Індульгенція для прокурора
01.02.2012 13:18 | 2 комментария | сигналы

Нещодавня спільна прес-конференція прокурора Закарпатської області Анатолія Петруні та начальника Закарпатського УМВС Віктора Русина залишила подвійне враження.

З однієї сторони вона засвідчила, що попри усі складнощі і негаразди закарпатські міліціонери намагаються очищають свої ряди. Прикладом цього є звільнення начальника Великоберезнянського райвідділу внутрішніх справ, яке відбулося після резонансного вбивства у Великому Березному. Прокуратура ж у цьому випадку в черговий раз проявила м’якість і терпимість по відношенню до прокурора Конара, котрий так само, як і начальник місцевої міліції закривав очі на те, що райцентром верховодить особа, яка вже декілька років знаходиться в розшуку. Як наслідок злочинної бездіяльності правоохоронців маємо загибель людини від пострілів впевненого у своїй безкарності бандита, у якого і начальник міліції і прокурор були на короткому повідку.

Чому в черговий раз сухим з води виходить прокурор про сумнівну діяльність якого вже впору писати романи. Так про зловживання прокурором Конаром у сфері земельних відносин робили депутатські запити на Генпрокуратуру заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності В.М. Стретович та народний депутат України Юрій Кармазін, щодо нанесеня побоїв і погроз вбивством громадському активісту та журналісту Голова Комітету Верховної Ради України з прав людини Юрій Гнаткевич.

Директор підприємства ”Арсіл” Інеса Гукалова прямо і публічно на сторінках преси звинуватила прокурора Великоберезнянського району В’ячеслава Конара у вимаганні коштів на ремонт прокуратури. У відповідь на відмову платити данину — порушення кримінальної справи на неугодну.

Підприємець Світлана Лузгачова назвала його серед можливих замовників підпалу належного їй автомобіля “Мерседес”.

Серед інших звинувачень, які лунали на адресу Великоберезнянського прокурора це незаконне отримання “гірських”, використання службового транспорту у власних цілях, незаконний моніторинг трафіку телефонних розмов сторонніх осіб, спроба згвалтування.

Прізвище В’ячеслава Конара, як приклад прокурорської вседозволеності прозвучало на сторінках таких авторитетних видань, як Українська Правда, Кореспондент, Газета по Українськи, Західно-української інформаційної корпорації. Ще жоден працівник закарпатської прокуратури не удостоювався такої “честі” чи безчестя.

І що, які наслідки реагування на цю бурхливу діяльність його безпосереднього керівництва? Закарпатські обласні прокурори спочатку Юрій Бенца потім Анатолій Петруня, їх заступник Анатолій Савченко, новоспечений помічник прокурора з питань внутрішньої безпеки Олег Опішняк не вбачають у діях свого підлеглого нічого надзвичайного. Чекають поки когось уб’є? Не виключено, що і дочекаються. Тим більш , що 15 років тому вже було ДТП за його участі , тоді загинула жінка велосипедист.

Яка причина того, що Закарпатський обласний прокурор Анатолій Петруня заявляє, що дослідча перевірка встановила, що побиття здійснив прокурор Конар, а його заступник Анатолій Савченко спростовує цю інформацію і відписується, що людина зазнала важких травм в результаті падіння?

А може все до банальності просто? Настали такі часи, коли все продається і все купується: посади, звання, нагороди, честь та совість. І Великоберезнянський прокурор всього-на-всього залагоджує свої питання за допомогою грошей?

Прокурор виявляється не бідний. За 560 тисяч викупляє належну співвласнику частку будинку. Його родина є власником чималої кількості елітної нерухомості. Запитайтесь у Виноградові,звідкіля він родом, кому належить багатоповерхове приміщення торгово-офісного центру поблизу РДА на площі Миру? Вам відповідять: ”Прокурору Конару”. Хоча це не відповідає дійсності бо офіційним власником є його мати. Так уже прийнято у наших чиновників оформляти бізнес на родичів.

Звідки гроші на такі оборудки у Конара? Цим якраз впору зайнятися управлінню внутрішньої безпеки ГПУ бо місцеве керівництво Закарпатської прокуратури це не цікавить.

Авторитет української прокуратури залишатиметься на невисокому рівні до тих пір поки не буде прийнято рішення безжально очищатися від осіб подібних до Великоберезнянський прокурора В’ячеслава Конара.

Микола Мельник, “Трибуна”