ВСУ = Верховный Суд Украины и КСУ = Конституционный Суд Украины. Ну и Европейский по правам человека. Речь только о них. Решения районных, областных, окружных, апелляционных и т.п. - не являются обязательными и могут противоречить друг другу, что на мой взгляд, есть бред. Прецедент это только ВСУ, КСУ, ЕСПЧ. Но сейчас о презумпции невиновности в админке:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v023p710-10Цитата:
4. Конституційний принцип правової держави передбачає
встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному
утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3,
частина друга статті 19 Основного Закону України) ( 254к/96-ВР ).
Конституція України ( 254к/96-ВР ) визначає основні права і
свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту,
зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в
Конституції України ( 254к/96-ВР ), не є вичерпними; конституційні
права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових
законів або внесенні змін до чинних законів не допускається
звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22)
( 254к/96-ВР ); громадяни мають рівні конституційні права і
свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24)
( 254к/96-ВР ); юридична відповідальність особи має індивідуальний
характер (частина друга статті 61) ( 254к/96-ВР ); обвинувачення
не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а
також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи
тлумачаться на її користь (частина третя статті 62)
( 254к/96-ВР ); конституційні права і свободи людини і громадянина
не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією
України ( 254к/96-ВР ) (частина перша статті 64).
4.1. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов
висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та
процедура притягнення до адміністративної відповідальності
ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях,
які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в
Україні. Конституція України ( 254к/96-ВР ) має найвищу юридичну
силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі
Конституції України ( 254к/96-ВР ) і повинні відповідати їй
(частина друга статті 8 Конституції України) ( 254к/96-ВР ).
То есть Конституционный Суд Украины признал, что презумпция невиновности распространяется на дела об административных правонарушениях! А это означает, что подход к доказыванию вины по этим делам, по сути дела, должен быть таким же, как и по уголовным делам! По крайней мере, вину гражданина не только в преступлении, но и в административном правонарушении, - соответствующие государственные органы обязаны доказать. И доказать чётко, обвинение не должно основываться на предположениях
Кстати говоря, это не единственное важнейшее положение этого решения Конституционного Суда. Процитируем дальше:
Цитата:
Елементами верховенства права є принципи рівності і
справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності
правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове
застосування, не виключає необмеженості трактування у
правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац
другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення
Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005)
. Принцип правової визначеності означає, що
"обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих
обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення
передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими
обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися
на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну
поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї
поведінки" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної
частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня
2010 року N 17-рп/2010). Наведені конституційні
засади враховуються Конституційним Судом України у процесі
перевірки на відповідність Конституції України
положень статті 14-1, частини шостої статті 258
Кодексу.
Важность этого положения трудно переоценить. Конституционный Суд (в очередной раз, учитывая те более ранние решения, на которые тут идёт ссылка) подтвердил: к юридической ответственности нельзя привлекать тех, чьё поведение не является неправомерным, и кто не может отвечать за неправомерные действия других лиц, которые не может предвидеть и просчитать свою ответственность за них.
Здесь следует сказать, что аргументация несоответствия Конституции и законам Украины ст.14-1 КоАП, изложенная в данном решении (не только в процитированных абзацах), фактически во многом совпадает с тем, о чём я писал сразу после принятия этой нормы.
Однако применение этих принципов далеко выходит даже за пределы сферы дел об административных правонарушениях!
У нас одна из практических проблем для водителей – «ответственность без вины как владельцев источников повышенной опасности» (ст.1187 ГК), прежде всего это касается дел о наездах на пешеходов в случае виновности в ДТП как раз самих пешеходов. Ситуация, когда невиновный платит виновному – по сути дела, дикость! «Битый небитого везёт»… А самое главное – человека привлекают к ответственности, по сути, не за какое-то неправомерное поведение, а за сам факт наличия у него автомобиля! Об этом мне также приходилось писать.
Так вот, исходя из процитированного, такое применение этой нормы противоречит указанным правовым принципам. И на указанные решения Конституционного Суда тоже можно ссылаться при защите от претензий пешеходов-нарушителей, возражая против их исковых требований.
Часть текста из источников Вадима Володарского
Вход
FAQ
Поиск
Сообщение, не относящиеся к теме
