2-а-2644/11
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.06.2011 Ленінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
головуючої судді Хмельницької Л.І.
при секретарі Богоявленської А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління УДАЇ УМВС України в Донецькій області про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови АН1 № 067765 від 08.05.2011 року, згідно якої він притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу в доход держави в сумі 255 грн.
Позивач зазначив, що у тексті постанови зазначено, що він 08.05.2011 року о 12-20 год. рухався на автомобілі НОМЕР_1 на 420 км а/ш Знаменка-Луганськ-Ізварине перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка визначає ділянку дороги на проїзній частині-острів безпеки, де в*їзд заборонено. Він одразу не був згодним з тим, що порушив правила дорожнього руху, про що зробив відповідний надпис у протоколі, крім того, в його автомобілі знаходились пасажири, яких, незважаючи на його прохання, працівник ДАІ вислухати відмовився. Вважає, що ПДР України не порушував, оскільки дорожня розмітка була затерта колесами автомашин та з місця водія її зовсім не було видно. Незважаючи на його незгоду з порушенням правил дорожнього руху, інспектор ДАІ склав у відношенні неї адміністративний протокол та ухвалив постанову за порушення правил дорожнього руху. Крім того, зазначив, що під час складання постанови про адміністративне правопорушення він був позбавлений права знайомитись з матеріалами справи, подавати докази, заявляти клопотання, користуватись правовою допомогою. При цьому йому фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів. Просив скасувати постанову працівника ДАІ у справі про адміністративне правопорушення АН1 № 067765 від 08 травня 2011 року.
До судового засідання позивач не з*явився, надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність, підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з‘явився про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, заперечень проти позову до суду не надіслав, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, фізична особа має право оскаржити до суду дії, рішення суб‘єкту владних повноважень про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ч.1 п.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), який набрав чинності з 1.09.2005 року, компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 288 КУпАП зі змінами та доповненнями від 24.09.2008 року, які набрали чинності з 18.11.2008 року, постанову іншого органу( посадової особи) - про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), або у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України ( КАСУ) з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАСУ в адміністративній справі про протиправність рішень? дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також, про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. Зокрема, у постанові потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення врегульований ст.ст. 276-282 КУпАП, а вимоги до протоколу викладені у ст..ст. 283-286 КУпАП.
Як встановлено судом, постанова у відношенні ОСОБА_1 була ухвалена 08.05.2011 р. за правопорушення, нібито вчинене у той же день. Як стверджує позивач він не порушував правила дорожнього руху, оскільки здійснив наїзд на дорожню розмітку внаслідок того, що вона була затерта колесами автомобілів на дорожньому покритті, та не проглядалась з водійського місця з відстані приблизно 60-70м., що не відповідає вимогам державного стандарту України ДСТУ 2587-94 «розмітка дорожня. Технічні вимоги. Методи контролю. Правила застосування». Вимоги цього стандарту є обов*язковими. Так, згідно зазначеного стандарту дорожня горизонтальна розмітка у денний час на автодорозі поза межами населеного пункту повинна проглядатися з 135 м. У відповідності до п. 2.3.13 ДСТУ 2587-94 «Відстань видимості розмітки перевіряється візуально робітниками дорожньо-експлуатаційної служби щоквартально. Результати візуального і інструментального контролю відстані видимості розмітки оформлюються письмово і затверджуються головним інженером дорожньо-експлуатаційної організації. Якщо відстань видимості розмітки виявляється меншою ніж нормативні значення, що наведено в табл.. 6-8, дорожню розмітку потрібно відновити.
Крім того, працівником ДАІ в якості свідків у відповідності до ст.. 251 КУпАП незважаючи на клопотання позивача, не були опитані та внесені до протоколу свідки, які находились в його автомобіля в якості пасажирів.
Спростувати ствердження позивача про те, що під час його руху, дорожня розмітка не проглядалась з місця водія, оскільки була затертою колесами автомобілів, суд не має можливості, оскільки представник відповідача до суду не з’явився, доказів обґрунтованості складення постанови суду не надав. Крім того, позивач зазначив, що під час складання постанови про адміністративне правопорушення він був позбавлений права знайомитись з матеріалами справи, подавати докази, заявляти клопотання, користуватись правовою допомогою, що є суттєвим порушенням вимог ст. 268 КУоАП.
Виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві, обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, обов’язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, покладається на відповідача, але відповідачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження правомірності винесеної їм постанови АН1 № 067765 від 08.05.2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122ч.1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП: «Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З урахуванням викладеного, суд визнає неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення та скасовує вказану постанову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 11, 17, 69, 70, 71, 72, 104, 105, 158, 159, 160, 161,162,163 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст. 122, 251, 252 КУпАП суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС справ України в Донецькій області про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати дії інспектора Управління ДАІ УМВС справ України в Донецькій області щодо складення у відношенні ОСОБА_1 постанови АН1№ 067765 від 08.05.2011 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.- незаконними.
Постанову інспектора ДПС БДПС при взводі ДПС м. Красноармійська УДАІ ГУМВС України в Донецькій області АН1№ 067765 від 08.05.2011 р. у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122 ч. 1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу –скасувати.
Постанова суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб*єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя: Л. І. Хмельницька
|
