ЗАГОТОВКА

ХОЧУ ИЗ ВСЕГО ЭТОГО СОТКАТЬ ХОДАТАЙСТВО В ЧАСТИ ЛЕКАРСТВА ПО ТЕМЕ ВЕТКИ

КОМУ ИНТЕРЕСНО , ПОПЕРЛО ВДОХНОВЕНИЕ, ПОДКЛЮЧАЙТЕСЬ, ДОБАВЛЯЙТЕ ВСТАВКИ.

ИЗ ЭТОЙ ЖЕ ЗАГОТОВКИ МОЖНО И ГАРАНТУ НАВАЯТЬ.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства
права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші
нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України
і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до
суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина
безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені
цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних
законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і
свобод.
Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються
судом.
{ Офіційне тлумачення частини першої статті 55 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 9-зп ( v009p710-97 ) від 25.12.97 }

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій
чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
{ Офіційне тлумачення частини другої статті 55 див. в Рішенні
Конституційного Суду N 6-зп ( v006p710-97 ) від 25.11.97 }

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами
захищати свої права і свободи від порушень і протиправних
посягань.
Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина
не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією
України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть
встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням
строку дії цих обмежень.

Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права і
обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і
обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у
порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і
обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку,
встановленому законом, є нечинними.










Кассу

Статья. 2

3. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності
суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи
прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це
повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між
будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття
рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 7. Принципи адміністративного судочинства

1. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах
є:
1) верховенство права;
Стаття 8. Верховенство права

1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства
права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи
визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави.

2. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням
судової практики Європейського Суду з прав людини.

3. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і
свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції
України ( 254к/96-ВР ) гарантується.
Стаття 9. Законність

1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності,
відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції
( 254к/96-ВР ) та законів України, а також міжнародних договорів,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті
відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб,
передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

4. У разі невідповідності нормативно-правового акта
Конституції України ( 254к/96-ВР ), закону України, міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт,
який має вищу юридичну силу.

5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи
щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції
України ( 254к/96-ВР ), вирішення питання про конституційність
якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд
звертається до Верховного Суду України для вирішення питання
стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо
конституційності закону чи іншого правового акта.

7. У разі відсутності закону, що регулює відповідні
правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні
правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону
суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права
(аналогія права).

Стаття 49. Права та обов'язки осіб, які беруть участь
у справі

3. Особи, які беруть участь у справі, мають право:


3) заявляти клопотання ………

Куап
Стаття 268. Права особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності
має право: ………заявляти клопотання…………




КАСУ

Стаття 133. Вирішення судом клопотань осіб, які
беруть участь у справі

Клопотання осіб, які беруть участь у справі, вирішуються
судом негайно після того, як буде заслухана думка інших присутніх
у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що
постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні
клопотання не перешкоджає повторному його заявленню протягом
судового розгляду справи.
Стаття 161. Питання, які вирішує суд
при прийнятті постанови

1. Під час прийняття постанови суд вирішує:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та
заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення
справи, та докази на їх підтвердження; { Пункт 2 частини першої
статті 161 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

3) яку правову норму належить застосувати до цих
правовідносин;

4) чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх
задоволенні;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання постанови;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення
адміністративного позову.

Стаття 162. Повноваження суду при вирішенні справи

1. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити
адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його
задоволенні повністю або частково.

2. У разі задоволення адміністративного позову суд може
прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних
повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про
скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень,
про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із
зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних
дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї
діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за
межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції
(повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала
дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина,
інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з
боку суб'єктів владних повноважень.

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

N 9 від 01.11.96
м.Київ

vd961101 vn9


Про застосування Конституції України при здійсненні
правосуддя


Конституцією України ( 254к/96-ВР ) кожній людині гарантовано
право звернутись до суду для захисту своїх конституційних прав і
свобод. Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є
нормами прямої дії. Це зобов'язує суди при розгляді конкретних
справ керуватись насамперед нормами Конституції України.
З метою правильного застосування норм Конституції при
здійсненні правосуддя Пленум Верховного Суду України постановляє
дати судам такі роз'яснення:

1. Відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє
принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини
і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і
зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і
спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом
правосуддя.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією
судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність
має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких
посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду
конкретних справ. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.22
Конституції закріплені в ній права і свободи людини й громадянина
не є вичерпними.
2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має
найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при
розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону
чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його
відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках
застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають
грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке
не суперечить їй.
У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає
Конституції України застосований закон або закон, який підлягає
застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників
процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і
звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду
України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати
перед Конституційним Судом України питання про відповідність
Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке
рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядної
інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі:
3) коли правовідносини, що розглядаються судом, законом
України не врегульовано, а нормативно-правовий акт, прийнятий
Верховною Радою або Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
суперечить Конституції України;
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність
додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді
справи повинен застосувати тільки той закон, який грунтується на
Конституції і не суперечить їй.
3. Слід мати на увазі, що суд не може, застосувавши
Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи
правові акти, перелічені в ст.150 Конституції, оскільки це
віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.
Разом з тим суд може на підставі ст.144 Конституції визнати
такими, що не відповідають Конституції чи законам України, рішення
органів місцевого самоврядування, а на підставі ст.124 Конституції
- акти органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств,
місцевих державних адміністрацій тощо. Звернення до
Конституційного Суду України в такому разі не вимагається.
5. Судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові
акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента
України, постанови Верховної Ради України, постанови і
розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти
Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого
самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств,
накази керівників підприємств, установ та організацій тощо)
підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що
нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає
чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який
регулює ці правовідносини.
7. Звернути увагу судів на те, що згідно з ч.2 ст.57
Конституції є нечинними, а отже, не можуть застосовуватись ті
закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і
обов'язки громадян, які не доведені до відома населення у
встановленому законом порядку. Це означає, що судове рішення не
може грунтуватись на неоприлюднених нормативно-правових актах
такого змісту.
Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної
влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а
тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді
скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
10. Конституційні положення про законність судочинства та
рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст.129
Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості
щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та
здійснення інших процесуальних прав.
23. Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції судові рішення
ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій
її території усіма без винятку органами державної влади, місцевого
самоврядування, підприємствами, організаціями, установами,
посадовими особами, а також окремими громадянами та їх
об'єднаннями.
24. Звернути увагу судів на те, що керівні роз'яснення
Пленуму Верховного Суду України щодо застосування чинного
законодавства, дані до введення в дію Конституції України, можуть
застосовуватись при розгляді справ у частині, що не суперечить
Конституції.

Голова Верховного Суду України В.Ф.Бойко

Секретар Пленуму,
суддя Верховного Суду України Т.М.Роцька

Тeкcт взято з сайту Верховної Ради - http://zakon.rada.gov.ua

КАСУ



http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/l ... 00654.html


когда принимали закон ни на одном этапе проверки "экспертами" на соответствие конституции ст.22, не возникло вопросов в частности по ст.171 ч.2.
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/web ... 3511=37806

нечего удивляться...
какая жизнь, такие и эксперты)

_________________
дорогу осилит идущий

Кряк для 171-2 ч. 2 КАСУ

Заявить судье такое ходатайство и посмотреть на его лицо, пусть шевилит извилинами зараза…..


КЛОПОТАННЯ

Вот такая заготовка получается, подпрягайтесь ………………….

………………………………………………………………………….

Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, КАСУ доповнено статтєю такого змісту:

Стаття 171-2. Особливості провадження у справах з приводу
рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень щодо притягнення
до адміністративної відповідальності

2. Рішення місцевого загального суду як адміністративного
суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень щодо притягнення до адміністративної
відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
{ Кодекс доповнено статтею 171-2 згідно із Законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

Таким чином рішення загального суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Відтепер це вимога закону. Але ця вимога не відповідає Конституції України тому, що звужує права громадян на оскарження судових рішень.


Але у старій редакції даного закону громадянину були надані права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень як у загальному суді так і у апеляційній та касаційних судах з метою поновлення своїх прав.
( НАЙТИ И УТОЧНИТЬ СТАРУЮ РЕДАКЦИЮ)

Відповідно до ст.8 Конституції України права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. І саме права та свободи громадянина визначають цілі і зміст законів ( а не навпаки ) та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Не зважаючи на Конституційну норму , а саме ч.2 ст.22 Конституції України, яка не допускає при прийнятті нових законів звуження змісту та обсягу існуючих прав громадян.
Права громадян можуть бути обмежені у конституційний спосіб лише у випадках передбачених самою Конституцією та в умовах воєнного та надзвичайного стану с визнанням строку дії ціх обмежень.
Але ні тих ні інших обставин на даний час та на час прийому змін до закону N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 }
не існувало и не існує.
Тому конституційних підстав для звуження обьему прав громадян на оскарження судових рішень на апеляційній та касаційні стадії – не існує, а встановлені законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 } – є не протизаконними.

І права людини вже не визнаються найвищіми цінностями - правками внесеними до закону N 2453-VI (2453-17 ) від 07.07.2010


Статтею 55 Конституції кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Це зобов'язує суди при розгляді конкретних справ керуватись насамперед нормами Конституції України.


Згідно статті 49 КАСУ , права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі
3. Особи, які беруть участь у справі, мають право:
3) заявляти клопотання ………

Згідно статті 268. Права особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності
має право: ………заявляти клопотання…………

У відповідності з Ст. 133 КАСУ , клопотання осіб, які беруть участь у справі, вирішуються
судом негайно після того, як буде заслухана думка інших присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала.

Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню протягом судового розгляду справи.
Згідно ст.. 7 КАСУ, першим принципом здійснення правосуддя
в адміністративних судах є:
1) верховенство права;
Згідно статті 8 КАСУ
1. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства
права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи
визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави.


Стаття 9 КАСУ визначає:

1. Суд при вирішенні справи керується принципом законності,
відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції
та законів України…
5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Окрім того Пленум Верховного Суду України Постановою N 9 від 01.11.96
«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»

з метою правильного застосування норм Конституції при
здійсненні правосуддя постановив дати судам такі роз'яснення:

П.2 суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке
не суперечить їй.

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядної інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

10. Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст.129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.

На підставі Конституції України, ст….. ПВСУ № 9 1996 р., заявляю клопотання про припинення розгляду справи, до вирішення питання та винесення ухвали до ВСУ про порушення перед КСУ питання про відповідність Конституції України ЗУ в частині звуження……..

кам


очень ценная подборка и ясный ход мыслей
попробую перекроить и в аппеляционный загнать..пусть ухвалу сделают

якщо проедеш дані маніпуляції,зможеш викласти сюди для спільної справи?

_________________
ДАЙвінг(Гайвінг)-вид інтелектуально –фізичного спорту;боротьба- основною ціллю якої є відстоювання прав і свобод громадян,які порушуються неродовими, та корумпованими працівниками Державтоінспекції .

ок

http://vvlaw.com.ua/index.php?id=34

http://www.urist.in.ua/showthread.php?t=119230&page=6


и еще ???????????????????????

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД





Справа: № 2-в-1360/10 Головуючий у 1-й інстанції: Майбоженко А.М.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Грибан І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Оболонського району м. Києва Марченка Ігоря Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач –ОСОБА_1., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, розгляді справи та винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності Мироновича А.В. були належним чином оцінені всі зібрані по справі докази, дотримані вимоги ст.ст. 251, 254, 256, 280 КУпАП, правильно визначено статтю, якою нормою закону передбачено відповідальність за вчинення такого правопорушення та застосовано стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2010 року відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача з посиланням на те, що 15.09.2010 року о 18-25 год. по вул.Луговій в м.Києві, позивач, керуючи автомобілем «Фольксваген»д.н.з. НОМЕР_1, в населеному пункті рухався зі швидкістю 91 км/год, чим перевищив допустимі межі швидкості на 31 км/год, швидкість вимірювалась приладом «Беркут»№0611407, чим порушив п.12.4 ПДР України.

Постановою серії АА №306152 від 15.09.2010 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.

Позивач стверджує, що постанова про накладення на нього адміністративного стягнення, винесена з порушенням КУпАП, у протоколі відсутні докази того, що вимірювана швидкість належить саме автомобілю позивача. Відсутні дані про підстави використання приладу «Беркут»№0611407 у якості вимірювального приладу, а також дані щодо відповідних характеристик похибок або невизначеності вимірювання, не вказано про час і термін перевірки приладу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 254 КУпАП - про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, правопорушення зафіксоване за допомогою технічного приладу «Беркут»№0611407 .

Між тим, до суду не надано доказів того, що вказаний прилад використовувався у справному стані, не зазначені час і термін перевірки приладу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази проходження процедури державної експертизи або сертифікації у сфері захисту інформації технічного приладу «Беркут»№0611407.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України ( в редакції чинний на момент розгляду справи) - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення у відсутність відповідача, при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення –скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України ( в редакції чинний на момент розгляду справи) - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Оболонського району м. Києва Марченка Ігоря Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову Оболонського районного суду м.Києва від 18 листопада 2010 року – скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.



Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І.О.








КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД





Справа: № 2а-1521/10 Головуючий у 1-й інстанції: Ступак О.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2011 р. м. Київ


Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:


Головуючого судді:

суддів:
Федорової Г.Г.,

Беспалова О.О., Петрика І.Й.





розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до інспектора ДПС ВДАІ Бобровицького району УДАІ ГУ МВС України в Чернігівській області старшого прапорщика міліції Плескача Юрія Олексійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року ОСОБА_4 (далі –позивач) звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до інспектора ДПС ВДАІ Бобровицького району УДАІ ГУ МВС України в Чернігівській області старшого прапорщика міліції Плескача Юрія Олексійовича (далі –відповідач), яким просив скасувати постанову інспектора ДПС ВДАІ Бобровицького району УДАІ ГУ МВС України в Чернігівській області старшого прапорщика міліції Плескача Юрія Олексійовича серії СВ № 073745 від 24 травня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Крім цього, позивач просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності у його діях складу правопорушення.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в зв’язку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції –скасувати , виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 24 травня 2009 року об 11:43 годині керуючи автомобілем марки «Чері Амулет», д.н.з НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 104 км/год. в населеному пункті, чим перевищив дозволену швидкість руху на 44 км/год.

Внаслідок порушення ним правил дорожнього руху, ОСОБА_4 був зупинений старшим прапорщиком УМВС Бобровицького ВДАІ України в Чернігівській області Плескачем Ю.О., яким було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 680147 без дати, на підставі якого винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії СВ № 073745 від 24.05.2009 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаною постановою відповідача, вказуючи на протиправність дій відповідача по притягненню його до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. При цьому позивач зазначає, що прилад вимірювання швидкості «Сокол МС»не має функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а відтак його дані не можуть бути взяті до уваги при розгляді вказаної справи.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів, які б давали підстави для сумнівів у правильності показників приладу, яким здійснювалось вимірювання швидкості автомобіля позивача, а наявність сумнівів у позивача щодо правильності такої фіксації не є об’єктивною підставою для визнання оскаржуваної постанови неправомірною та її скасування.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 341 (далі - Положення), одними з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п. 2, 4 Положення).

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно п.п. «б»п. 12.9 ПДР України, водієві забороняється, зокрема, перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до п.п. «и»п. 30.3 цих Правил.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 680147 без дати, позивач керуючи автомобілем рухався зі швидкістю 104 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 5.45 (а.с. 21).

Пунктом 12.4. ПДР України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач рухаючись зі швидкістю 104 км/год. був зупинений на вимогу старшого прапорщика УМВС Бобровицького ВДАІ України в Чернігівській області, яким в свою чергу було складено протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

При цьому, швидкість руху автомобіля позивача вимірювалася приладом «Сокол МС»із серійним номером 0408338, про що зазначено в постанові по справі про адміністративне правопорушення (а.с. 22).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2010 року № 33, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.03.2010 року за № 262/17557, затверджено Перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху. До прийняття вказаного наказу не існувало жодного правового акту, який би встановлював технічні засоби, дозволені для застосування працівниками Державтоінспекції МВС України для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»від 05.07.1994 року № 80/94-ВР, з метою захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, повинні використовуватися засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації з підтвердженою відповідністю. Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством.

Вимірювач швидкості «Сокол»не є автоматичним засобом фото- або відеофіксації, він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.03.2009 року № 111, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2006 року за № 576/16592, затверджено Інструкцію з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 20.4 Інструкції, на кожний технічний засіб чи прилад, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних приладів та технічних засобів (додаток 7).

Керівництвом підрозділу ДПС щозміни проводиться звірка інформації електронного носія спеціального технічного засобу вимірювання швидкості руху з фактичною кількістю складених протоколів та постанов по справі про адміністративне правопорушення за перевищення встановленої швидкості руху (п. 20.5 Інструкції).

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи не міститься експертного висновку або сертифіката відповідності приладу «Сокол МС», тому будь-яка інформація з цього приладу враховуватися при розгляді справи не може.

За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім цього, ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, технічний прилад «Сокол МС»не є спеціальним технічним засобом фото- і кінозйомки, відеозапису, що працює в автоматичному режимі, тому зафіксована приладом та зазначена в постанові швидкість руху не може бути достовірною.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності даної особи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП є безпідставним, а суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 не надав належної правової оцінки обставинам справи, чим порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року – задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 02 вересня 2010 року – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні ОСОБА_4 до інспектора ДПС ВДАІ Бобровицького району УДАІ ГУ МВС України в Чернігівській області старшого прапорщика міліції Плескача Юрія Олексійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову інспектора ДПС ВДАІ Бобровицького району УДАІ ГУ МВС України в Чернігівській області старшого прапорщика міліції Плескача Юрія Олексійовича серії СВ № 073745 від 24 травня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення –скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності у діях ОСОБА_4 складу правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.


Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя:


Г.Г. Федорова

О.О. Беспалов

І.Й. Петрик

А сами иски у кого-нибудь есть? Как в них истец аргументировал подачу на апелляцию в обход 171 ч2.?

_________________
Можно обманывать часть народа все время.
Можно обманывать весь народ некоторое время.
Но нельзя все время обманывать весь народ.
(С) Авраам Линкольн

йо-майо,невже нарешті знайшлись люди які змогли обійти ч.2 ст 171 КАСУ,оце так-так,молдці!!!
скани позовів будь-ласка в студію-просвітіть народ негайно.

_________________
дайте нам бути такими якими ми є,
дайте нам спокій від ваших щоденних атак...
Славко Вакарчук.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13462373 про повернення позовної заяви


http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13434709 и такое есть

Голові 0000000000000 районного суду 00000000000 області

Позивач:
0000000000000
0000000000000
0000000000000

Відповідач:
00000000000000
00000000000000
00000000000000



КЛОПОТАННЯ

про відновлення прав громадян на оскарження судових рішень.


Згідно статті 49 КАСУ та ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право заявляти клопотання.

25 січня 2011 року стосовно мене складено протокол № АХ1 №000000 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та винесена постанова серії АХ1 № 000000 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Постанова була оскаржена мною в _______________ суді ___________________ області.

17 березня 2011 року _________ районний суд ________ області розглянувши справу за адміністративним позовом _______________ до ІОДР ВДАІ ________________ ______________________________________________________________ про скасування постанови серії АХ1 № 000000 від 25 січня 2011 року по справі про адміністративне правопорушення П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову _______________ до ІОДР ВДАІ ________________________________________________________________ про скасування постанови серії АХ1 № 000000 від 25 січня 2011 року по справі про адміністративне правопорушення – відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Згідно із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, КАСУ доповнено статтєю такого змісту:

Стаття 171-2. Особливості провадження у справах з приводу
рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень щодо притягнення
до адміністративної відповідальності

2. Рішення місцевого загального суду як адміністративного
суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень щодо притягнення до адміністративної
відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Таким чином рішення загального суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Відтепер це вимога закону. Але ця вимога не відповідає Конституції України тому, що звужує права громадян на оскарження судових рішень. У старій редакції даного закону громадянину були надані права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень як у загальному суді, так і у апеляційній та касаційних судах з метою поновлення своїх прав.
Відповідно до ст.8 Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 64 Конституції України права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Але ні тих ні інших обставин на даний час не існує.
Тому конституційних підстав для звуження обьему прав громадян на оскарження судових рішень на апеляційній та касаційні стадії – не існує.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядної інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.


На підставі Конституції України, заявляю клопотання про припинення дії постанови від 17 березня 2011 року _____________ районного суду по справі ____________, до вирішення питання та винесення ухвали до ВСУ про порушення перед КСУ питання про відповідність статті 171-2 КАСУ Конституції України в частині звуження змісту та обсягу існуючих прав громадян, щодо оскарження рішень місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів
владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.






«_______»_________________2011 р. Иванов И.И.

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження
рішення суду, крім випадків, встановлених законом; { Офіційне
тлумачення положення пункту 8 частини третьої статті 129 див. в
Рішеннях Конституційного Суду N 11-рп/2007 ( va11p710-07 ) від
11.12.2007, N 8-рп/2010 ( v008p710-10 ) від 11.03.2010 }
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... F96-%E2%F0
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... F96-%E2%F0

как писал один умный человек , - с этим нужно переночевать.!

сбасибо за работу , думаем дальше .

неужели мы глупее тех кто родил 171.2?

4.1. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

+
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... F96-%C2%D0
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/m ... 0004700-96

......................., затем смотреть на реакцию на практике

Порадовал...