Сообщение, не относящиеся к теме

2. Тимчасове затримання транспортного засобу уповноваженою особою Державтоінспекції проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

{Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1136 від 14.10.2009}

У разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України “Про виконавче провадження”, уповноважена особа Державтоінспекції негайно тимчасово затримує такий транспортний засіб та доставляє на спеціальний майданчик чи стоянку.

{Пункт 2 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 54 від 25.01.2012}

Сообщение, не относящиеся к теме

Стаття 265-2. Тимчасове затримання транспортних засобів

У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено
порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою,
четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтями 121-1, 122-5, 126,
частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями
132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної
інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування
або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи
стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво
перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою
спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання
робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне
правопорушення.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник
Державної автомобільної інспекції зобов'язаний надати особі
можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного
засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і
вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної
дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до
усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до
демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до
вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше
трьох днів з моменту такого затримання.

Після закінчення триденного строку тимчасового затримання
транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням
тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є
обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення
справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово
затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.

Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних
засобів на спеціальних майданчиках та стоянках ( 1102-2008-п )
визначається Кабінетом Міністрів України.
{ Кодекс доповнено статтею 265-2 згідно із Законом N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008; із змінами, внесеними згідно із
Законами N 3565-VI ( 3565-17 ) від 05.07.2011, N 4082-VI
( 4082-17 ) від 07.12.2011 }

Сообщение, не относящиеся к теме

Стаття 40. Оголошення розшуку

1. У разі відсутності відомостей про місце проживання,
перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також
дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний
виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про
розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку
транспортного засобу боржника державний виконавець виносить
постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання
органами внутрішніх справ.

2. Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук
транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ,
а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника
організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно
за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем
проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи
місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання
(місцезнаходженням) стягувача.