|
Начальнику Департаменту ДАЇ МВС України,
полковнику міліції Лозовому Валерію Миколайовичу,
м. Київ, вул. Лук'янiвська, 62,
тел. 0-(44)- 272-46-59
Начальнику управління ДАЇ УМВС в Луганській області
підполковнику міліції Шевченко В’ячеславу Івановичу,
м. Луганськ , вул.Лiньова, 150,
тел. 0-(642)-93-57-80
Матвєйкіна Ивана Михайловича
м. Луганськ, кв. Гагарина, буд. 24 кв.26
тел. 0-(66)-94-59-18
На протокол та дії інспектора ДПС
3-го Луганського взводу ДПС ст. сержанта міліції Дрокін Е. А.
серії ВВ1 №048195 від 16 серпня 2010 року
у справі про адміністративне правопорушення,
передбачене ч.1 ст.122 КУпАП України,
СКАРГА
16 серпня 2010 року, приблизно о 19-25 годині, я рухався на автомобілі ВАЗ 2114, державний номер № ВВ6274ВС, що належить Матвейкіну М. І., по перехрестю вул. Локомотивна та вул. Будьонного, повертаючи на вул. Будьонного. Згідно пункту 16.2 ПДР (на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку) я повинен дати перевагу зустрічним пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку я повертаю,. Та коли я почав рух праворуч для подальшого повороту, зустрічний пішохід, який переходив проїзну частину, на яку я повертаю та якому я повинен був би надати перевагу в русі, стояв на світлофорі не рухаючись на протилежному боці дороги перехрестя, хоча зелений сигнал світлофора надавав йому таку можливість. Тому оцінивши ситуацію, й запевнившись в тому, що мій подальший рух праворуч в напрямку вул. Будьонного не завдасть нікому з учасників руху жодних перешкод, бо згідно пункту 1.10 ПДР – дати дорогу – вимога до учасників дорожнього руху не продовжувати або не починати рух, не робити жодних маневрів (за виключенням вимоги звільнити смугу для руху, якщо це може змусити інших учасників дорожнього руху, маючих перевагу, змінити напрям руху або швидкість), я завершив проїзд перехрестя, бо мій подальший рух не міг змусити зустрічних пішоходів, що мають перевагу в русі, змінити напрям руху або швидкість, бо ці пішоходи ще й не починали рух.
Після проїзду перехрестя, мене зупинив ст. сержант міліції Дрокін Євгегій Олександрович, який підійшовши до мого автомобіля не відрекомендувався, чим порушив ст..5 Закону «Про міліцію» (При звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт), Інструкцію з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України №111 від 27.03.2009 року, а саме пункт 28.2 (Під час звернення до учасників дорожнього руху працівник підрозділу ДПС повинен чітко відрекомендуватися, назвавши свою посаду, спеціальне звання, прізвище та причину, суть звернення), відразу став звинувачувати мене в тому, що я повертаючи праворуч нібито не надав переваги в русі пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку я повертав.
Ст. сержант міліції Дрокін Євгегій Олександрович заявив, що він зробив відеозапис мого нібито порушення на свою особисту відеокамеру. Враховуючи те, що п.11 ст.11 Закону «Про міліцію» дозволяє використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відео спостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а таким нормативно-правовим актом є Наказ Міністерства внутрішніх справ України №111 від 27 березня 2009р. «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» то, пункти 18.10 (Забороняється використовувати під час несення служби технічні засоби та прилади, які не сертифіковані в Україні та не пройшли повірку або мають свідоцтво про повірку, термін дії якого минув); 20.2.(Працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну); 20.4. (На кожний технічний засіб чи прилад, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних приладів та технічних засобів. Він заповнюється командиром підрозділу ДПС, що видав прилад досвідченому підлеглому працівнику в справному стані) забороняють використовувати такі відеокамери. До того ж стає незрозумілим належність цієї особистої камери, її сертифікації, відповідності ст.8 Закону «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», метою якого є захист інформації, яка є власністю держави, а номер засобу технічного приладу у протоколі та постанові відсутній, внаслідок чого перевірити наявність чи належність відеозапису неможливо. Також згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України №33 від 01 березня 2010р. «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху» є перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху: Спеціальні технічні засоби, які працюють в автоматичному режимі, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а саме:
- вимірювач швидкості радіолокаційний відеозаписувальний «ВИЗИР» з активною функцією «автоматичний режим» модифікації «ВИЗИР 03»;
- вимірювач швидкості радіолокаційний з фото фіксацією «АРЕНА»;
- лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCAM».
Жодного запису про особисті побутові відеокамери в цих нормативно-правових документах не існує, тому виникає питання, чи мав інспектор право застосовувати її перебуваючи на службі
До того ж згідно ст..307 Цивільного кодексу України - Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відео плівку лише за її згодою… Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя… Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомки, який передбачено даною статтею, є суттєвою гарантією реалізації багатьох особистих немайнових прав: права на індивідуальність (ст. 300 ЦКУ), права на особисте життя (ст. ЗО1 ЦКУ), права на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦКУ), права на недоторканність ділової репутації (ст. 299 ЦКУ) тощо. Своєї згоди на знімання я не давав, попереджений про знімання також не був.
Також, ст. сержант міліції Дрокін Євгегій Олександрович, який виписував протокол, поводил себе при спілкуванні зі мною зверхньо і упереджено, зверталися до мене на «ТИ», чим грубо порушували Інструкцію з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України №111 від 27.03.2009 року, а саме пункту 18.7. (У взаємовідносинах з учасниками дорожнього руху забороняється: звертатися до учасників дорожнього руху на "ти"; використовувати погрозливі чи ображаючі жести; допускати при спілкуванні зневажливий тон, грубість, неввічливе викладення зауважень, вирази або репліки, які ображають людську гідність, погрози; пред'являти безпідставні звинувачення).
Не зважаючи на мої заперечення, старший сержант міліції Дрокін Євгегій Олександрович запропонував мені пройти з ним до його автомобілю аби домовитися зі мною про «невеличку суму допомоги», за яку він відпустить мене, або він винесе постанову з максимальним штрафом. Почувши у відповідь мою категоричну відмову в «допомозі», порушуючи «Розпорядження міністерства внутрішніх справ України» №466 від 21.05.2009р. а саме пункт 1.6. (Виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР, старший сержант міліції Дрокін Євгегій Олександрович таки склав на мене протокол про адміністративне правопорушення, де вказав, що я порушив пункт 16.2 ПДР, здійснивши поворот праворуч не надавши переваги в русі пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку я повертаю.
Оскільки, у вчиненні адміністративного правопорушення винним себе не вважав, та не володів достатніми знаннями у галузі законодавства про адміністративні правопорушення, мені була необхідна кваліфікована правова допомога при розгляді даної справи, зокрема, для складання й написання ґрунтовних заперечень та пояснень, надання додаткових документів, встановлення необхідних фактів. У зв’язку з цим, я в порядку ч.1 ст.268 КУпАП: (особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: заявляти клопотання) заявив клопотання про перенесення часу розгляду справи у зв’язку з необхідністю звернення за юридичною допомогою та необхідністю підготовки документів на ім’я ст. сержанта міліції Дрокін Євгегія Олександровича. Він її прийняв. У клопотанні вказав, що мені необхідно мінімум три доби на розгляд справи, на що в протоколі сержант міліції Дрокін Євгегій Олександрович поставив дату, що до розгляду адміністративної справи 19.08.2010 року.
У ст. 254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративного правопорушення не було (не було пред'явлено жодного доказу крім безпідставних звинувачень, «правопорушення» не зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, з врахуванням допущених порушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом моєї вини, і за таких обставин відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення;
п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючі вищевикладене вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВВ1 №048195 від 16 серпня 2010 року складений з порушеннями моїх прав та чинного законодавства, є необґрунтованим і незаконним, та підлягає скасуванню, а дії інспектора ДПС Дрокін Євгенія Олександровича є протиправними.
На підставі викладеного, керуючись стст.287, 288 КУпАП України,
ПРОШУ:
1. Протокол інспектора ДПС Дрокін Євгенія Олександровича, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП України серії ВВ1 №024664 від 18 липня 2010 року, визнати недійсним.
2. Надати мені копію постанови для подальшого оскарження, або скасувати її, за відсутності в моїх діях складу правопорушення (якщо така постанова існує).
3. Визнати дії ІДПС 3-го Луганського взводу ДПС ст. сержанта міліції Дрокін Євгенія Олександровича протиправними та притягти його до дисциплінарної відповідальності .
4. Повідомити мене за результатами справи згідно чинного законодавства письмово.
5. В разі незгоди з результатами службової перевірки залишаю за собою право оскарження цих результатів в органах прокуратури та судових установах.
6. Забов'язати принести публічного вибачення в мій адрес, через місцевий засіб масової інформації, завчасно повідомивши мене про дату і назву засобу масової інформації в якому будуть принесені (опубліковані) ці вибачення.
Додатки:
1.Копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ВВ1 № 048195 від 16 липня 2010 року
18 серпня 2010 року Матвєйкін І. М.
|
Вход
FAQ
Поиск
