3.5. Забезпечення ефективного використання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

6.32.4. Забезпечувати ефективне використання технічних приладів та засобів контролю за дотриманням водіями ПДР, ввіреного автомототранспорту.

7.6. Використовувати технічні засоби та технічні прилади для виявлення та фіксації порушень ПДР. Отримані фактичні дані направляти за належністю чи використовувати при складанні адміністративних матеріалів.

5.5.7. Своєчасне отримання працівниками підпорядкованих нарядів ДПС табельної вогнепальної зброї, спеціальних засобів захисту (активного, пасивного), необхідної екіпірування, технічних приладів та технічних засобів, службової документації, правомірність їх застосування та використання.

5.3. Командир стройового підрозділу ДПС та його заступники персонально відповідають за:
...
5.3.10. Матеріально-технічне забезпечення діяльності підрозділу.
...
5.3.29. Збереження та раціональну експлуатацію спеціальних технічних і транспортних засобів, озброєння, проведення періодичних перевірок (у тому числі метрологічних) наявності, технічного стану, порядку використання технічних засобів та озброєння.

11.6. Інструктаж заступаючого на службу наряду ДПС проводить командир підрозділу ДПС або його заступник, про що робиться відмітка в книзі постових відомостей (додаток 6).

11.1. Підготовка, інструктаж і розвід нарядів ДПС здійснюються відповідно до вимог нормативно-правових актів МВС.

11.8.1. Переконатися в готовності інспекторського складу підрозділів ДПС до несення служби, справності службових транспортних засобів, технічних засобів та приладів, вжити заходів до усунення недоліків.
11.8.2. Вибірково перевірити знання інспекторським складом підрозділів ДПС своїх прав та обов'язків, вимог законодавчих актів України, нормативно-правових актів МВС України, правил застосування і використання вогнепальної зброї, технічних засобів та приладів, заходів особистої безпеки.

11.5. Працівники підрозділів ДПС, які заступають у наряд ДПС, повинні мати: охайний зовнішній вигляд; справне спорядження; єдиний формений одяг за сезоном; світловідбиваюче екіпірування; нагрудний знак; табельну вогнепальну зброю; жезл та інші спеціальні технічні засоби; список транспортних засобів, оголошених у розшук за останню добу, із зазначенням марки, державного реєстраційного номера, кольору, ідентифікаційного номера кузова, шасі (рами), особливих прикмет; словесні портрети, фотографії (фотороботи) осіб, які розшукуються; картку маршруту патрулювання, поста (додаток 4); журнал патрулювання (додаток 5); службове та водійське посвідчення; бланки протоколів про адміністративне правопорушення, тимчасових дозволів на право керування транспортними засобами та інших необхідних процесуальних документів; авторучку, олівець, лінійку (рулетку), записну книжку, свисток, кишеньковий ліхтарик; ПДР; витяг з Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосується безпеки дорожнього руху, службову сумку або планшет.

5.2.2. Відповідають за організацію роботи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху і стану аварійності на території обслуговування; комплектування, навчання і виховання особового складу підрозділів ДПС; використання працівників підрозділів ДПС за прямим призначенням, суворе дотримання норм виставлення особового складу відповідно до цієї Інструкції, дотримання дисципліни, законності, правил носіння форменого одягу та спорядження; матеріально-технічне забезпечення, ефективне застосування спеціальних технічних засобів та своєчасність їх метрологічної повірки, своєчасну і повну виплату грошового утримання.

12.3.4. Використання працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, з метою фіксації порушень ПДР.
Застосування того чи іншого способу та інші конкретні завдання ставляться на інструктажах відповідно до стану аварійності та дисципліни учасників дорожнього руху, що склалися на посту, маршруті.

А який ще є перелік приладів що можуть користуватися наші органи?
вони не мають права під час несення служби користуватись власною відеокамерою і це не є доказом в суді. чи я помиляюсь?

Стаття 251. Докази
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252. Оцінка доказів
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 29.12.2006 р. N 10802
У Міністерстві внутрішніх справ України розглянуто звернення.
Інформуємо, що відповідно до Закону України "Про міліцію" Державна автомобільна інспекція є структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, а її працівники мають спеціальні звання.
Правовою основою діяльності Державтоінспекції є Конституція України, Закон України "Про міліцію", інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України.
пункті 21 статті 11 Закону України "Про міліцію" викладені права працівників міліції щодо зупинки транспортних засобів у межах дотримання Правил дорожнього руху та наявності даних про протиправне використання транспортного засобу, які є визначальними, але не вичерпними. Разом з тим законодавець не може передбачити вичерпний перелік причин для зупинки.
Так, при проведенні загальнодержавних операцій, метою яких є захист національних інтересів держави, зупинка транспортних засобів здійснюється відповідно до визначених завдань, що є загальноприйнятою практикою для більшості європейських держав. У зв'язку з тим, що на сьогодні законодавство України приводиться у відповідність із вимогами європейських стандартів, практика зупинки транспортних засобів під час конкретно вказаних загальнодержавних операцій відповідає вимогам чинного законодавства України.
Також інформуємо, що в разі зупинки транспортного засобу працівником міліції водій має право знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу, прізвище і посаду особи державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, що регламентується п. 2.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306.
Порядок адміністративного огляду регламентовано статтею 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення і не може тлумачитися на власний розсуд.
У разі проведення адміністративного затримання, огляду особи чи транспортного засобу, вилучення документів або речей працівником міліції складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання. Спроба особи, яка здійснила адміністративне правопорушення, перешкодити законній вимозі працівника міліції щодо проведення огляду самого правопорушника або транспортного засобу можуть кваліфікуватися за статтею 185 ("Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця") та статтею 1223 ("Перешкоджання проведенню огляду транспортних засобів") КУпАП.
Перевірка відповідності вантажу наявним документам здійснюється у випадках проведення загальнодержавних операцій. У разі коли огляд не потребує додаткових зусиль щодо доступу до транспортних засобів, огляд здійснюється візуально, що не суперечить вимогам чинного законодавства. При здійсненні адміністративного затримання та огляду вантажу, доступ до якого обмежено, оформлення вказаної процесуальної дії здійснюється відповідно до статті 264 КУпАП.

Міністр В. Цушко

Надруковано:
"Бухгалтерія",
N 12, 19 березня 2007 р.

Стаття 264. Особистий огляд і огляд речей
Особистий огляд може провадитись уповноваженими на те посадовими особами органів Служби безпеки України, внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ і органів прикордонної служби, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів.
Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі.
Огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовими особами органів Служби безпеки України, внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, органів прикордонної служби, природоохоронних органів, державними інспекторами з питань інтелектуальної власності, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів. При вчиненні порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу уповноважені на те посадові особи органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання, органів рибоохорони, а також працівники міліції, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України можуть провадити в установленому порядку огляд транспортних засобів.
Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час відсутності власника (володільця).
Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.
Особистий огляд, огляд речей у митних установах провадиться в порядку, встановленому Митним кодексом України.

21) обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб;

...
використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом;
(абзац третій пункту 21 частини першої статті 11 у редакції Закону України від 24.09.2008 р. N 586-VI)
...

19.2. Працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
02.09.2010 р. N К-16031/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого Цуркана М. І., суддів: Бим М. Є., Васильченко Н. В., Кравченко О. О., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом В. В. Д. до інспектора організації дорожнього руху Державної автомобільної інспекції м. Алчевськ, ст. лейтенанта міліції С. С. А. про скасування постанови, що переглядається за касаційною скаргою В. В. Д. на постанову Алчевського міського суду Луганської області від 24 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2009 року, установила:
В квітні 2009 року В. В. Д. звернувся в суд із позовом до інспектора ОДР ДАІ, м. Алчевськ (Інспектор), про скасування постанови у справі про порушення правил дорожнього руху (ПДР).
Зазначав, що рухаючись на своєму автомобілі, та здійснивши поворот, був зупинений інспектором ДАІ, який зафіксував порушення ПДР, а саме неувімкнений сигнал правого повороту, та здійснив запис такого порушення на побутову відеокамеру, що знаходилась в автомобілі ДАІ.
Посилаючись на відсутність у відповідача належних доказів на підтвердження порушення ПДР, просив скасувати постанову відповідача.
Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 24 червня 2009 року, що залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі В. В. Д., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що 8 квітня 2009 року В. В. Д. рухався на своєму автомобілі DAEWOO, державний номер [...], і після здійснення правого повороту на перехресті з круговим рухом був зупинений інспектором ДАІ, який зафіксував візуально та на побутову відеокамеру завершальний етап маневру, при якому був вимкнений сигнал правого повороту.
8 квітня 2009 року В. В. Д. згідно з постановою у справі про адміністративне правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності, та накладено штраф у розмірі 425 гривень за порушення підпункту 9.2 "б" Правил дорожнього руху, а саме незастосування світлового приладу повороту.
Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що відеозапис побутової камери є належним та достатнім доказом порушення позивачем Правил дорожнього руху, відтак постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена без порушень законодавства.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль ДАІ при відеофіксації маневру позивача знаходився на досить великій відстані, крім того, така фіксація розпочалась в завершальній стадії здійснення маневру та не дає змоги перевірити виконання вимог підпункту 9.2 "б" ПДР при здійсненні маневру взагалі.
Крім того, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом третім пункту двадцять першого статті 11 Закону України "Про міліцію" міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.
За правилами підпункту 20.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року N 111, забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні в судовому засіданні не надано доказів правомірності застосування відеокамери, на яку був здійснений запис маневру позивача. Таким чином, інспектор ДАІ вийшов за межі своїх повноважень, встановлених законом, з чого випливає, що такий запис на відеокамеру не може братись до уваги як доказ у цій справі.
При цьому, у відповідача відсутні інші докази порушення позивачем ПДР: з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками, що за наявності неспростованого твердження позивача про відсутність порушення ним ПДР, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не надано доказів на підтвердження законності оскаржуваної постанови, відтак вона є протиправною.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:
Касаційну скаргу В. В. Д. задовольнити, постанову Алчевського міського суду Луганської області від 24 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2009 року - скасувати.
У справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 8 квітня 2009 року до протоколу N АД 048975.
Зобов'язати ДАІ, м. Алчевськ, замінити талон попередження серії [...] до посвідчення водія N [...].
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
____________
© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 - 2011
© ТОВ «ЛІГА:ЗАКОН», 2007 - 2011

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
25.10.2010 р. N 2а-6655/10/2670


Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді - Григоровича П. О., суддів: Федорчук А. Б., Каракашьян С. К., при секретарі судового засідання - Очколяса О. В. розглянув адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: Міністерства внутрішніх справ України, відповідача 2: Міністерства юстиції України про визнання протиправним та незаконним наказу N 33 від 01.03.2010 р. (за участю представників: позивача: ОСОБА_1, відповідача 1: Грінцов М. М., відповідача 2: Паламарчук Е. В.).
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 25.10.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та незаконним наказу Міністерства внутрішніх справ України N 33 від 01.03.2010 р. "Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху".
Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2010 р., 25.10.2010 р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ не відповідає правовим актами вищої юридичної сили, а саме п. 21 ч. 1 ст. 11 Закону України від 20.12.90 р. N 565-XII "Про міліцію", ст. ст. 141, 251, 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, зазначені акти передбачають, що технічні засоби повинні мати функції фото- і кінозйомки, відеозапису, при цьому згаданий в оскаржуваному наказі вимірювач "Радис" не має таких функцій. Крім того, позивач вказує на порушення процедури реєстрації вказаного нормативно-правового акта та відсутності повноважень у в. о. Міністра Клюєва М. М. щодо підписання оскаржуваного наказу.
Представник відповідача 1 проти позову заперечив, зазначивши, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та жодним чином не порушує прав, інтересів позивача. Крім того, позивачем не обґрунтовано в чому полягає порушення його прав та інтересів внаслідок прийняття відповідачем наказу.
Представник відповідача 2 проти задоволення позовних вимог також заперечив, вважаючи, що доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Міністерство юстиції України зареєструвало оскаржуваний наказ в межах повноважень та з дотриманням чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2010 р. N 33 затверджено Перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.
Наказ відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 р. N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (із змінами) підлягає державній реєстрації як такий, що зачіпає права, свободи і законні інтереси громадян та має міжвідомчий характер.
Згідно з п. 2 Указу Президента України від 03.10.92 року N 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Згідно висновку Міністерства юстиції України від 02.03.2010 р. про державну реєстрацію нормативно-правового акта оскаржуваний наказ видано відповідно до Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. N 1103 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду".
З матеріалів справи вбачається, що проект був узгоджений з усіма суб'єктами відповідних правовідносин, а саме з Міністерством охорони здоров'я, державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.03.2010 р. з N 262/17557 та опублікований в Офіційному віснику України N 24 12.07.2010 р.
Крім того, пунктом 17 Положення визначено випадки, в яких рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта може бути скасовано, а саме:
а) виявлення обставин, що не були відомі реєструючому органу під час реєстрації нормативно-правового акта;
б) набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким; що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині;
в) одержання повідомлення від Держпідприємництва або його територіального органу про виявлення будь-якої обставини, визначеної у частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" або повідомлення Держпідприємництва про зупинення дії регуляторного акта чи окремих його положень відповідно до частини восьмої статті 28 зазначеного Закону;
в1) одержанням висновку Мін'юсту, Головного управління Мін'юсту в Автономній Республіці Крим, головних управлінь в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах Києві та Севастополі, міськрайонних (у разі утворення) управлінь юстиції про невідповідність нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.03.2010 р. N 2872 оскаржуваний наказ МВС від 01.03.2010 р. N 33 не є регуляторним актом та не потребує погодження з Держпідприємництва.
Враховуючи викладене, підстави для скасування рішення про державну реєстрацію, передбачені зазначеним вище Положенням, в даному випадку відсутні.
З огляду на викладене, суд вважає, що Міністерство юстиції зареєструвало оскаржуваний наказ в межах своїх повноважень та з дотриманням чинного законодавства.
Щодо посилання позивача на відсутність повноважень у в. о. Міністра Клюєва М. М. щодо підписання оскаржуваного наказу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9 Положення про Міністерство внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 04.10.2006 N 1383, МВС очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади в установленому порядку Верховна Рада України за поданням Прем'єр-міністра України.
В січні 2010 року Постановою Верховної Ради України від 28.01.2010 ОСОБА_2 було звільнено з посади Міністра внутрішніх справ України.
В подальшому постановами уряду його було призначено виконуючим обов'язки Міністра внутрішніх справ, але ухвалою суду дію вказаного розпорядження було зупинено.
Для забезпечення принципу безперервності та з метою забезпечення виконання завдань, покладених на Міністерство внутрішніх справ та підпорядковані йому органи і підрозділи, розпорядженням КМУ від 24.02.2010 N 267-р виконання обов'язків Міністра внутрішніх справ було покладено на першого заступника Міністра внутрішніх справ Клюєва Михайла Михайловича.
Згідно з п. 1 вказаного розпорядження на вказану посадову особу було тимчасове покладено виконання всіх прав та обов'язків Міністра внутрішніх справ, передбачених п. 10 Положення про Міністерство внутрішніх справ України.
Щодо посилання позивача на статті ст. 141, 251, 258 КУпАП в якості обґрунтування своїх вимог суд зазначає наступне.
Вказані норми Кодексу України про адміністративні правопорушення містять положення щодо доказів в таких категорія справ, особливостей притягнення осіб за порушення Правил дорожнього руху та процедуру накладення адміністративного стягнення.
Вказаними положеннями передбачається, що особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі показників технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (ст. 141 та 251 КУпАП).
Оскаржуваним наказом МВС визначається вичерпний перелік технічних засобів, які можуть використовувати працівники підрозділів Державтоінспекції МВС України, для фіксації порушень Правил дорожнього руху.
Посилання позивача на те, що в КУпАП дані технічні засоби не ідентифіковані, за своїми родовими ознаками не є підставою для визнання неправомірними їх застосування.
Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що невідповідність, на думку позивача, вказаних технічних засобів вимогам, встановленим нормами ст. ст. 141, 251, 258 КУпАП та п. 21 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про міліцію", може бути лише підставою для посилань позивача щодо неналежності доказів при виявлені та фіксуванні порушень Правил дорожнього руху.
Так, відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення осіб та свідків, висновки експертів, речові докази, а так само показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є самостійними, окремими джерелами доказів при встановленні наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, вини даної особи у кожній конкретній справі про адміністративне правопорушення.
За таких підстав, суд вважає, що судова інстанція при розгляді справи про адміністративне правопорушення самостійно оцінює належність та допустимість доказів, встановлюючи наявність чи відсутність факту адміністративного правопорушення, на підставі не тільки показів технічних приладів, а і за допомогою інших засобів доказування, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень осіб, висновків експертів та речових доказів тощо.
З огляду на викладене, лише невідповідність технічних засобів ст. 251 КУпАП щодо відсутності у деяких з них функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, не може бути, на думку колегії суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, єдиною підставою для визнання наказу Міністерства внутрішніх справ України N 33 від 01.03.2010 р. "Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху" неправомірним в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що Міністерство внутрішніх справ України та Міністерство юстиції України діяли у відповідності до норм чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що відсутні підстави для визнання наказу Міністерства внутрішніх справ України N 33 від 01.03.2010 р. "Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху" протиправним та незаконним, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень довели суду правомірність та законність вчинених ними дій та правомірність прийнятого рішення та надали суду відповідні докази на підтвердження цього. Натомість позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69 - 71, 94 - 97, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва постановив:
В позові відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий, суддя П. О. Григорович
Суддя А. Б. Федорчук
Суддя С. К. Каракашьян

© Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», 1991 - 2011
© ТОВ «ЛІГА:ЗАКОН», 2007 - 2011