У вівторок трапилась цікава історія. Сидячи з колегою в одному з закладів харчування з самообслуговуванням, витягнув нетбук, щоб перекинути колезі файли, глянути нотатки.

Раптом до мене підійшла молода жіночка і в неґречній формі наказала звільнити столик, бо вона хоче саме за нього сісти пообідати. При чому жодного підносу з їжею у неї не було – ми б просто посунулись. Та від нас вимагали не посунутись, а саме встати і “виместись”. Будучи, м’яко кажучи, спантеличеним такою наглістю я настійливо порекомендував їй піти пошукати інший столик, бо ж заклад має аж три поверхи!, або принаймні не заважати, бо ми ще не закінчили, хоч наш піднос з тарілками забрав працівник закладу.

До працівників закладу харчування, панянка стосунку не мала, зате пізніше представилась працівницею Прокуратури. Але на фразі по телефону “Вася, мене тут обіжають”, “прокурорша” не заспокоїлась, обізвала мене геєм та кудись побігла.

За мить вона повернулась з якимось чоловіком у цивільному, приблизно мого віку, і «світячи» обкладинкою якоїсь посвідки, почала пресувати нас та лякати працівників закладу. Сам же чоловік, так підозрюю – згаданий Вася, вигукував – “вимітайся звідси”, “я тобі зараз дам”, тощо.

Зауважу, що ні працівниками закладу харчування, ні де-юре клієнтами, оскільки вони ще нічого не придбали, шановні не були.

А далі я пошкодував, що у Львові пропадають такі таланти: Спершу мене спробували вивести з рівноваги, чомусь сприйнявши за футбольного фаната чи скінхеда, що наче б то через мене(!) цитую “оштрафували львівський стадіон”. У цей спосіб мене спровокувати не вдалось, бо я прихильник шахів, а не футболу. Мабуть тому образи в мою сторону продовжились.

Зазвучали погрози – “наступного разу, коли зігу (нацистське вітання) кинеш, тебе посадять”, “ще бандерівську червоно-чорно шмату витягни” та образи моєї зачіски (у мене на голові козацький чуб – ніколи не думав, що у Львові мешкають люди, в яких “оселедець” викличе негативну реакцію).

Судячи з такого конгломерату тез, та відсутності логіки, припускаю, що саме ця жіночка мала б ловити молодь під час Євро 2012 (деталі тут: “Жахи Євро: Чорні списки неформалів як видимість підготовки силовиків?”)

Допоки ми спілкувались, на годиннику добігла 14.00, а “паньство” тільки шукало місце, щоб пообідати.

Правда цікаво ж де «працівники Прокуратури» (якщо не самозванці) були у робочий час?

Шкода було працівників громадського закладу харчування – котрі ледь не благали мене щоб міліцію не викликати. Вони, мабуть, переживаючи за своє робоче місце, бо вже добряче були налякані “прокураторами”.

Врешті, ми вийшли на двір. Точніше мене спершу спробував грубо схопити за рукав знайомий згаданої парочки у сірому пальто, при повному ігноруванні такого нахабства з боку охорони, але я все рівно планував йти геть.

Біля входу, мене почали, фактично шантажувати, щоб я вибачався, інакше ми ..зустрінемось у міліції (нагадую, міліцію я пропонував викликати ще біля столика). Також звучали образи, мовляв я та мій колега ще шмаркачі, і мабуть ще навіть паспорта не маємо, а вона, цитую “відсиділа 5 років, щоб диплом отримати”. Не знаю, як шановна пані “прокурорша”, я відсидок не маю, але дві вищі освіти здобув і зараз дисертацію пишу, до речі, про радикальну молодь. Але за комплімент, що молодо виглядаю, дякую.

Розуміючи, що з ними сперечатись справа марна, я все ж вирішив піти на поступки, і спробував врегулювати конфлікт, та пояснити, що прикриватись посвідкою не варто – для прикладу, у мене теж є посвідка – в даному випадку члена Міжнародної федерації журналістів (я її витягнув, щоб повірили). Але я нею не махав перед носом у переляканих адміністраторів. У відповідь далі посипались образи.

Апофігєєм феєрії, були викрики пані “прокурорші”, що якщо я напишу заяву, їх “відмажуть”, бо вони “Прокуратура”. І це все при свідках. У підтвердження своєї безкарності, “прокурорша” навіть назвала своє ім’я – Вавринчук Олена Богданівна.

Свідком подій була літня жіночка, що назвавшись лікарем, порадила не звертати увагу на дивачку, бо “її вже й так покарало життя і вона ще нарветься”. Мабуть так і зробив би, якби це була пацієнтка Кульпаркова, а оскільки мова йшла ніби то про працівника Прокуратури, то цей запис, прошу вважати також відкритим листом до керівництва Прокуратури Львівської області та/і Прокуратури міста Львова.

А саме, якщо у вас дійсно працює пані Вавринчук О.Б., то прошу розібратись та прокоментувати:

1. Чому ваш працівник у робочий час, шукала собі пригод, замість виконувати службові обов’язки?

2. Чи не є тиск на працівників та клієнтів закладів харчування, використання посвідчення працівника Прокуратури зловживання службовим становищем?

3. Чи вважається нормою для працівників Прокуратури безпідставне звинувачення громадян в расизмі та образливі висловлювання стосовно національних символів та Героїв України?? А також звинувачення у сексуальних збоченнях (“гей”) та інші образи?

4. Яку оцінку і трактування слід дати фразі “ми в міліції побачимось, але нас відмажуть, а тебе ні”?

5. Також варто було б нагадати вашим підлеглим, що заклади харчування у місті Львові, не є ні особистою територією Прокуратури, ні їдальнею Прокуратури.

6. І роз’яснити, що обкладинка посвідки працівника Прокуратури, це не режим “безсмертя” в комп’ютерних забавках.

Але перед усім, дуже палко прошу Прокуратуру Львова, якщо у них дійсно є такий працівник, поставити мікрохильовку у коридорі службових приміщень, щоб ваші здичавілі від голоду працівники, не кидались на громадян міста.

З повагою, журналіст, культуролог та просто мешканець Львова.
Андрій Мочурад

P.S. Вже після написання матеріалу, трапились світлини і прізвища осіб, котрі чинили описані безподобства і виявились суттєво молодшими від автора цього матеріалу. Знайшлось і прізвище Васі – знайомтесь: Олена Вавринчук та Вася Рура (імена та світлини взяті з відкритих джерел). Львів має знати своїх героїв.

P.P.s. Дякую за оперативність прес-службі Львівської Прокуратури, котрі наразі в телефонному режимі, повідомили, що такої працівниці у них немає. Офіційний запит надіслано. Думаю, що продовження буде.

бо ж заклад має аж три поверхи!