Петушарий угрожал что всех порвет в Апелляционном суде)))))
Напомню, что Петушарий подал в суд на свою сестру за то, что она назвала его педофилом. Сестра обратилась
в ДК за помощью. Я написал возражение на иск, а Виктор Смалий в суде это все красиво представил.
Суд первой инстанции мы выиграли. Суд на 100% использовал мои аргументы и в мотивирующей части решения
использовал именно мои слова. Текст можно прочитать тут -
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55082626Далее Петушарий подал в апелляцию и успешно ее проиграл. Апелляция сказала, что отказ законный и опять таки
процитировала мои слова и юридические доводы))))
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59660179Цитата:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 756/11397/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Великохацька В.В. № апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/4047/2016
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 серпня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Соколової В.В.
при секретарях - Сімаченко А.О., Юрченко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 Попова Микити Геннадійовича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -
в с т а н о в и л а :
12 серпня 2015 року адвокатом Поповим Микитою Геннадійовичем в інтересах ОСОБА_3 було направлено поштою до Оболонського районного суду м.Києва позов до ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року в мережі Інтернет на сайті Youtube за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянкою ОСОБА_6 був розміщений відеоролик під назвою "ОСОБА_8: "ІНФОРМАЦІЯ_2", в якому містилась інформація наступного змісту: "...Вы знаете, что на него открыто еще одно уголовное дело в Голландии. У меня есть все бумаги то, что открыто еще одно уголовное дело. Он меня обокрал..."; "...Его компьютер заблокирован полицией за пересылку детского порно..."; "...У вас что, брат фотограф? - Я говорю нет, почему? - Ну он приглашал мою девочку сфотографироваться для журнала в белье... И потом это все связалось в одну кучу..."; "...Ну вы знаете, извините, я вас хочу перебить, это не семейный вопрос, это не семья, он просто вор, он просто вор, который использовал нас..."; "...Он не в Голландии. Если бы он был в Голландии, его бы камеры давно зафиксировали его машину... Если, они сказали, он появится в Голландии, конечно, они его арестуют..."; "...Вы знаете почему я знаю, что это он украл? Когда он приехал он сказал, что в Литве очень удобно сдавать золото в ломбард..."; "...Я не знаю, ну придурок потому что..."; "... ОСОБА_14 - это проститука, которая приезжала сюда для того, чтобы так как у ОСОБА_9 нет денег, ходить на улицу Красных фонарей, для этого, видимо, прилетала ОСОБА_10...".
Посилається на те, що у зазначеному відеоролику відповідач розповідає про події та явища, які насправді ніколи не відбувалися в реальному житті. Зокрема, відповідач стверджую, що позивач має схильність до педофілії, розповсюджував дитяче порно, що стосовно позивача в Нідерландах відкрито кримінальне провадження, він перебуває в розшуку, що дівчина позивача, з якою останній перебуває в цивільному шлюбі, проживає разом і веде спільне господарство, надавала послуги інтимного характеру за гроші. Вказану інформацію вважає такою, що не відповідає дійсності та порочить його честь, гідність та ділову репутацію.
З урахуванням вимог ст.ст.277, 297 ЦК України, ОСОБА_11 просив суд зобов'язати ОСОБА_12 спростувати публічно поширену нею у мережі Інтернет недостовірну інформацію щодо фактів скоєння громадянином України ОСОБА_11 злочинів на території Нідерландів, наявності відносно ОСОБА_11 кримінальної справи в Нідерландах, перебування ОСОБА_11 в розшуку на території Європейського Союзу, схильності ОСОБА_11 до педофілії та розповсюдження ним дитячого порно, фактів заняття громадянкою України ОСОБА_10, яка перебуває в стосунках, проживає та веде спільне господарство з ОСОБА_11, проституцією, тобто, надання нею послуг інтимного характеру, тим способом, яким вона була поширена, тобто, розмістити в мережі Інтернет на сайті Youtube.com відеоролик - спростування вищезазначеної інформації.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_3 Попов Микита Геннадійович подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неправильному встановленні судом обставин, що мають значення для справи, та без належної оцінки наявних в матеріалах справи доказів. Суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що право ОСОБА_3 на повагу до його честі, гідності та ділової репутації не було порушено, оскільки на наданому суду для огляду відеозаписі відповідач ОСОБА_6 повідомляла інформацію, яка є недостовірною і принижує честь і гідність позивача. Під час судового розгляду судом не було встановлено та допитано в якості свідків осіб, яким ОСОБА_6 надавала інтерв'ю, в ході якого повідомлялася спірна інформація. Судом було помилково зазначено, що розповсюджувачем недостовірних відомостей є невідома особа, що розмістила відеоролик в мережі інтернет, так як вчинити такі дії може необмежена кількість користувачів різних сайтів, де фігурувало дане відео, в той час як з самого відеоролика вбачається, що спірну інформацію повідомляє особисто ОСОБА_6. Зазначив, що автором інформації варто вважати того, хто її промовляє і таким чином доносить до відома інших осіб, а тому саме ОСОБА_6 є належним відповідачем у справі. Вказав, що з її боку такі дії є сталою практикою, оскільки остання умисно та постійно порочить честь і гідність ОСОБА_3 з підстав особистої неприязні. Вважає, що докази такої неправомірної поведінки відповідача можуть бути досліджені судом апеляційної інстанції, так як в суд першої інстанції вони не подавалися з поважних причин. Суд при вирішенні спору не врахував положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» щодо юридичного складу правопорушення, яке полягає в розповсюдженні недостовірної інформації, та не надав оцінки тому, що в діях відповідача вбачається повний склад такого правопорушення. Вважає, що, відмовивши ОСОБА_3 в захисті його права на повагу до честі, гідності, ділової репутації, суд першої інстанції фактично підтвердив достовірність інформації, яку розповсюдила відповідач, незважаючи на відсутність будь-яких доказів її правдивості. Обґрунтування підстав та мотивів прийнятого рішення про відмову у позові носять формальний характер, а сам зміст оскаржуваного рішення не відповідає вимогам ст. 215 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 Попов МикитаГеннадійович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_13 в судове засідання повторно не з»явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причину своєї неявки суду на повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження того, що саме відповідач ОСОБА_12 розмістила на веб-сайті youtube.com інформаційний матеріал, де дослівно вказала, що "громадянин України ОСОБА_3 вчинив злочини на території Нідерландів"; що "на території Нідерландів є кримінальні справи відносно ОСОБА_3"; що «ОСОБА_3 перебуває в розшуку на території Європейського Союзу"; що "ОСОБА_3 має схильності до педофілії та розповсюдження ним дитячого порно". Вимоги позивача про зобов'язання ОСОБА_12 спростувати публічно поширену в мережі Інтернет недостовірну інформацію щодо фактів заняття громадянкою України ОСОБА_10, яка перебуває в стосунках, проживає та веде спільне господарство з ОСОБА_11, проституцією, тобто, надання нею послуг інтимного характеру, способом її поширення, тобто, способом розміщення в мережі Інтернет на сайті Youtube.com відеоролику - спростування вищезазначеної інформації, також задоволенню не підлягають, так як ОСОБА_10 не є стороною у даній справі, з відповідним позовом до суду щодо захисту своїх прав не зверталась.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об»єктивного встановлення дійсних обставин справи, дослідження наданих сторонами доказів та ґрунтуються на вимогах закону, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року в мережі Інтернет на сайті Youtube за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4був розміщений відеоролик під назвою "ОСОБА_8: "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року № 1, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщений зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
За приписами ст.277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до роз»ясень п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом даного правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно з ч.4 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особо, яка поширила інформацію.
Відповідно до вимог ч..6 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. ( ч.7 ст. 277 ЦК України).
У відповідності до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Згідно роз'яснень п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1"Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
З відеозапису, розміщеного на сайті youtube.com, вбачається, що автором інформаційного матеріалу під назвою "ОСОБА_8: "ІНФОРМАЦІЯ_2" є користувач під ім'ям ОСОБА_16, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач ОСОБА_6 не поширювала в мережі Інтернет на сайті youtube.com вказаного інформаційного матеріалу, а тому на неї не може покладатись обов»язок щодо спростування викладеної в ньому інформації.
Не спростовують правильність висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що судом було помилково зазначено, що розповсюджувачем недостовірних відомостей є невідома особа, що розмістила відеоролик в мережі інтернет, так як вчинити такі дії може необмежена кількість користувачів різних сайтів, де фігурувало дане відео, так як з самого відеоролика вбачається, що спірну інформацію повідомляє особисто ОСОБА_6, автором інформації варто вважати того, хто її промовляє і таким чином доносить до відома інших осіб, а тому саме ОСОБА_6 є належним відповідачем у справі, з огляду на те, що з викладеної у відеоролику розмови двох осіб по системі комп'ютерної програми «скайп» не вбачається, що викладена інформація стосується саме позивача ОСОБА_3, так як в самій розмові не зазначається ні його прізвище, ні ім.»я та по батькові, чи інші ідентифікуючі особу дані. А тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що право ОСОБА_3 на повагу до його честі, гідності та ділової репутації не було порушено відповідачем.
Інформація щодо позивача зазначена в заголовку оспорюваного відеозапису під назвою "ОСОБА_8: "ІНФОРМАЦІЯ_2". Суд вірно послався в рішенні на те, що заголовок є лише творчою назвою інформаційного матеріалу, який зазначає автор даного інформаційного матеріалу перед його публікацією. Викладена в заголовку до відеоролику інформація є образливою та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи ОСОБА_11, але позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач ОСОБА_12 поширювала дану інформацію в мережі Інтернет.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтувано послався також на те, що позивач ОСОБА_11 просить суд зобов'язати ОСОБА_12 спростувати власні висновки, зроблені після перегляду оспорюваного відеозапису, тоді як особа має право вимагати від іншої особи спростувати конкретні поширені вислови.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неправильному встановленні судом обставин, що мають значення для справи, та без належної оцінки наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів вважає безпідставними, так як суд повно та об»активно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції в цій частині також не спростовують.
Враховуючи все викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 Попова МикитиГеннадійовича відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді:
Теперь Петушарий подал кассационную жалобу но решения пока что нет
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61093339Я вот думал, чего петух не сделал видео по итогам Апелляционного суда, а ведь так угрожал
Вход
FAQ
Поиск
