Сообщение, не относящиеся к теме
Посміхайтесь, вас знімають !
Останнім часом в нашому місті стало звичним явище, коли інспектори ДАІ знімають на побутову камеру дорогу, перехрестя, рух автомобілів. Для чого вони знімають таке собі «хоум-відео» и які правові наслідки наступають при використанні цього відео при оформелнні адміністративних матеріалів або в суді ? Розглянемо по пунктах всі «за і проти».
Дійсно, багато водіїв після демонстрування відзнятого відео з порушенням, погоджуються з власним порушенням, у наслідок чого отримують постанову та, як правило, мінімальну суму штафу «за покладистость». Доказом скоєнного правопорушення у данному випадку є згода водія і тому протоколи, де у графі «пояснення» є згода водія або невмілі виправдання на кшалт «не побачив знаку», майже не оскаржуються у суді.
Інша річь, коли водій категорично не згоден з порушенням, має свою аргументацію з посиланням на відповідні статті ПДР або КУпАП, що змістовно відображає у поясненнях в протоколі або на окремому аркуші. В данному випадку протокол не може бути доказом по справі без інших доказів зі сторони інспектора. Так, наприклад, до протоколу можуть бути вписані свідки, які бачили порушення або на ваш захист. Ця тема заслуговує окремої статті і ми до неї обов’язково повернемость. Розглянемо ситуацію, коли інспектор ДАІ написав у протоколі «додається відео».
Не будемо наразі вести мову про майстерність відеозйомки у режимі «зум», про ракурси, плани зображення, викривлення та оптичну оману тощо. Особисто декілька раз бачив відео, де водій начебто порушує, а при детальному аналізі ситуації виявляється, що водій діяв згідно ПДР.
Наші суди також приймають відео до уваги та користуються таким матеріалом для формування власної думки щодо розгляду справи. Тим не менш, існує судова практика, яка заперечує залучення подібні «докази».
Наразі хочу звернути увагу на деякі законодавчі акти та аспекти, які регламентують зйомку на технічні засоби та прилади під час несення служби.
Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожно-патрульної служби Державтоінспекції МВС, яка затверджена наказом МВС від 27.03.2009 р. №111, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.04.2009 р. за №576/16592 чітко регламентує та визначає методи та способи фіксації правопорушень.
Так, зокрема, п. 6.32.4. предписує забезпечувати ефективне використання технічних приладів та засобів контролю за дотриманням водіями ПДР; п. 7.6 також дозволяє використовувати технічні засоби та технічні прилади для виявлення та фіксації порушень , а отримані фактичні дані направляти за належністю чи використовувати при складанні адміністративних матеріалів.
У п. 12.7.1. інструкції виписана більш конкретна інформація та вимоги до інспекторів під час спостереження за дорожнім рухом.
«Під спостереженням за дорожнім рухом слід розуміти візуальний або за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису…»
Як ми бачимо – технічні засоби поділяються та ті, що працюють в автоматичному режимі та на звичайні.
В будь якому випадку у п.19.1. інструкції зазначено: «Технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями та методичними рекомендаціями про порядок їх використання.»
Цікаво, чи хтось колись чув чи бачив службові «методички» по використанню, припустимо, відеокамери «Sony» під час несення патрульної служби ? Тим більш, що згідно п. 19.4 Інформація про використання технічного засобу чи приладу працівником Державтоінспекції заноситься в графу 6 постової відомості (додаток 6). Ніхто не буде заперечувати, що відеокамера чи фотоапарат, це технічний пристрій ?
Одночасно у тій самій інструкції 111 у п. 19.2 є пряма заборона «застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув». При цьому в інструкції не зазначено, що заборона діє лише для окремого виду технічних засобів, наприклад, для вимірювання показників швидкості. Але ж камера в будь якому випадку є технічним засобом або приладом, а тому законність ії використання для фіксації правопорушень викликає, м’яко кажучи, багато сумнівів, і ось чому.
Пункт 27.8 інструкції 111 прямо вимагає застосовувати технічні засоби та прилади для виявлення правопорушення тільки відповідно до норм чинного законодавства. Перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху затверджено наказом Міністрерства внутрішніх справ від 01.03.2010 р. №33, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.03.2010 р. за №262/17557. Ним передбачено використання лише трьох видів спеціальних автоматичних засобів, які працюють в автоматичному режимі, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису: ВИЗИР, АРЕНА, TruCAM.
Фото- та відеокамери будь яких фірм виробників, у зазначеному переліку відсутні.
Таким чином, можна припустити, що використання працівниками ДАЇ МВС України Фото- та відеокамер будь яких фірм виробників при здійсненні своїх службових повноважень під час несення служби,та фіксування цими засобами порушеннь ПДР, на мою думку, є порушенням чинних нормативно-правових актів, можливо навіть перевищенням влади та службових повноважень, за що передбачена кримінальна відповідальність.
Багато інспекторів розповідають, і не безпідставно, що побутова камера не вимагає сертифікації та що вони користуються такими приладами згідно п.12 ст.11 Закону України «Про міліцію», яка дозволяє проводити аудіо-відео-фотофіксацію, як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень. При цьому, як правило, зауважують, що данна відеокамера знаходиться на балансі ДАІ, на ній є інвентарний номер. А як тоді бути з приватними камерами, фотоапаратами та мобільними телефонами, якими користуються інспектори ДАІ і відкрито про це заявляють ?
Подібна заборона, на мою думку, не поширюється на аудіо-відеофіксацію з дотриманням положень Цивільного Кодексу під час складання адміністративних матеріалів та під час розгляду справи. Відомі навіть випадки, коли інспектора з ввімкненим диктофоном йдуть на «приватну розмову» з порушником, у якій він зізнається у скоєнні порушення, що потім використовується, як доказ.
Також запис теоретично може вестись під час розгляду справи – приблизно так це відбувається і у суді, адже інспектор виконує судові функції при винесенні покарання – постанови про накладання штрафу.
Не відхиляючись від теми, спробуємо розібрати ще одну ситуацію. Інспектор стоїть біля дороги і веде безперервну зйомку з надією, що у камеру можливо попаде порушник. Під час зйомки у відеокамері накопичуються та зберігаються марки авто з номерами, обличчя водіїв та пасажирів, пішоходи та просто приватні особи.
Суть стандартизації, сертифікації та регламентних перевірок будь якого обладнання в цьому і полягає: отриманні достовірної інформації з приладів.
При використанні побутових відеокамер не кожним виробником гарантується отримання достовірної інформації. Особливо це стосується цифрового обладнання. Достовірно сказати чи доказати, що матеріал, який отримано даними приладами є оригінальним досить важко. В Україні немає лабораторій, які можуть провести таку експертизу та й експертів одиниці. Згадайте історію про плівки Мельниченка. А ось зробити якісний фото чи відеомонтаж якраз не проблема... Дайте якісне фото і потім доказуй дружині чи в суді, що то не ви парились в бані з голими дівчатками.
Професійна, спеціалізована цифрова фото- та відео апаратура під час запису інформації на носій (не залежно від типу носія) дописує багато технічної інформації: про тип обладнання, яким здійснювався запис, внутрішній ідентифікатор обладнання, час запису і т.п. Це забезпечується як форматом записом інформації, так і апаратною частиною обладнання. І що саме цікавіше, проставляє так звані "deadline" мітки. Ці мітки несуть у собі інформацію про цілісність файлу запису, і не тільки. По цих мітка можна зробити відновлення або "реставрацію" втраченої чи записаної з помилкою інформації, зробити повне та коректне перенесення інформації в інший формат збереження.
І тому, немає жодного поважного фактору інспектору ДАІ при виконання службових обов'язків використовувати побутові камери. Хоче знімати природу, хай йде у відпустку, на вихідних... А якщо потребує цього його творче натхнення - хай звільниться і займеться тим, до чого руки просяться.
Не потрібно забувати і про Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010р.
У ст.24 цього закону є гарантія держави про захист персональних даних. Окрім того, що бази даних (а численні відеозаписи з вулиць місця, які накопичуються у камері, переносяться в комп’ютер, обробляються для запису на компактдиск, припустимо, для показу у суді або невідомо для чого цілком попадають під саме визначення «бази данних») мають бути захищені, сертифіковані тощо. Таким чином інспектор ДАІ становиться розпорядником бази даних після того, як відео чи фото збережено на карті пам’яті, на диску тощо. І має нести відповідальність за поширення таких баз, обробку, передачу третім особам.
На останок давайте з вами уявимо таку ситуацію: на дорозі стоять інспектори ДАІ, ведуть безперервне спостереження на відео – а може порушник в кадр попаде ? По вулицям ходять інспектори благоустрою з камерами – а може в кадр попаде той, хто плакати та оголошення клеїть. В магазини заходять податківці з вімкненими камерами – а вдруг хто чек не виб’є? За ними санітарна станція з працюючими камерами – а може на ковбасу муха сяде ? Згоден, така ситуація на грані маразму. І початок цього маразму вже покладений інспекторами ДАІ.
Давайте ще раз на останов відділемо яйка від курей. Якщо необхідність фіксації порушень та можливих протиправних дій під час складання адмінматеріалів якось можна зрозуміти, то постійний відеонагляд, накопичення відеозйомок, використання приватних технічних засобів, на мою думку, є цілком протизаконним.
У статті, навіть не маленькій, неможливо привести повну аргументацію та норми законодавства з данного приводу. До того ж залишимо щось на десерт. Тим не менш рекомендую перечитати Цивільний кодекс ст.307, 269, 272, 273, Конституцію України ст.29, 55, 62, 63, Закон «Про захист персональних даних» хоча б загальні положення та ст.24.
П.С. Ми закликаємо вас не порушувати правила ДР та не використовувати отримані знання для ухилення від покарання у разі очевидного та безумовного порушення. Але, погодьтесь, дратує сам вид «мурзілок» на дорозі, які замість того, щоб виконувати свої обов’язки, знімають природу, пейзажи та пташок за наші з вами гроші платників податків, здебільш на власні домашні камери, фотоапарати та телефони та використовують ії в суді для винесення вироку, який вже не оскаржується в апеляції.
фото.
Вход
FAQ
Поиск
