ПОЗОВНА ЗАЯВА
(про визнання протиправною та скасування
постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
серія ВН1 № 108195 від 23/08/ 2011).
Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст..288 КпАП України.
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
23.08.2011 р. посадовою (службовою) особою відповідача – інспектором ДПС м. Одеса Кушніром В.О., винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.1 щодо мене.
Вважаю дану постанову необґрунтованою, такою що не відповідає нормам КупАП. Під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 276, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Вважаю постанову інспектора незаконною та такою, що підлягає скасуванню за таких підстав:
23/08/2011 о 17:15 я рухався за кермом Шевроле д/н ХХХХХХ по вул. Балківській зі швидкістю біля 60 км/год в щільному потоці транспортних засобів і біля дому №119 був зупинений інспектором ДАІ Кушніром В.О. До зупинки мого транспортного засобу працівниками міліції я рухався з дозволеною швидкістю, не перевищуючи припустиму межу. Про це можу говорити точно, оскільки безпосередньо перед зупинкою мого ТЗ я звернув увагу на показання спідометра, вони склали менш «60» км/год.
Причиною зупинки інспектором мого транспортного засобу було названо перевищення мною швидкості, встановленої для населених пунктів. При цьому він тримав в руках прибор на табло якого було зафіксоване число 82. Інспектор стверджував що це число – швидкість мого авто. Я зауважив що по перше, поруч зі мною рухалися інші авто і справа і зліва (слід зазначити, що о 17:15 у будній день на вул..Балківський досить щільний рух транспортних засобів); по друге співробітник ДАІ під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується; по третє, в моєму авто знаходився свідок – ХХХ, який бачив з якою швидкістю я рухався. В якості аргументів інспектор запропонував мені подивитись вже покази іншого приладу – візир, який інший інспектор також тримав в руках, але для цього мені потрібно вийти із авто і пройти до патрульного автомобілю. Оскільки я був впевнений, що швидкість я не порушив і заради власної безпеки я відмовився виходити із авто.
Я звернув увагу Інспектора ДПС на те, що якщо цей прилад «Візир», то він за своїми технічними можливостями може фіксувати швидкість інших автомобілів, які рухаються поруч, або позаду. По-перше, цей факт може підтвердити і сама інструкція до приладу «Визир», в якій зазначено, що максимальна дальність вимірювання на рівній дорозі становить не менше 400 м., а дальність візуального визначення номерного знаку становить не більше 80 м. Копія адвокатського запиту до фірми виробника додається (Додаток 1). Тобто до об’єктиву приладу міг попасти мій автомобіль, але швидкість могла бути виміряна автомобіля, який рухався далеко позаду мене. По-друге, цей факт може підвердити експеримент, який проводив журнал «Авторевю»
http://ua.autoreview.ru/archive/2009/11/vizir/ (Додаток 2), в якому приладом «Візир» було сфотографовано автомобіль, який стояв на місці, а радар приладу фіксував швидкість автомобіля, який рухався далеко позаду, та не попадав до об’єктиву камери. Інспектор ДПС відповів, що він впевнений в тому, що була зафіксована швидкість мого автомобіля. Але чим підтверджується така впевненість Інспектора ДПС мені не відомо.
Незважаючи на відсутність доказів ІДПС Кушнір В.О. склав адміністративний протокол за перевищення мною швидкісного режиму в населеному пункті та виніс постанову, по справі про адміністративне правопорушення, не взявши до уваги моє письмове клопотання про надання права на захист (зазначено у протоколі).
Тім самим була порушена ст. 268 КУпАП яка передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і вона має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, тощо. В даному випадку при винесені постанови мені не була надана змога реалізувати свої права.
Слід зазначити, що при складенні протоколу мене не було ознайомлено з моїми правами, передбаченими законами України, тому я це вказав в поясненнях до протоколу. Свідка ХХХ, яка була в ТЗ, якім я керував, і якой були відомі обставини по даній справі, ІДПС Кушнір В.О. не опитав.
Таким чином, при винесені постанови була грубо порушена ст. 33 КУпАП, яка зобов’язує посадових осіб при накладенні стягнення враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність и вимоги ст. 245 КУпАП по всебічному, повному і об'єктивному з'ясування обставин кожної справи, вирішенню її в точній відповідності з законом.
ІДПС Кушнір В.О. провів процес виявлення обставин по справі з дуже спрощеним підходом – о 17 год. 15 хв. він зупинів ТЗ, а вже о 17 год. 20 хв. закінчив розгляд адміністративної справи. В даному випадку з’ясувати всі обставини, до того ж не маючи жодного доказу і без опитування свідків, просто не можливо, та ще за такий період часу.
Також маю зазначити, що згідно зі ст.ст.10-15 Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”, на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні, свідоцтвом про повірку, з вказаним терміном дії до наступної повірки. Ціх даних на прилад "Визир" № 0812425 (якій фігурує у протоколу) ІДПС Кушніром В.О. у протоколу не вказується.
У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме моєму автомобілю. Фактично мені співробітником ДАІ, що склав протокол, було продемонстровано тільки час, який ніби-то пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме мого автомобіля, неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді виміряно швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від мого автомобіля.
Результат вимірювання знаходиться у межах похибок вимірювань відносно величини, що перевищує дозволену швидкість на 20 км/год, а за таких умов наявність більшого перевищення (що необхідно для наявності складу зазначеного правопорушення) не може визнаватися доведеним. (Згідно інструкції, похибка в патрульному режимі для приладу „ Візир ” ±2 км/год).
Ст. 14-1 КУпАП говорить про те що, фіксація правопорушення можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі. Також у пункті 12.6. Наказу МВС України № 77 від 26.02.2009 р. говориться, що «Підставою для винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення є матеріали щодо адміністративного правопорушення, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.». Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально-логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним – є такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини. Прилад, «Візир» яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото – чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Це підтверджує п.1 Наказу МВС №33 від 01.03.2010 р., який відносить до приладів з активованою функцією «автоматичний режим» новий модифікований пристрій «Візир 03» решта приладів з серії «Візир», даної функції не мають. У підтвердження того факту що вказаний прилад «Візир» не є засобом автоматичної фіксації, є інструкція до цього приладу, де в 2 розділі зазначено, що прилад працює у 2х режимах – «Стаціонарний» і «Патрульний», але аж ніяк не автоматичний (див. Додаток 3). Вказана інструкція у повному обсязі може бути надана судові представником відповідача. Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото – кіно – або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону.
У відповідності з пунктами 2.16, 2.17 і Додатком 2 до Наказу МВС України № 77 від 26.02.2009 р., Постанова в справі про адміністративне правопорушення крім підпису уповноваженої посадової особи повинна містити печатку державного органу, який уповноважив цю особу, в даному випадку – відділу Державної автомобільної інспекції в м. Одеса. Так у нижньому лівому кутку і першого і другого екземпляру бланку постанови поліграфічним способом надруковані літери «М.П.». Але в копії Постанови, яку вручили мені, на місці літер «М.П.» печатки органу, який уповноважив ІДПС ВДАІ Кушніра В.О. від імені Держави Україна розглядати справу про адміністративне правопорушення і приймати по ній рішення, немає. Тому я можу припустити, що постанова про адміністративне правопорушення ВН1 № 108195 від 23/08/2011 року про накладення на мене адміністративного стягнення у вигляді штрафу прийнята особою, яка не мала законних підстав приймати таке рішення, тобто з перевищенням повноважень
При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Так у ст. 254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративного правопорушення не було (не було пред'явлено жодного доказу крім безпідставних звинувачень, «правопорушення» не зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, з врахуванням допущених порушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом моєї вини, і за таких обставин відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Ст..288 КпАП прямо передбачає:
Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:
3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Враховуючи той факт, що у двох перших пунктах зазначеної норми постанови співробітника ДАІ не вказані, дана категорія справ прямо відноситься до тих, яка входить до компетенції безпосередньо судів.
За таких умов справа підлягає розгляду судами.
Вважаю, що до цієї справи повністю відносяться вимоги Постанов Пленуму Верховного Суду України, а саме:
Від 11.06.2004 N 11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка передбачає:
3. Згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
23.12.2005.1 N 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, яка передбачає:
24. Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КпАП ( 80732-10 ) щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП ( 80732-10 ), у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП ( 80732-10 ). У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим „спрощеним” підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,
ПРОШУ:
1. Прийняти дану Позовну заяву до провадження.
2. Повідомити мене про час і місце розгляду справи.
3. Визнати дії Відповідача - інспектора ДПС м. Одеса Кушніра В.О. щодо притягнення ХХХ до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі Постанови ВН1 № 108195 від 23.08.2011 року у справі про адміністративне правопорушення, протиправними.
4. Визнати протиправною та скасувати Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ВН1 № 108195 від 23.08.2011., у розмірі 255 грн. та закрити справу, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
До заяви додаються:
1. Копія Позовної заяви стороні по справі – на 6-х арк. (3 екземпляри)
2. Копія Постанови про адміністративне правопорушення ВН1 № 108195 від 23.08.2011 (3 екземпляри).
3. Копія Протоколу про адміністративне правопорушення ВН1 № 376868 (3 екземпляри)
4. Копія посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. (3 екземпляри)
5. Адвокатський позов до фірми виробника приладу „Візир”
6. Результати експерименту журналу „Авто ревю”
7. Другий екземпляр клопотання про надання права на захист
Вход
FAQ
Поиск
