правопорушення характеризується умислом або з необережності. Адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визначається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна і могла їх передбачити.
У моїх діях, які кваліфікуються за ч.1ст.122 КУпАП відсутній склад правопорушення, адже відсутня суб’єктивна сторона вищевказаного складу адміністративного правопорушення. Винних дій я не вчиняла, оскільки це була вимушена зупинка з невідомих мені причин машина зупинилась і я не мала можливості її завести тому для уникнення аварійної ситуації на дорозі та для нормальної можливості руху транспорту на даному участку дороги, мною вчинено вимушену зупинку на боковій частині, щоб не заважати руху транспорту. Машина зупинилася та був заблокований центральний замок, я включила аварійну світлову сигналізацію та поїхав на станцію технічного обслуговування для того, щоб привезти спеціаліста. В час моєї відсутності, працівники автоінспекції порахували мою аварійну зупинку за адміністративне правопорушення та наклали адміністративне стягнення.
Таким чином, в моїх діях відсутня суб’єктивна сторона (умисел або необережність) складу правопорушення передбаченого ч.1.ст122 КУпАП.
В момент моєї вимушеної зупинки, зі мною в машині перебував мій чоловік ___________ та його товариш _________________, які можуть підтвердити той факт, що зупинка була вимушена і що була ввімкнена аварійна світлова сигналізація.
Взагалі вчинене мною діяння не підпадає під кваліфікацію адміністративного правопорушення передбаченого диспозицією ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно оскаржуваної постанови мною нібито порушено п. 3,34 д.1 ПДР України, хоча при винесенні даної постанови інспектор ДАІ не врахував інших положень ПДР України, а саме пп. 9.9 «а» та 15.14, де вказується про можливість вимушеної зупинки, що не є порушенням ПДР, а саме:
Пункт 9.9. ПДР України: «аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі вимушеної зупинки на дороз»і; Пункт 15.14 ПДР України: «у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити — діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил».
У моєму випадку було здійснено вимушену зупинку і це не слід розцінювати, як порушення ПДР та кваліфікувати діяння як адміністративне правопорушення.
Крім того слід врахувати те, що працівниками ДАІ було порушено також вимоги(правила) встановлені КУпАП. Було порушено вимоги статті 247 КУпАП, а саме працівники ДАІ не застосували даної статті і незаконно притягнули мене до адміністративної відповідальності, а навпаки інспектор зобов’язаний був закрити провадження, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення.
У відповідності до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол та ст.256 КУпАП передбачено, що протокол підписується особою, яка вчинила правопорушення, тобто це свідчить про те, що я зобов’язана була підписати протокол та відповідно мала право дати свої зауваження, але протокол я по сьогоднішній день не бачила та взагалі невідомо чи від був складений і фактично я не мала змоги дати свої зауваження до протоколу. Таким чином працівником ДАІ було порушено ст.ст.254, 256 КУпАП.
Отже, вищенаведене свідчить, що мною не було вчинено адміністративного правопорушення та мене незаконно притягнули до адміністративної відповідальності.
Згідно Ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Але у моєму випадку не можна взагалі говорити про законість застосування адміністративного стягнення, адже постанова винесена без моєї участі у справі. Свідчення цього відсутність підпису на постанові в графі «підпис особи відносно якої винесено постанову».
При цьому порушено вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП, згідно з якою справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Внаслідок порушення зазначеної норми я була позбавлена можливості дати по справі особисті пояснення, заявити клопотання про допит свідків та про витребування доказів, у зв’язку з чим оскаржену постанову не можна вважати законною.
Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному КАС України, з особливостями встановленими КУпАП.
Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати держмита.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Оскаржувану постанову я отримала лише _______ цього року, а тому не мала повних десять днів, відведених Законом, для оскарження даної постанови а від так вважаю, що мною з поважних причин пропущено строк на подання позову який я прошу суд поновити.
Враховуючи викладене, керуючись п.п. 9.9, 15.14 ПДР України, ст.ст. 287-289, 291-293 КУпАП, ст.ст. 6, 74, 104-106, 107 КАС України, ПРОШУ:
Сообщение, не относящиеся к теме
Скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (порушення правил зупинки)
Адміністративна позовна заява
про скасування постанови серія _____ № ________ від «__»_____ 2012 р.
в справі про адміністративне правопорушення
Стаття 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає право особи оскаржити до районного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства Україги (далі –КАС). Статтею 19 (ч.2) КАС встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Стаття 18 КАС вказує, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності
Статтею 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Щодо мене, «___»______2012 р. ПІБ, була винесена постанова ____ № __________ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП – порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки.
Проте дана постанова винесена щодо мене без достатніх правових підстав, оскільки я порушив Правила дорожнього руху з незалежних від мене обстави.
У тексті протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що я, ПІБ, _______ р. о __ год. __ хв. в м. _________ по вул. _________, ____ керував автомобілем ______ д/н _____________, та здійснив зупинку свого транспортного засобу на перехресті вул. ____________ та вул. ____________.
Дане порушення являється таким, що вчинене в стані крайньої необхідності, а тому не може бути кваліфіковане як правопорушення.
В протоколі, який склав інспектор, я пояснив, що на автомобілі, яким я керував стався прокол колеса і саме з цієї причини я зупинився, оскільки продовжувати рух далі було б небезпечно як для мене особисто, так і для пішоходів та для інших автомобілів на автодорозі. Тобто в даному випадку наявна була загроза життю та здоров’ю осіб, а також загроза пошкодження власності (автомобіля ___ д/н _____________, та інших автомобілів на дорозі). Керуючи автомобілем в м. _______ я відчув його неконтрольованість. Оскільки спочатку мені не було відомо яка саме технічна несправність автомобіля виникла і подальший рух автомобіля міг викликати його перекидання на бік, тому я прийняв рішення негайно зупинитися для визначення несправності. Я вважаю, що прийняв вірне рішення і відвернув загрозу пошкодженню власності, загрозу своєму здоров’ю та життю, здоров’ю та життю інших учасників дорожнього руху.
Відповідно до статті 18 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стаття 17 КУпАП: особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Стаття 247 КУпАП визначає обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Так, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони тощо.
Інспектор через некомпетентність або ж умисно все ж таки склав протокол про адмінпорушення та виніс на її підставі постанову ____ № _________ про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З даної норми, випливає, що постанова, яка оскаржена в судовому порядку, де інспектор-відповідач не з’явився до суду, жодним чином не повідомив суд, що заперечує проти позову, не довів правомірність свого рішення, має бути скасована як така, що визнається відповідачем.
Кодексом адміністративного судочинства встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ст. 99 КАС). Ч. 3 статті 99 КАС встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Кодексом України про адміністративні правопорушення не встановлено інших строків для звернення до адміністративного суду з адміністративною позовною заявою щодо захисту своїх прав. Тому має застосовуватись строк відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки я звертаюсь до адміністративного суду саме з адміністративною позовною заявою, а не скаргою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 247, 287, 288, КУпАП, ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства, ПРОШУ:
|
|
Вход
FAQ
Поиск
