Сообщение, не относящиеся к теме

кому: Біляївському районному суду

позивач : ***** Віталій Миколайович
67668 Одеська обл. Біляївський р-он
*. *. ******* ***. ******* **.
Паспорт , виданий
Біляївським РВ ГУМВС України в Одеській обл.
** ***** **** ****.
Телефон: моб. *** *** ** ** дом.***** *****


відповідач: Управління ДАІ УМВС України в Луганській області, м. Луганськ, вул. Ліньова, 150 Телефон: (0642)935780, (0642)927858

про що: скасування постанови ВН1 № 009141 від 21.06.2012 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

ПОЗОВНА ЗАЯВА

Я, ***** Віталій Миколайович (далі позивач) 21.06.2012 року близько 16:30 керував зазначеним у протоколі (додаток 1) транспортним засобом виконуючи міжнародне перевезення вантажу рухався в м. Луганську по вул. Павловській наближаючись до перехрестя з вул. Ліньова заздалегідь побачив дорожній знак 2.1 (дати дорогу) і 4.10 (круговий рух) знизив швидкість майже до повної зупинки, але побачивши що перехрестя вільне, продовжив подальший рух без зупинки, не створюючи перешкод іншим учасникам дорожнього руху (зафіксовано на відео регістраторі позивача додаток 3), і після закінчення маневру на вказаному перехресті, виконав вимогу працівника міліції про зупинку з дотриманням вимог правил дорожнього руху (далі ПДР), який представився як інспектор ДПС капітан Юхнов Володимир Іванович (далі інспектор 1), який звинуватив позивача у порушенні вимог п.16.11 ПДР за , що передбачена відповідальність ч.2 ст. 122 КУпАП.
На думку інспектора 1, позивач нібито «не надав рух» якомусь транспортному засобу. Позивач відразу висловив незгоду з нібито порушенням, і попросив інспектора 1, надати докази у порядку ст. 251 КУпАП, інспектор 1 зателефонував по мобільному телефону після чого через деякий час до автомобіля яким керував позивач, підійшов працівник міліції та у порушення вимог ч.2 ст.5 закону України « про міліцію» не представився належним чином, а дані встановлено лише з протоколу, що склав ст. сержант міліції Ажипа Максим Андрійович (далі інспектор 2) , який приніс побутову камеру на яку він знімав нібито порушення позивача, і показав запис де позивач побачив схоже авто на автомобіль на якому він рухався, що закінчував маневр з дотриманням вимог ПДР, не створюючи жодних перешкод іншим учасникам дорожнього руху.
Позивач попросив інспекторів показати на побутову камеру сертифікат і метрологічну повірку, на що отримав відмову, мотивуючи тим що їм не потрібні вони, так як це приватна відео камера і вони можуть знімати нею будь що. За вимогою інспектора 1 позивач пред’явив документи на транспортний засіб і водійське посвідчення, а інспектор 2 почав переписувати дані на аркуш паперу з чим позивач був категорично не згоден і попросив відразу писати дані до протоколу. Але інспектор 2 проігнорував цю вимогу, мотивуючи тим що дані позивача потрібні для перевірки щодо наявних правопорушень. Потім підійшов ще один працівник міліції, який також не представився належним чином, і всі три інспектора почали чинити психологічний тиск і звинувачувати у нібито правопорушенні. Позивач багаторазово заявляв що не згоден з правопорушенням, але не зважаючи на це, інспектором 2 було складено протокол (додаток 1) та винесена постанова. (додаток 2), з неодноразовими порушеннями вимог закону та інших нормативно-правових актів МВС, що є вагомою підставою для скасування постанови у відношенні до позивача та відшкодування завданої моральної шкоди у вигляді публічного вибачення від відповідач.
До адміністративної відповідальності позивача притягнуто неправомірно, тому що:
1. Позивач не порушив ПДР про що зробив відповідний запис у полі пояснення до протоколу цитую: з протоколом не згоден так як коли заїхав на кругове перехрестя нікого не було і я не завдав нікому поміхи. Дані викладені інспектором 2 у протоколі та постанові не відповідають дійсним обставинам справи.
У відповідності до ст.7 КУпАП цитую: Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Зважаючи на те, шо інспектор 2, має право складати протокол ст. 255 КУпАП, який не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не визначає суть адміністративного правопорушення, а також відсутні свідки чи потерпілі, дані про яких відсутні у протоколі.
Інспектор 2 у протоколі зазначив цитую: 21.06.2012р. 16:32 м. Луганськ на нерегулеваному перехресті нерівних доріг вул. А. Ліньова, вул. Павловська керував автомобілем ДАФ д/н АЕ 0974 СТ рухався по другорядній дорозі по вул. Павловська не надав рух автомобілю який рухався по головній дорозі по вул. А. Ліньова
З огляду на викладене стає не зрозуміле визначання інспектора 2 нерівних доріг та надання руху автомобілю, адже згідно з ПДР п.16.11 цитую: На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного
засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх
подальшого руху.

Характер правопорушення вказує на іншого учасника дорожнього руху якому нібито не надав перевагу в русі позивач, який у адміністративній справі є потерпілим ст. 269 КУпАП, про те з огляду на протокол дані про потерпілого чи свідків відсутні, що не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, отже склад адміністративного правопорушення у діях позивача відсутній, а обставини наведені інспектором 2 не відповідають вимогам закону та дійсності.

Позивач звертає увагу суду на те, що складений протокол та винесена постанова, однією і тою ж самою посадовою особою інспектором 2, що є порушенням вимог закону ст. 257 КУпАП.

2. Докази у порядку ст. 251 КУпАП не доведенні, оскільки сам протокол не є підтверджуючим фактом скоєння адміністративного правопорушення та не містить фактичних даних так само як і відсутні свідки, потерпілі нібито правопорушення. Інспектор 2 пред’явив запис з побутової камери у порушення вимог закону України «про міліцію» ч.21 ст. 11 цитую: використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. У відповідності до нормативно-правового акту, а саме наказу від 01.03.2010р. №33 МВС про затвердження переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах державтоінспеції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. В якому відсутні дані про побутову відеокамеру, отже докази зазначені у протоколі інспетором 2, отримані з порушенням вимог закону та згідно з ч. 3 ст. 70КАС судом до уваги не приймаються.
Інспектор 2 зазначив, що до протоколу додається цитую: відео. При цьому не вказавши хто проводив відеозапис, а також технічний прилад його номер тощо.
А також згідно наказу МВС №111 п.19.2 Працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.
Інспектор 2 не пред’явив сертифікат на невідомий технічний засіб, який використовував при несенні служби в супереч нормативно-правовим актам, що забороняють використання таких технічних засобів.
Інспектор 1 (старший наряду) наголосив позивачеві цитую: ми маємо право складати протоколи, а ви маєте право їх оскаржити. Таким чином, в даному випадку, окрім висновків інспектор 2, який складав протокол про адміністративне правопорушення та є заінтересованою особою, в справі відсутні будь-які інші докази на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху.
3. Позивач надає суду беззаперечні фактичні дані (додаток 3) на підтвердження відсутності складу адміністративного правопорушення, адже в його автомобілі встановлено відеокамеру яка постійно записує рух автомобіля, з яких чітко видно що порушення п.16.11 ПДР не мало місця, а обставини викладені інспектором 2 у протоколі та постанові є надуманими та не відповідають дійсним обставинам справи.
4. Очевидно, що інспектором 2 складено документи з «спрощеним» підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення. Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди, як матеріальної, так і моральної. Таку шкоду позивачеві, справді спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.3 Закону України „ Про міліцію ”, заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст..1172 ЦК України, несе відповідальність за дії свого працівника інспектор 2 при виконанні службових обов’язків, то саме Відповідач має відшкодувати моральну шкоду. Моральна шкода полягає у тому, що відносно позивача було необґрунтовано винесено постанову, необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому позивачеві фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено постанову. Позивач відчув абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у позивача віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової особи інспектора 2, позивач був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду. Причинену позивачеві таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю неможливо, але на підставі ст. 25 «закону про міліцію» позивач вимагає публічного вибачення від відповідач.
5. Частина 2 Статті 71 Кодексу адміністративного судочинства «Обов'язок доказування» встановлює: «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.»

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст..4, 6, 17, 70, 71 КАС України, ст.ст.7,251, 268, 269, 255, 256, 257, 287, 288, 289 КУпАП України.
ПРОШУ:
1. Розглянути справу за відсутністю позивача.
2. Постанову ВН1 № 009141 від 21.06.2012 року у справі про адміністративне правопорушення скасувати за відсутністю у діях позивача складу такого правопорушення.
3. На відшкодування моральної шкоди публічного вибачення від відповідач.

додатки:

1. копія протоколу про адміністративне правопорушення АЕ1 № 380174 від 21.06.2012 року.
2. копія постанови в справі про адміністративне правопорушення ВН1 № 009141 від 21.06.2012 року. .
3. СД диск з файлами підтвердження наведених фактів: Відео.
4. Заява про розгляд справи за відсутності позивача від 26.06.2012 року.

копії адміністративного позову та доданих матеріалів у відповідності до кількості відповідачів у справі.




26 червня 2012р. В.М. *****

Сообщение, не относящиеся к теме

кому: Біляївському районному суду

позивач (заявник) : ***** Віталій Миколайович
67668 Одеська обл. Біляївський р-он
*. *. ******* ***. ******** **.
Паспорт , виданий
Біляївським РВ ГУМВС України в Одеській обл.
** ****** **** ****.
Телефон: моб. *** *** ** ** дом.***** *****


про що: розгляд справи за відсутністю позивача у справі про скасування постанови ВН1 № 009141 від 21.06.2012 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.



ЗАЯВА

Я, ***** Віталій Миколайович, Прошу Біляївський районний суд, розглянути справу за моєю відсутністю, оскільки моє перебування за місцем проживання тимчасове та пов’язане з постійними відрядженнями по роботі у тому числі за кордон України.



26 червня 2012р. В.М. *****