Брєд постанови першої інстанції не витримала навіть колегія в апеляції. http://reyestr.court.gov.ua/Review/24366196
Сообщение, не относящиеся к теме
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4332/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"15" травня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді -Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Кучми А.Ю.,
при секретарі судового засідання - Губі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені усі обставини справи, що привело до винесення необґрунтованого рішення.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області з запитом про надання йому графічних матеріалів (на паперових носіях), на яких позначені землі в межах с. Нещерів, які перебувають у державній чи комунальній власності та не передані на даний час в користування фізичним чи юридичним особам.
Відповідач, 06.09.2011 року, надав письмову відповідь, в якій зазначив про неможливість надати зазначені матеріали, посилаючись на Закон України «Про інформацію»в частині порядку надання інформації, яка вважається конфіденційною, зокрема відповідач послався на Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 03 грудня 2010 р. № 848 «Про введення в дію Переліку відомостей, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, і яким надається гриф обмеження доступу «Для службового користування»проекти землеустрою та технічна документація із землеустрою; індексні кадастрові карти у паперовому та електронному вигляді; поземельна книга; інформація про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами та видами економічної діяльності, яка складається на рівні району, міста обласного значення (базовий рівень); база даних автоматизованої системи державного земельного кадастру; відомості за сукупністю всіх показників про точні значення, елементів орієнтування систем координат УСК-2000 і СК-42 та зв'язки цих систем з іншими системами координат, у тому числі умовними або місцевими відносяться до вищезазначеного переліку.
Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернувся до суду, та під час розгляду справи першою інстанцію відповідач надав заперечення щодо не погодження з позовом, оскільки позивач вимагав не інформацію, а надання документів, графічних матеріалів з позначенням земель в межах с. Нещерів.
Суд дослідивши докази по справі прийшов до висновку, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, оскільки Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області не може надати позивачу достовірну інформацію, а саме графічні матеріали на паперових носіях, на яких позначені землі в межах с. Нещерів Обухівського району Київської області, які перебувають у державній чи комунальній власності та не передані на даний час в користування фізичним та юридичним особам, оскільки останній такою інформацією не володіє.
Питання позову позивача відносяться до виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації»та нової редакції Закону України «Про інформацію», які були прийняті 13 січня 2011 року Верховною Радою України та набрали чинності 10 травня 2011 року. Також були прийнятті Укази Президента від 5 травня 2011 року № 547 «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації»та від 5 травня 2011 року № 548 «Про першочергові заходи щодо забезпечення доступу до публічної інформації в допоміжних органах, створених Президентом України».
Законом України «Про інформацію»передбачений поділ за змістом інформації на такі види: інформація про фізичну особу, інформація довідково-енциклопедичного характеру, інформація про стан довкілля (екологічна інформація), інформація про товар (роботу, послугу), науково-технічна інформація, податкова інформація, правова інформація, статистична інформація, соціологічна інформація та інші види інформації.
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Відкритою вважається вся інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості: про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей, про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення, про факти порушення прав і свобод людини і громадянина, про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб та інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон зобов'язав, зокрема, органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання, надавати та оприлюднювати інформацію, відображену та задокументовану будь-якими засобами і на будь-яких носіях, що була отримана або створена ними в процесі виконання своїх владних повноважень та обов'язків.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Закон чітко визначає поняття та коло обов'язків розпорядників інформації. Ними є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів, особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків та суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Встановлено також поняття "запиту на інформацію" як прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Встановлено часові межі відповіді на запити. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Інформація на запит надається безкоштовно. Але у разі, коли відповідь передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Відмовити надати інформацію за запитом розпорядник може лише тоді, коли розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом, особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком та не дотримано вимог оформлення запиту на інформацію.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження правомірності своїх дій відповідачем не надано жодних доказів. Крім того, пояснення щодо поданого позивачем запиту зі сторони відповідача мають суперечливий зміст, по-перше -це запитуєма інформація є інформація для службового користування, по-друге -відповідач не володіє інформацією. Між тим в матеріалах справи не має жодного доказу, як з першого приводу пояснень відповідача, так і з другого .
За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідачем не дотримані вимоги діючого законодавства, щодо надання інформації, в свою чергу, доводи апелнята є обґрунтованим та такими, що знайшли своє підтвердження.
Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року -скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області надати ОСОБА_3 графічні матеріали на паперових носіях, на яких позначені землі в межах села Нещерів Обухівського району Київської області, які перебувають у державній чи комунальній власності та не передані на даний час в користування фізичним чи юридичним особам.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Кучма А.Ю.
Сама апеляційна скарга
Сообщение, не относящиеся к теме
Київський апеляційний адміністративний суд 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30
Апелянт (позивач): ОСОБА_1 АДРЕСА_1 Тел. НОМЕР_1
Відповідач: Управління держкомзему в Обухівському районі Київської області 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Малишка, 1
Заяву про апеляційне оскарження подано до суду 16.11.2011.
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі №2а-4332/11/1070 від 19.10.2011
19.10.2011 суддею Київського окружного адміністративного суду Балаклицьким А.І. у справі №2а-4332/11/1070 винесено постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Управління держкомзему в Обухівському районі Київської області (далі – Відповідач) у повному обсязі. Проте вказана постанова підлягає скасуванню у зв’язку з тим, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивач не може погодитися з постановою суду першої інстанції з наступних підстав. В постанові необґрунтовано зазначено, що Відповідач не може надати Позивачу достовірну інформацію, а саме графічні матеріали на паперових носіях, на яких позначені землі в межах села Нещерів Обухівського району Київської області, оскільки останній такою не володіє, а відповідно до п. 12 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності в межах села Нещерів Обухівського району Київської області здійснює Нещерівська сільська рада. Суд першої інстанції використав зазначені твердження із порушенням норм матеріального права, оскільки, як вбачається із Земельного кодексу України, поняття «розпоряджатися землями» означає володіти земельними ділянками та вчиняти дії в межах повноважень відповідними органами місцевого самоврядування, а саме щодо вилучення (викупу), надання під забудову та для інших потреб земель, які перебувають у власності територіальних громад. Однак суд, ґрунтуючись на хибних твердженнях Відповідача, безпідставно вирішив, що поняття «розпоряджатися землями» та «володіти графічною інформацією із позначенням земель» є тотожними. Водночас, згідно чинного законодавства сільські ради не мають повноважень щодо ведення та розпорядження земельно-кадастровою інформацією. Також, як мовиться у висновку суду, Відповідач не може надати Позивачу інформацію, оскільки останній (тобто Позивач) нею не володіє. Цей висновок, зважаючи на предмет спору, за своїм змістом є абсурдом та не відповідає обставинам справи. Суд першої інстанції вважає встановленим те, що Відповідач не володіє запитуваною інформацією, хоча всупереч ч.2 ст.71 КАС України Відповідачем це не доведено, а доведено лише те, що розпорядження землями в межах населеного пункту здійснює Нещерівська сільська рада, що не має значення для справи. Водночас Відповідач володіє запитуваною інформацією за таких підстав: Згідно ст. 15 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок. Згідно ст.193 ЗКУ Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Згідно ст.204 ЗКУ державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів; порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом. Згідно п.1 Положення «Про Державне агентство земельних ресурсів України», затвердженого Указом Президента України №445 від 08.04.2011, Державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а згідно п.4 даного Положення Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення і адміністрування державного земельного кадастру та отримує інформацію про відведення земельних ділянок; здійснює підготовку земельно-кадастрової документації. Згідно із п.2 Положення «Про порядок ведення державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 12.01.1993, державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель; згідно п.6 даного Положення документація державного земельного кадастру ведеться по територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів; а згідно п.7 даного Положення до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Згідно з п. 4 Положення про управління (відділ) Держкомзему в районі, затвердженого Наказом Держкомзему №123 від 17.06.2008 управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань забезпечує створення та ведення державного земельного кадастру та реєстрацію в його складі земельних ділянок і прав на них. Таким чином Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області може надати Позивачу достовірну інформацію, а саме графічні матеріали на паперових носіях, на яких позначені землі в межах села Нещерів Обухівського району Київської області, оскільки відповідно до вищенаведених нормативних документів володіє такою інформацією. Вищенаведені докази не були надані до суду першої інстанції з наступних причин: У відповіді Відповідача від 06.09.2011 за вих. №03-15/ХХХХ (далі – Відповідь) на запит на інформацію Позивача про надання графічних матеріалів на паперових носіях, на яких позначені землі в межах села Нещерів Обухівського району Київської області (далі – Інформація), від 30.08.2011 зазначено, що Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області не може надати Інформацію, оскільки вона належить до публічної інформації з обмеженим доступом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». У зв’язку з цим Позивач звернувся до суду з вимогою зобов’язати Відповідача надати Інформацію, обґрунтувавши у позовній заяві те, що запитувана інформація не належить до публічної інформації з обмеженим доступом. Як вбачається з Відповіді Відповідача він володіє Інформацією. Зважаючи на це, Позивач у позовній заяві до суду не обґрунтовував те, що Відповідач володіє Інформацією. Однак суд першої інстанції не дослідив та не врахував вказані обставини при ухваленні рішення, що призвело до неправильного вирішення справи. Безпосередньо під час проведення попереднього судового засідання представник Відповідача надав суду та Позивачу заперечення на позовну заяву в якому зазначено, що Відповідач не погоджується з вимогами позовної заяви в частині залучення Управління до справи в якості відповідача, оскільки графічні матеріали з позначенням земель в межах села Нещерів є документами, а не інформацією; інформацією є кількість земель на території села Нещерів, кількість власників та користувачів землі і таке інше та просив суд закрити провадження у справі. Зважаючи на зміст заперечень, Позивач не обґрунтовував те, що Відповідач володіє Інформацією, а зазначив, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок надання не тільки доступу до інформації, а й до документів, оскільки в розумінні цього Закону документ є одиницею виміру інформації. Однак, як вбачається зі змісту постанови, суд першої інстанції не приєднав заперечення до справи, а також не з’ясував, не дослідив та не врахував вказані обставини при ухваленні рішення, що призвело до неправильного вирішення справи. Таким чином суд першої інстанції при розгляді позовної заяви допустив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків обставинам справи та вважає встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.
Прошу суд розглянути справу за моєї відсутності. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст. 2, 17, 185, 186, 187, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПРОШУ:
1. Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду у справі №2а-4332/11/1070 від 19.10.2011. 2. Прийняти нову постанову суду, якою зобов’язати Управління Держкомзему в Обухівському районі Київської області надати ОСОБА_1 графічні матеріали на паперових носіях, на яких позначені землі в межах села Нещерів Обухівського району Київської області, які перебувають у державній чи комунальній власності та не передані на даний час в користування фізичним чи юридичним особам.
Зараз по цій справі дрюкаю моск виконавчій службі, покуїзм якої інколи перевищує покуїзм мєнтовський.
_________________ Как говорит наш дорогой шеф, если человек идиот, то это надолго.
При обращении в суд нужно понимать, что судебная система не способна обеспечить объективное рассмотрение дела и что, как минимум, на уровне апелляции материалы дела даже не будут открыты.
|