Сообщение, не относящиеся к теме

Скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (перевищення швидкості 1)

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про скасування постанови серії __ №_______ про адміністративне правопорушення

від «____»_____________ 2012 року

Стаття 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає право особи оскаржити до районного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства Україги (далі –КАС). Статтею 19 (ч.2) КАС встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Стаття 18 КАС вказує, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
«___»_______ 20__ р. близько __ год. __ хв. керуючи автомобілем ____________ рухався у напрямку міста ________, я був зупинений інспектором ______ взводу ДПС ____ПІБ_____. Незрозуміло відрекомендувавшись, інспектор звинуватив мене у перевищенні швидкісного режиму і показав зафіксовану на приладі «______» швидкість 78 км/год., і попросив передати документи. Взявши мої документи інспектор направився до службового авто для складання протоколу про адміністративне порушення і постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постановою серії ___ № ____ про адміністративне правопорушення мене було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на мене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі _______ гривень за порушення, передбачене ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за невиконання вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху 40 км/год».

У поясненнях до протоколу я вказав про свою незгоду з обвинуваченням, із швидкістю 78 км/год я не рухався, спідометр мого автомобіля показував швидкість близько 50 км/год.

Вважаю, що притягнення мене до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП є незаконним та необґрунтованим,.

Пунктом 12.4. ПДР України встановлено, що у населених пунктах транспортні засоби можуть рухатись зі швидкістю не більше 60 км/год. Пункт 12.10. ПДР України вказує, що інші додаткові обмеження швидкості руху можуть бути встановлені виключно у разі проведення дорожніх робіт разом з попереджувальним знаком 1.37. У разі коли дорожні знаки обмеження руху 3.29 та 3.31 встановлені без проведення дорожніх робіт або залишені після їх завершення, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.

У зв’язку з тим, що дорожніх робіт на цій ділянці не проводилось, попереджального знаку 1.37 не було, тому інспектор не мав права притягати мене до адміністративної відповідальності за перевищення максимально допустимої швидкості, оскільки вказані в протоколі та постанові мої дії не являються адміністративним проступком. Очевидно, що інспекторові у зв’язку із займаною посадою було відомо про дані норми законодавства, однак він грубо перевищив службові повноваження, використавши їх для незаконного накладеня штрафу на мене, напевно виконуючи план по кількості накладених штрафів.

Ч. 1. ст. 122 КпАП України встановлена адміністративна відповідальність лише у випадку порушення встановлених обмежень швидкості руху більш як на двадцять кілометрів на годину. Навіть, якщо б я рухався зі швидкістю, на якій наголошує працівник ДАІ _____________, та зважаючи на обмеження швидкості в населеному пункті в 60 км/год, притягнення мене до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості є незаконним у зв’язку з тим, що за такі дії не передбачена відповідальність положенням ч 1. ст. 122 КУпАП.

Як я вказав, інспектор після винесення протоколу відразу ж «написав» і постанову про адмінпорушення. Однак розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання заперечення на протокол та постанову, документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, порушує мої права, передбачені ст. 268 КУпАП, якими я не мав можливості скористатися. При накладенні конкретного розміру штрафу не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення, на що вказує ст. 33 КУпАП. За таких обставин мої процесуальні права при такому «розгляді» справи грубо порушено.

Жодних доказів того, що саме я порушив правила дорожнього руху інспектор ДАІ не надав.

У протоколі та постанові відсутні докази того, що відображена на приладі «_______» швидкість належала саме моєму автомобілю. Я ж повторюсь що мій автомобіль рухався зі швидкістю бл. 50 км/год.

Враховуючі вищевикладене вважаю, що постанова серії ____ № ________ від «___»_______ 20___ р. про адміністративне правопорушення винесена з порушеннями моїх прав та чинного законодавства України, є необґрунтованою та незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Прошу особливу увагу звернути суд на норму, встановлену ч. 2 статті 71 КАС, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 289 КУпАП зазначає, що «скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Кодексом адміністративного судочинства встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 33, 122, 245, 251, 252, 254, 283, 287, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 6, 7, 18, 19, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 12.4, 12.10 Правил дорожнього руху України, ПРОШУ:

Сообщение, не относящиеся к теме

Скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (перевищення швидкості 2)

Адміністративна позовна заява

про скасування постанови серія ___ № ______ від ______2011 р.
по справі про адміністративне правопорушення

Дана позовна заява підлягає розгляду у судах на підставі ч.3 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства (далі –КАС). Статтею 19 КАС встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Статтею 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

«__»____2011 року я був зупинений інспектором відділення ДАІ з обслуговування міста (району) _________ ПІБ, який вказав, що мною порушений п. 12.4 Правил дорожнього руху, тобто перевищив швидкість руху більш ніж на 20 км/год.

Щодо мене, ПІБ, був складений протокол серія __ № _____ та винесена постанова № ____ серія ____ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП – перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Однак в населеному пункті, де мене було зупинено, я рухався зі швидкістю близько 60 км/год.

Постанова № ________ винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фіксації швидкості руху. Засобом фіксації згідно постанови являється прилад за № 050354 (назва приладу в протоколі не зрозуміла). Інспектор через три хвилини підійшов до мене та показав на приладі цифру “85”.

Попереду мене рухався обігнавший мене автомобіль із більшою швидкістю, також позаду мене їхав автомобіль із ввімкненим сигналом лівого повороту для здійснення обгону. Тобто дані автомобілі явно рухалися з більшою швидкістю, ніж мій автомобіль. Тому незрозуміло, чому інспектор дійшов висновку, що це швидкість саме мого автомобіля, і чому зупинили саме мене.

Вказане вище може підтвердити пасажир ПІБ, що знаходився на той час в моєму авто.

Отже інспектором не доведено, що дана швидкість належить саме автомобілю, яким я керував, тим більше що я вказував інспектору, що рухався зі швидкістю 60 км/год.

Постанова серії ___ № _____ не відповідає вимогам закону з таких підстав. Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДАІ, керувався ним безпосередньо.

З моменту зупинки мого транспортного засобу за вимогою інспектора ДПС ________________ до його підходу та пред’явлення мені показань приладу вимірювання швидкості сплинуло близько трьох хвилин протягом яких я не бачив інспектора ДПС, який мене зупинив. Цими діями інспектор порушив вимоги п. 15.3 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України 27.03.2009 №111, відповідно до якого працівник ДПС після повної зупинки транспортного засобу повинен підійти до водія. У цих умовах неможливо впевнитись, чи пред’явлені мені показання приладу стосувались заміру моєї швидкості чи стосуватись будь якого іншого транспортного засобу, з тих, що рухались цією ділянкою дороги під час, або до, або після моєї зупинки.

На пред’явленому мені інспектором приладі було зазначено цифри «85». Впевнитись в поточному значенні часу приладу та часу фіксування показань на мою вимогу інспектором було відмовлено. Зазначені обставини не дозволили мені впевнитись чи були показання приладу зафіксовані саме під час руху мого транспортного засобу ділянкою дороги на якій діяло обмеження швидкості.

У відповідності до ст.ст. 10, 11, 13 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Інспектор не надав мені паспорт на вимірювальний прилад, не надав на мою вимогу доказів повірки даного приладу, а на приладі взагалі були відсутні номер та клеймо державної повірки та опломбуваннян, про що я зазначив в протоколі. Дані обставини не виключають можливість використання працівниками ДПС вимірювального приладу який не пройшов повірку згідно з вимогами зазначеного Закону та свідчать про неправомірність застосування даного приладу. Відповідно до п. 20.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України 27.03.2009 №111 забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув.

У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме моєму автомобілю. Відсутні також показання будь-яких свідків.

При винесенні постанови № __________ були обмежені мої права, передбачені КУпАП. Стаття 268 КУпАП передбачає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Зокрема, я не мав можливості скористуватися правовою допомогою.

Прошу особливу увагу звернути суд на норму, встановлену ч. 2 статті 71 КАС, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З даної норми, випливає, що постанова, яка оскаржена в судовому порядку, де інспектор-відповідач не з’явився до суду, жодним чином не повідомив суд, що заперечує проти позову, не довів правомірність свого рішення, має бути скасована як така, що визнається відповідачем.

Кодексом адміністративного судочинства встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ст. 99 КАС).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.287, 288 КУпАП, ст. 6, 17-19, 71, 99, 104-106 КАС України, закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України 27.03.2009 №111, пункту 12.4 Правил дорожнього руху, ПРОШУ:

Сообщение, не относящиеся к теме

Скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (перевищення швидкості 3)

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про скасування Постанови ____________ від ___.__.2009р.
по справі про адміністративне правопорушення
(в порядку адміністративного судочинства)

Я, _________________, паспорт _________, ідентифікаційний номер _______, ___.___.2009р. керуючи автомобілем _________, державний номер ________________ рухався по вул. ____________, що у м. Львові зі швидкістю в межах 55-60 км/год згідно приладу для вимірювання швидкості руху на моєму транспортному засобі позаду іншого автомобіля. Був зупинений працівником ДАІ. Після зупинення попросив пояснити причину зупинення. Зі слів працівника ДАІ я перевищив встановлену швидкість.

При складенні Протоколу серії ____________ про адміністративне правопорушення (надалі – Протокол) Інспектором ___________ДАІ м. Львова, __________________ було допущено наступні порушення. Зокрема, він не ознайомив мене з моїм правами та обов’язкам відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП про що свідчить відсутність мого підпису у відповідному рядку Протоколу.

Вважаю, що оскаржуваною постановою _________ від __.__.2009р. на мене неправомірно накладено адміністративне стягнення та вважаю її незаконною з наступних підстав:

1. Я рухався позаду іншого автомобіля і, таким чином, підтвердити, що швидкість заміряна приладом Беркут _____ належить моєму транспортному засобу неможливо, про що я зазначив у поясненнях до Протоколу;

2. Відповідач не надав мені документів на підтвердження своєчасного проходження перевірки та державної метрологічної атестації вимірювального приладу Беркут _______, а також не був обізнаний із характеристиками можливих похибок у вимірах про що я зазначив у поясненнях до Протоколу. Таким чином заміри було проведено із недотриманням вимог ст. 1, 2, 4, 9, 15, 17-20, 29-31 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність” від 11.02.1998р. №113/98-ВР, що виключає їх подальше використання в якості доказів у справі про адміністративне порушення;

3. Відповідачем у Протоколі і Постанові зазначено, що я порушив пункт ____ Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. В даному пункті ПДР зазначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год, а ч.1 ст. 122 КУпАП встановлює відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину. В даному випадку і мої свідчення, і записи в Протоколі та Постанові свідчать про те, що я рухався зі швидкістю не більше 80 км/год.

На підставі вищевикладеного і керуючись п.12.4 Постанови КМУ “Про Правила дорожнього руху”, ст.ст. 1, 2, 4, 9, 15, 17-20, 29-31 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”, ч.1 ст. 122, ст.ст. 287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 6, 17, 18, 19 та статтями 104–106 Кодексу адміністративного судочинства, ПРОШУ:

Сообщение, не относящиеся к теме

Скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП (перевищення швидкості 4)

ПОЗОВНА ЗАЯВА

04.12.2009р. керуючи автомобілем «Subaru Tribeca» д/н ВС3386ВН я рухався трасою Київ-Львів в напрямку м. Новоград-Волинський.

Приблизно о 14.50 год. я проїжджав через с. Березівка, Житомирського р-ну.
На виїзді із даного населеного пункту мене було зупинено працівником ДАІ та продемонстровано мені вимірювальний прилад, на якому було зафіксовано швидкість 101 км/год та повідомлено, що я перевищив допустиму швидкість. Проте, на моє запитання, яким чином співробітник ДАІ ідентифікував показання свого приладу з моїм автомобілем, останній не зміг нічого пояснити.
Незважаючи на це, інспектором дорожньо-патрульної служби прапорщиком міліції Порозінським І. Л. складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення АМ№007827 від 04.12.2009р., де визнано мене винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Вважаю, що вказана постанова винесена незаконно та підлягає скасуванню з наступних підстав.
У даному населеному пункті до зупинки мого т/з інспектором ДПС я рухався із швидкістю допустимою 60-65 км/год, оскільки, рухаючись через населений пункт періодично звіряв свою швидкість із показами спідометра автомобіля. Рух мого автомобіля відбувався у щільному потоці автотранспорту.

Крім того, з лівого боку по ходу руху, мій автомобіль періодично обгоняли інші автотранспорті засоби.

Безпосередньо перед зупинкою мого т/з працівниками міліції я рухався із дозволеною швидкістю, не перевищуючи допустиму межу. У цьому я переконаний, оскільки, безпосередньо перед зупинкою мого т/з я звернув увагу на покази мого спідометра, вони склали менш 55км/год.
Факт фіксації перевищення швидкості не означає, що це порушення належить саме мені, оскільки, застосованим інспектором ДПС приладом вимірювання швидкості технічно неможливо встановити, що зафіксоване порушення було вчинене саме моїм автомобілем.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Порушивши ч. 4 ст. 256 КУпАП, працівник ДАІ після зупинки мого т/з та складаючи протокол і постанову, не роз’яснив мені прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Враховуючи наведене, а також те, що протокол та постанова були складені на мене безпідставно, я відмовився підписувати протокол та постанову.

Після цього, працівник ДАІ зупинив два автомобілі, водії яких розписались у протоколі.
Слід зазначити, що зі мною у машині перебували Петренко А. І. та Олексієнко А. М., які були свідками даної події, але працівник ДАІ не дозволив зафіксувати їх в протоколі як свідків.
Враховуючи наведене, відповідно ч. 2 ст. 276, п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 288 КУпАП, ПРОШУ: