Мой совет - подавать 2 иска по одному и тому же вопросу. В одном ответчик - УГАИ, в другом - ИДПС. Проверено, работает.

Стаття 294. Набрання постановою судді у справі про адміністративне правопорушення законної сили та перегляд постанови
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу, протест прокурора разом із справою у відповідний апеляційний суд.
Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, прокурора, який приніс протест, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, прокурора, який вніс протест, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, протесту прокурора суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у п'ятиденний строк направляється до місцевого суду, який її розглядав.

Уповноваженому Верховної Ради України
з прав людини
Карпачовій Ніні Іванівні
01008, м. Київ,
вул.Інститутська, 21/8
тел. +38-044-253-2203

Кравченка Мирослава Леонідовича
.....

З В Е Р Н Е Н Н Я

03.08.2010 набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів". Даний закон прийнято у другому читанні, хоча було розглянуто лише 550 з 1700 поправок та зауважень.

Більше того, був цілковито проігнорований висновок Головного юридичного управління (Зауваження до проекту Закону України «Про судоустрій і статус суддів», реєстраційний № 6450 - URL: http://gska2.rada.gov.ua:7777/pls/zweb_ ... 401=169469) у якому чітко заявлялось про невідповідність положень Проекту Закону «Про судоустрій і статус суддів» положенням Конституції України.

Голова Верховного Суду України В. Онопенко у листі від 12.07.2010 року до Президента України В.Ф.Януковича (http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... 0002700-10) вказав на ряд суттєвих недоліків та суперечність ряду положень прийнятого Закону України засадам Конституції України та виразив прохання застосувати право вето. Втім, Гарант Конституції не дослухався до зазначених аргументів.

Згідно ст. 150 Конституції України громадяни України, нажаль, не мають права направляти конституційні подання до Конституційного суду України щодо питань визнання неконституційними окремих положень Законів України. Втім, таким правом наділений Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

У зв’язку наведеним вище,

ПРОШУ:
1. Ознайомитись з аргументами щодо визнання неконституційними деяких положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (дивись додаток «Проект Конституційного подання»).
2. У разі згоди з наведеними підставами скористатись правом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і звернутись до Конституційного Суду України з метою захисту прав і свобод, яких позбавлено ч.2 підпункту 61 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме права на апеляційне оскарження рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

ДОДАТКИ:

1. Проект Конституційного подання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI – 1 аркуш.

ПРОЕКТ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПОДАННЯ
щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень
Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI

Відповідно до статей 147, 150, 152 Конституції України звертаємося до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання неконституційними окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (Офіційний вісник України вiд 30.07.2010 - 2010 р., / № 55/1 /, стор. 7, стаття 1900, код акту 52172/2010).

Підставою для визнання неконституційним ч.2 підпункту 61 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон N 2453-VI ) є невідповідність ч.3 ст.22 Конституції України.

Законом N 2453-VI внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема ч. 2 ст. 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України позбавляє громадян права на апеляційне оскарження рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Право на апеляційне оскарження у зазначеній категорії справ було присутнім у попередній редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

У той же час ч.3 ст.22 Конституції України гарантує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, ч.2 підпункту 61 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI звужує обсяг прав громадян, що суперечить статті ч.3 ст.22 Конституції України.

Виходячи з наведеного, прошу Конституційний Суд України:

1. Визнати ч.2 підпункту 61 пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон N 2453-VI ) таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Уповноваженому Верховної Ради України
з прав людини
Карпачовій Ніні Іванівні
01008, м. Київ,
вул.Інститутська, 21/8
тел. +38-044-253-2203

Кравченка Мирослава Леонідовича
...

ЗАПИТ
щодо надання письмової інформації
№ОМ-01/101123

03.08.2010 набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів".
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон N 2453-VI ) внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема додана до КАС України Законом N 2453-VI ч.2 ст.171-2 Кодексу адміністративного судочинства України позбавляє громадян права на апеляційне оскарження рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Право на апеляційне оскарження у зазначеній категорії справ було присутнім у попередній редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
У той же час ч.3 ст.22 Конституції України гарантує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЗУ «Про інформацію» доступ до інформації забезпечується шляхом безпосереднього її надання заінтересованим громадянам, державним органам та юридичним особам.
Відповідно до ст.32 ЗУ «Про інформацію» щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.
Відповідно до ст.33 ЗУ «Про інформацію» термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.
На підставі викладеного вище, а також керуючись ст. 9, 10, 32, 33 Закону України «Про інформацію»,

ПРОШУ:
1. Зазначити, чи на Вашу думку вбачається порушення ст.22 Конституції України у змінах до КАС України, а саме ч.2 ст.171-2, що були внесені на підставі Закону N 2453-VI?

23.11.2010

Постановку вопроса считаю неправильной.

п. 4) ст. 3 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі

п.6)ст. 3 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації
людиною своїх прав і свобод;

п. 11) ст. 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" повноваження: направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів;

згідна, можна також викласти питання запиту так:

1. Яких заходів, з огляду на все вищенаведене, було вжито Вами для виконання п. 4 ст.3 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"?;



2. Оскільки запропоновані зміни суттєво звужують обсяг прав та законних інтересів громадян України, прошу повідомити про те, які дії заплановано вчинити Вами в ході реалізації п. 6 ст. 3 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"



3. Повідомити про кількість та адресатів, направлених Вами згідно п. 11) ст. 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" актів реагування на повідомлені факти порушення прав і свобод людини і громадянина?



виправляйте, коментуйте

, но было бы замечательно, чтобы он исходил еще от одного гражданина Украины, права которого нарушены.

Я его могу отправить, но было бы замечательно, чтобы он исходил еще от одного гражданина Украины, права которого нарушены.

НА ВИВЧЕННІ В КОЛЕГІЇ СУДДІВ У КОНСТИТУЦІЙНОМУ СУДІ УКРАЇНИ - конституційне подання 49 депутатів щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 7 липня 2010 року № 2453–VI