часто решения , становятся недоступными по ссылкам, выкладываю полностью
БУКЕТ (жалоба адвоката на гаи, штрафстоянка и деловая репутация + 1000 грн морального вреда=мент-физлицо)пособие для навыка ( по "защите чести и достоинства"
Справа № 2-321/12
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2012 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:
Головуючого судді Золотарьова О.Ю.
при секретарі Поповій М.В., Михайліченко Є.Ю., Кардаш О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, який згодом було неодноразово уточнено, посилаючись на ту обставину, що відповідачка поширила про позивача недостовірну негативну інформацію, яка принижує мою честь, гідність та ділову репутацію.
ОСОБА_2, як адвокат 03.12.2008 року звернулась до начальника УМВС України в Луганській області ОСОБА_3 з офіційною скаргою.
В даній скарзі ОСОБА_2 вимагала провести службове розслідування та порушити кримінальну справу відносно позивача, відсторонивши його від займаної посади.
Наведені у скарзі факти та відомості були перевірені керівництвом Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Луганський області, за результатами перевірки було встановлено, що зазначені відповідачкою відомості відносно ОСОБА_1 не відповідають дійсності та ганьблять, принижують честь, гідність та його ділову репутацію. Це підтверджено змістом відповіді, а саме - перевіркою було встановлено, що порушень у діяльності спеціальної стоянки тимчасового затримання транспортних засобів УДАІ ГУМВСУ не встановлено, інформація про надання працівниками УДАІ ГУМВСУ окремим суб'єктам підприємницької діяльності незаконних переваг у здійсненні діяльності, пов'язаної з евакуацією пошкоджених внаслідок ДТП транспортних засобів, не знайшла свого підтвердження. Зверненню надано оцінку про невідповідність Закону України «Про звернення громадян»щодо інформації про особу, інтереси якої ОСОБА_2 представляла як адвокат.
29.12.2008 року ОСОБА_2 як адвокат звернулась з скаргою до Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4, в якій знову вказала недостовірні відомості відносно ОСОБА_1, а саме -про порушення ОСОБА_1 вимог чинного антикорупційного законодавства України щодо надання незаконних переваг окремим суб'єктам підприємницької діяльності, пов'язаних з наданням населенню послуг по евакуації пошкоджених транспортних засобів, про наявність у ОСОБА_1 та членів його родини «елітного»житла та інших об'єктів нерухомості на території м. Луганська.
Скаргу було перевірено та висновком ГУМВС України в Луганській області доведено що зазначені в офіційному листі відповідачкою відомості відносно позивача не відповідають дійсності та ганьблять, принижують честь, гідність та його ділову репутацію.
ОСОБА_2, як адвокат, 29.04.2009 року звернулась з скаргою до Міністра внутрішніх прав України ОСОБА_4, в якій вимагала провести чергову повторну перевірку викладених нею відомостей відносно позивача ОСОБА_1 На вимогу відповідачки було проведено чергове службове розслідування посадовими особами ГУМВС України в Луганській області. За результатами проведеного службового розслідування було встановлено, що зазначені відповідачкою відомості не відповідають дійсності та ганьблять, принижують честь, гідність та мою ділову репутацію. Так, у відповіді вказано, що у січні-грудні 2008 року працівниками УДАІ ГУМВСУ було проведено декілька службових розслідувань за зверненнями громадянки ОСОБА_2 щодо порушень у діяльності спецмайданчику тимчасового затримання транспорту УДАІ ГУМВСУ.
Вивченням матеріалів службових розслідувань за результатами розгляду попередніх звернень ОСОБА_2 встановлено, що посадовими особами УДАІ ГУМВСУ перевірка викладених заявницею відомостей була проведена всебічно і об'єктивно.
На підставі п.2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян»та п. 2.2 наказу МВС України від 10.10.2004 № 1177 «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі МВС України», визнано, що відомості, викладені у повторному зверненні громадянки ОСОБА_2, були по суті розглянуті та свого об'єктивного підтвердження не знайшли.
Позивач вважає, що шляхом звинувачення його в корупційних діях, тобто скоєних злочинах які не підтвердились жодною перевіркою, шляхом поширення відповідачкою ОСОБА_2 відомостей відносно позивача ОСОБА_1, які не відповідають дійсності та ганьблять, принижують честь, гідність та його ділову репутацію, позивачеві нанесено моральну шкоду, яка полягає в в тому, що позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 28.04. по 15.05.2009 г., знаходився у стані постійного стресу, що призвело до хвороби серця, а саме гіпертонічної хвороби II ступеню кризового перебігу, прогресуючою стенокардії та інших органів. В подальшому стан здоров'я позивача погіршився, що призвело до транзиторної ішемічної атаки та зробило позивача частково непрацездатним, йому було встановлено 3 групу інвалідності з втратою 60% професійної працездатності з діагнозом гіпертонічна хвороба 3-го ступню унаслідок лакунарних інфарктів головного мозку.
Позивачем також понесені витрати на придбання медикаментів в період лікування у сумі 3884,05 грн.
Посилаючись на вимоги ст. ст. 200, 277, 280 ЦК України, ст. ст. 8, 9, 46 Закону України "Про інформацію" Крім того, частиною 2 статті 9 Закону України "Про інформацію" просив суд винести рішення, яким визнати відомості, які містяться в скаргах ОСОБА_2 до начальника УМВС України в Луганській області ОСОБА_3 від 03.12.2008р. та Міністру МВД України ОСОБА_4 від 29.12.2008р., та від 29.04.2009р., такими, що не відповідають дійсності та ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, стягнути з відповідачки в рахунок компенсації заподіяної матеріальної шкоди 3884,05 гривень, моральної шкоди в сумі 150000 гривень, зобов'язати відповідача направити в місячний термін з дати набрання чинності рішення суду спростування на ім'я начальника ГУМВС України в Луганській області та до Міністра внутрішніх справ України наступного змісту: "В моїх офіційних скаргах, як адвоката від 03.12.2008 до колишнього начальника УМВС України в Луганській області ОСОБА_3, яка зареєстрована канцелярією УМВС України в Луганській області за номером № А-1816. 03.12.2008р; до колишнього Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 від 29.12.2008Р, яка була зареєстрована МВС України 02.01.2009 за номером № А-28; до колишнього Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 від 29.04.2009, яка зареєстрована МВС України 30.04.2009 за номером № А-9629. відносно здійснення протиправних дій працівником УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_1 щодо діяльності спецмайданчику тимчасового затримання транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Луганській області були зазначені відомості, які не відповідають дійсності. Мною в цих скаргах безпідставно було звинувачено працівника міліції ОСОБА_1 в здійсненні злочинів, які не мали місця. Також, мною в вищезазначених скаргах до правоохоронних органів було необгрунтовано вказано про корупційні дії працівника міліції ОСОБА_1 разом з його родиною."
Позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію. Надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позові. В судовому засіданні 13.04.2012 року позивач участі не приймав, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати в його відсутність.
Представник позивача за довіреністю в судовому засіданні підтримала уточнений позов в повному обсязі. Надала пояснення, аналогічні викладеним в позові, крім того, послалася на рішення дисциплінарної палати Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22.08.2011 року, яким було встановлено факт порушень адвокатом ОСОБА_2 вимог Закону України «Про адвокатуру». Просила позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні 13.04.2012 року представник позивача участі не приймала, надавши заяву про розгляд справи в її відсутність.
Відповідачка позов не визнала, надала письмові заперечення проти позову, які підтримала в поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просила відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідачки в судовому засіданні підтримав доводи, викладені відповідачкою в запереченнях, також просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання 13.04.2012 року відповідачка та її представник не з'явилися, про місце та час розгляду справи повідомлялися, заяв про розгляд справи в їх відсутність, клопотань про перенесення судового засідання до суду не надходило.
При таких обставинах, суд враховує, що справа перебуває в провадженні з травня 2010 року, сторони надали свої пояснення щодо позовних вимог і тому вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі наданих доказів та пояснень сторін.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, матеріали перевірки за зверненнями ОСОБА_2, надані відділом внутрішньої безпеки УВБ ГУБОЗ МВС України в Луганській області, прокуратурою Луганської області, Управлінням державтоінспекції УМВС України в Луганській області, оцінивши представлені письмові докази в сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ст. 3).
Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦК України, фізична особа має право на повагу до гідності та честі, які є особистими немайновими правами, якими особа володіє довічно.
Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ст. 277 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (ст. 62 Конституції).
Стаття 32 Конституції гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 275 ЦК України, фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Стаття 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є адвокатом (т. 1 а.с. 217).
02.12.2008 року адвокат ОСОБА_2 звернулася з письмовою заявою на ім'я Начальника УМВС України в Луганській області ОСОБА_3, в якій просила провести службове розслідування та порушити кримінальну справу за ст. ст. 356, 364, 365 КК України у відношенні ОСОБА_1, відсторонити останнього від посади, покарати винних осіб (т. 1 а.с. 25). Приводом для звернення, згідно його змісту, стали події, що мали місце 01.12.2008 року, а саме -відмова в наданні дозволу на в'їзд до спец майданчику з боку його керівництва. У заяві також містилися звинувачення ОСОБА_1 у злочинах, передбачених ст. ст. 356, 364, 365 КК України, а саме -самоправство, зловживання владою та службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень.
31.12.2008 року затверджено висновок службового розслідування звернення адвоката ОСОБА_2 Згідно висновку, відомості, викладені в зверненні не знайшли підтвердження, звернення залишене без розгляду, оскільки не відповідає вимогам законодавства щодо порядку звернень адвокатів або інших уповноважених осіб до державних органів та установ (т. 1 а.с. 27-32).
31.12.2008 року на адресу ОСОБА_2 направлено відповідь № А517, згідно якого інформація про надання працівниками УДАІ ГУМВСУ окремим суб'єктам підприємницької діяльності незаконних переваг у здійсненні діяльності, пов'язаної з евакуацією пошкоджених внаслідок ДТП транспортних засобів не знайшла свого підтвердження, звернення розцінене як таке, що не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», а саме -не вказано, в інтересах якої особи ОСОБА_2 здійснювала свою професійну діяльність (т. 1 а.с. 26).
29.12.2008 року адвокат ОСОБА_2 звернулася з письмовою заявою до Міністра Внутрішніх справ України ОСОБА_4 в якій просила вжити заходів реагування до ОСОБА_1 .відсторонити його від посади, покарати винних працівників ДАІ (т. 1 а.с. 33).
Згідно тексту звернення, адвокат ОСОБА_2, будучи незгодною з результатами перевірки її попереднього звернення, вказувала на обставини, викладені в ньому, додавши відомості про зведення ОСОБА_1 двоповерхового будинку, наявність в його власності чотирьох автомобілів, будівництво нежитлового приміщення на виїзді з м. Луганська в напрямку м. Краснодону, що заявницею пов'язувалося з керуванням ОСОБА_1 майданчиком тимчасового затримання автомобілів.
27.01.2009 року затверджено висновок службового розслідування за результатами перевірки повторного звернення ОСОБА_2 на дії працівника УДАІ УМВСУ ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 35-41).
Згідно даного висновку, доводи ОСОБА_2 визнано такими, що не знайшли підтвердження, прийняте рішення на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян»не розглядати в подальшому аналогічні звернення ОСОБА_2
27.01.2009 року на адресу ОСОБА_2 направлено відповідь УДАІ ГУМВС України в Луганській області. Із змісту відповіді вбачається, що з боку ОСОБА_1 не виявлено фактів порушення законодавства України. Повідомлено про залишення в подальшому звернень без розгляду на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян»(т. 1 а.с. 34).
29.04.2009 року адвокат ОСОБА_2 звернулася до Міністра Внутрішніх справ України ОСОБА_4 із заявою, в якій вказувала на порушення вимог законодавства України з боку начальника ДАІ в Луганській області ОСОБА_5 ОСОБА_2 також просила провести повторну перевірку майданчика тимчасового утримання автомобілів (т. 1 а.с. 42).
15.06.2009 року було затверджено висновок службового розслідування розгляду звернення ОСОБА_2, згідно якого визнано, що відомості, викладені у повторному зверненні раніше по суті були розглянуті та свого підтвердження не знайшли.
З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_2 на дії посадових осіб УДАІ ГУМВС України в Луганській області розглядалося прокуратурою Луганської області, за результатами перевірки на ім'я начальника управління ДАІ ГУМВС України в Луганській області було внесено подання (а.с. 113-114, 196-198).
Вказане подання було розглянуто Управлінням державтоінспекції ГУМВС України в Луганській області МВС України. В результаті розгляду за неналежне відношення до службових обов'язків та порушення порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів начальнику спеціального майданчику тимчасового затримання транспортних засобів (підпорядкованого УДАІ) ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_6 оголошено догану про що 26.09.2009 року повідомлено прокуратуру Луганської області (а.с. 199-200, 201-202), та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 203-204).
Крім того, у період з 02.02.2009 року по 04.02.2009 року на виконання доручення Міністра Внутрішніх справ України Департаментом ДАІ МВС України проведено перевірку фактів, викладених у зверненні адвоката ОСОБА_2
Про результати перевірки було складено довідку (т. 1 а.с. 190-192), згідно змісту якої було виявлено прорахунки в організації роботи спеціального майданчику.
13.02.2009 року на адресу ОСОБА_2 Департаментом ДАІ МВС України, Службою внутрішньої безпеки 13-м відділом внутрішньої безпеки (у Луганській області) МВС України направлені повідомлення про те, що викладені ОСОБА_2 відомості частково знайшли підтвердження. Також вказано, що підполковником міліції ОСОБА_1 поданий рапорт з проханням звільнити його з органів внутрішніх справ у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі (т. 1 а.с. 193-194, 195).
ОСОБА_1 у вересні 2010 року звертався до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті міністрів України зі скаргою на неправомірні дії адвоката ОСОБА_2 та просив вирішити питання про позбавлення її свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
22.08.2011 року рішенням Дисциплінарної палати Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_2 припинено за закінченням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності (т. 1 а.с. 214-216).
Зокрема, палата прийшла до висновку, що ОСОБА_2, звертаючись до органів МВС України зі скаргами на дії ОСОБА_1, неправомірно послалася на свій статус адвоката, адже це не відповідало вимогам Закону України «Про адвокатуру» та Закону України «Про звернення громадян». Із змісту скарг вбачалося, що адвокат ОСОБА_2 допустила некоректні висловлювання.
В судовому засіданні відповідачкою та її представником не доведено, що інформація, яка містилася у зверненнях, є достовірною. Суд не приймає доводи сторони відповідача щодо оціночних суджень звернення, виходячи з наступного.
Крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї, ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суд при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації повинен забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Визнаючи поширену інформацію недостовірною, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вона є твердженням, а не оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 471 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Так, доводи щодо застосування алегорії, а саме -терміну «прихватизація»- по відношенню до дій позивача суд визнає прийнятними лише частково, адже решта висловлювань містить фактичні дані (вказівка на конкретні дії, дати та осіб, крім позивача та інші), які перевірялися в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Матеріалами справи підтверджено, до ОСОБА_2, звертаючись до органів МВС, діяла саме як адвокат і при цьому не представляла інтересів інших осіб.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Міністрів Ради про офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 7 ЦК УРСР (справа № 1-9/2003 від 10 квітня 2003 року №8-рн/2003), межі допустимої інформації щодо посадових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, посадові чи службові особи мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
Суд не приймає доводи сторони відповідача відносно означеного критичного реагування ОСОБА_2 на дії посадової особи ОСОБА_1, оскільки згідно довідки яка є в матеріалах перевірки скарги ОСОБА_2 (вх.. № А-690 від 08.11.2010 року, вх.. № А-26 від 23.01.2009 року) підполковник міліції ОСОБА_1 06.03.2009 року звільнився з ОВС за п. 65 «а»(за віком»Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України (аркуші матеріалу 153-154).
Суд враховує час та причини звільнення позивача, що не були пов'язані із зверненнями адвоката ОСОБА_2, час подання відповідачкою звернень та зміст кожного звернення окремо, зокрема відсутність претензій до працівників УДАІ ГУМВС України в Луганській області після звільнення позивача. Таким чином, на думку суду ці факти, доводять, що зазначена вище інформація мотивована цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.
За таких підстав суд вважає, що відповідачкою поширено завідомо неправдиві відомості, які ганьблять позивача, вказують на його негативні якості, і такі відомості не є оціночними судженнями.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в цій частині.
Частиною 7 ст. 277 ЦК України встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Постанова Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»у п. 25 звертає увагу судів, що спеціальний порядок спростування недостовірної інформації передбачений для випадків, коли ця інформація набула поширення через документ, який прийняла (видала) юридична особа (частина п'ята статті 277 ЦК). У такому випадку документ, який містить таку недостовірну інформацію, що порочить особисті немайнові права фізичних осіб, має бути відкликаний.
Судом встановлено, що за зверненнями адвоката ОСОБА_2 проведені службові розслідування, висновки яких не є скасованими або переглянутими, тому суд вважає за неможливе відкликання звернень адвоката ОСОБА_2 від 03.12.2008 року, 29.12.2008 року та 29.04.2009 року.
Враховуючи викладене, суд бере до уваги, що при ухваленні рішення про спростування поширеної недостовірної інформація, у судовому рішенні, за необхідності, суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).
Відповідно по абз. 5 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
З огляду на те, що інформація була поширена шляхом направлення відповідних письмових звернень, суд вважає, що у даному конкретному випадку вимога про зобов'язання відповідача спростувати інформацію, у спосіб найбільш близький до способу її поширення, шляхом направлення в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили спростування на ім'я начальника ГУМВС України в Луганській області та до Міністра внутрішніх справ України наступного змісту: "В моїх офіційних скаргах, як адвоката від 03.12.2008 до колишнього начальника УМВС України в Луганській області ОСОБА_3, яка зареєстрована канцелярією УМВС України в Луганській області за номером № А-1816. 03.12.2008р; до колишнього Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 від 29.12.2008Р, яка була зареєстрована МВС України 02.01.2009 за номером № А-28; до колишнього Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 від 29.04.2009, яка зареєстрована МВС України 30.04.2009 за номером № А-9629. відносно здійснення протиправних дій працівником УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_1 щодо діяльності спецмайданчику тимчасового затримання транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Луганській області були зазначені відомості, які не відповідають дійсності. Мною в цих скаргах безпідставно було звинувачено працівника міліції ОСОБА_1 в здійсненні злочинів, які не мали місця. Також, мною в вищезазначених скаргах до правоохоронних органів було необгрунтовано вказано про корупційні дії працівника міліції ОСОБА_1 разом з його родиною."
При цьому враховується, що зміст тексту спростування не породжує інших обов'язків, окрім направлення означеного тексту спростування на ім'я начальника ГУМВС України в Луганській області та Міністра внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 23 ЦП України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Шкода честі, гідності та ділової репутації є підставою для відшкодування моральної шкоди у відповідності до п. 4 ч. 2 с. 23 ЦК України.
При визначенні розміру відшкодування ОСОБА_1 суд врахував вимоги розумності і справедливості, людяності і порядності, обставини того, що поширення відповідачкою оспорюваної інформації завдало шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача шляхом заниження оцінки професійної діяльності позивача в очах його колишніх співслужбовців, зниження престижу, репутації та підриву довіри до його діяльності як особи, що має заслуги перед Державою (т. 1 а.с. 95-98).
Таким чином, факт завдання моральної шкоди позивачеві не викликає сумнівів в його наявності, але суд критично ставиться до заявленої суми моральної шкоди 150000 грн., оскільки доказів зв'язку погіршення стану здоров'я позивача з зверненнями адвоката ОСОБА_2 до органів МВС не надано. Так, з довідки МСЕК вбачається, що інвалідність позивача пов'язана з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (т. 1 а.с. 56-57, т. 2 а.с. 10-11). Дата огляду -16.09.2009 року.
Причинний зв'язок хвороби позивача також підтверджено свідоцтвом про хворобу № 57 (т. 1 а.с. 52, т. 2 а.с. 12), згідно якого певні захворювання пов'язані з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інші захворювання пов'язані з проходженням служби в ОВС.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає виходячи з вимог розумності, справедливості, а також істотності зазначених змін в звичному складі життя позивача у зв'язку з зверненнями адвоката ОСОБА_2, тому суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в розмірі 1000 грн.
Вивчивши доводи про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3884,05 грн., суд дійшов наступного.
Згідно списку ліків, що приймалися позивачем (т. 1 а.с. 47), зазначені в ньому препарати призначені ОСОБА_1 на періоди лікування з 17.03.2009 року по 18.01.2010 року. Тож, зв'язку необхідності придбання позивачем ліків і дій адвоката ОСОБА_2 позивачем не доведено, тому в задоволенні вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди необхідно відмовити.
Позивач також просить суд постановити окрему ухвалу з приводу порушення відповідачем Закону України «Про адвокатуру», Правил адвокатської етики і направити її до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України з вимогою прийняти рішення про припинення адвокатської діяльності адвоката ОСОБА_2 та анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 831 від 21.12.2006 року.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) припинення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання зобов'язання в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення, 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.
Слід зазначити, що вимога позивача про ухвалення окремої ухвали не є засобом, який суд може застосувати для захисту цивільних прав позивача, оскільки це не передбачено ст. 16 ЦК України і не передбачено іншим законом, а тому задоволенню не підлягає.
З наведених вище підстав суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 3, 32, 62 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 270, 275-277, 280, 1167 ЦК України, ст.ст. 15, 169, 209, 213 - 215, 224 - 226 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в:
Уточнений позов задовольнити частково.
Визнати відомості, які містяться в скаргах ОСОБА_2 до начальника УМВС України в Луганській області ОСОБА_3 від 03.12.2008р. та Міністру МВД України ОСОБА_4 від 29.12.2008р., та від 29.04.2009р., такими, що не відповідають дійсності та ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1.
Зобов'язати ОСОБА_2 в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили направити спростування на ім'я начальника ГУМВС України в Луганській області та Міністра внутрішніх справ України наступного змісту: "В моїх офіційних скаргах, як адвоката від 03.12.2008 до колишнього начальника УМВС України в Луганській області ОСОБА_3, яка зареєстрована канцелярією УМВС України в Луганській області за номером № А-1816. 03.12.2008р; до колишнього Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 від 29.12.2008Р, яка була зареєстрована МВС України 02.01.2009 за номером № А-28; до колишнього Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 від 29.04.2009, яка зареєстрована МВС України 30.04.2009 за номером № А-9629. відносно здійснення протиправних дій працівником УДАІ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_1 щодо діяльності спецмайданчику тимчасового затримання транспортних засобів УДАІ ГУМВС України в Луганській області були зазначені відомості, які не відповідають дійсності. Мною в цих скаргах безпідставно було звинувачено працівника міліції ОСОБА_1 в здійсненні злочинів, які не мали місця. Також, мною в вищезазначених скаргах до правоохоронних органів було необгрунтовано вказано про корупційні дії працівника міліції ОСОБА_1 разом з його родиною."
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. (одну тисячу гривень).
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов
http://reyestr.court.gov.ua/Review/23628352______________________________________________
http://reyestr.court.gov.ua/Review/25627006http://reyestr.court.gov.ua/Review/25626977http://reyestr.court.gov.ua/Review/25614301http://reyestr.court.gov.ua/Review/25429154 начало
http://reyestr.court.gov.ua/Review/25241400 250000
Вход
FAQ
Поиск
Сообщение, не относящиеся к теме