Вчора мав слухання по оскарженню постанови, виписаної 30-го жовтня 2010 ніби-то за порушення правил проїзду залізничного переїзду п.20.4. Відео
http://www.youtube.com/watch?v=P8-C8dTcSHo спілкування з інспекторами досить скучне, нічого особливого нема.
Правил насправді не порушив, цьому є відео підтвердження, зняте інспектором, правда вони його не хочуть мені дати скопіювати поки-що, там же все добре видно... На жаль ситуація в країні така, що доводиться або захищатися від цих гоп-стоперів, або кланятися і давати по 100 гривень кожного разу коли тебе просто так зупиняють, або їздити автобусом. Я вибрав перше.
Це був мій другий суд в житті, причому попередній також був стосовно постанови ДАІ декілька місяців назад. Чому я вирішив написати? Перший мій суд був нормальним, сіддя вела все по процедурі, я мав можливість виступити, постанова була скасована на першому ж засіданні. Але не тут-то було на цей раз. Суддя Кузь В.Я. Франківського районного суду з перших хвилин вдався до психологічного тиску, з непрямими образами, відразу склалося враження, що результат засідання вже вирішений, а деталі нікого не цікавлять. Якимось чудом суддя призначив нове засідання на 17 березня, 15-ту годину, тобто відразу не закрив справу з відмовою. Більше деталей щодо суду -
http://lwb.org.ua/blog/wald/court2 не хочу лишній раз згадувати про неприємне.
У мене наступне запитання. Чи є зміст (і як то правильно зробити, якщо так) просити в суду надати копію відеозапису слухання в суді? Цікаво що з того приводу думає суддя, він же там просто мене ображав...
Інше питання, якщо б на наступному слуханні були присутні чи журналісти, чи просто будь-хто, думаю суддя б собі не дозволив так поводитися і можливо б дав мені можливість викласти своє бачення проблеми?