|
04 липня 2011 року о 16 год. 50 хв. я керувала власним автомобілем Toyota Auris д/н АЕ 3931 СМ рухаючись по вулиці Харьківській. При під’їзді до перехрестя з вул. Глінки мала намір повернути до вул. Глінки, увімкнувши сігнал повороту ліворуч почала здійснювати маневр повороту. Виїхавши на перехрестя зупинилась шоб пропустити зустрічний автомобіль, згідно п. 16.13. Правил дорожнього руху України (п.16.13. Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч…), а також групу пішоходів, згідно з п. 16.2. Правил дорожнього руху України (п. 6.2. На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.), та почала рух. Ліворуч по тротуару йшов чоловік, який не зупинившись перед проїзною частиною зразу вийшов на пішохідний перехід. Таким чином, коли я закінчувала маневр повороту пішохід вийшов на пішохідний перехід, але з лівої сторони, в той час коли мій автомобіль закінчував маневр з правої сторони проїзною частини.
Майже одразу, мене зупинив молодший сержант міліції Рєзцов Станіслав Вікторович ІДПС БДПС м. Дніпропетровськ (відповідач). Як виявилось причиною зупинки, за думкою відповідача та згідно з його слів, стало порушення мною вимог пункту 16.2 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч.2 ст. 122 КУпАП
На мої заперечення стосовно того, що я не вчиняла дій, які порушували б Правила дорожнього руху України, а навпаки виконувала Правила щодо проїзду перехресть та проїзду пішохідних переходів, зокрема п. 16.2 Правил, де вказано наступне: п. 16.2 «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішохідам,які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку» доказів мого, нібито, порушення мені пред'явили в якості свідка якось чоловіка. Цього чоловіка, на перехресті я не бачила, а побачила тільки коло машини ДАЇ. На мої заперечення по цьому питанню я почула у відповідь: "Все! Кароче!» (пряма мова).
Відповідач витребував надання посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль та склав протокол про адміністративне правопорушення АЕ 433433 від 04.07.2011 р. (копія додається). В протоколі інспектор ДПС зазначив, що я не надала перевагу пішохіду на пішохідному переході, що не відповідає дійсності, так як пішохід вийшов на перехід, коли я закінчувала маневр. І як би пішохід теж виконував правила дорожного руху (п.4.14. Пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;), тому що він також є учасником дорожнього руху і повинен оцінити безпеку свого переходу, а не бугати стрімголов – це його обов’язок, то такої ситуації не вийшло б. Я запропонувала зупинити вказаного пішохода, але інспектор відмовився зупиняти його (його не було) і внести до протоколу.
Не зважаючи на мої заперечення, про що було вказано в протоколі, і врахувавши тільки свої думки та свідчення сумнівного свідка достатніми, відповідач прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн., та виніс постанову серія АЕ № 403672 по справі про адміністративне правопорушення від 04 липня 2011 року (копія додається).
Слід вказати на те, що протокол у справі про адміністративне правопорушення та постанова не відповідають вимогам стст.251, 256, 280 КУпАП України. Це випливає з самого складу зазначеного правопорушення та обсягу доказів, які наявні у протоколі та постанові. Так, у протоколі та постанові немає даних пішоходів, яким нібито було створено перешкоду та небезпеку. Між тим, у відповідності до ст. 269 КУпАП така особа є потерпілим по справі, або, принаймні, у відповідності до ст. 272 КУпАП є свідком. У відповідності до ст. 256 КУпАП дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності свідків та потерпілих, зазначатися в протоколі. (Сам характер порушення ПДР, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потерпілих або свідків.) У відповідності до ст. 251 КУпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Неприлучення до справі не тільки пояснень, але й даних потерпілих та свідків грубо протирічить ст. 256 КУпАП та призводить до відсутності в справі передбачених законом доказів. обов’язок дослідити всі обставини у справі, дослідити усі докази, до яких належать і пояснення свідка згідно ст.272 КУпАП, покладено на інспектора ДАІ згідно ст. 279 КУпАП
Згідно наказу №77 МВС України від 26.02.2009 п. 4.2. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються - письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності. Свідчень Точенко Артема Юріовича. я не бачила взагалі, на мою вимогу дати мені з ними ознайомитись мені було відмовлено.. Відповідно до ст. 268 КПаП - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи. З Письмовими поясненнями свідка відповідач мене не ознайомив, чим порушив вимоги ст. 268 КПаП. Отже маємо прийти до висновку, що доказів, які б мали доказувати нібито мою вину, не має і бути не може.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 287, 288, 289 КУпАП, ст. 6, 7, 9, 104 КАСУ
|
Вход
FAQ
Поиск
