|
Я _______________ 2 лютого 2013р., приблизно о 14 годині, їхав по пр. Миру на своєму авто _____________. Відчувши погіршення самопочуття, а саме запаморочення здійснив вимушену зупинку навпроти будинку № ___. Різке погіршення свого само почуття, пов*язую з наступним.
На перехресті Ленінградської площі та пр.Миру, виконуючи вимогу світлофора, я стояв за автомобілем ______, з вихлопної труби якого, в бік мого авто, йшов стовп диму з характерним, неприємним запахом. У зв*язку з цим, мені запаморочилося в голові. Для того, щоб не створити аварійну ситуацію, в разі ще більшого погіршення свого стану, прийняв рішення зупинитися на пр. Миру навпроти будинку №4 і прийти до тями. Окрім мене, в машині була моя дружина і син. Тому, я попросив дружину купити води і чогось від головного болю.
Відправивши дружину в магазин/аптеку, увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Збагнувши, що вона несправна, почав перевіряти запобіжники. В ході перевірки, виявив згорілий запобіжник аварійної світлової сигналізації. Знайшовши запасний запобіжник, згорілий замінив на новий і ввімкнув аварійну світлову сигналізацію. Все це зайняло десь 2 хвилини. Перевірив які ліки є в аптечці, побачив що на всіх закінчився строк придатності.
В той же час, повернулася дружина, але без ліків, оскільки поблизу аптеки не знайшлося. Випивши води, мені стало краще, подихав свіжим повітрям, прийшов до тями і вирішив їхати далі.
Ми рушили і десь за 30 метрів нас зупиняє інспектор ____. Він вітається та одразу вимагає щоб я передав йому документи, при цьому не повідомляючи мені причину зупинки і суть скоєного правопорушення. На моє запитання, що я порушив, він сказав: "правила стоянки зупинки. Я спробував пояснити інспектору, що я стояв декілька хвилин і це була вимушена зупинка згідно п. п. 9.9 «а» та 15.14, де вказується про можливість вимушеної зупинки, що не є порушенням ПДР. Не вислухавши мене, він складає протокол про адміністративне правопорушення. Ігноруючи моє прохання вписати свідків, ставить "зет" в графі "свідки". Я вирішив клопотати про перенесення розгляду справи тому, що інспектор не надав мені доказів та не хоче взяти до уваги покази свідків. Інспектор відхиляє моє клопотання. Замість належного, гідного доказу він показує не зрозумілий знімок на власний фотоапарат, який не знаходить собі місця в Наказі МВС №33. На фото, що надав ІДПС, не зрозуміло де знаходитися авто, відсутня прив*язка до місцевості.
Я вимагав у інспектора щоб він прикріпив до протоколу пояснення моєї дружини. Вже на повністю заповненому протоколі й на моїй копії, інспектор дописує, що відібрав пояснення у свідка.
Інспектор розглядав мою справу без мене у себе в машині. Винес постанову в справі про адміністративне правопорушення Серії ____ №_____ і дав мені на підпис хоча я казав, що це була вимушена зупинка.
З вищевикладеною постановою не погоджуюсь, вважаю її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Основним для вирішення справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення складу правопорушення. Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. Діяння повинне бути винним, а саме суб’єктивна сторона складу адміністративного правопорушення характеризується умислом або з необережності. Адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визначається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна і могла їх передбачити.
У моїх діях, які кваліфікуються за ч.1ст.122 КУпАП відсутній склад правопорушення, адже відсутня суб’єктивна сторона вищевказаного складу адміністративного правопорушення. Винних дій я не вчиняв, оскільки це була вимушена зупинка тому що коли був удорозі у мене запаморочилося голова і вирішив зупинитися щоб прийти до тями.
Таким чином, в моїх діях відсутня суб’єктивна сторона (умисел або необережність) складу правопорушення передбаченого ч.1.ст122 КУпАП.
Взагалі вчинене мною діяння не підпадає під кваліфікацію адміністративного правопорушення передбаченого диспозицією ч.1 ст.122 КУпАП. Тому що інспектор не врахував обставини, через які я здійснив зупинку взоні дії знаку 3.34., і навіть не хотів вислухати свідків розглядаючи справу.
Згідно оскаржуваної постанови мною нібито порушено п. 3,34 д.1 ПДР України, хоча при винесенні даної постанови інспектор ДАІ не врахував інших положень ПДР України, а саме пп. 9.9 «а» та 15.14, де вказується про можливість вимушеної зупинки, що не є порушенням ПДР, а саме:
Пункт 9.9. ПДР України: «аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі вимушеної зупинки на дороз»і; Пункт 15.14 ПДР України: «у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити — діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил».
У моєму випадку було здійснено вимушену зупинку під час якої я прийняв всі заходи, передбачені Правилами дорожнього руху для того, щоб не перешкоджати руху інших транспортних засобів, і не створював аварійну ситуацію і це не слід розцінювати, як порушення ПДР та кваліфікувати діяння як адміністративне правопорушення.
Крім того слід врахувати те, що працівниками ДАІ було порушено також вимоги(правила) встановлені КУпАП. Було порушено вимоги статті 247 КУпАП, а саме працівники ДАІ не застосували даної статті і незаконно притягнули мене до адміністративної відповідальності, а навпаки інспектор зобов’язаний був закрити провадження, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівник ДАІ не взяв до уваги вимоги статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якою стягнення за адміністративні правопорушення накладаються в межах встановлених цим кодексом та іншими законами України
При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, матеріальне становище, обставини, що пом'якшують або посилюють відповідальність.
Отже, вищенаведене свідчить, що мною не було вчинено адміністративного правопорушення та мене незаконно притягнули до адміністративної відповідальності.
Згідно Ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Але у моєму випадку не можна взагалі говорити про законість застосування адміністративного стягнення, адже інспектор не схотів слухати мої пояснення та пояснення свідка.
Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному КАС України, з особливостями встановленими КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись п.п. 9.9, 15.14 ПДР України, ст.ст. 287,288, 291-293 КУпАП, ст.ст. 6, 74, 104-106, 107 КАС України, ПРОШУ: Визнати дії інспектора ДПС Дніпровського РУ прапорщика міліції ______________ незаконними та скасування постанови серія
По кас статьи проверил всё подходит
|
Вход
FAQ
Поиск
