|
Начальнику ДАI МВС України в м. xxx
98xxx, м. xxx вул. вул. Д. xxx
тел: (xxxxxxxxxxx
Від xxx
98xxx м.xxч вул. xxx xx кв.xx
тел: xxxxxxxxxxx
СКАРГА
06.01.xxxx року, приблизно о 16-00 годині, я xxxxxxxxxxxxxxxxxx рухався на автомобілі ВАЗ 210xx, державний номер xxxxxx, по вул. xxxx на перехресті - вул. xxx м.xxxя здіснив поворот ліворуч. Після проїзду перехрестя, мене зупинив інспектор ДПС xxx xxx xxx підійшовши до мого автомобіля представився, але я не розібрав і перепитав, що б знати кому даю посвідчення водія я записав. У цей момент я почув ще один писака від інспекторм ДПС xxx xxx xxx. До мого автомобілю підійшов ще один інспекторм ДПС xxx xxx xxx відразу став звинувачувати мене в тому, що я створив аварійну ситуацію і зажадав передати, не пред'явити, а саме передати посвідчення водія для вилучення за створення аварійної ситуації.
З правопорушенням категорично не згідний,а саме.
Під створенням аварійної ситуації,розуміється порушення правил.що яке спричинило, створення реальної загрози заподіяння,ушкодження Тз,вантажів та іншого майна.
Тобто інспектор Даї xxx xxx xxx, абстрактну загрозу,створення аварійної ситуації, сприйняв як реальну загрозу, в якій рух мого транспотного засобу, аж ніяк, не створював дійсному створенню аварійної ситуації, більше того я безперешкодно завершив маневр повороту, та інші учасники руху не змінювали ні швидкість руху, ні напрямок руху, тобто реальної загрози Дтп не існувало. Я не мав наміру порушувати Пдр, та в інкримінованому мені правопорушенні, відсутній склад адміністративного правопорушення, а саме відсутня обєктивна сторона, адже я не створював загрози охоронюваним суспільним відносинам в сфері дорожнього руху,за що наступає адміністративна відповідальність по ч.2 ст.122 КУпАП України.
Інспектор ДПС xxx xxx xxx. заявив, що він зробив відеозапис мого нібито порушення на відеокамеру. Враховуючи те, що п.11 ст.11 Закону «Про міліцію» дозволяє використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відео спостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а таким нормативно-правовим актом є Наказ Міністерства внутрішніх справ України №111 від 27 березня 2009р. «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» то, пункти 18.10 (Забороняється використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув); 20.2.(Працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну); 20.4. (На кожний технічний засіб чи прилад, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних приладів та технічних засобів. Він заповнюється командиром підрозділу ДПС, що видав прилад досвідченому підлеглому працівнику в справному стані) забороняють використовувати такі відеокамери. До того ж стає незрозумілим належність цієї особистої камери, її сертифікації, відповідності ст.8 Закону «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», метою якого є захист інформації, яка є власністю держави, а номер засобу технічного приладу у протоколі та відсутній, внаслідок чого перевірити наявність чи належність відеозапису неможливо. Також згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України №33 від 01 березня 2010р. «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху» є перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху: Спеціальні технічні засоби, які працюють в автоматичному режимі, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а саме:
- вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний «ВИЗИР» з активною функцією «автоматичний режим» модифікації «ВИЗИР 03»;
- вимірювач швидкості радіолокаційний з фото фіксацією «АРЕНА»;
- лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCAM».
Жодного запису про особисті побутові відеокамери в цих нормативно-правових документах не існує, тому виникає питання, чи мав інспектор право застосовувати її перебуваючи на службі
До того ж згідно ст..307 Цивільного кодексу України - Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відео плівку лише за її згодою… Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя… Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомки, який передбачено даною статтею, є суттєвою гарантією реалізації багатьох особистих немайнових прав: права на індивідуальність (ст. 300 ЦКУ), права на особисте життя (ст. ЗО1 ЦКУ), права на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦКУ), права на недоторканність ділової репутації (ст. 299 ЦКУ) тощо. Своєї згоди на знімання я не давав, попереджений про знімання також не був.
Оскільки згідно ст 3,Закону України про міліцію- Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність-тобто про ведення відеозйомки,при несенні служби працівниками Даї,повинно передувати попередження,що на даному участку ведеться фотофіксація порушеннь ПДР,за допомогою експерементального знаку,який,розробило ЦБДР при Мвс України,що є профілактичним заходом,щодо,профілактики порушеннь ПДР,та стану аварійності, і є основим завданням Даї МВС України.
Відповідно ст 5 Закону України про оперативно розшукову діяльність,підрозділи Даї не включені до ,субєктів оперативно розшукової діяльності. Оперативно-розшукові заходи можуть проводитися виключно визначеними в Законі державними органами та їх посадовими особами, які зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Основного Закону України). Така заборона пов’язана з тим, що здійснення не уповноваженими фізичними або юридичними особами на власний розсуд будь-яких заходів, які віднесені до оперативно-розшукової діяльності (мають ознаки оперативно-розшукової діяльності), порушує не лише законодавчі положення, а й конституційні права і свободи людини і громадянина.
Відповідно до
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення
частини третьої статті 62 Конституції України
м. К и ї в Справа № 1-31/2011
20 жовтня 2011 року
№ 12-рп/2011
. В аспекті конституційного подання щодо суб’єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність“, особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
Отже інспектор ДПС xxx xxx xxx перевищив надіні йому службові повноваження,та вів таємний збір доказів, що прямо заборонено, як Законом про оперативно розшукову діяльність, так і рішенням Конситуційного суду, адже про підозри у вчиненні будь якого злочину мені не предявлено, оперативно розшкува справа не заведена,відповідно і всі дії,щодо збирання будь яких доказів відносно мене, таємно, є незаконними.
Не зважаючи на мої заперечення, інспектор ДПС xxx xxx xxx склав на мене протокол про адміністративне правопорушення, а в протоколі вказав, що я порушив пункт 16.6 ПДР, коли я запитав кому саме я створив аварійну ситуацію, інспектор сказав, що сьогодні свято, отже інспектор ДПС xxx xxx xxx перевищив надіні йому службові повноваження у друге.
У ст. 254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративного правопорушення не було (не було пред'явлено жодного доказу крім безпідставних звинувачень, «правопорушення» не зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, з врахуванням допущених порушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом моєї вини, і за таких обставин відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення;
п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючі вищевикладене вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення серії xxx xxx xxx xxx xxx xxx року складений з порушеннями моїх прав та чинного законодавства, є необґрунтованим і незаконним, та підлягає скасуванню, а дії інспектора xxx xxx xxx є протиправними.
Стаття 25. Відповідальність працівників міліції
Працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.
На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КУпАП України,
ПРОШУ:
1. Протокол інспекторм ДПС xxx xxx xxx у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП України серії xxx xxx xxx року, визнати недійсним.
2. Визнати дії інспекторм ДПС xxx xxx xxx протиправними та притягти його до дисциплінарної відповідальності .
4. Повідомити мене, за результатами розгляду справи , згідно чинного законодавства письмово.
5.Притягнути до відповідальності безпосередніх керівників інспекторм xxx xxx xxx,за порушення ними наказу МВС 90 ВІД 26.03.2010 року, якi не здійснюють жорсткий повсякденний контроль за діяльністю підлеглих, пустили на самоплив проведення профілактичних заходів з працівниками,
Додатки:
1.Копія протоколу про адміністративне правопорушення серії xxx xxx xxx року
xxx xxx xxx xxx xxx xxx
|
Вход
FAQ
Поиск
