Сообщение, не относящиеся к теме

Постановою серії ДП18 №022584 від 08.04.2019р. інспектором р.№3 б.№3 УПП в Од. Обл. л-нт. пол. Чернішиним Олександром Юрійовичем (далі відповідач) на мене, ______________ (далі позивач) було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425грн. за начебто скоєне адміністративне правопорушення п. 8.7.3. ґ) ПДР, за яке передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.
11.04.2019р. в порядку ст. ст. 287, 288, 289 КУпАП позивачем була подана скарга до ДПП УПП в Од. Обл. вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) на постанову серії ДП18 №022584 від 08.04.2019р. Відповідь ДПП УПП в Од. Обл. за №А-1330|41|13|04|03-19 від 22.04.2019р. (в додатках) на зазначену скаргу на постанову серії ДП18 №022584 від 08.04.2019р. була отримана позивачем 18.05.2019р. в якої позивачу було відмовлено у скасуванні зазначеної постанови і закриттю справи.
Таким чином, цей позов підлягає розгляду у адміністративних судах на підставі ч.4 ст. 122 КАС України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до адміністративного суду постанову органів державної влади та посадових осіб у тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Вважаю, що постанова серії ДП18 №022584 від 08.04.2019р. ухвалена незаконно і необґрунтовано з істотним порушенням прав позивача та порядком провадження в справах про адміністративні правопорушення, та підлягає скасуванню за наведених нижче підстав:

08.04.2019р. приблизно о 07г. 50хв. позивач, керуючи автомобілем Nissan __________, перетнула перехрестя по вул. М. Малиновського та Івана і Юрія Лип з дотриманням вимог ПДР, після чого була зупинена співробітниками поліції та звинувачена у порушенні п. 8.7.3. ґ) ПДР.
Після чого, відповідач почав вимагати документи з метою розгляду справи та складання постанови про адміністративне правопорушення.
Позивач, рухався в установлених межах дозволеної швидкості, під час під'їзду до початку перехрестя світлофор з миготливого зеленого перемкнувся на жовтий.
Враховуючи швидкість, дорожню обстановку, автомобіль, що наближався позаду, який не дотримувався безпечної дистанції та відстань до дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія) позивач був змушений продовжити рух з метою запобігання ДТП та на виконання вимог п. п. 2.14 е) та 8.11 ПДР, а також з метою попередження створення перешкод для інших учасників дорожнього руху.
На момент ввімкнення жовтого сигналу світлофора, до дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія) було не більше 5м. З урахуванням статистичних даних, згідно яких, гальмівний шлях легкового автомобіля при швидкості 50км./год складає близько 14м., позивач не мав об'єктивної змоги зупинитись з дотриманням цих правил.
п. 8.11. ПДР Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. позивач проїхав перехрестя.
п. 2.14 е) ПДР водій має право відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі, каліцтву громадян чи нанесення іншої шкоди.
Однак відповідачем були проігноровані усні пояснення позивача, що свідчить про упереджене ставлення.

Не погодившись із звинуваченням у порушенні зазначеного пункту ПДР, позивач, користуючись правом передбаченим ст. 268 та ст. 251 КУпАП, попросив ознайомити його з доказами по справі на що йому було відмовлено, що є неприпустимим порушенням зазначених статей і ст. 279 КУпАП, а також наказу МВС України №1395 від 07.11.2015р. інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі наказ МВС №1395) та прав особи яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, не зважаючи на порядок розгляду справ про адмін. правопорушення зазначений у ст. 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання; відповідач порушив вимоги зазначеної статті КУпАП, не заслухав відповідача і не надав можливості ознайомитись з начебто існуючими доказами по справі.

Окрім того, позивач заявив про намір подати клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з необхідністю отримання правової допомоги, оскільки у вчиненні адміністративного правопорушення позивач винним себе не вважає та не володіє достатніми знаннями у галузі законодавства про адміністративні правопорушення, позивачу була необхідна кваліфікована правова допомога при розгляді даної справи, зокрема, для складання й написання ґрунтовних заперечень та пояснень, надання додаткових документів, встановлення необхідних фактів. Однак, відповідач відмовився на прохання позивача надати аркуш паперу, чим було порушено права позивача передбаченого ст. 268 КУпАП. особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; чим також порушив п.8, 9 розд. 3 наказу МВС №1395. Таким чином Відповідач, проігнорував вимоги чинного законодавства і права позивача, чим фактично позбавив позивача прав передбачених ст. 268 КУпАП та п.8, 9 розд. 3 наказу МВС №1395.

Отримавши для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на Т/З, відповідач повідомив, що піде складати постанову в патрульне авто, що унеможливлює розгляд справи на основі суворого додержання законності.
Так відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Також , згідно п.8 розд. 3 наказу МВС №1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, позивачем були проігноровані зазначені статті, права позивача, а також порушені ст. 63 Конституції України, ст. ст. 7, 245, 246, 251, 268, 278, 279, 280, 281 КУпАП та п. 4, 5, 6, 8, 9, 10 розд. 3 наказу МВС №1395.
Всупереч ст. 279 КУпАП Відповідач не вирішував питання чи належить до його компетенції розгляд даної справи, чи правильно складено протокол та інш. матеріали справи, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адмін. відповідальності. Відповідач не оголошував, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до адмін. відповідальності. Також, відповідачем не було роз'яснено особам, які беруть участь у справі їх права і обов'язки. Відповідач не заслуховував осіб, які беруть участь у розгляді справи, не досліджував докази та відмовив у наданні можливості заявити клопотання, заявивши, що навіть якщо позивач і подасть клопотання, то воно буде відхилене відповідачем. Відповідач не з'ясовував чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також відповідач не з'ясовував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Після чого, приблизно 5хв. по тому, відповідач повернувся з службового автомобіля і приніс вже складену відносно позивача постанову серії ДП18 №022584 від 08.04.2019р. без будь яких пояснень чи коментарів та надав позивачу можливість лише підписати і отримати копію зазначеної постанови, чим також порушив ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.

Таким чином, розгляд постанови відбувся в службовому авто без участі позивача/особи, що притягається до адмін. відповідальності. Також, відповідач відверто проігнорував вимоги ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.,
ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, та ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; чим вчинив ряд грубих та неприпустимих процесуальних порушень та істотних порушень прав позивача.

Зазначені дії відповідача свідчать про упереджене ставлення, необізнаність щодо норм та вимог чинного законодавства та формальний розгляд справи.

За цих обставин позивач вважає постанову серії ДП18 №022584 в справі про адміністративне правопорушення від 08.04.2019р. прийнятою з значними порушеннями норм та вимог чинного законодавства, необґрунтованою, протиправною, незаконною, а також такою, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позова.

Відповідно ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті стосовно конкретної фізичної особи вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленим законом порядку місцем проживання цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Згідно ст. 160 КАС України позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 4, 6, 11, 18, 19, 71, 104-106 КАС України, ст. ст. 287, 288, 289, 293 КУпАП.

ПРОШУ: Визнати незаконною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №022584 від 08.04.2019р.;


Додатки:
1. Копія постанови серії ДП18 №022584 від 08.04.2019р.
2. Копія відповіді ДПП УПП в Од. Обл. за №А-1330|41|13|04|03-19 від 22.04.2019р.
3. Клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Сообщение, не относящиеся к теме

У провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться адміністративна справа №520/12111/19 за позовом ___________ (далі позивач) до інспектора ПП р.№3 б.№3 УПП в Од. Обл. ДПП л-нта. Чернішина Олександра Юрійовича (далі відповідач), 3-я особа, без самостійних вимог, на стороні відповідача Управління патрульної поліції в Одеській обл. ДПП (далі 3-я особа) про скасування постанови серії ДП18 №022584 від 08.04.2019р.

Ознайомившись з поясненнями 3-ї особи до позовної заяви, позивач вважає за необхідне надати відповідь на зазначені пояснення. Вважаю, що у своєму поясненні 3-я особа не спростувала твердження та аргументи позивача стосовно суті позовної вимоги.

1. В своїх поясненнях, 3-я особа посилається на факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, який був зафіксований службовим відеореєстратором, що закріплений в поліцейському авто, який рухався значно позаду т/з позивача по суміжній смузі.
Також, 3-я особа, вибірково застосовуючи вимоги п.п 8.10 та 8.11 ПДР, припускає, що позивач мав достатньо можливості зупинити т/з згідно зазначених пунктів ПДР не вдаючись до екстреного гальмування. Однак, 3-я особа ігнорує вимогу п.п 8.10., а саме, зупинитись не створюючи перешкод для руху пішоходів. Тобто, 3-я особа, без проведення будь якої експертизи, на око, визначила/припустила якою була швидкість т/з позивача та відстань до дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія).
Однак, ст. 62 Конституції України передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як вбачається з наданого відео, дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) майже відсутня, а з місця знаходження т/з відповідача взагалі неможливо визначити наявність зазначеної розмітки не кажучи вже про відстань т/з позивача до неї в момент увімкнення жовтого сигналу світлофора.
Натомість, позивач, знаходячись в безпосередній близькості від розмітки 1.12 (стоп-лінія) оцінив швидкість т/з, відстань до зазначеної дорожньої розмітки та умови безпечності проїзду перехрестя у точній відповідності виконав умови пункту 8.11 ПДР.
І навіть, якщо припустити, що позивач, в момент перемикання світлофора з зеленого на жовтий, знаходячись від розмітки 1.12 (стоп-лінія) на відстані 5м. почав би гальмувати, то з урахуванням скорості т/з позивача повна зупинка т/з відбулася б набагато подалі від розмітки 1.12 (стоп-лінія), безпосередньо на перехресті, що підтверджується наведеними нижче розрахунками.

Так, 08.04.2019р. позивач, на т/з Nissan ________ перетнула перехрестя по вул. М. Малиновського та Івана і Юрія Лип з дотриманням вимог ПДР, враховуючи дорожні умови: хмарність, швидкість руху близько 50-55 км/г, технічні характеристики т/з довжина - 00 м., вага 0000 кг. та наявність попутних автомобілів, які рухаються позаду на відстані близько 5-х метрів за т/з позивача.
Під'їжджаючи до перехрестя вул. М. Малиновського та Івана і Юрія Лип, на відстані близько 5 метрів до розмітки 1.12 (стоп-лінія), відбулася зміна сигналу світлофора із зеленого на жовтий. Позивач, усвідомлюючи відсутність технічної можливості зупинити автомобіль в даних умовах і виконуючи вимоги п. 8.11. ПДР України згідно з яким: в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору водіям, які не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, з огляду на те, що застосування екстреного гальмування може призвести до втрати контролю над автомобілем і створення аварійної ситуації для транспортних засобів, які рухались позаду т/з позивача і буде суперечити вимогам п. 12.9 г) ПДР України які прямо забороняють водієві різко гальмувати (крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді), а також, відсутність на перехресті, що перетиналося позивачем, інших учасників дорожнього руху, яким позивач потенційно міг би створити небезпеку для руху, позивачем було прийнято рішення проїхати дане перехрестя, відповідно до вимог п.п. 8.11, 12.9 та 16.8. ПДР України. Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

де:
So - довжина зупинкового шляху автомобіля;
t1 - час реакції водія необхідний на усвідомлення зміни дорожньої ситуації, прийняття рішення та початок проведення необхідних дій (0,3);
t2 - час запізнювання спрацьовування гальмівного приводу (0,2);
t3 - час наростання уповільнення автомобіля (0,15 - 0,2);
j - уповільнення при гальмуванні (3,9 - 5,9).
* Формула розрахунку зупинкового шляху, а так само всі дані і коефіцієнти бралися з довідкової літератури: «Експертний аналіз дорожньо-транспортних пригод» - Галаса П.В., Кисельов В.Б., Куйбіда А.С., Лахно Ю.О., Надгірній Г.М., Український центр після аварійного захисту «Експерт Сервіс» Київ 1995р. «Безпека руху автомобільного транспорту. Аналіз дорожніх пригод» - Боровський Б.Е. Леніздат 1984р.
Виходячи з наявних даних і провівши розрахунки, отримуємо наступне: з моменту візуального спостереження зміни сигналу світлофора до повної зупинки автомобіль подолає від 16,1 до 21,2 метрів. Дані, отримані при розрахунку повністю підтверджують відсутність у позивача керуючого зазначеним т/з технічної можливості зупинити т/з в межах місця зазначеного в п. 8.10 ПДР України розмітки 1.12 (стоп-лінія).
Таким чином, прийнявши рішення проїхати перехрестя не застосовуючи екстрене гальмування, позивач в повній відповідності виконав вимоги п. 8.11 ПДР України який прямо зобов'язує водія проїхати перехрестя в разі відсутності технічної можливості зупинити автомобіль без застосування екстреного гальмування в межах місця зазначеного в п. 8.10 ПДР України, що при необхідності можна підтвердити провівши автотехнічне дослідження даної дорожньої ситуації. Позивач не згоден з звинуваченням у порушенні п. 8.7.3 ґ), оскільки діяв у повній відповідності з вимогами ПДР України.

2. У своїх поясненнях, 3-тя особа посилаючись на рішення Конституційного суду України
№5-рп/2015 від 26.05.2015р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 276 КУпАП, зазначає, що зазначеним рішенням встановлено, що притягнення особи до адмін. відповідальності у випадках коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч.2, 4 ст. 258) фактично відбувається у скороченому провадженні.
Однак зазначене не відповідає дійсності і 3-я особа навмисно вводить суд в оману, шляхом перекручування і вибіркового цитування !
Посилаючись на ч.2 ст.258 КУпАП 3-я особа акцентує увагу суду на тому, що - протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, але при цьому свідомо ігнорує ч.5 ст.283 КУпАП в якої чітко зазначено, що - Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу.
Факт незгоди позивача з звинуваченням у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджує відповідач у доповідній записці.
Закріплений в поліцейському т/з відеореєстратор, згідно чинного законодавства, не є засобом автоматичної фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки потребує безпосередньої участі людини у своїй роботі, підключення до живлення, ввімкнення, налаштування, вимкнення тощо.
Крім того, у зазначеному рішенні Конституційного суду України в п. 2.3 було визначено:
У частинах першій, другій ст. 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається.
Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.
Таким чином, відповідач повинен був скласти протокол, оскільки позивач оспорював звинувачення у скоєнні адміністративного правопорушення і начебто скоєне позивачем правопорушення не було зафіксоване в автоматичному режимі.

3. Окрім того, у доповідній записці від 22.04.2019р. яка міститься в матеріалах справи зазначено, що жодних доказів, стосовно порушення відповідачем процедури розгляду справи згідно до вимог ст. ст. 278-279 КУпАП позивачем не надано.
Однак, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;
Таким чином, відсутність протоколу в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих і свідків є свідченням того, що відповідач, не маючи відповідних доказів скоєння позивачем правопорушення, виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Наявний в матеріалах справи відеозапис свідчить про те, що позивач не порушував вимоги ПДР, виконуючи проїзд перехрестя у точній відповідності з п. 8.11 ПДР.
Тобто, відповідач, не маючи жодного доказу скоєння позивачем адміністративної правопорушення, безпідставно притягнув останнього до адміністративної відповідальності.

4. Пояснення третьої особи та відповідача (зазначені у доповідній записці) не відповідають дійсності та більш того, суперечать один одному.
Так, 3-я особа зазначає, що позивачу було надано для огляду відеозапис скоєного ним правопорушення, що позивач на власний розсуд не надала будь-яких письмових пояснень по суті вчиненого нею правопорушення і жодної іншої письмової заяви чи клопотання не надходило.
В той же час, відповідно до доповідної записки ст.інспектора ВАП УПП в Одеській області ДПП ст.лейтенанта поліції М.В.Місюна, в наданому по даному факту поясненні відповідача, після виявлення особи позивача, їй були зачитані права згідно до вимог ст. 268 КУпАП та ст.63 Конституції України, в наслідок чого позивач виявила бажання надати клопотання про перенесення розгляду справи для того, щоб скористатися юридичною допомогою. Після чого відповідачем було запропоновано позивачу викликати адвоката на місце, проте відповідач начебто відмовилась. Після чого позивачу було надано копію постанови. З зазначеного також вбачається, що відповідач не підтверджує той факт, що позивачу надавався відеозапис для ознайомлення. Також, відповідач особисто підтверджує, що позивач була не згодна з обвинуваченням у порушенні ПДР України, просила відкласти розгляд справи для отримання юридичної допомоги.
Однак, відповідачем були проігноровані ці факти і була винесена постанова, що призвело до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП та ст. 59 Конституції України.
У своїх поясненнях, 3-я особа і відповідач суперечать один одному, що свідчить про надання недостовірної інформації і навмисне намагання ввести суд в оману з метою приховування протиправних дій відповідача під час розгляду справи про начебто скоєне позивачем адміністративного правопорушення.

5. Далі, 3-тя особа у своїх поясненнях намагається звернути увагу суду на відсутність з боку позивача обґрунтованих доводів, щодо неможливості відреагувати на миготливий зелений сигнал світлофору.
Однак, згідно п. 8.7.3 ПДР Сигнали світлофора мають такі значення: в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух. Таким чином, законодавством не встановлено будь якого обов'язку для учасника дорожнього руху, якимось встановленим чином реагувати на зелений миготливий сигнал світлофора, що дозволяє рух. Оскільки, зелений миготливий сигнал світлофора нічого не забороняє, а лише інформує.
Так, отримавши інформацію про зміну сигналу світлофора, позивач, керувався п. 1.5. ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. і п. 2.3. ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; Враховуючи швидкість т/з включно з його технічними характеристиками, відстань до дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія) та керуючись
п. 8.11 ПДР який прямо зобов'язує водія проїхати перехрестя в разі відсутності технічної можливості зупинити автомобіль без застосування екстреного гальмування в межах місця зазначеного в п. 8.10 ПДР України, позивач, проїхав перехрестя із забезпеченням безпеки дорожнього руху, тобто без створення небезпеки чи перешкоди для руху інших учасників дорожнього руху у повній мірі виконавши вимоги ПДР, що підтверджується також, наявним в матеріалах справи відеозаписом.

6. Також, згідно ст. 283 КУпАП, яка чітко визначає зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
- технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
Проте, в постанові серії ДП18 №022584 від 08.04.2019р. відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозапис. Таким чином, відповідач, не зазначив жодного доказу скоєння позивачем порушення ПДР в графі постанови - до постанови додаються.
Також, відповідно ст.74. КАСУ Допустимість доказів 1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. 2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини позивача у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз’яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251, 283 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події.
На додаток, 30.09.2018р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №337/3389/16-а(2-а/337/154/2016) адміністративне провадження №К/9901/29775/18 зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Крім того, у судовому засідання було встановлено, що в даній постанові невірно зазначено місце вчинення правопорушення та не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АР №049379 від 28 серпня 2016 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
З чого можна зробити висновок, що постанова серії ДП18 №022584 від 08.04.2019р. винесена з порушенням вимог чинного законодавства і з урахуванням судової практики повинна бути скасована, в тому числі і як така, що не відповідає вимогам ст. 283, 284 та ст. 7 КУпАП забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, відповідач проігнорував вимоги чинного законодавства, чим вчинив ряд грубих та неприпустимих процесуальних порушень та істотних порушень прав позивача передбачених ст. ст. 19, 59, 63 Конституції України, ст. ст. 7, 245, 246, 251, 268, 278, 279, 280, 281, 283, 284 КУпАП та п. 4, 5, 6, 8, 9, 10 розд. 3 наказу МВС №1395.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. ст. ст. 19, 59, 63 Конституції України, ст. ст. 7, 245, 246, 247, 251, 268, 278, 279, 280, 281, 283, 284 КУпАП ст. ст. 5, 6, 7, 8, 9, 44, 73, 94, 176 КАС України
ПРОШУ:
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №022584 від 08.04.2019р.