|
Залізничний районний суд м. Львова
79039, м. Львів, вул. С. Бандери, 3
позивач:
Порада Ярослав Богданович
79054, м. Львів, вул. Зоряна, 19
тел. (067)3655365
відповідач 1:
Управління ДАІ ГУМВС України у Львівській області
79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19
відповідач 2:
Інспектор РДПС ВДАІ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області
Калиновський Тарас Іванович
79015, м. Львів, вул. Городоцька, 124
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання дій інспектора РДПС ВДАІ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Калиновського Т.І. щодо складення протоколу про адміністративне
порушення ВС1№237827 протиправними
06.02.2012р. інспектором РДПС ВДАІ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Калиновський Тарас Іванович відносно мене склав протокол ВС1№237827. В цьому протоколі Калиновський Т.І. обвинувачує мене у тому, що нібито я керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Вважаю, що протокол був складений неправомірно, обвинувачення не відповідають дійсності, а тому дії інспектора РДПС ВДАІ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Калиновського Т.І. щодо складення протоколу про адміністративне порушення мають бути визнані протиправними за таких підстав:
5 лютого 2012 р. близько 23:30 я разом зі своїм сусідом Зельманом Володимиром Романовичем, що проживає за адресою м.Львів, вул. Зоряна, буд.17, сіли у автомобіль Мерседес 190 н/з RP38837 (польської реєстрації), який був припаркований навпроти мого власного будинку, біля паркану будинку по вулиці Зоряна 22. Даний автомобіль належить моєму знайомому, Луцику Р.М., який напередодні у суботу 4.02.2012р передав мені ключі та реєстраційні документи на цей автомобіль, а також надав право користуватися ним. Тому я знаходився в ньому на законних підставах. Приблизно через 15 хвилин, о 23:45, до нас під’їхав патрульний автомобіль спецпідрозділу “БЕРКУТ”, із якого вибігло 5 міліціонерів. Вони обкружили автомобіль та сказали пред’явити документи і вийти з автомобіля. Мій сусід, Зельман В.Р. вийшов, став недалеко від автомобіля, був свідком усіх подальших подій у даному місці включно до аж незаконного затримання мене у райвідділ. А я, побоючись незаконних дій працівників “Беркуту”, залишився в автомобілі і встиг заблокувати двері. Почавши відеозапис мобільним телефоном та попередивши про запис, я вказав їм наступне:
1. що працівники міліції мене не зупинили;
2. що я не рухався транспортним засобом (не був водієм згідно Правил дорожнього руху; а був пасажиром, тобто особою, яка користується транспортним засобом і знаходиться в ньому і не причетна до керування ним), тому підстав для передачі документів на даний транспортний засіб немає;
3. що працівники міліції не пояснили причину перевірки документів. Просив їх розказати про можливу мою причетність до певного злочину. Розказав їм про “презумпцію невинності”, що якщо в них немає доказів моєї вини, то я рахуюся невинним.
4. хоч вимоги працівників міліції незаконні, але оскільки я не хочу із ними сваритися, то я згідний пред’явити документи.
Один працівник міліції на мою вимогу на декілька секунд пред’явив службове посвідчення, я встиг прочитати “Щур Тарас Миронович” і одразу ж сховав його. Інші працівники Беркуту свої службові посвідчення пред’являти відмовлялись.
Працівникам беркуту я пред’явив реєстраційний документ на автомобіль, посвідчення водія і паспорт громадянина України з пропискою, що я проживаю за даною адресою. Я неодноразово прикладав ці документи до бокового та лобового вікна. Працівникам міліції не цікава була жодна інформація із моїх документів. Вони хотіли будь-яким чином мене виманити на вулицю.
Працівники беркуту категорично заборонили мені фотографувати і знімати їх. Вимагали знищити відеозаписи із пам’яті мобільного телефону.
Близько 0 годин 30 хвилин 6 лютого, додому поверталися Лозинський Юрій та Лозинська Наталія, що живуть по вул. Зоряна, 22. Їхній собака вибіг крізь хвіртку на вулицю і почав гавкати на беркутівців, через що між подружжям Лозинських та працівниками “Беркуту” виникла словесна перепалка. У цей же момент на вулицю вийшов Зельман Роман, батько Зельмана Володимира Романовича, щоб дізнатись у чому ж ситуація.
Я сказав Зельману Роману, що документи працівникам “Беркуту” я пред’явив та вважаю вимогу виходити із автомобіля протиправною, оскільки немає на те законних підстав.
Працівники беркуту погрожували мені, що якщо я не вийду із автомобіля, вони мене затримають за злісну непокору працівникам міліції, викличуть евакуатор і заберуть у райвідділ. Постійно стукали у вікна, дьоргали за ручки, пробували вирвати бокове скло.
Після цього я зателефонував до власника автомобіля, сказав йому щоб він приїхав. В мене при собі була велика сума грошей 20000 гривень і я зрозумів, що якщо вийду, то їх в мене вже не буде. Працівникам міліції я сказав, оскільки я їх боюся щоб викликали старшого по місту і слідчо-оперативну групу.
Приблизно через 50-60 хвилин після прибуття беркутівців, десь о 0 годин 45 хвилин 6 лютого на вул. Зоряна прибув патруль ДПС ДАІ у складі двох інспекторів. Інспектор ДАІ запитав мене що я роблю у даному автомобілі, чи маю я документи на транспортний засіб. Я відповів наступне:
1. що знайомий припаркував авто тут, і я із товаришем Зельманом В.Р. сіли посидіти і поговорити;
2. що документи на автомобіль я маю та покажу, хоча я не є водієм тому не зобов’язаний пред’являти;
3. що я пред’являв усі документи беркутівцям, але вони не хотіли дивитися.
Показати службові посвідчення працівники ДАІ також відмовились, попросили мене пред'явити документи - я пред’явив. Після цього працівники ДАІ почали вимагати, щоб я вийшов з автомобіля. Якщо я не вийду, то вони розіб’ють cкло і витягнуть мене силою.
На вимогу працівників ДАІ відкрити капот для того щоб звірити номера агрегатів, я із салону автомобіля ричагом відкрив капот та сказав працівникам ДАІ нехай самі піднімають капот. Працівникам ДАІ капот так і не підняли. Вони хотіли, які і працівники “Беркуту”, будь-яким чином мене виманити на вулицю.
Це все бачили мої сусіди та моя жінка, яка дивилась на це з вікна з мого дому. Я подзвонив до жінки, попросив поповнити мені мобільний рахунок і надіслати номери телефонів “гарячої лінії” МВС України в Києві.
В цей момент, буквально через 10 хвилин після приїзду патруля ДАІ, близько 01 години ночі, до автомобіля підійшов інспектор ДАІ та запхав плоскозубці в бокове вікно, щоб я не міг його закрити і сказав що зараз скоро мене “викурить”. Вони включили дальнє світло в автомобілі “Беркуту” щоб мене засліпити. Я спробував видавити плоскогубці назовні, але непомітно ззаду автомобіля підбіг ще один з беркутівців який з газового балончика бризгнув мені в лице газом і почав розпилювати його в салон автомобіля. Я ліг на сидіння автомобіля, закрив обличчя капюшоном. Подзвонив дружині, сказав нехай дзвонить до ГУМВС України у Львівській області і каже щоб терміново вислали наряд, бо я не маю чим дихати і мене травлять газом. О 1 годині 18 хвилин мені прийшло смс-повідомлення із номерами “гарячої лінії” МВС України. О 1 годині 26 хвилин мені прийшло смс-повідомлення, що рахунок було поповнено на 50 гривень. Через декілька хвилин я почав дзвонити на “гарячу лінію” МВС України. У цей час працівникам беркуту надходили дзвінки на мобільний телефон. Під час дзвінка на “гарячу лінію” МВС України зникло покриття мобільної мережі на моєму телефоні. Тут же до автомобіля підійшли інспектор ДАІ та беркутівець і звернулися до мене:
- Шо звониш? Не получається? Більше не получиться!
Почув із вулиці діалог між міліціонерами:
- І в тебе не тягне, і в мене не тягне... А який радіус дії ?
Я припустив, що міліціонери блокують сигнал мобільного зв’язку. Підвівшись, я побачив що інспектор ДАІ однією рукою тримав плоскогубці, а другою рукою притулив до бокового вікна пластикову коробку схожу на пачку сигарет “Мальборо”. Час-від-часу я підводився і бачив як міліціонер все ще тримає цю коробку. Як тільки відновилось покриття мережі я знову зателефонував на номер 0442547643 “гарячої лінії” МВС України, встиг представитися, вказав місце знаходження і щодо мене застосовують газ, попросив викликати старшого по місту. Черговий МВС України повідомив, що висилає автомобіль і пропало покриття мережі знову, і більше не відновлювалося до приїзду власника автомобіля Луцика Романа.
Внаслідок сильного морозу (-16 градусів Цельсія) газові балончики швидко замерзали, працівники беркуту їх міняли, носили відігрівати, було застосовано щонайменше 3-4 балончики. Від 40 хвилин до однієї години часу мене травили різним газом оскільки був різний запах.
Зельман В.Р. був свідком усіх цих подій, ходив навколо автомобіля, казав міліціонерам “Що ви робите?“.
Близько 1-ої години 45 хвилин приїхали власник автомобіля Луцик Роман та його знайомий Маляр Андрій. Луцик Роман попросив мене передати йому документи на автомобіль - я передав. Через декілька хвилин він попросив мене вийти. Тоді я вийшов, бо не міг суперечити власнику. На мене одразу накинулись працівники “Беркуту”, заламали руки і запхали мене в автомобіль “Беркуту”.
Там вже сидів один з них, і як тільки дверка закрилась, працівник беркуту наніс мені декілька ударів по голові з верху та декілька в плече. Мені було наказано витягнути все з кишень - я відмовив, попросив двох свідків і скласти акт. Даний працівник вирвав в мене з рук мій мобільний телефон і передав на переднє сидіння іншому, на мої прохання повернути телефон жодних дій не було.
Мене завезли до залізничного райвідділу міліції на вул. Городоцька 126. Біля входу у райвідділ працівники “Беркуту” знову захотіли мене обшукати, але я встиг крикнути своїм друзям і власнику автомобіля, що в мене велика сума грошей з собою, щоб вони в мене їх забрали. Працівники беркуту одразу почали пхати мені в внутрішню кишеню руку, я впіймав себе за куртку і не давав їм це зробити, а моїх друзів почали відтягувати від мене. Коли почали підбігати ще люди до нас, і почалась товканина міліціонери повели швидко мене в райвідділ. За мною забігли мої друзі Луцик Роман та Маляр Андрій, яким я віддав гроші. Вони виклали їх на стіл, перерахували і забрали.
Далі мене змусили витягнути все із кишень і викласти на стіл. Потім мене обшукали. Одразу із столу працівники ДАІ забрали права, а працівник Беркуту забрав мій паспорт. Двоє інспекторів ДАІ та один працівник “Беркуту” тримаючи мене за руки відвели до автомобіля ДАІ та відвезли на ньому на експертизу у Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер, що по вулиці Наукова 49.
Я одразу попросив медичний персонал щоб у мене взяли кров на аналіз. На що лікар мені відповіла, що вона сама вправі вибирати який метод освічення їй проводити. На моє прохання промити очі, що пекли і сльозилися внаслідок застосування сльозогінного газу працівниками Беркуту, лікар мені відмовив. При огляді я вказав, що мене печуть очі, мені важко дихати, є рана на спині від опіків. Мені поміряли тиск, він виявився підвищений 80/150, хоча у мене ніколи не було проблем із тиском, нормальний мій тиск 70/110.
Провівши аналіз сечі, наказали мені продути трубку алкотестера. При мені мундштук алкотестера не поміняли на новий, а старий був брудний у чорних плямах. Повторного продування алкотестера через 20 хвилин, як того вимагає пункт 18 акту медичного обстеження, не було.
З медичним висновком я був не згідний, про що написав у висновку “не згідний” і поставив підпис. На неодноразові вимоги провести аналіз крові, мені було відмовлено.
Один примірник висновку мені не надали, всупереч пункту 3.20 інструкції “про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції”. Відповідно я не проставив підпис у журналі реєстрації медичних оглядів.
Одразу після видачі висновку один інспектор і беркутівець повели мене до автомобіля ДАІ. Другий інспектор, що тримав в руках висновок і протоколи, на хвилинку затримався із лікарями.
Жодного складання адміністративного протоколу при моєму перебуванні у ЛОДКНД не було. А якби і була процедура складання протоколу, то я б неодмінно написав би пояснення, як я це зробив у медичному висновку.
Потім мене знову відвезли в райвідділ вул. Городоцька 126. Міліціонери не пояснювали мені ні причину затримання, ні звинувачень. Через деякий час мені повернули мобільний телефон, але він не включався, бо акумулятор був повністю розряджений.
Працівник ДАІ взяв моє водійське посвідчення, запхав собі в гаманець і пішов собі. Більше я ні його, ні водійського посвідчення не бачив. Жодного адміністративного протоколу у відділі міліції на мене не складалось.
Близько 5 години ранку 6 лютого працівники Беркуту закінчили писати рапорти і помалу почав виходити з райвідділу. До мене вийшов працівник райвідділу і почав відбирати в мене пояснення. Я написав в поясненні, що із статтею 63 мене не ознайомлено, право на захист мені не надали, на телефонний дзвінок також. Далі із моїх слів він записав як відбувались усі події цієї ночі. Я ознайомився, дописав ще доповнення, розписався на кожній із цих сторінок. В кінці я написав, що о 5:30 після відбирання пояснень мене ознайомили з 63 статтею. Також в даному пояснені записано, що у мене викрадено посвідчення водія, яке досі не повернули.
Звернувшись із письмовою заявою до начальника ВДАІ (Львів, вул Городоцька 124) 09.02.2012р водійське посвідчення мені не повернули. У ВДАІ мене повідомили що на мене було складено адміністративний протокол, а за моєю письмовою заявою видали тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами №855014.
Копію протоколу я не отримав на руки. Як я згодом дізнався, 9 лютого 2012 адміністративні матеріали уже направлені в суд. 17.02.2012р у Залізничному суді м. Львова на моє письмове клопотання ознайомитися матеріалами справи мені було надано ксерокопії протоколу ВС1 №237827 та долучених матеріалів до нього.
Вважаю, що протокол, яким мене обвинувачено у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, був складений із грубими порушеннями, а тому дії інспектора РДПС ВДАІ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Калиновського Т.І. щодо складення протоколу про адміністративне порушення мають бути визнані протиправними з наступних причин:
1. Дата і час, який вказаний у протоколі, не відповідає часу, коли насправді приїхав патруль “Беркуту” на вул. Зоряна 19. Правильну дату і час - 5 лютого 2012р 23 год. 45 хв. можуть підтвердити свідки Зельман Р.В., Порада Н.Ю.
2. На момент приїзду патруля “Беркуту” на вул. Зоряна 19 я не керував автомобілем Мерседес 190 н/з RP38837, не був водієм, а був пасажиром.
3. Зельман Р.В., який на момент приїзду патруля “Беркуту” перебував у автомобілі Мерседес 190 н/з RP38837, не був вписаний у протокол про адміністративне порушення як свідок подій.
4. Громадяни Андрушенко Л.М. і Приклонська Л.М., які вказані у протоколі в частині “Свідки чи потерпілі” і є медичними працівниками що проводили огляд мене на стан алкогольного сп’яніння 6.02.2012р у приміщенні ЛОДКНД (вул Наукова, 49), не перебували на вул. Зоряна 19 у вказаний у протоколі час, тому не могли бути вписані у протокол як свідки чи потерпілі.
5. Протокол був складений у моїй відсутності, тому:
○ права та обов’язки передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП не були мені роз’яснені;
○ протокол не був наданий мені для ознайомлення та дачі пояснень, підписування.
6. У пункті протоколу “Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення” вказано “Від підписів та пояснень відмовився у присутності двох понятих”.
○ Тут відсутні прізвище/ім’я/адреса проживання двох громадян, які були запрошені як поняті.
○ Внесення до частини “Свідки чи потерпілі” інформації про громадян Андрушенко Л.М. і Приклонська Л.М як понятих, їх підписів після моєї начебто відмови від підписування протоколу та дачі пояснень є порушенням Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, а саме пункту 2.2. : “Протокол про адміністративне правопорушення складається українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, щодо якої він складений.”
7. На місці вчинення “порушення” не було жодних звинувачень щодо мого начебто перебування у стані алкогольного сп’яніння, тому огляд на місці затримання не проводився. У райвідділі також не було жодних виявлено зовнішніх ознак (запах, тремтіння рук, почервоніння очей, нерозбірлива мова та інші) стану алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Тому, згідно Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі ПОРЯДОК НАПРАВЛЕННЯ), прийнятого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103, а саме пункту 2: “Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС”, я не міг бути направлений із райвідділу на експетризу у ЛОДКНД.
8. Згідно пункту ч.2 ст. 266 КУпАП: “Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків” огляд мене на стан алкогольного сп’яніння мав проводитись в райвідділі (вул. Городоцька, 126), оскільки саме там у працівників ДАІ виникло безпідставне бажання доставити мене на експертизу у ЛОДКНД. Працівники ДАІ повинні були:
● спочатку отримати спеціальні технічні засоби (алкотестери Драггер) із відділу ДАІ, що знаходився по сусідству (вул. Городоцька, 124). Такі алкотестери використовуються міським відділом ДАІ.
● провести огляд із використанням спеціальних технічних засобів (алкотестерів) у присутності двох свідків згідно пунктів 2.1-2.6 Інструкції “про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції” (далі ІНСТРУКЦІЯ ПРО ВИЯВЛЕННЯ) затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України № 400/666 від 09.09.2009.
● Внести виявлені ознаки, у зв’язку із якими проведений огляд, та результати огляду у протокол про адміністративне порушення згідно п. 2.10 ІНСТРУКЦІЇ ПРО ВИЯВЛЕННЯ;
● У разі незгоди особи щодо якої проводився огляд із його результатами, згідно із ч.3 ст. 266 КУпАП направити цю особу (мене) на огляд в заклад охорони здоров'я (ЛОДКНД).
Жодного із переліченого працівниками ДАІ виконано не було.
9. Під час медичного огляду у ЛОДКНД була грубо порушена процедура:
○ мене зобов’язали продути брудний мундштук алкотестера;
○ повторного продування алкотестера через 20 хвилин, як того вимагає пункт 18 акту медичного обстеження, не було;
○ оскільки я вказав лікарю-наркологу, що не згідний із результатами, він був зобов’язаний провести аналіз крові, але не зробив цього (див. додаток - відповідь ДУ ”Український медичний та моніторинговий центр з алкоголю та наркотиків МОЗ України”, який згідно п 3.24 ІНСТРУКЦІЇ ПРО ВИЯВЛЕННЯ здійснює клінічний моніторинг якості та результатів медичних оглядів клініко-анамнестичних даних обстежуваної особи та методичний контроль за проведенням оглядів на стан сп'яніння);
○ не надали примірник висновку, як того вимагає п3.20. ІНСТРУКЦІЇ ПРО ВИЯВЛЕННЯ;
○ згідно п.3.22. ІНСТРУКЦІЇ ПРО ВИЯВЛЕННЯ “Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.”
Згідно ст.72 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 2, 6-11, 18, 19, 71 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ПРОШУ:
1. Прийняти адміністративний позов до розгляду.
2. Визнати дії інспектора РДПС ВДАІ ЛМУГУ МВС України у Львівській області Калиновського Т.І. щодо складення протоколу про адміністративне порушення ВС1 №237827 від 06.02.2012 року протиправними.
3. Скасувати протокол ВС1 №237827 від 06.02.2012 року.
Додатки:
1. Копія протоколу про адміністративне правопорушення ВС1 №237827 від 06.02.2012р. та копії долучених до нього матеріалів: рапорту працівників ВДАІ, рапорту працівників Беркуту, медичного висновку №900;
2. Відповідь ДУ ”Український медичний та моніторинговий центр з алкоголю та наркотиків МОЗ України” №1055 від 11.08.2011р.
3. Копії адміністративного позову на 10 арк. в 2-х прим. та доданих матеріалів у відповідності до кількості відповідачів у справі;
4. Доказ сплати судового збору – квитанція установи банку;
«24» лютого 2012 року ________________ Порада Я.Б.
_________________
ДК Львів!!!
|
Вход
FAQ
Поиск
