http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/NT0108.html доступ пока без оплаты.



АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕДУРНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Адміністративно-процедурний кодекс України з метою утвердження і реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, забезпечення їх гарантій і захисту визначає повноваження та порядок діяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб щодо забезпечення справедливого, об'єктивного та своєчасного розгляду адміністративних справ відповідно до принципів належного урядування.

Розділ I.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Предмет регулювання та сфера дії Адміністративно-процедурного кодексу України

1. Цей Кодекс регулює відносини, що виникають під час провадження органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами діяльності щодо забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб (далі - особи), у тому числі щодо отримання адміністративних послуг, та виконання ними визначених законом обов'язків, регламентує процедури розгляду адміністративних справ.

2. Дія цього Кодексу поширюється на діяльність усіх державних органів, а також підприємств, установ та організацій, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні управлінські (виконавчі та розпорядчі) функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, щодо забезпечення реалізації та захисту прав особи, а також виконання нею визначених законом обов'язків.

3. Дія цього Кодексу не поширюється на відносини, що виникають під час провадження органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами, зазначеними у частині другій цієї статті, діяльності щодо:

1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, поради, рекомендації стосовно визначення повноважень та порядку організації такої діяльності, а також стосовно врегулювання суспільних відносин, удосконалення законодавства;

2) провадження дізнання, досудового слідства, оперативно-розшукової діяльності, виконавчого провадження, нотаріальних дій, виконання покарання, застосування законодавства про захист економічної конкуренції, податкового та митного законодавства;

3) проходження державної служби, в тому числі дипломатичної та військової, а також служби в органах місцевого самоврядування.

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Кодексі терміни вживаються у такому значенні:

1) адміністративна процедура - визначений законодавством порядок адміністративного провадження;

2) адміністративне провадження - сукупність послідовно здійснюваних адміністративним органом процедурних дій і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення адміністративної справи, що завершується прийняттям адміністративного акта і його виконанням;

3) адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, які уповноважені розглядати та вирішувати відповідно до цього Кодексу адміністративні справи, інший державний орган, а також підприємство, установа, організація, їх посадові чи службові особи, інший суб'єкт, який згідно із законом уповноважений здійснювати владні управлінські (виконавчі та розпорядчі) функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, щодо розгляду адміністративних справ;

4) адміністративний акт - рішення (правовий акт) індивідуальної дії, прийняте адміністративним органом за результатами розгляду адміністративної справи відповідно до цього Кодексу, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та обов'язків фізичної або юридичної особи (осіб);

5) адміністративна справа - справа, яка розглядається адміністративним органом відповідно до цього Кодексу, щодо забезпечення реалізації та захисту прав і законних інтересів конкретної особи, а також виконання нею визначених законом обов'язків;

6) адміністративна послуга - це прийняття на підставі закону за зверненням конкретної фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення, інших документів, реєстрації тощо);

7) письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи без запрошення та усного заслуховування заявника, залучення учасників адміністративного провадження та осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи, на основі наявних матеріалів.

Стаття 3. Підстави для відкриття адміністративного провадження

1. Адміністративне провадження відповідно до цього Кодексу відкривається:

1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації та захисту своїх прав і законних інтересів, у тому числі щодо отримання адміністративних послуг, а також виконання визначених законом обов'язків;

2) за ініціативою адміністративного органу, в тому числі у порядку здійснення ним контрольних повноважень;

3) за скаргою особи щодо прийнятого адміністративного акта, процедурних рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу.

Стаття 4. Законодавство про адміністративне провадження

1. Адміністративне провадження здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, інших законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Для окремих видів адміністративних справ законом установлюються особливості провадження з визначенням переліку документів, необхідних для розгляду справи, строків її розгляду, розмірів адміністративного збору, якщо такий стягується.

3. Особливості, установлені згідно з частиною другою цієї статті, не повинні суперечити принципам та правилам адміністративної процедури, установленим цим Кодексом.

Стаття 5. Мова здійснення адміністративного провадження

1. Адміністративне провадження здійснюється державною мовою.

2. Учасник адміністративного провадження, який не володіє або недостатньо володіє державною мовою, має право користуватися рідною мовою або мовою, якою він володіє, йому також можуть надаватися послуги перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

3. Адміністративні документи складаються державною мовою. У разі подання учасниками адміністративного провадження документів іншою мовою адміністративний орган має право вимагати їх офіційного перекладу.

Стаття 6. Принципи адміністративної процедури

1. Принципами адміністративної процедури є:

1) верховенство права;

2) законність;

3) рівність учасників адміністративного провадження перед законом;

4) використання повноважень з належною метою;

5) обґрунтованість;

6) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу;

7) добросовісність;

8) розсудливість;

9) пропорційність;

10) гласність і відкритість;

11) своєчасність і розумний строк;

12) ефективність;

13) презумпція правомірності дій і вимог особи;

14) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні;

15) гарантування правового захисту.

Стаття 7. Верховенство права

1. Адміністративний орган під час розгляду та вирішення адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

2. Рішення адміністративного органу в адміністративній справі повинно бути справедливим.

Стаття 8. Законність

1. Адміністративний орган здійснює адміністративне провадження та приймає адміністративні акти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

3. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, законам України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншим правовим актам адміністративний орган застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

4. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 9. Рівність учасників адміністративного провадження перед законом

1. Усі учасники адміністративного провадження є рівними перед законом.

Не може бути обмеження прав учасників адміністративного провадження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

2. Адміністративний орган повинен забезпечити однакове ставлення до всіх учасників адміністративного провадження під час здійснення процедурних дій та прийняття процедурних рішень.

Стаття 10. Використання повноважень з належною метою

1. Адміністративний орган під час розгляду адміністративної справи, зобов'язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета повноваження визначена у законі або випливає з його цілей.

Стаття 11. Обґрунтованість

1. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження та прийняття адміністративного акта враховує всі обставини, що мають значення для розгляду адміністративної справи.

2. Адміністративний орган забезпечує всебічність та повноту з'ясування обставин адміністративної справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали.

Стаття 12. Безсторонність (неупередженість) адміністративного органу

1. Не допускається будь-яка неправомірна заінтересованість адміністративного органу в результатах розгляду та вирішення адміністративної справи.

2. Адміністративний орган запобігає конфлікту інтересів, не допускаючи участі посадових і службових осіб у розгляді та вирішенні адміністративної справи, якщо це пов'язано або може бути пов'язано з їх особистою, прямою чи опосередкованою (непрямою) заінтересованістю у результатах розгляду та/або вирішенні адміністративної справи або з інтересами їх близьких родичів.

3. Порядок розгляду та вирішення адміністративної справи повинен гарантувати неупередженість адміністративного провадження.

Стаття 13. Добросовісність

1. Адміністративний орган у процесі вирішення адміністративної справи зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної цим Кодексом.

Стаття 14. Розсудливість

1. Адміністративний орган, здійснюючи адміністративне провадження та приймаючи адміністративний акт, повинен діяти, керуючись законами логіки, здоровим глуздом та загальноприйнятими нормами моралі.

Стаття 15. Пропорційність

1. Адміністративний орган під час вирішення адміністративної справи зберігає баланс між цілями та завданнями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт, і будь-якими можливими негативними наслідками для прав, свобод та інтересів особи, які можуть настати в результаті прийняття адміністративного акта.

2. Адміністративний орган також дотримується принципу пропорційності під час вчинення процедурних дій і прийняття процедурних рішень.

Стаття 16. Гласність і відкритість

1. Адміністративний орган зобов'язаний інформувати громадян про свою діяльність, забезпечити відповідно до Конституції та законів України реалізацію права особи на отримання інформації, в тому числі щодо розгляду адміністративної справи, включаючи ознайомлення з матеріалами, які не містять державну таємницю або іншу охоронювану законом конфіденційну інформацію.

2. Не допускається розголошення наявних в адміністративній справі відомостей про особисте та сімейне життя фізичної особи без її згоди або відомостей, що містять державну таємницю або іншу охоронювану законом конфіденційну інформацію, якщо це суперечить правам чи законним інтересам особи. Не допускається з'ясування даних про особу, які не стосуються адміністративної справи.

3. Адміністративний орган забезпечує громадське обговорення проектів адміністративних актів, що зачіпають права та законні інтереси великої кількості осіб.

4. Кожен має право знайомитися в установленому законодавством порядку з адміністративними актами, які набрали чинності. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної таємниці або іншої охоронюваної законом конфіденційної інформації.

Стаття 17. Своєчасність і розумний строк

1. Адміністративний орган вирішує адміністративну справу своєчасно, тобто до настання обставин, за яких втрачається сенс у прийнятті адміністративного акта.

2. Адміністративний орган розглядає адміністративну справу протягом розумного строку, тобто у найкоротший строк, достатній для її вирішення, з дотриманням вимог, установлених цим Кодексом.

Стаття 18. Ефективність

1. Адміністративний орган організовує вирішення адміністративних справ, що належать до його компетенції, з найменшими витратами часу та коштів.

Стаття 19. Презумпція правомірності дій і вимог особи

1. Адміністративний орган визнає дії та вимоги особи правомірними, поки інше не буде доведено в результаті розгляду адміністративної справи.

Стаття 20. Гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні

1. Особі гарантується право на участь в адміністративному провадженні.

2. Особа під час розгляду адміністративної справи має право бути вислуханою адміністративним органом до прийняття адміністративного акта, крім випадків, передбаченим цим Кодексом.

Право бути вислуханою реалізується шляхом надання особою адміністративному органу своїх пояснень та/або заперечень у письмовій, усній чи іншій зручній для особи формі.

3. Адміністративний орган здійснює консультування та інформування особи щодо її прав та обов'язків.

Стаття 21. Гарантування правового захисту

1. Особі гарантується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного провадження, до суду, а також в іншій, передбаченій законом формі.

Розділ II.
ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1. Учасники адміністративного провадження

Стаття 22. Склад учасників адміністративного провадження

1. Учасниками адміністративного провадження є адміністративний орган та особа:

1) на права та обов'язки якої спрямовано адміністративний акт (адресат), в тому числі особа:

яка з метою реалізації своїх прав і законних інтересів, а також виконання обов'язків, звертається до адміністративного органу із заявою про видання адміністративного акта (заявник);

яка з метою захисту своїх прав і законних інтересів звертається до адміністративного органу із скаргою (оскаржувач);

2) законні інтереси якої може зачіпати адміністративний акт (заінтересована особа).

2. Особа може брати участь в адміністративному провадженні особисто та/або через представника. Участь особи в адміністративному провадженні або у вчиненні окремих процедурних дій через представника виключається у разі, коли законодавством передбачена особиста участь такої особи.

Стаття 23. Правосуб'єктність особи в адміністративному провадженні

1. Особою за цим Кодексом є:

1) фізична особа - громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також ті, що не досягли цього віку, у справах, що стосуються публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь;

2) юридична особа, у тому числі іноземна, яка є правоздатною та дієздатною згідно з Цивільним кодексом України.

Стаття 24. Права та обов'язки особи

1. Особа у процесі адміністративного провадження має право:

1) отримувати від адміністративного органу роз'яснення щодо порядку здійснення адміністративного провадження, реалізації своїх прав і обов'язків;

2) брати участь в адміністративному провадженні особисто або через представника у порядку, передбаченому цим Кодексом;

3) знайомитися в установленому порядку з матеріалами адміністративної справи, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, робити з неї виписки та копії, в тому числі з використанням технічних засобів, отримувати інформацію про процедурні дії та процедурні рішення, прийняті під час здійснення адміністративного провадження;

4) бути вислуханою з питань, що є предметом адміністративного провадження, тобто надавати пояснення у письмовій, усній чи іншій формі, а також подавати докази; подавати заперечення проти пояснень, доводів, а також клопотань інших учасників адміністративного провадження; бути поінформованою про дату, час і місце слухання у справі у разі його проведення;

5) подавати відповідно до цього Кодексу клопотання про:

відвід посадової або службової особи адміністративного органу, а також відвід осіб, які сприяють розгляду справи;

залучення до адміністративного провадження інших учасників та осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи;

витребування документів або відомостей;

призначення експертизи, в тому числі додаткової;

зупинення адміністративного провадження;

поновлення адміністративного провадження;

продовження строків адміністративного провадження;

6) користуватися послугами перекладача;

7) бути поінформованою про результати вирішення адміністративної справи, отримати примірник адміністративного акта;

8) оскаржувати адміністративний акт, процедурні рішення, дії чи бездіяльність адміністративного органу.

Особа під час здійснення адміністративного провадження реалізує також інші права, передбачені цим Кодексом.

2. Особа під час здійснення адміністративного провадження зобов'язана:

1) подавати у випадках, передбачених законом, документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження;

2) своєчасно повідомляти адміністративний орган про зміну своєї адреси та контактних даних;

3) своєчасно повідомляти адміністративний орган про неможливість прибуття за запрошенням адміністративного органу із зазначенням причини;

4) добросовісно виконувати вимоги, встановлені цим Кодексом та іншими актами законодавства.

Стаття 25. Представництво інтересів особи

1. Представник особи бере участь в адміністративному провадженні на підставі договору, закону, акта органу управління юридичної особи та на інших підставах, установлених законодавством.

2. Представником особи може бути адвокат або будь-яка інша дієздатна особа, повноваження якої на участь в адміністративному провадженні посвідчені відповідними документами.

3. Інтереси юридичної особи відповідно до установчих документів такої особи чи закону представляє її керівник або інша особа, яка діє у межах наданих їй повноважень.

4. Уповноваження на представництво за клопотанням особи (довірителя) може здійснюватися також шляхом внесення адміністративним органом відповідного запису в матеріали справи.

5. Та сама особа не може бути одночасно представником заявника і заінтересованої особи та виступати одночасно як свідок, експерт, спеціаліст чи перекладач в адміністративному провадженні.

Стаття 26. Законні представники особи

1. Права і законні інтереси фізичної особи, яка має часткову цивільну дієздатність, неповну цивільну дієздатність, обмежену цивільну дієздатність, а також фізичної особи, визнаної в установленому законом порядку недієздатною, під час адміністративного провадження представляють відповідно їх законні представники: батьки (усиновителі), опікуни або піклувальники. У разі відсутності законних представників таких осіб адміністративний орган порушує перед органами опіки і піклування питання про його призначення.

2. Законний представник особи в установленому порядку може представляти в адміністративному провадженні права і законні інтереси іншої фізичної особи, яка має часткову цивільну дієздатність, неповну цивільну дієздатність, обмежену цивільну дієздатність, а також фізичної особи, визнаної в установленому порядку недієздатною.

Стаття 27. Повноваження адміністративного органу

1. До повноважень адміністративного органу належить:

1) своєчасне залучення до адміністративного провадження адресата (адресатів);

2) своєчасне повідомлення про відкриття адміністративного провадження та право участі у ньому осіб, законні інтереси яких може зачіпати адміністративний акт (заінтересованих осіб);

3) роз'яснення учасникам адміністративного провадження їх прав і обов'язків, сприяння їх реалізації;

4) забезпечення доступу учасників адміністративного провадження до матеріалів справи, надання їм інформації про стан розгляду адміністративної справи, в тому числі за їх зверненням;

6) захист інформації про особисте та сімейне життя особи, забезпечення збереження охоронюваної законом інформації, у тому числі такої, що становить державну або іншу таємницю;

7) отримання відповідно до цього Кодексу від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичних або юридичних осіб документів та відомостей, необхідних для розгляду і вирішення адміністративної справи;

8) залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи;

9) проведення огляду місця та речей, призначення експертизи, якщо це необхідно для вирішення адміністративної справи;

10) використання технічних засобів для фіксації окремих процедурних дій.

Адміністративний орган здійснює також інші повноваження, передбачені цим Кодексом та іншими законами.

2. З метою забезпечення відкритості та доступності адміністративного провадження і сприяння громадянам у реалізації їх прав адміністративний орган:

1) забезпечує можливість звернення до адміністративного органу у зручний спосіб, в тому числі шляхом організації регулярного проведення особистого прийому, забезпечення наявності необхідної кількості бланків (анкет, формулярів) звернення до адміністративного органу;

2) забезпечує надання в приміщеннях, призначених для особистого прийому, інформації, необхідної для звернення особи до адміністративного органу без сторонньої допомоги (інформаційні буклети, зразки документів, відомості про місцезнаходження структурних підрозділів, посадових та службових осіб, контактні телефони, місце і час прийому тощо);

3) публікує періодично, але не рідше одного разу на рік, в засобах масової інформації систематизовану інформацію щодо адміністративних послуг, які надаються адміністративним органом;

4) забезпечує можливість отримання повної інформації щодо діяльності адміністративного органу та адміністративних послуг, які ним надаються, за телефоном, номер якого повинен регулярно оприлюднюватись у засобах масової інформації, та на офіційному веб-сайті адміністративного органу; надсилає інформацію за запитом особи поштою, в тому числі електронною. Строк відповіді на інформаційні запити не повинен становити більше десяти днів.

Стаття 28. Відвід посадової або службової особи адміністративного органу

1. Посадова або службова особа адміністративного органу зобов'язана заявити про самовідвід, якщо вона має або може мати особисту, пряму чи опосередковану (непряму) заінтересованість у результатах розгляду та/або вирішення адміністративної справи або за наявності інших обставин, які викликають або можуть викликати сумнів у неупередженості адміністративного органу.

2. Особа має право подати клопотання про відвід посадової або службової особи адміністративного органу за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті.

3. Клопотання про відвід посадової або службової особи адміністративного органу розглядається керівником відповідного адміністративного органу. Рішення про відвід та визначення іншої уповноваженої на розгляд адміністративної справи посадової або службової особи або про відмову у відводі з відповідним обґрунтуванням приймається протягом трьох днів, про що негайно повідомляється особа, яка подала клопотання, та інші учасники адміністративного провадження.

Якщо такою посадовою або службовою особою в адміністративному провадженні є керівник відповідного адміністративного органу, розгляд клопотання про його відвід здійснюється органом або уповноваженою посадовою особою вищого рівня.

4. Рішення про відвід або відмову у відводі приймається у письмовій формі та зберігається у матеріалах справи.

5. Рішення про відвід не приймається, якщо визначити іншу уповноважену на розгляд адміністративної справи посадову особу неможливо.

6. Рішення про відмову у відводі посадової або службової особи адміністративного органу може бути оскаржене в порядку, передбаченому цим Кодексом, або до суду.

Глава 2. Особи, які сприяють розгляду адміністративної справи

Стаття 29. Особи, які сприяють розгляду адміністративної справи

1. До участі в адміністративному провадженні відповідно до цього Кодексу можуть залучатися особи, які сприяють розгляду адміністративної справи: свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі.

Стаття 30. Порядок залучення осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи

1. Особи, які сприяють розгляду адміністративної справи, зобов'язані брати участь у провадженні відповідно до встановлених адміністративним органом вимог. Зазначена вимога стосується також експерта, спеціаліста та перекладача, залученого до провадження за власною згодою на громадських засадах або на умовах цивільно-правової угоди.

2. У разі залучення експерта, спеціаліста, перекладача на громадських засадах його згода на участь у провадженні має бути належним чином зафіксована в матеріалах справи.

Стаття 31. Свідок

1. Свідком в адміністративному провадженні може бути будь-яка фізична особа, якій відомі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку може бути встановлена наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують позиції учасників адміністративного провадження і мають значення для всебічного, повного та об'єктивного розгляду адміністративної справи і прийняття відповідного рішення.

2. Свідок запрошується адміністративним органом з власної ініціативи або за клопотанням інших учасників адміністративного провадження. Особа, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити обставини, щодо яких свідок може дати пояснення, його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби, контактний телефон.

3. Перед наданням свідком пояснень посадова або службова особа адміністративного органу роз'яснює свідку його права та обов'язки.

4. Свідок зобов'язаний поінформувати про відомі йому фактичні дані щодо суті адміністративної справи, надати пояснення, у тому числі у письмовій формі, та відповісти на поставлені питання. У разі потреби за клопотанням свідка пояснення можуть бути отримані за місцем його проживання або перебування.

Особиста присутність свідка на засіданні за запрошенням адміністративного органу є обов'язковою, якщо адміністративний орган розташований в межах міста або району, в якому проживає або перебуває свідок.

5. Якщо свідок не може назвати джерело своєї обізнаності щодо відповідних обставин, його пояснення не є доказом.

6. Свідок має право давати пояснення рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, а також отримати компенсацію витрат, пов'язаних з участю в адміністративному провадженні. Свідок має право відмовитися від надання пояснень щодо себе, членів своєї сім'ї або близьких родичів.

7. Не можуть виступати в адміністративному провадженні як свідки:

1) недієздатні фізичні особи;

2) представники учасників адміністративного провадження.

Стаття 32. Експерт

1. Експертом є особа, яка має необхідні знання та якій в порядку, встановленому цим Кодексом, доручається підготувати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань такої особи, шляхом дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі.

2. Для з'ясування обставин (фактів) адміністративної справи та надання їм оцінки, що потребує спеціальних знань, адміністративний орган за власною ініціативою або за клопотанням особи призначає експертизу із зазначенням питань, щодо яких необхідно підготувати висновки експерта, та особи, якій доручається провести експертизу.

3. Експертиза залежно від характеру дослідження проводиться експертами або фахівцями, які володіють необхідними знаннями щодо предмета експертизи.

4. Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами адміністративної справи, що стосуються предмета експертизи;

2) отримувати від учасників адміністративного провадження документи та відомості, необхідні для підготовки висновку;

3) брати участь у слуханні адміністративної справи у випадках, передбачених цим Кодексом.

5. Експерт повинен з'явитися на запрошення адміністративного органу і подати свій письмовий вмотивований висновок щодо поставлених перед ним питань та інші пояснення.

6. Витрати, пов'язані з проведенням додаткової експертизи відшкодовуються за рахунок учасника адміністративного провадження, за ініціативою якого вона проводилась, для адміністративного органу - за рахунок коштів, передбачених на його утримання.

Стаття 33. Спеціаліст

1. Спеціаліст - особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і залучається до участі в адміністративному провадженні адміністративним органом за власною ініціативою або за клопотанням особи для надання консультативної, технічної та іншої спеціальної допомоги.

2. Спеціаліст повинен з'явитися на запрошення адміністративного органу, надавати усні чи письмові консультації, пояснення та/або технічну допомогу.

3. Витрати, пов'язані із залученням спеціаліста до участі в адміністративному провадженні відшкодовуються за рахунок учасника адміністративного провадження, за ініціативою якого він запрошується, для адміністративного органу - за рахунок коштів, передбачених на його утримання.

Стаття 34. Перекладач

1. Перекладач залучається до участі в адміністративному провадженні адміністративним органом за власною ініціативою або за клопотанням учасника адміністративного провадження, який не володіє мовою, якою здійснюється адміністративне провадження.

2. Перекладачем може бути особа, що вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне провадження, та рідною мовою відповідного учасника адміністративного провадження або мовою, якою він володіє, у межах, необхідних для усного або письмового перекладу, або особа, що володіє навичками сурдоперекладу.

3. Перекладач повинен з'явитися на запрошення адміністративного органу, здійснювати повний і правильний переклад проведених за його участю процедурних дій, засвідчити правильність перекладу документів, що вручаються учасникам адміністративного провадження.

4. Витрати, пов'язані із залученням перекладача, відшкодовуються за рахунок учасника адміністративного провадження, за ініціативою або клопотанням якого залучався перекладач, для адміністративного органу - за рахунок коштів, передбачених на його утримання.

Стаття 35. Відвід особи, яка залучається до розгляду адміністративної справи

1. Особа має право подати клопотання про відвід свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, якщо він має або може мати особисту, пряму чи опосередковану (непряму) заінтересованість у результатах розгляду та/або вирішення адміністративної справи.

2. За наявності зазначених у частині першій цієї статті підстав особа, яка залучається до розгляду адміністративної справи, зобов'язана заявити про самовідвід.

3. Клопотання про відвід особи, яка залучається до розгляду адміністративної справи, вирішується адміністративним органом, який розглядає таку справу. Рішення щодо клопотання приймається протягом трьох днів.

4. Рішення про відмову у задоволенні клопотання про відвід особи, яка залучається до розгляду адміністративної справи, може бути оскаржене у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Глава 3. Документування адміністративного провадження

Стаття 36. Реєстр адміністративних справ

1. У кожному адміністративному органі ведеться реєстр адміністративних справ, як правило, за предметною і хронологічною ознаками.

У реєстрі адміністративних справ фіксуються:

1) дата відкриття адміністративного провадження;

2) дата прийняття адміністративного акта або закриття адміністративного провадження;

3) адміністративне рішення.

2. Не допускається вчинення будь-яких процедурних дій та прийняття будь-яких рішень в адміністративній справі до реєстрації адміністративного провадження (справи) у реєстрі адміністративних справ, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 37. Діловодство в адміністративному провадженні

1. Матеріали адміністративної справи оформляються з дотриманням установлених правил діловодства.

2. Усі матеріали, що стосуються відповідного адміністративного провадження, зберігаються в одній справі, у тому числі адміністративний акт, прийнятий у результаті адміністративного провадження, або його завірена копія.

3. Процедурні дії та процедурні рішення підлягають письмовому фіксуванню шляхом реєстрації, складення протоколу та/або внесення запису у матеріали адміністративної справи.

4. В адміністративному провадженні діловодство в електронній формі здійснюється відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Стаття 38. Запрошення та повідомлення

1. Учасники адміністративного провадження та особи, які сприяють розгляду адміністративної справи, запрошуються адміністративним органом для надання необхідних пояснень і для участі у слуханні адміністративної справи та інших процедурних діях.

2. Запрошення не пізніше ніж за сім днів до дня початку процедурної дії надсилається учасникам адміністративного провадження та особам, які сприяють розгляду адміністративної справи, поштою, з використанням інших засобів зв'язку або вручається особисто, про що в матеріалах адміністративної справи робиться відповідний запис.

3. У запрошенні зазначається:

1) найменування та адреса адміністративного органу;

2) назва адміністративної справи, статус та мета, з якою запрошується учасник адміністративного провадження або особа, яка залучається до розгляду адміністративної справи;

3) дата, час і місце, куди запрошується учасник адміністративного провадження або особа, яка залучається до розгляду справи;

4) номер контактного телефону та адреса електронної пошти адміністративного органу, прізвище, ім'я, по батькові посадової або службової особи адміністративного органу.

4. Запрошення підписується посадовою або службовою особою адміністративного органу.

5. У разі коли учасник адміністративного провадження або особа, яка залучається до розгляду адміністративної справи, не можуть або відмовляються з'явитися на запрошення, вони повинні завчасно повідомити про це адміністративний орган.

6. Відсутність запрошеного учасника адміністративного провадження або особи, яка залучається до розгляду справи, не перешкоджає проведенню слухання адміністративної справи, вчиненню інших процедурних дій, якщо це не впливає на об'єктивний та всебічний розгляд адміністративної справи.

7. Адміністративний орган повідомляє учасників адміністративного провадження та осіб, які мають право брати участь в адміністративному провадженні, про початок провадження, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, про процедурні рішення і процедурні дії у провадженні. Повідомлення здійснюється з дотриманням встановлених у цій статті вимог щодо запрошення.

Стаття 39. Офіційне засвідчення

1. Офіційне засвідчення - це засвідчення адміністративним органом підпису, а також вірності копії чи витягу з документа, пов'язаного з адміністративним провадженням.

2. Доказова сила офіційного засвідчення обмежується обставинами, зазначеними в позначці про засвідчення.

3. Офіційне засвідчення не заміняє нотаріального засвідчення, якщо таке вимагається законодавством.

4. Офіційне засвідчення не потрібне, якщо є нотаріальне засвідчення.

Стаття 40. Офіційне засвідчення справжності підпису

1. Адміністративний орган для цілей адміністративного провадження офіційно засвідчує справжність підпису. Не допускається офіційне засвідчення справжності підпису:

1) без доданого до нього тексту;

2) справжність якого повинна бути засвідчено нотаріально.

2. Справжність підпису засвідчується тільки у разі, коли підпис поставлено чи визнано у присутності посадової чи службової особи.

3. Справжність підпису засвідчується шляхом розміщення безпосередньо після підпису позначки про засвідчення, яка містить:

1) підтвердження про те, що підпис є справжнім;

2) прізвище, ім'я, по батькові особи, справжність підпису якої засвідчується, реквізити документа, що посвідчує особу;

3) підтвердження того, що особу, яка підписалася, встановлено і що підпис поставлено чи визнано в присутності посадової чи службової особи;

4) інформацію про місце і час засвідчення, прізвище, ім'я, по батькові і підпис посадової чи службової особи, що завіряє підпис, найменування її посади, а також відбиток офіційної печатки адміністративного органу.

Стаття 41. Офіційне засвідчення вірності копії чи витягу

1. Адміністративний орган, що має право видати офіційний документ або зберігає документи, може також видати копію такого документа чи витяг з нього і офіційно засвідчити їх вірність.

2. Адміністративний орган, що приймає від осіб документи, може зробити копію документа чи витяг з нього та офіційно засвідчити їх вірність. Якщо адміністративному органу подається разом з копією також оригінал документа, такий орган не вправі вимагати офіційного чи нотаріального засвідчення копії, крім випадків, передбачених законом.

3. Адміністративний орган може у передбачених законодавством випадках офіційно засвідчити вірність копії документа чи витягу з нього, виданих іншим адміністративним органом.

4. Для офіційного засвідчення вірності копії чи витягу ставиться позначка про засвідчення, яка містить:

1) інформацію про адміністративний орган, що видав документ, дату видання та його реєстраційні реквізити;

2) засвідчення того, що копія чи витяг є ідентичними оригіналу;

3) позначку про те, що копія чи витяг видані тільки для подання адміністративному органу, зазначеному в цій позначці, у разі, коли оригінал виданий не тим адміністративним органом, що засвідчує вірність копії, чи витягу;

4) інформацію про наявні в документі пропуски, перекреслення, вставки, нерозбірливі частини тексту, сліди стирання, про інші обставини, що свідчать про внесення змін у первісний текст документа, чи про розшивку документа, що складається з декількох аркушів;

5) інформацію про місце і час засвідчення, прізвище ім'я, по батькові і підпис посадової чи службової особи, що завіряє підпис, а також відбиток офіційної печатки адміністративного органу.

Глава 4. Докази

Стаття 42. Види доказів

1. Доказами в адміністративному провадженні можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному цим Кодексом порядку встановлюється наявність чи відсутність обставин, що мають значення для всебічного, повного та об'єктивного розгляду адміністративної справи та прийняття відповідного рішення.

2. Джерелами доказів можуть бути пояснення учасників адміністративного провадження, документи, речі, протокол огляду місця або речей, пояснення свідків, висновки або пояснення експертів, пояснення або консультації спеціалістів.

Стаття 43. Належність та допустимість доказів

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Адміністративний орган не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

2. Докази, одержані адміністративним органом з порушенням закону, не враховуються під час прийняття адміністративного акта.

3. Обставини адміністративної справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися в інший спосіб.

Стаття 44. Обов'язок доказування

1. Збирання доказів в адміністративному провадженні покладається на адміністративний орган, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Не допускається вимагання адміністративним органом від особи документів, не визначених законодавством або у не передбаченій законодавством формі.

Глава 5. Адміністративні витрати

Стаття 45. Види адміністративних витрат

1. Адміністративні витрати складаються з адміністративного збору та витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження.

Стаття 46. Адміністративний збір

1. При наданні адміністративних послуг справляється адміністративний збір.

2. Розмір та порядок сплати адміністративного збору встановлюється Законом.

Повноваження щодо визначення розміру адміністративного збору може бути делеговане законом Кабінету Міністрів України або відповідним місцевим радам.

Стаття 47. Витрати, пов'язані із здійсненням адміністративного провадження

1. До витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження, належать:

1) витрати, пов'язані з оглядом місця, проведенням експертизи, залученням свідка, спеціаліста, перекладача;

2) транспортні витрати, добові та інші компенсаційні витрати учасників адміністративного провадження;

3) інші витрати, безпосередньо пов'язані з розглядом і вирішенням адміністративної справи.

2. Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження, в тому числі нормативи відшкодування витрат учасникам адміністративного провадження та особам, які сприяють розгляду справи, визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. За учасниками адміністративного провадження, які були залучені адміністративним органом, зберігається їх середньомісячний заробіток за місцем роботи на період безпосередньої участі в адміністративному провадженні.

Стаття 48. Розподіл витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження

1. Витрати адміністративного органу, пов'язані з адміністративним провадженням, здійснюються за рахунок коштів, передбачених на його утримання, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

2. Витрати особи, пов'язані з адміністративним провадженням, здійснюються за її рахунок.

3. Інші витрати, пов'язані з адміністративним провадженням, здійснюються за рахунок учасника адміністративного провадження, за ініціативою якого вчиняється відповідна процедурна дія.

Розмір та порядок оплати витрат особою визначається адміністративним органом перед прийняттям адміністративного акта або в адміністративному акті, крім випадків внесення адміністративного збору у повному обсязі перед поданням заяви.

Окремим категоріям фізичних та/або юридичних осіб у випадках, передбачених законом, надаються пільги щодо оплати витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження.

4. В адміністративному провадженні за скаргою у разі, коли скарга, документи або інші відомості, подані оскаржувачем, містять завідомо неправдиву інформацію і розгляд справи спричинив значні витрати, ці витрати можуть бути здійснені за рахунок оскаржувача згідно з рішенням відповідного адміністративного органу, який розглядав адміністративну справу.

5. Витрати, пов'язані із залученням експерта, спеціаліста та перекладача, в тому числі їх гонорар (винагорода), оплачуються учасником адміністративного провадження, за ініціативою якого вони були залучені, і лише у тому разі, коли в штаті адміністративного органу не передбачено посадових чи службових осіб або інших працівників, до обов'язків яких належить виконання такої роботи (надання послуг).

Глава 6. Строки

Стаття 49. Порядок обчислення строків

1. Адміністративне провадження здійснюється з дотриманням строків, що обчислюються днями, місяцями та роками. Строк може визначатися також вказівкою на подію, яка неодмінно повинна настати.

2. Днем закінчення строку вважається день, на який припадає останній день визначеного строку. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, днем закінчення строку вважається перший робочий день, що настає за святковим, вихідним або неробочим днем.

Строк, який обчислюється місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

Строк, який обчислюється роками, спливає у відповідні число і місяць останнього року строку.

3. Строк не вважається пропущеним, якщо необхідні для розгляду адміністративної справи документи були відправлені поштою чи передані іншими засобами зв'язку до його закінчення.

Стаття 50. Строки адміністративного провадження

1. У разі звернення із заявою адміністративна справа вирішується негайно (невідкладно), якщо таке вирішення не потребує невиправданих витрат часу та інших ресурсів, а також не перешкоджає прийняттю законного та обґрунтованого рішення.

2. Адміністративна справа, крім випадку, передбаченого частиною першою цієї статті, вирішується:

1) у строк не більше тридцяти днів після надходження заяви, якщо слухання в адміністративній справі не проводиться;

2) у строк не більше сорока п'яти днів після надходження заяви у разі проведення слухання.

Строк адміністративного провадження за заявою може бути продовжений адміністративним органом не більше ніж на п'ятнадцять днів з обґрунтуванням прийнятого рішення, про що заявник повідомляється письмово.

Строк адміністративного провадження за скаргою не повинен перевищувати тридцяти днів.

3. На обґрунтовану письмову вимогу особи строк розгляду адміністративної справи може бути скорочено.

4. Якщо адміністративна справа розглядається колегіальним органом, питання про прийняття адміністративного акта повинно бути вирішене не пізніше ніж на першому слуханні (засіданні) після спливу строку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Стаття 51. Процедурні строки

1. Процедурні строки - це встановлені законом або адміністративним органом строки, у межах яких вчиняються процедурні дії.

2. Процедурні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка неодмінно повинна настати.

Стаття 52. Поновлення та продовження процедурних строків

1. Пропущений з поважних причин процедурний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процедурний строк, встановлений адміністративним органом, - продовжений адміністративним органом за клопотанням особи.

2. Питання про поновлення чи продовження пропущеного процедурного строку адміністративний орган вирішує з повідомленням усіх учасників адміністративного провадження.

3. Рішення адміністративного органу про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процедурного строку може бути оскаржене особою.

Розділ III.
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Глава 1. Ініціювання адміністративного провадження за заявою особи

Стаття 53. Право на звернення із заявою

1. Право на звернення із заявою відповідно до цього Кодексу має особа, яка є правосуб'єктною і вважає за необхідне звернутися до адміністративного органу з проханням щодо забезпечення реалізації своїх прав і свобод або сприяння у реалізації законних інтересів чи виконанні передбачених законом обов'язків.

2. Заяву може бути подано як окремою особою (індивідуальна), так і групою осіб (колективна).

Стаття 54. Форма заяви

1. Заява подається в усній чи письмовій формі.

2. Усна заява викладається заявником на особистому прийомі і фіксується з дотриманням зазначених у статті 57 цього Кодексу вимог посадовою або службовою особою адміністративного органу, яка проводить особистий прийом, та підписується заявником.

3. Юридична особа подає заяву лише у письмовій формі.

4. Письмова заява подається адміністративному органу особисто заявником або через представника, повноваження якого оформлені відповідно до законодавства, або надсилається поштою, в тому числі електронною, чи з використанням інших засобів зв'язку.

5. Заява, що подається у формі електронного документа, повинна відповідати вимогам законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

6. Форма заяви повинна бути максимально спрощеною і, як правило, викладатися у вигляді бланків (анкет, формулярів).

Стаття 55. Зміст заяви

1. Заява повинна містити:

1) найменування адміністративного органу, якому вона подається;

2) ім'я (найменування) заявника, місце проживання (місцезнаходження), а також номер контактного телефону, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) зміст порушеного питання та виклад обставин або доказів. У заяві можуть бути викладені інші відомості, необхідні для вирішення питання, задоволення прохання заявника;

4) підпис заявника або його представника із зазначенням дати.

У випадках, передбачених законом, до заяви додаються відповідні документи.

2. Якщо заява подається представником особи, у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є.

Стаття 56. Порядок подання заяви

1. Заява подається адміністративному органу, до повноважень якого належить вирішення порушених у ній питань.

2. Заява подається разом з документами, необхідними для її розгляду, або їх копіями.

Після вирішення адміністративної справи, що розглядається за заявою, оригінали документів повертаються заявникові, якщо інше не передбачено законом.

3. Якщо заява подається представником особи, до неї додаються документи, які підтверджують його повноваження.

4. Адміністративний орган у межах своїх повноважень сприяє особі в оформленні та поданні заяви.

Стаття 57. Особистий прийом

1. Посадові або службові особи адміністративного органу проводять особистий прийом заяв, крім випадків, передбачених законом.

2. Особистий прийом проводиться за встановленим графіком із зазначенням місця і часу прийому. Особистий прийом повинен проводитись адміністративним органом, який надає адміністративні послуги - не менше 34 годин на тиждень, в тому числі в суботу - не менше 4 годин.

3. Доступ до місця проведення особистого прийому повинен бути вільним.

4. Посадова або службова особа адміністративного органу, яка проводить особистий прийом, зобов'язана:

1) з'ясувати суть порушеного питання;

2) роз'яснити особі її права та обов'язки;

3) розглянути представлені документи, їх повноту, якщо це можливо зробити невідкладно (без невиправданих витрат часу), та повідомити особі передбачуваний строк розгляду її справи;

4) вжити відповідно до цього Кодексу інших заходів для розгляду та вирішення справи.

5. Посадова або службова особа адміністративного органу, яка проводить особистий прийом, має право:

1) вимагати від особи пред'явлення документа, що посвідчує особу. Відсутність такого документа не може бути підставою для відмови в особистому прийомі, крім випадків, коли без ідентифікації заявника адміністративне провадження не може бути відкрите;

2) вимагати від представника особи пред'явлення документів, що підтверджують його повноваження;

3) запропонувати особі подати додаткові документи та відомості, які відповідно до законодавства необхідні для розгляду порушеного нею питання;

4) залучати у разі потреби в установленому порядку до участі у розгляді порушеного питання фахівців відповідного адміністративного органу або отримувати у них консультацію.

Стаття 58. Порядок реєстрації заяви

1. Заява підлягає реєстрації відповідно до правил діловодства у день її надходження до адміністративного органу.

Реєстрація заяви, переданої у формі електронного документа, здійснюється з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

2. Особі не може бути відмовлено в прийнятті та реєстрації заяви.

3. Адміністративний орган видає або надсилає заявнику довідку із зазначенням дати і номера реєстрації його заяви, крім випадків, коли адміністративна справа вирішується невідкладно.

Стаття 59. Залишення заяви без руху

1. У разі коли заяву подано з порушенням встановлених вимог або до заяви не додані необхідні для її розгляду документи, адміністративний орган залишає заяву без руху та протягом трьох днів з дня її отримання, а при особистому прийомі у разі можливості негайно вручає або надсилає заявникові письмове повідомлення про необхідність усунення недоліків із зазначенням способу їх усунення, правових підстав для залишення заяви без руху та роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.

Адміністративний орган встановлює заявникові строк, достатній для усунення недоліків.

У разі усунення недоліків у строк, встановлений адміністративним органом, заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного органу.

Стаття 60. Надіслання заяви за належністю

1. У разі коли вирішення порушених у заяві питань не належить до компетенції адміністративного органу, заява не пізніш як у триденний строк надсилається разом із супровідним листом за належністю адміністративному органу або іншим суб'єктам, передбаченим статтею 1 цього Кодексу, для розгляду по суті, про що повідомляється заявник. У такому разі часом подання заяви вважається момент, коли заяву отримано компетентним адміністративним органом.

Стаття 61. Заяви, що не підлягають розгляду

1. Не розглядається повторна заява, подана до того самого адміністративного органу від тієї самої особи з одного і того самого питання, якщо перша заява вирішена по суті.

Про припинення розгляду такої заяви адміністративний орган письмово повідомляє заявника із зазначенням підстав відмови у розгляді.

2. Не підлягає розгляду заява, в якій порушені питання, що були предметом судового розгляду і щодо яких постановлене судове рішення про відмову у задоволенні вимог заявника.

Глава 2. Ініціювання адміністративного провадження адміністративним органом

Стаття 62. Ініціювання адміністративного провадження адміністративним органом

1. Підставами для відкриття адміністративного провадження за ініціативою адміністративного органу є:

1) прийняття органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими або службовими особами на виконання своїх завдань і функцій відповідно до закону рішень, реалізація яких потребує здійснення заходів, які стосуються прав і законних інтересів окремих фізичних та/або юридичних осіб;

2) порушення прав і законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб або інше порушення законності чи публічних інтересів, виявлене органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими або службовими особами.

2. Адміністративне провадження за ініціативою адміністративного органу може бути розпочато також в інших випадках, передбачених законом.

Глава 3. Відкриття та підготовка адміністративної справи до вирішення

Стаття 63. Відкриття адміністративного провадження

1. Адміністративне провадження відкривається:

1) з моменту отримання адміністративним органом, до компетенції якого безпосередньо належить вирішення порушеного заявником питання, заяви, оформленої відповідно до вимог цього Кодексу;

2) з моменту прийняття відповідного рішення компетентним адміністративним органом за власною ініціативою.

Стаття 64. Обов'язки адміністративного органу під час підготовки адміністративної справи до розгляду та вирішення

1. Під час підготовки адміністративної справи до розгляду та вирішення адміністративний орган зобов'язаний перевірити достатність та обґрунтованість матеріалів у справі, а у разі потреби:

1) витребувати додатково документи та відомості у інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових або службових осіб, а також інших суб'єктів, передбачених статтею 1 цього Кодексу;

2) залучити до участі в адміністративному провадженні адресата;

3) повідомити про відкриття адміністративного провадження заінтересованих осіб (осіб, законні інтереси яких може зачепити прийняття та виконання адміністративного акта) та про їх право на участь у адміністративному провадженні;

4) повідомити учасників адміністративного провадження про порядок ознайомлення з матеріалами адміністративної справи, їх права і обов'язки, норми законодавства, на яких ґрунтується рішення адміністративного органа про відкриття адміністративного провадження, можливі правові наслідки прийняття адміністративного акта;

5) надати учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, зауваження та пояснення, довести інші обставини, що мають значення для вирішення адміністративної справи;

6) вирішити питання про залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи;

7) вирішити питання про призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей;

8) вирішити питання про необхідність проведення слухання в адміністративній справі, визначити час і місце його проведення;

9) виконати інші обов'язки, передбачені цим Кодексом та іншими актами законодавства.

2. Витребування необхідних документів та відомостей, збирання доказів, проведення слухання в адміністративній справі та інші процедурні дії під час адміністративного провадження здійснюються відповідно до вимог цього Кодексу.
Стаття 65. Витребування додаткових документів та відомостей

1. Під час підготовки адміністративної справи адміністративним органом витребовуються необхідні для її розгляду та вирішення документи та/або відомості.

Особа має право за власною ініціативою організувати одержання документів та відомостей, якщо це необхідно в інтересах прискорення адміністративного провадження та економії витрат на нього.

2. Звернення адміністративного органу до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових або службових осіб, а також інших суб'єктів, передбачених статтею 1 цього Кодексу, щодо витребування документів та відомостей, необхідних для розгляду та вирішення адміністративної справи, є обов'язкові до виконання ними протягом п'ятнадцяти днів.

3. Для витребування документів та відомостей, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, що містять інформацію персонального характеру, необхідна попередня згоди особи, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 66. Порядок залучення до участі в адміністративному провадженні адресата та заінтересованої особи

1. Про початок адміністративного провадження якнайшвидше повідомляється адресат та особи, законні інтереси яких може зачепити прийняття та виконання адміністративного акта.

У повідомленні зазначаються права та обов'язки учасника адміністративного провадження, в тому числі порядок ознайомлення з матеріалами справи, а також визначається строк, протягом якого особа має право подати свої пояснення та зауваження у справі.

Повідомлення здійснюється відповідно до правил, встановлених статтею 38 цього Кодексу.

2. Заінтересована особа залучається до участі в адміністративному провадженні адміністративним органом за власною ініціативою або за клопотанням інших учасників адміністративного провадження.

3. Будь-яка фізична та/або юридична особа може клопотати про отримання статусу заінтересованої особи за власною ініціативою.

4. Факт надання фізичній або юридичній особі статусу заінтересованої особи зазначається у матеріалах адміністративної справи.

5. Заінтересована особа має права та обов'язки, передбачені статтею 24 цього Кодексу, крім права на подання клопотання про закриття адміністративного провадження.

Стаття 67. Розгляд клопотань учасників адміністративного провадження

1. Адміністративний орган розглядає подані учасниками адміністративного провадження клопотання невідкладно, але не пізніше ніж протягом трьох днів з дня їх отримання та приймає рішення щодо них.

2. У разі відмови у задоволенні клопотання адміністративний орган зобов'язаний поінформувати учасника адміністративного провадження про це з обов'язковим зазначенням мотивів такої відмови. У випадках, передбачених цим Кодексом, рішення про відмову у задоволенні клопотання учасника адміністративного провадження оформляється письмово.

Стаття 68. Доступ до матеріалів адміністративної справи

1. Особа має право на всіх стадіях адміністративного провадження знайомитися з матеріалами адміністративної справи.

2. Адміністративний орган повинен обмежити ознайомлення з адміністративною справою або її частиною, якщо розкриття інформації, яка у ній міститься, заборонене законом.

3. Матеріали адміністративної справи, як правило, надаються для ознайомлення в приміщенні адміністративного органу та у присутності посадової або службової особи адміністративного органу.

4. У разі обмеження права особи на ознайомлення з матеріалами справи адміністративний орган складає про це мотивоване рішення у письмовій формі.

Стаття 69. Зауваження учасників адміністративного провадження

1. Заінтересована особа та інші учасники адміністративного провадження подають адміністративному органу свої зауваження у справі до прийняття адміністративного акта, а у разі проведення слухання - до дня проведення слухання.

Зауваження подаються, як правило, у письмовій формі.

2. Адміністративний орган повинен якнайшвидше інформувати заявника про отримані зауваження на заяву, а у разі проведення слухання (за необхідності) - надати можливість ознайомитися з такими зауваженнями до проведення слухання. Якщо у адміністративній справі слухання не проводиться, адміністративний орган перед прийняттям рішення повинен вислухати заявника щодо зауважень інших учасників адміністративного провадження, крім випадків, коли заява задовольняється у повному обсязі.

3. Неподання або несвоєчасне подання адресатом або заінтересованою особою зауважень у адміністративній справі може бути підставою для відмови у задоволенні скарги у разі оскарження адміністративного акта.

Стаття 70. Погодження та висновок

1. Якщо для вирішення адміністративної справи необхідна наявність погодження чи висновку іншого адміністративного органу, адміністративний орган надсилає адміністративну справу або копію адміністративної справи чи витяг з неї іншому адміністративному органу з визначенням строку, протягом якого повинно бути прийняте рішення про надання погодження чи висновку.

Особа має право самостійно організувати одержання погодження чи висновку, якщо це необхідно в інтересах прискорення адміністративного провадження та економії витрат на нього.

2. Якщо інший адміністративний орган не відмовив у визначений строк у погодженні, погодження вважається отриманим. Якщо інший адміністративний орган не надав у визначений строк висновку і не продовжив строк, адміністративна справа може бути вирішена без висновку іншого адміністративного органу, крім випадків, прямо передбачених законом.

Стаття 71. Огляд на місці, огляд речей

1. У випадках, передбачених законом, у адміністративному провадженні може здійснюватися огляд на місці.

Огляд житла або іншого володіння особи здійснюється за згодою особи або за вмотивованим рішенням суду.

2. У випадках, передбачених законом, у адміністративному провадженні може здійснюватися огляд речей.

Стаття 72. Особливості адміністративного провадження з великою кількістю осіб

1. Для забезпечення у повному обсязі та об'єктивного вирішення важливих питань загальнодержавного і місцевого значення або питань, що мають широкий громадський інтерес або стосуються великого кола осіб, до участі у адміністративному провадженні залучаються представники цих осіб, а також можуть залучатися представники громадських організацій.

У справах, що стосуються великого кола осіб (понад 50 осіб) з однаковими інтересами, адміністративний орган може звернутися до них з вимогою призначити спільного представника, якщо інше перешкоджатиме належному здійсненню адміністративного провадження. Якщо протягом встановленого адміністративним органом строку вимога не буде виконана, адміністративний орган має право призначити спільного представника з власної ініціативи.

2. Про відкриття адміністративного провадження, передбаченого частиною першою цієї статті, та суть адміністративної справи повідомляється в засобах масової інформації або в інший прийнятний для громадян спосіб.

У повідомленні зазначається порядок ознайомлення заінтересованих осіб з матеріалами адміністративної справи та порядок подання ними документів, заперечень та пояснень, повідомлення інших обставин, що мають значення для розгляду та вирішення адміністративної справи, порядок залучення представників, в тому числі представників громадських організацій.

3. Адміністративний орган повинен регулярно інформувати учасників адміністративного провадження та громадськість про стан провадження у адміністративних справах, передбачених частиною першою цієї статті.

4. Про рішення, прийняте за результатами розгляду передбаченої частиною першою цієї статті адміністративної справи, адміністративний орган повідомляє всіх заінтересованих осіб та громадськість. Таке повідомлення може здійснюватися через засоби масової інформації із зазначенням строків та порядку оскарження прийнятого рішення.

Глава 4. Зупинення або закриття адміністративного провадження

Стаття 73. Зупинення адміністративного провадження

1. Адміністративний орган може тимчасово зупинити адміністративне провадження, в тому числі за клопотанням особи, з таких підстав:

1) визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка звернулася до адміністративного органу із заявою або скаргою;

2) хвороби фізичної особи - учасника адміністративного провадження або особи, що залучається до розгляду адміністративної справи, яка перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному вирішенню справи;

3) реорганізації юридичної особи, що перешкоджає ефективній участі у адміністративному провадженні.

2. Адміністративне провадження поновлюється за ініціативою адміністративного органа або за клопотанням особи не пізніше ніж у триденний строк після усунення обставин, що викликали зупинення адміністративного провадження.

Стаття 74. Закриття адміністративного провадження

1. Учасник, за ініціативою якого відкрите адміністративне провадження, може відмовитися від продовження такого провадження. Відмова учасника, за ініціативою якого відкрите адміністративне провадження, є підставою для закриття адміністративного провадження, за винятком випадків, коли питання, що є предметом розгляду адміністративної справи, становить публічний інтерес або якщо закриття адміністративного провадження неможливе за законом.

2. Адміністративне провадження не може бути відкрито у разі, якщо:

1) заяву або скаргу подано особою, яка не має правосуб'єктності відповідно до цього Кодексу;

2) розгляд і вирішення питань, викладених у заяві або скарзі, не належить до компетенції адміністративного органу, що отримав заяву або скаргу. Адміністративне провадження з приводу такої заяви або скарги закривається в день їх надсилання відповідному адміністративному органу;

3) смерті заявника чи оскаржувача (фізичної особи) або ліквідації заявника чи оскаржувача (юридичної особи), якщо у цих випадках не допускається правонаступництва;

4) стосовно цієї адміністративної справи є рішення суду, яке набрало законної сили;

5) у встановлений адміністративним органом строк не було усунуто недоліки заяви або скарги.

3. У разі коли учасники адміністративного провадження за скаргою досягли згоди на будь-якій стадії провадження, адміністративний орган приймає рішення про закриття такого провадження за умови, що дії учасників не суперечать закону та не порушують прав і законних інтересів інших фізичних та/або юридичних осіб.

Глава 5. Розгляд та вирішення адміністративної справи

Стаття 75. Розгляд та вирішення адміністративної справи при особистому зверненні особи

1. Якщо задоволення прохання заявника не потребує додаткових документів та відомостей, залучення інших учасників чи осіб до розгляду адміністративної справи, проведення експертизи чи вчинення інших підготовчих дій для з'ясування обставин справи, адміністративна справа може бути розглянута та вирішена негайно (невідкладно) у присутності особи при її особистому зверненні, за винятком випадку, коли негайне вирішення справи неможливе без невиправданих витрат часу або впливає на об'єктивність і законність рішення.

Стаття 76. Розгляд та вирішення адміністративної справи у письмовому провадженні

1. Адміністративна справа розглядається у письмовому провадженні, якщо не може бути розглянута у порядку, визначеному статтею 75 цього Кодексу, і при цьому задоволення прохання заявника не потребує залучення інших учасників адміністративного провадження та осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи.

2. Адміністративна справа також може бути вирішена у письмовому провадженні, якщо усі особи відмовилися від участі у адміністративному провадженні або якщо заслуховування може не проводитися або не проводиться. Відмова від участі у адміністративному провадженні повинна бути письмова оформлена і додана до матеріалів справи.

Стаття 77. Розгляд та вирішення адміністративної справи із заслуховуванням учасників адміністративного провадження

1. У разі неможливості вирішення адміністративної справи у порядку, передбаченому статтями 75 і 76 цього Кодексу, адміністративна справа розглядається та вирішується із залученням інших учасників адміністративного провадження.

Стаття 78. Заслуховування учасників адміністративного провадження

1. Учасники адміністративного провадження мають право бути вислуханими адміністративним органом до прийняття рішення у адміністративній справі.

Право бути вислуханим реалізується шляхом надання особою адміністративному органу своїх пояснень та заперечень у письмовій, усній чи іншій зручній для особи формі.

2. Заслуховування може не проводитися, якщо:

1) передбачається прийняття позитивного (сприятливого) адміністративного акта, який не зачіпає прав та законних інтересів інших осіб;

2) адресат адміністративного акта відмовився від заслуховування, про що зазначено у матеріалах адміністративної справи;

3) прохання заявника є очевидно безпідставним.

3. Заслуховування не проводиться, якщо:

1) необхідно вжити негайних дій для запобігання шкоді чи для захисту публічних інтересів;

2) відповідно до закону вимагається негайне прийняття рішення.

4. У разі необхідності адміністративний орган перед вирішенням справи проводить слухання в адміністративній справі.

Стаття 79. Підстави проведення слухання в адміністративній справі

1. Слухання в адміністративній справі (далі - слухання) проводиться з метою забезпечення всебічного, у повному обсязі, швидкого та об'єктивного з'ясування обставин адміністративної справи, особливо з кількома учасниками провадження.

2. Слухання обов'язково проводиться:

1) при наявності в учасників адміністративного провадження протилежних інтересів;

2) в інших випадках, передбачених законодавством.

3. Слухання не проводиться, якщо:

1) всі учасники адміністративного провадження відмовилися від участі у слуханні, про що зазначено у матеріалах адміністративної справи;

2) відповідно до закону вимагається негайне прийняття рішення.

Стаття 80. Організація (підготовка) проведення слухання

1. Адміністративний орган запрошує на слухання учасників адміністративного провадження та осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи, відповідно до вимог статті 38 цього Кодексу.

Запрошення має бути отримано учасником адміністративного провадження або особою, яка залучається до розгляду адміністративної справи, не пізніше ніж за п'ять днів до дня проведення слухання.

2. Слухання, як правило, проводиться у приміщенні адміністративного органу. В обґрунтованих випадках за рішенням адміністративного органу слухання може проводитися в іншому місці, зручному для учасників адміністративного провадження та осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи, у тому числі в іншому населеному пункті у межах юрисдикції адміністративного органу.

Стаття 81. Порядок проведення слухання

1. Слуханням керує посадова або службова особа адміністративного органу (далі - головуючий).

2. Перед початком слухання головуючий проводить перевірку явки всіх учасників адміністративного провадження. Особи, які не є учасниками, можуть бути присутніми на слуханні лише з дозволу головуючого.

Головуючий роз'яснює учасникам адміністративного провадження їх права та обов'язки, а також розглядає їх клопотання.

3. Слухання розпочинається з оголошення головуючим суті адміністративної справи (порушеного питання).

Під час слухання адміністративний орган заслуховує доводи, заперечення, пояснення учасників адміністративного провадження, пояснення осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи, розглядає отримані документи та відомості, перевіряє та оцінює зібрані докази, вчиняє інші дії, необхідні для вирішення справи.

Порядок проведення слухання може бути змінено головуючим з метою забезпечення об'єктивності та оперативності вирішення адміністративної справи з урахуванням думки учасників адміністративного провадження.

4. Учасники адміністративного провадження під час слухання мають право відповідно до цього Кодексу подавати усні та письмові пояснення, брати участь в дослідженні доказів, доводити інші обставини, що мають значення для вирішення адміністративної справи, а також користуватися іншими процедурними правами, передбаченими цим Кодексом.

5. Учасники адміністративного провадження мають право подавати документи та інші докази під час слухання, заявляти клопотання, якщо з поважних причин це неможливо було зробити до початку слухання.

6. Учасники адміністративного провадження зобов'язані дотримуватися порядку та взаємоповаги під час слухання в адміністративній справі, виконувати інші вимоги головуючого (щодо черговості, тривалості виступів тощо).

Головуючий має право видалити із засідання особу, що не дотримується зазначеного порядку.

7. Адміністративний орган повинен проводити слухання таким чином, щоб вирішити адміністративну справу, як правило, в одному засіданні.

Стаття 82. Протокол слухання

1. Під час слухання головуючим або уповноваженою головуючим службовою особою адміністративного органу ведеться протокол, у якому зазначається:

1) дата, час і місце проведення слухання;

2) найменування та адреса адміністративного органа, який розглядає адміністративну справу, прізвище, ім'я, по батькові, посада головуючого;

3) перелік учасників адміністративного провадження, які беруть участь у слуханні;

4) суть адміністративної справи, що розглядається;

5) зміст пояснень, заперечень та інших доводів учасників адміністративного провадження;

6) відомості про процедурні дії та прийняті процедурні рішення.

У протоколі також робиться відмітка про роз'яснення учасникам адміністративного провадження їх прав та обов'язків.

2. Протокол слухання підписується головуючим та учасниками адміністративного провадження.

Відмова учасника адміністративного провадження підписати протокол слухання не впливає на юридичну силу протоколу.

3. Зауваження учасників адміністративного провадження до змісту протоколу викладаються окремо, підписуються особами, які їх висловили, та оформляються як додаток до протоколу, про що робиться відповідний запис у протоколі.

Розділ IV.
АДМІНІСТРАТИВНИЙ АКТ

Глава 1. Оформлення, зміст та набрання чинності адміністративним актом

Стаття 83. Прийняття рішення в адміністративній справі

1. За результатами розгляду адміністративної справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Адміністративним актом також є письмово зафіксована дія, якою завершується адміністративне провадження з надання адміністративної послуги.

Стаття 84. Оформлення адміністративного акта

1. Адміністративний акт відповідно до законодавства оформляється наказом, постановою, розпорядженням або рішенням, підписується уповноваженою посадовою особою та скріплюється печаткою адміністративного органу.

2. У випадках, передбачених законодавством, рішення адміністративного органу в адміністративній справі оформляється в інший спосіб.

Стаття 85. Зміст адміністративного акта

1. Письмовий адміністративний акт складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частин.

У вступній частині зазначається найменування адміністративного органу, який розглядав адміністративну справу, дата прийняття адміністративного акта, реєстраційний номер, прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання фізичної особи або повне найменування і адреса юридичної особи - адресата адміністративного акта, дата подання заяви або скарги та короткий зміст прохання чи вимоги.

У мотивувальній частині викладаються фактичні обставини, зміст документів та відомості, враховані під час розгляду адміністративної справи, результати дослідження матеріалів та докази, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу, а також містяться посилання на норми законодавства, на яких ґрунтується прийняте рішення.

У резолютивній частині міститься суть прийнятого за результатами розгляду адміністративної справи рішення, порядок набрання ним чинності, строки і порядок його оскарження.

2. Мотивувальна частина не складається, якщо:

1) адміністративний орган задовольнив заяву і адміністративний акт не стосується прав та законних інтересів інших осіб;

2) адміністративний орган приймає велику кількість адміністративних актів однакового виду або у певній стандартизованій формі;

3) у порядку здійснення контрольних повноважень адміністративним органом не виявлено порушень законодавства;

4) в інших випадках, передбачених законом.

3. В окремих видах адміністративного провадження, у тому числі з надання адміністративних послуг, адміністративний акт, прийнятий за результатами розгляду адміністративної справи, може мати особливості, встановлені законодавством.

Стаття 86. Виправлення описок і помилок

1. Адміністративний орган з власної ініціативи або на вимогу учасника адміністративного провадження зобов'язаний виправити допущені в адміністративному акті граматичні, стилістичні описки та арифметичні помилки.

2. Виправлення описок і помилок засвідчується написом "Виправленому вірити", відбитком печатки та підписом уповноваженої посадової особи адміністративного органу.

3. На обґрунтовану письмову вимогу особи адміністративний орган зобов'язаний виготовити виправлений (новий) адміністративний акт на заміну адміністративного акта, виданого з описками та помилками. При цьому адміністративний акт з виправленнями зберігається у матеріалах адміністративної справи.

Стаття 87. Реєстрація адміністративного акта

1. Адміністративний акт підлягає реєстрації адміністративним органом не пізніше наступного дня після його прийняття.

Стаття 88. Набрання чинності адміністративним актом

1. Адміністративний акт набирає чинності з моменту доведення його до відома особи (осіб), якщо інше не передбачено законодавством або самим адміністративним актом.

2. Доведення адміністративного акта до відома здійснюється шляхом його оголошення, вручення або надсилання акта поштою, в тому числі електронною поштою, чи передачею іншими засобами зв'язку.

3. Адміністративний акт, який стосується багатьох осіб, може доводитися до їх відома через офіційні друковані засоби масової інформації із зазначенням суті рішення, порядком ознайомлення та порядком оскарження.

Стаття 89. Порядок доведення до відома адміністративного акта

1. Адміністративний акт протягом трьох днів з дня його реєстрації за клопотанням особи вручається їй під розписку або надсилається поштою, в тому числі електронною поштою, чи іншими засобами зв'язку за зазначеною нею адресою.

У разі потреби адміністративний акт надсилається визначеним в адміністративному акті виконавцям, про що повідомляється особа.

2. Про вручення адміністративного акта особисто, надсилання поштою, в тому числі електронною поштою, чи іншими засобами зв'язку особі або визначеним в акті виконавцям, а також про оприлюднення адміністративного акта у випадках, передбачених цим Кодексом, відповідно до правил діловодства робиться відмітка у матеріалах адміністративної справи.

Через п'ять днів після надсилання адміністративного акта поштою він вважається доведеним до відома особи, крім випадків, коли такий акт не надійшов або надійшов пізніше. За наявності сумнівів факт та час доведення адміністративного акта до відома особи доказується адміністративним органом.

3. Недоведення адміністративним органом адміністративного акта в установленому порядку до відома особи (осіб) є підставою для продовження строків для його оскарження.

Стаття 90. Надання копії адміністративного акта особам, які не були учасниками адміністративного провадження

1. За письмовою заявою фізичної або юридичної особи, яка вважає, що прийняте за результатами розгляду адміністративної справи рішення порушує або може порушити її права, свободи або законні інтереси, цій особі видається адміністративним органом копія адміністративного акта, про що робиться відповідна відмітка у матеріалах адміністративної справи.

2. Копія адміністративного акта видається за умови дотримання вимог закону щодо заборони поширення відомостей, що містять державну таємницю або іншу охоронювану державою інформацію та конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків, коли ця інформація є суспільно значимою або є предметом громадського інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає право на її захист.

Глава 2. Чинність та припинення дії адміністративного акта

Стаття 91. Чинність адміністративного акта

1. Адміністративний акт є чинним до того часу, поки:

1) адміністративний акт не виконано або його дія не припиниться у зв'язку із закінченням строку чи з інших причин;

2) правомірний адміністративний акт не відкликано адміністративним органом, що його видав;

3) протиправний адміністративний акт не визнано недійсним адміністративним органом, що його видав;

4) протиправний адміністративний акт не скасовано в порядку адміністративного оскарження або судом.

2. Нікчемний адміністративний акт не має чинності.

3. Адміністративний акт, який виконано, не може бути відкликано, визнано недійсним або скасовано, якщо його виконання призвело до невідворотних правових наслідків.

Стаття 92. Нікчемність адміністративного акта

1. Адміністративний акт є нікчемним, якщо він має особливо значні вади і це очевидно при розумному оцінюванні усіх обставин. У будь-якому разі адміністративний акт є нікчемним, якщо:

1) його видано у письмовій формі, але немає відомостей про адміністративний орган, який його видав;

2) відповідно до закону він може бути виданий лише через виготовлення документа, але ця форма не була дотримана;

3) адміністративний акт виданий адміністративним органом, що явно не має на це відповідних повноважень;

4) виконання такого адміністративного акта призведе до вчинення злочину;

5) виконання адміністративного акта об'єктивно неможливе.

2. Нікчемний адміністративний акт не має сили з моменту його видання.

3. Нікчемність частини адміністративного акта спричиняє нечинність всього акта, якщо акт без нікчемної частини не був би виданий.

4. Орган, що видав адміністративний акт, може визнати його нікчемність в будь-який час. Особа, що має законний інтерес, може вимагати визнання нікчемним адміністративного акта від адміністративного органу чи суду.

Стаття 93. Умови правомірності адміністративного акта

1. Адміністративний акт є правомірним, якщо він виданий компетентним адміністративним органом та відповідно до законодавства, що діяло на момент видання акта, а також відповідає законодавству.

2. Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, зазначеним у частині першій цієї статті.

Стаття 94. Загальні умови відкликання або визнання недійсним адміністративного акта

1. Положення цієї глави Кодексу регулюють порядок відкликання та визнання недійсним адміністративного акта адміністративним органом.

Положення цієї глави Кодексу застосовуються також до внесення адміністративним органом змін до адміністративного акта і зупинення дії адміністративного акта - тимчасового припинення дії адміністративного акта на час вирішення питання про визнання його недійсним.

2. Адміністративний орган приймає рішення про відкликання або визнання недійсним адміністративного акта для відновлення законності або/та захисту публічних інтересів, якщо закон не забороняє відкликання або визнання недійсним адміністративного акта чи не зобов'язує до цього.

Протиправний акт має бути визнано недійсним відповідно до статті 96 цього Кодексу.

Правомірний адміністративний акт може бути відкликано на користь особи відповідно до статті 95 цього Кодексу.

Правомірний адміністративний акт не може бути відкликано на шкоду особі, крім випадків, передбачених частинами третьою і четвертою статті 95 цього Кодексу.

3. Під час вирішення питання про відкликання або визнання недійсним адміністративного акта адміністративний орган враховує:

1) наслідки для особи відкликання або визнання недійсним адміністративного акта;

2) істотність причин для цього; час, що минув з моменту видання адміністративного акта;

3) інші обставини, що стосуються адміністративної справи.

4. Якщо відкликання або визнання недійсним адміністративного акта здійснюється на користь однієї особи і на шкоду іншій особі, необхідно керуватися положеннями, що регулюють відкликання або визнання недійсним адміністративного акта на шкоду особі.

Стаття 95. Відкликання правомірного адміністративного акта

1. Правомірний адміністративний акт може бути відкликано на користь особи, в тому числі із зворотною дією, за винятком випадків, коли адміністративний акт аналогічного змісту довелося б видати знову чи коли відкликання акта суперечило б закону.

2. На прохання особи адміністративний акт, що обмежує її права або законні інтереси, підлягає відкликанню у разі внесення змін до законодавства або фактичних обставин, на підставі яких приймався такий адміністративний акт.

3. Правомірний адміністративний акт може бути відкликано на шкоду особі, в тому числі із зворотною дією, якщо:

1) це допускається законом та про це зазначено в самому адміністративному акті;

2) адміністративний акт передбачає додаткові обов'язки, які особа не виконала;

3) особа використовує не за призначенням передані їй на підставі адміністративного акта кошти чи майно.

4. Правомірний адміністративний акт може бути відкликано на шкоду особі з дією на майбутнє, якщо адміністративний орган мав би право не видавати адміністративний акт в результаті внесення змін до законодавства або фактичних обставин, а публічний інтерес у відкликанні адміністративного акта переважує законний інтерес особи щодо збереження адміністративним актом чинності.

Адміністративний акт може бути відкликаний з моменту зміни обставин, якщо особа із своєї вини не виконала обов'язок щодо інформування про істотну зміну обставин.

Стаття 96. Визнання протиправного адміністративного акта недійсним

1. Протиправний адміністративний акт визнається недійсним, в тому числі із зворотною дією, якщо інше не передбачено законом.

2. Приймаючи рішення про визнання недійсним адміністративного акта на шкоду особі, адміністративний орган враховує, крім обставин, передбачених частиною третьою статті 94 цього Кодексу, також законний інтерес особи щодо збереження адміністративним актом чинності, публічні інтереси та законні інтереси інших осіб.

3. Адміністративний акт не може бути визнаний недійсним на шкоду особі, якщо особа, маючи переконання, що адміністративний акт залишиться в силі, використала або розпорядилася коштами чи майном, отриманим на підставі адміністративного акта, чи змінила іншим способом свій уклад життя, і її законний інтерес, пов'язаний зі збереженням адміністративним актом чинності, переважає публічний інтерес, пов'язаний з визнанням недійсним адміністративного акта.

4. Якщо, виходячи з переважаючого публічного інтересу, адміністративний акт визнається недійсним на шкоду особі, цій особі відшкодовуються збитки, що у неї виникли, зважаючи на законний інтерес щодо збереження адміністративним актом чинності.

5. Особа не може посилатися на законний інтерес, якщо:

1) не вийшов строк звернення до адміністративного суду із скаргою щодо адміністративного акта, а також у період розгляду скарги про скасування адміністративного акта;

2) особа не виконала додаткові обов'язки, пов'язані з адміністративним актом;

3) особа використовує не за призначенням передані їй на підставі адміністративного акта кошти чи майно;

4) особа знала про протиправність адміністративного акта чи не знала про це з власної вини;

5) адміністративний акт був виданий на підставі поданих особою неправильних чи не в повному обсязі даних або внаслідок обману чи погрози, або здійснення іншого протиправного впливу на адміністративний орган.

6. Протиправний адміністративний акт може бути визнано недійсним протягом трьох місяців з того дня, коли адміністративному органу стало відомо про факти, що можуть бути підставою для визнання адміністративного акта недійсним.

Стаття 97. Заява про перегляд адміністративного акта за нововиявленими обставинами

1. Особа має право подати заяву про перегляд адміністративного акта за нововиявленими обставинами, якщо:

1) виявилися нові істотні докази у адміністративній справі, що не були і не могли бути відомі особі під час здійснення адміністративного провадження;

2) рішенням суду, яке вступило у законну силу, встановлено, що адміністративний акт прийнято внаслідок обману, погрози чи іншого незаконного впливу на адміністративний орган;

3) рішенням суду, яке вступило в законну силу, скасоване рішення суду, на якому ґрунтувався адміністративний акт.

2. Заява про перегляд адміністративного акта за нововиявленими обставинами подається адміністративному органу, що видав адміністративний акт, або адміністративному органу, до компетенції якого належало б видання адміністративного акта на момент його перегляду.

Заява про перегляд адміністративного акта подається протягом одного місяця з моменту, коли стало відомо про обставини, передбачені частиною першою цієї статті.

3. Адміністративний акт вважається нечинним з моменту набрання чинності рішенням про визнання його недійсним, якщо адміністративний орган не встановить інший строк.

Стаття 98. Повернення, відшкодування шкоди у зв'язку з відкликанням або визнанням недійсним адміністративного акта

1. Майно та кошти, надані особі на підставі адміністративного акта, відкликаного або визнаного недійсним із зворотною дією, підлягають поверненню відповідно до положень Цивільного кодексу України.

2. Завдані збитки або понесені витрати внаслідок відкликання, визнання недійсним чи тимчасового зупинення адміністративного акта з вини адміністративного органа підлягають відшкодуванню особі у повному обсязі адміністративним органом у порядку, визначеному законодавством.

Стаття 99. Інші вимоги щодо відкликання або визнання недійсним адміністративного акта

1. Адміністративний акт відкликається або визнається недійсним іншим адміністративним актом, до якого застосовуються, крім положень цієї глави Кодексу, також інші вимоги до адміністративного акта, а до його прийняття - усі вимоги цього Кодексу до адміністративного провадження.

Розділ V.
АДМІНІСТРАТИВНЕ ОСКАРЖЕННЯ

Стаття 100. Право на адміністративне оскарження

1. Право на адміністративне оскарження - звернення з вимогою про захист в позасудовому порядку відповідно до цього Кодексу має будь-яка правосуб'єктна особа, яка вважає, що адміністративним актом чи його виконанням порушено чи може бути порушено її права, свободи чи законні інтереси.

Оскаржуватися можуть законність та/або доцільність адміністративного акта.

2. Оскарження процедурного рішення, дії адміністративного органа здійснюється після прийняття адміністративного акта, за винятком оскарження:

1) відмови в порушенні адміністративного провадження;

2) відмови у наданні статусу заінтересованої особи;

3) відмови щодо відводу посадової або службової особи адміністративного органу;

4) рішення про тимчасове зупинення або закриття адміністративного провадження;

5) відмови у наданні доступу до матеріалів справи або обмеження права особи на ознайомлення з ними;

6) інших процедурних дій і рішень, якщо це прямо передбачено законодавством.

3. Скарги на процедурні рішення, дії адміністративного органу, крім передбачених частиною другою цієї статті, подані до завершення адміністративного провадження, розглядаються після прийняття адміністративного акта у разі письмового підтвердження особою своєї скарги.

4. Бездіяльність адміністративного органу оскаржується у разі неприйняття адміністративного акта у встановлений законом строк або очевидного зволікання з розглядом адміністративної справи (прийняттям процедурних рішень, вжиттям процедурних дій).

5. Скаргу може бути подано як окремою особою (індивідуальна), так і групою осіб (колективна).

Стаття 101. Суб'єкт розгляду скарги

1. Суб'єктом розгляду скарги є утворена адміністративним органом комісія з розгляду скарг, яка діє на громадських засадах.

2. У випадку, якщо адміністративним органом комісія з розгляду скарг не утворена, суб'єктом розгляду скарги є вищий відносно адміністративного органу, що розглядав адміністративну справу, орган виконавчої влади, орган чи посадова особа місцевого самоврядування, які відповідно до цього Кодексу та інших законів уповноважені розглядати і приймати рішення з порушених у скарзі питань.

3. До складу комісій з розгляду скарг включаються громадяни, які досягли 21 року, за винятком посадових та службових осіб адміністративного органу, які розглядали адміністративну справу, членів їх сімей чи близьких родичів.

Діяльність комісії з розгляду скарг організовується і провадиться з дотриманням вимог цього Кодексу. Для надання методичної допомоги в підготовці і проведенні слухання в адміністративній справі, його протоколюванні, проведенні та оформленні процедурних рішень і процедурних дій, здійсненні інших заходів адміністративного провадження, вирішенні організаційних питань діяльності за комісією закріплюється посадова або службова особа відповідного адміністративного органу, як правило, з юридичної служби.

За результатами адміністративного провадження комісія приймає рішення (висновок), яке має рекомендаційний характер і є обов'язковим для розгляду керівником відповідного адміністративного органу або іншою уповноваженою посадовою особою. За результатами розгляду рішення (висновку) керівник відповідного адміністративного органу або інша уповноважена посадова особа приймає остаточне рішення. Відхилення рішення (висновку) комісії обґрунтовується окремо, а саме рішення (висновок) додається до остаточного рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги.

У випадках передбачених законом, рішення комісії є остаточним.

Інші питання організації діяльності цих комісій визначаються у положенні, що затверджується адміністративним органом чи посадовою особою, за рішенням яких утворено таку комісію.

4. Суб'єкт розгляду скарги під час здійснення адміністративного провадження за скаргою користується правами і обов'язками, визначеними цим Кодексом для адміністративного органу, та може здійснювати перегляд адміністративної справи в повному обсязі, включно із збиранням додаткових доказів.

Стаття 102. Строк на подання скарги

1. Скарга на адміністративний акт може бути подана протягом 30 днів після набрання ним чинності або протягом 30 днів з моменту, коли особа, права і законні інтереси якої зачіпає адміністративний акт, але яка не була залучена до адміністративного провадження, дізналася або повинна була дізнатися про адміністративний акт.

2. Скарга на процедурне рішення, дії чи бездіяльність адміністративного органа подається в межах строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

3. Пропущений у зв'язку з хворобою, відрядженням чи з інших поважних причин строк подання скарги може бути продовжено суб'єктом розгляду скарги за зверненням оскаржувача.

4. Скарга, подана з порушенням строків без поважних причин, встановлених цією статтею, відхиляється без розгляду.

Стаття 103. Форма та зміст скарги

1. Скарга може бути подана оскаржувачем особисто або його представником, надіслана поштою, у тому числі електронною поштою, чи іншими засобами зв'язку.

2. Скарга повинна містити:

1) найменування суб'єкта розгляду скарги;

2) ім'я (найменування) оскаржувача, місце проживання (місцезнаходження), а також номер контактного телефону, адресу електронної пошти, якщо такі є. До скарги юридичної особи додається копія свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчена в установленому порядку;

3) зміст способів захисту та поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів і виклад обставин, якими оскаржувач обґрунтовує свої вимоги;

4) підпис оскаржувача або його представника із зазначенням дати.

У скарзі викладаються також інші відомості, необхідні для правильного вирішення справи та задоволення вимоги.

3. Скарга, подана у формі електронного документа, повинна відповідати також вимогам законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Стаття 104. Порядок подання скарги

1. Скарга подається через адміністративний орган, що прийняв адміністративний акт і, не пізніше наступного дня, разом з матеріалами справи передається (надсилається) суб'єкту розгляду скарги, визначеному частинами першою і другою статті 101 цього Кодексу.

2. У разі відсутності суб'єктів, передбачених частинами першою і другою статті 101 цього Кодексу, особа може звернутися до адміністративного органу, який прийняв адміністративний акт, з проханням про його перегляд. Таке прохання прирівнюється до скарги та розглядається за правилами цього розділу.

3. Скарга подається разом з документами, необхідними для її розгляду, або їх копіями.

Після вирішення адміністративної справи, що розглядається за скаргою, оригінали документів повертаються оскаржувачеві, якщо інше не передбачено законом.

4. Якщо скарга подається представником оскаржувача, до неї додаються документи, які підтверджують його повноваження.

Стаття 105. Відкриття адміністративного провадження за скаргою

1. Адміністративне провадження за скаргою відкривається з моменту отримання суб'єктом розгляду скарги, оформленої відповідно до вимог цього Кодексу.

2. Суб'єкт розгляду скарги може об'єднати кілька адміністративних справ з однорідними скаргами одного і того ж оскаржувача або однорідні скарги кількох оскаржувачів з одного і того ж питання для здійснення адміністративного провадження.

Стаття 106. Реєстрація скарги

1. Скарга підлягає реєстрації відповідно до правил діловодства у день її надходження до адміністративного органа, адміністративний акт якого оскаржується, та до суб'єкта розгляду скарги.

Реєстрація скарги, переданої у формі електронного документа, здійснюється відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

2. Відмова у прийнятті та реєстрації скарги забороняється.

3. Адміністративний орган, що отримав скаргу, та суб'єкт розгляду скарги видає (надсилає) оскаржувачеві довідку із зазначенням дати і номера реєстрації скарги.

Стаття 107. Залишення скарги без руху

1. У разі коли не дотримано визначених вимог до скарги, суб'єкт розгляду скарги залишає скаргу без руху та протягом трьох днів з дня її отримання вручає особисто або надсилає оскаржувачеві письмове повідомлення про необхідність усунення недоліків скарги із зазначенням способу усунення недоліків скарги, правових підстав залишення скарги без руху та роз'ясненням порядку оскарження цього рішення.

Для усунення недоліків скарги суб'єкт розгляду скарги встановлює оскаржувачеві строк, достатній для усунення недоліків скарги.

У разі усунення недоліків скарги у строк, встановлений суб'єктом розгляду скарги, вона вважається поданою у день первинного її отримання суб'єктом розгляду скарги.

Стаття 108. Наслідки подання скарги

1. За відповідним клопотанням оскаржувача подання скарги тимчасово зупиняє дію адміністративного акта, який оскаржується, крім випадків, передбачених законом.

2. Відкладальна дія скарги триває до вирішення адміністративної справи за скаргою, та може бути достроково припинена суб'єктом розгляду скарги, в тому числі за клопотанням оскаржувача або іншого учасника адміністративного провадження.

Стаття 109. Обов'язки суб'єкта розгляду скарги

1. Суб'єкт розгляду скарги під час здійснення адміністративного провадження за скаргою, крім виконання обов'язків адміністративного органу щодо підготовки та вирішення адміністративної справи, передбачених цим Кодексом, зобов'язаний:

1) повідомити інших учасників адміністративного провадження про отримання скарги;

2) за клопотанням оскаржувача надати письмово роз'яснення щодо рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги;

3) за клопотанням оскаржувача протягом трьох днів надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, відповідним державним органам, посадовим та/або службовим особам, яких стосується його виконання.

Стаття 110. Права оскаржувача під час здійснення адміністративного провадження за скаргою

1. Оскаржувач, крім інших прав особи у адміністративному провадженні, має право вимагати в установленому законодавством порядку відшкодування витрат, які виникли внаслідок дій адміністративного органа, вчинених з порушенням вимог цього Кодексу, або бездіяльності адміністративного органа.

Стаття 111. Підготовка, розгляд та вирішення адміністративної справи за скаргою

1. Підготовка, розгляд та вирішення адміністративної справи за скаргою відбувається за правилами адміністративного провадження, передбаченими розділом III цього Кодексу.

Стаття 112. Рішення за скаргою

1. Суб'єкт розгляду скарги за результатами розгляду адміністративної справи приймає одне з таких рішень:

1) залишити адміністративний акт, процедурне рішення без змін, а скаргу - без задоволення;

2) скасувати повністю або частково чи змінити оскаржуваний адміністративний акт, процедурне рішення, прийняти адміністративний акт, а скаргу - задовольнити повністю або частково;

3) зобов'язати адміністративний орган видати відповідний адміністративний акт.

2. Адміністративний акт не може бути скасований тільки на підставі процедурних порушень, якщо у будь-якому випадку було б прийнято таке саме рішення.

3. Суб'єкт розгляду скарги в межах своїх повноважень вирішує питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення.

4. Оформлення адміністративного акта в адміністративній справі за скаргою, його реєстрація, набрання ним чинності, доведення до відома і надання копій здійснюється за правилами, передбаченими розділом IV цього Кодексу.

5. Рішення за скаргою може бути оскаржено лише в порядку адміністративного судочинства.

Розділ VI.
ВИКОНАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АКТА

Глава 1. Звернення до виконання адміністративного акта та добровільне його виконання

Стаття 113. Звернення до виконання адміністративного акта

1. Адміністративний акт є обов'язковим до виконання з дня набрання ним чинності.

Адміністративний акт, прийнятий на користь особи та який не потребує дій адміністративних органів, виконується (реалізується) особою добровільно.

2. Адміністративний орган, який прийняв адміністративний акт, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку виконання адміністративного акта.

Стаття 114. Зупинення виконання адміністративного акта

1. У разі оскарження адміністративного акта його виконання зупиняється відповідно до статті 108 цього Кодексу.

Глава 2. Примусове виконання адміністративного акта

Стаття 115. Примусове виконання адміністративного акта

1. Адміністративний акт, спрямований на виконання будь-якої дії чи утримання від будь-яких дій, може бути примусово приведений у виконання за допомогою застосування заходів примусу, передбачених частиною другою цієї статті.

2. Заходами примусу є:

а) виконання дій за рахунок зобов'язаної особи - адресата адміністративного акта;

б) адміністративне стягнення;

в) безпосередній примус.

3. Захід примусу має відповідати меті, з якою необхідно виконати адміністративний акт. Захід примусу має бути обраний таким чином, щоб збитки зобов'язаної особи та суспільства були мінімальними.

Стаття 116. Орган виконання адміністративного акта

1. Примусове виконання адміністративного акта забезпечується адміністративним органом, який його прийняв (органом виконання), крім випадків, передбачених законом.

2. Адміністративний орган, який прийняв адміністративний акт, приводить у виконання також адміністративний акт за скаргою, прийнятий суб'єктом розгляду скарги.

Стаття 117. Виконання дій за рахунок зобов'язаної особи

1. У разі коли передбачене адміністративним актом зобов'язання виконати певну дію не виконується адресатом цього адміністративного акта, але його виконання можливе іншим суб'єктом, орган виконання може доручити останньому виконання цієї дії за рахунок зобов'язаної особи.

2. Орган виконання має право, якщо це можливо, сам виконати дію, передбачену адміністративним актом, за рахунок зобов'язаної особи, якщо законом не передбачено інше.

Стаття 118. Адміністративне стягнення

1. Якщо адміністративний акт не виконується зобов'язаною особою у встановлений органом виконання строк і передбачена ним дія не може бути виконана іншою особою, на зобов'язану особу органом виконання може бути накладено штраф у розмірі від двох до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Одночасно із застосуванням адміністративного стягнення орган виконання призначає новий строк для виконання адміністративного акта.

У разі повторного невиконання адміністративного акта на зобов'язану особу у тому ж порядку накладається штраф у подвійному розмірі.

2. Адміністративне стягнення, передбачене частиною першою цієї статті, також може бути призначено у разі, коли зобов'язана особа не утримується від виконання будь-якої дії, як це вимагається відповідним адміністративним актом.

Стаття 119. Безпосередній примус

1. Якщо виконання дії за власний рахунок зобов'язаної особи чи адміністративне стягнення не можуть досягти цілі адміністративного акта чи з об'єктивних обставин не можуть бути застосовані, орган виконання може застосувати безпосередній примус до зобов'язаної особи, якщо має такі повноваження відповідно до закону.

Стаття 120. Попередження про застосування заходів примусу

1. Зобов'язана особа повинна бути попереджена про застосування заходів примусу.

2. Попередження повинне містити:

1) строк для виконання відповідного зобов'язання, протягом якого зобов'язаній особі може бути надана можливість виконати його прийнятним для себе та незабороненим законом способом;

2) кошторис витрат, якщо передбачається виконання дій за власний рахунок зобов'язаної особи. Якщо виконання дій за власний рахунок зобов'язаної особи призведе до більших витрат, орган виконання має право вимагати їх відшкодування у повному обсязі;

3) види заходів примусу, які можуть бути застосовані, а попередження про застосування адміністративного стягнення - види і розмір можливих санкцій.

3. Попередження повинне бути складене письмово та у встановленому цим Кодексом порядку доведення до відома адміністративних актів вручено зобов'язаній особі.

Стаття 121. Призначення заходів примусу

1. Заходи примусу призначаються у разі невиконання відповідних обов'язків з боку зобов'язаної особи в строк, встановлений у попередженні про застосування цих заходів.

Стаття 122. Застосування заходів примусу

1. Захід примусу застосовується відповідно до його призначення.

2. Якщо зобов'язана особа чинить опір під час виконання дій або застосування безпосереднього примусу, проти неї можуть бути застосовані заходи фізичного примусу у встановлених законом порядку та межах і передбачених законом способами. У цьому разі за зверненням органу виконання відповідні органи правопорядку зобов'язані надати допомогу з метою подолання опору.

3. Провадження з виконання адміністративного акта закінчується, коли виконання досягло своєї мети.

Стаття 123. Порядок виконання грошових вимог

1. Грошові вимоги, що підлягають сплаті в державний або місцевий бюджет в примусовому порядку, виконуються у порядку, встановленому законодавством про виконавче провадження.

Розділ VII.
КОНТРОЛЬ ЗА АДМІНІСТРАТИВНИМ ПРОВАДЖЕННЯМ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ УЧАСНИКІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ТА ОСІБ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ РОЗГЛЯДУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ

Стаття 124. Контроль за адміністративним провадженням

1. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи у межах своїх повноважень, визначених законом, здійснюють контроль за адміністративним провадженням.

2. Контроль за адміністративним провадженням може здійснюватися за ініціативою особи, а також за власною ініціативою адміністративного органа.

3. Контроль за адміністративним провадженням здійснюється шляхом проведення перевірки і оцінки дотримання принципів адміністративного провадження, а також інших вимог цього Кодексу та інших актів законодавства під час здійснення адміністративного провадження та вжиття заходів для усунення недоліків, виявлених за результатами контролю.

Стаття 125. Відповідальність учасників адміністративного провадження та осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи, за невиконання вимог цього Кодексу

1. Учасники адміністративного провадження та особи, які сприяють розгляду справи, несуть відповідальність за невиконання вимог цього Кодексу згідно із законом.

Стаття 126. Обов'язковість відшкодування шкоди

1. Особа (особи) має право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої прийняттям незаконного рішення, діями чи бездіяльністю адміністративного органу під час здійснення адміністративного провадження, в порядку, передбаченому законодавством.

2. Розмір моральної (немайнової) шкоди, що підлягає відшкодуванню, визначається судом.

Розділ VIII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 200_ року, але не раніше ніж через шість місяців після його опублікування.

2. Після набрання чинності цим Кодексом Закон України "Про звернення громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 47, ст. 256), інші закони та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу.

3. На період до ухвалення та набрання чинності Законом України "Про адміністративний збір" до адміністративного збору прирівнюється державне мито та інші установлені законодавством України загальнодержавні збори (обов'язкові платежі), які стягуються під час надання адміністративних послуг.

4. Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня прийняття цього Кодексу:

1) привести власні акти у відповідність з цим Кодексом; забезпечити приведення нормативних актів органів виконавчої влади у відповідність із цим Кодексом;

2) підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України:

нову редакцію Закону України "Про звернення громадян" з метою належного правового врегулювання порядку розгляду пропозицій громадян (зауважень, порад, рекомендацій);

проект Закону України "Про адміністративний збір";

пропозиції про приведення законів України у відповідність з цим Кодексом.

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Адміністративно-процедурного кодексу України

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

На сучасному етапі розвитку українського суспільства потребують нової оцінки місце і роль держави. Зокрема, Конституція України проголошує головним обов'язком держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також встановлює принцип, згідно з яким саме ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3 Конституції України).

Положеннями Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Отже, Україна повинна гарантувати кожній особі право на неупереджене, чесне вирішення її справи за обґрунтований проміжок часу. Це право повинно включати: право особи бути вислуханою до прийняття будь-якого індивідуального рішення, що може на неї негативно вплинути; право кожної особи на доступ до матеріалів справи, які її стосуються; зобов'язання адміністративних органів обґрунтовувати свої рішення тощо. Зазначені права особи повинні бути закріплені на законодавчому рівні та стосуватися всіх державних органів та органів місцевого самоврядування.

Визначальною ознакою розвитку законодавства, зокрема адміністративного, у демократичних країнах є його спрямованість на забезпечення прав і законних інтересів осіб у відносинах із державою та її органами. Одна з найважливіших гарантій цього - чітка регламентація процедурного аспекту відносин особи і влади. За таких умов державний службовець чи службовець органу місцевого самоврядування діє не свавільно, а керуючись чітко встановленим порядком. Це, по-перше, забезпечує рівність осіб перед законом, адже до всіх однопорядкових справ застосовується однакова процедура, а, по-друге, існування законодавчо встановленої процедури є вихідною точкою для здійснення контролю, зокрема судового, за законністю діяльності органів влади.

Ці питання є особливо актуальними для України, оскільки досі більшість процедурних елементів відносин органів влади з громадянами або не регулюються законодавством взагалі, або ж регулюються підзаконними нормативно-правовими актами. Отже, необхідність законодавчого регулювання порядку діяльності державних органів та інших суб'єктів, які виконують владні (розпорядчі) функції, і особливо їх відносин з приватними особами, сьогодні не викликає сумнівів.

Адміністративне законодавство України потребує радикального оновлення, результатом якого має стати запровадження нової ідеології функціонування органів влади як діяльності щодо забезпечення реалізації прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що також випливає із положень Концепції адміністративної реформи в Україні (Указ Президента України від 22 липня 1998 року N 810), Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади (розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. N 90).

До того ж, прийняття актів, які регулюють адміністративні процедури країнами - членами Ради Європи, передбачено, зокрема, Резолюціями та Рекомендаціями Ради Європи (наприклад, Резолюцією (77) 31 про захист особи відносно актів адміністративних органів, Рекомендацією N R (80) 2 стосовно здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами та інші). У більшості європейських країн ефективно діють кодифіковані акти, які присвячені детальній регламентації процедур в діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в частині їх взаємовідносин з фізичними та юридичними особами (наприклад, у ФРН існує Закон про адміністративну процедуру, в Австрійській Республіці - Загальний закон про адміністративну процедуру, в Польщі - Кодекс адміністративного провадження тощо).

Отже, саме на реалізацію положень Конституції України та виконання завдань адміністративної реформи в Україні спрямована розробка проекту Адміністративно-процедурного кодексу України (далі - проект Кодексу), який має стати "загальним" нормативно-правовим актом, що запровадить якісно новий рівень законодавчої регламентації процедур зовнішньо-управлінської діяльності органів влади, та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з державою.

При розробці проекту Кодексу його автори використали кращі здобутки сучасної адміністративної науки, кращий зарубіжний досвід, а також запропонували новий погляд на суспільне призначення основних інститутів адміністративного права в Україні.

2. Мета і шляхи її досягнення

В адміністративному законодавстві України саме процедурна частина є найменш розвиненою, тому прийняття проекту Кодексу дозволить вперше на законодавчому рівні врегулювати всю сукупність багатоманітних відносин між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами. Кодекс дозволить зробити діяльність органів влади впорядкованою, а становище приватних осіб - захищеним.

Проектом Кодексу пропонується врегулювати відносини, що виникають у діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших державних органів, а також підприємств, установ, організацій, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні управлінські (виконавчі та розпорядчі) функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, щодо забезпечення реалізації та захисту прав і законних інтересів осіб та виконання ними визначених законом обов'язків, а також регламентувати процедури розгляду адміністративних справ.

Одне із ключових місць у комплексному розумінні суті адміністративної процедури посідають принципи, за якими вона здійснюється. Тому розділ I "Загальні положення" проекту Кодексу майже повністю присвячений принципам, а саме: верховенства права, законності, рівності учасників адміністративного провадження перед законом, використання повноважень з належною метою, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості) адміністративного органу, пропорційності, гласності та відкритості, своєчасності та розумного строку, гарантування правового захисту тощо. Ці принципи наповнені також конкретними механізмами через права та обов'язки учасників адміністративної процедури.

Засади адміністративного провадження визначені у розділі II проекту Кодексу. Так, окремі глави визначають склад та статус учасників адміністративного провадження (адміністративний орган, адресат (в тому числі, заявник, оскаржувач), заінтересована особа) та осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи (свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі): їх правосуб'єктність, права та обов'язки. Регулюється питання забезпечення неупередженості адміністративного органу, а також об'єктивності в діяльності осіб, які сприяють розгляду справи, в тому числі визначені підстави для можливих відводів.

У цьому ж розділі проекту Кодексу пропонується врегулювати питання документування адміністративного провадження, доказів, адміністративних витрат (адміністративного збору та витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження), а також строків (порядку їх обчислення, поновлення та подовження процедурних строків).

Підхід до поділу адміністративного провадження на види у залежності від ініціатора справи (особа або адміністративний орган) знайшов своє відображення у регулюванні стадії ініціювання провадження, і насамперед у главі, присвяченій поданню заяви особою: визначається форма та зміст заяви, порядок її реєстрації, залишення заяви без руху, направлення за належністю тощо. Слід зазначити, що відносини стосовно надання адміністративних послуг (у порядку адміністративного провадження за заявою) регулюватимуться у частині процедури їх надання цим Кодексом та іншими законами, що регулюють відповідні відносини. Наприклад, положеннями Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" регулюється загальний порядок отримання ліцензій суб'єктами господарювання, а Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" детально регламентовано процедуру реєстрації суб'єктів господарювання. Разом з тим, проектом Кодексу передбачається, що для окремих видів адміністративних справ законом установлюються особливості провадження щодо переліку документів, необхідних для розгляду справи, строків її розгляду, розмірів адміністративного збору, якщо такий стягується.

У цьому ж розділі також визначається порядок відкриття та підготовки адміністративної справи до вирішення (зокрема, витребування додаткових документів та відомостей, розгляд клопотань учасників адміністративного провадження, доступ до матеріалів адміністративної справи, отримання погоджень та висновків від інших органів, огляд на місці, огляд речей), зупинення та закриття адміністративного провадження, а також розгляду та вирішення адміністративної справи.

Процедура розгляду індивідуальної справи, як відомо, завершується прийняттям адміністративного акта. У цій частині новелою проекту Кодексу є доповнення розділу про адміністративний акт главою про чинність та припинення дії адміністративного акту, а саме: визначаються умови, за яких адміністративний акт є нікчемним, умови правомірності адміністративного акта, відкликання або визнання його недійсним, встановлюється можливість перегляду адміністративного акта за нововиявленими обставинами тощо.

Адміністративне оскарження виділено у окремий розділ проекту Кодексу. Суб'єктом розгляду скарги за проектом є вищий відносно адміністративного органа, що розглядав адміністративну справу, орган виконавчої влади, орган чи посадова особа місцевого самоврядування, які уповноважені розглядати і приймати рішення з порушених у скарзі питань. Також суб'єктом розгляду скарги може бути комісія, утворена адміністративним органом для розгляду скарг.

Окремим розділом проекту Кодексу визначається порядок виконання адміністративного акта, в тому числі примусового.

Передостанній розділ проекту Кодексу містить загальні питання відповідальності учасників адміністративного провадження.

3. Правові аспекти

На даний час питання практичної реалізації громадянами України права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також деякі процедурні питання розгляду таких звернень регулюють Конституція України, Закон України "Про звернення громадян", укази Президента України від 19 березня 1997 року N 241 "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення" та від 13 серпня 2002 року N 700 "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення", постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. N 348 "Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації", а також інші нормативно-правові акти. Більшість цих актів не відповідають стандартам Ради Європи, зокрема, не забезпечують права особи на участь у вирішенні справи, що стосується її прав та законних інтересів.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень проекту Кодексу додаткових фінансових витрат не потребуватиме, оскільки адміністративне провадження здійснюватиметься за рахунок коштів, передбачених на утримання державних органів та інших суб'єктів, які уповноважені розглядати відповідні адміністративні справи.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Кодексу потребує погодження з Міністерством економіки, Міністерством фінансів, Головним управлінням державної служби, Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва та Радою підприємців при Кабінеті Міністрів України.

6. Регіональний аспект

Проект Кодексу не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

7. Запобігання корупції

У проекті Кодексу відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

З часу, що минув з початку роботи над проектом Кодексу, він неодноразово був предметом обговорення науковців, провідних фахівців та правників (і не лише галузі адміністративного права), зарубіжних експертів, представників громадськості як на науково-теоретичних конференціях, семінарах, так і заходах виключно практично-правового характеру (засіданнях робочих груп тощо). Так, зокрема, активну участь у розробці проекту взяла громадська організація "Центр політико-правових реформ" (дослідження у галузі адміністративного права, і зокрема питання адміністративної реформи є пріоритетними у її діяльності, і полягають перш за все у теоретичній розробці та нормопроектному забезпеченні проблематики органів виконавчої влади, державної служби, адміністративної процедури, адміністративної юстиції, адміністративних послуг). До нього також висловлювали свої пропозиції та зауваження громадські організації, до сфери діяльності яких належать теоретичне вивчення та практичні дослідження питань, зокрема, адміністративного права. До того ж, згаданий проект був предметом правової експертизи фахівцями Ради Європи (судді Вищого адміністративного суду Польщі пана Яцека Хлебні, судді апеляційного адміністративного суду міста Версаль (Франція) пані Мірей Хірс), провідного німецького науковця у галузі державного управління та адміністративного права професора Отто Люхтергандта (факультет правових наук Університету Гамбургу, Німеччина).

З метою залучення широких верств громадян до розробки проекту Кодексу та вивчення громадської думки на початку 2006 року, з липня по листопад 2007 року та в грудні 2010 року його було розміщено на офіційному сайті Міністерства юстиції, де у рубриці "Обговорюємо законопроекти" є можливість з ним ознайомитись усім відвідувачам та читачам.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону не стосується соціально-трудової сфери.

10. Прогноз результатів

Прийняття проекту Кодексу дозволить на законодавчому рівні врегулювати порядок діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у частині їх відносин з фізичними та юридичними особами. Це дозволить захистити права і законні інтереси особи у відносинах з державою, сприятиме обмеженню проявів бюрократизму, свавілля та корупції з боку службовців, підвищить ефективність роботи органів влади.

Міністр юстиції
О. Лавринович

___ грудня 2010 року







* * *

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ

Проект Адміністративно-процедурного кодексу України (далі - проект Кодексу) розроблено Міністерством юстиції.

1. Визначення та аналіз проблеми, яку буде розв'язано шляхом державного регулювання

На сучасному етапі розвитку українського суспільства потребують нової оцінки місце і роль держави. Зокрема, Конституція України проголошує головним обов'язком держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також встановлює принцип, згідно з яким саме ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3 Конституції України).

Положеннями Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

Отже, Україна повинна гарантувати кожній особі право на неупереджене, чесне вирішення її справи за обґрунтований проміжок часу. Це право повинно включати: право особи бути вислуханою до прийняття будь-якого індивідуального рішення, що може на неї негативно вплинути; право кожної особи на доступ до матеріалів справи, які її стосуються; зобов'язання адміністративних органів обґрунтовувати свої рішення тощо. Зазначені права особи повинні бути закріплені на законодавчому рівні та стосуватися всіх державних органів та органів місцевого самоврядування.

Визначальною ознакою розвитку законодавства, зокрема адміністративного, у демократичних країнах є його спрямованість на забезпечення прав і законних інтересів осіб у відносинах із державою та її органами. Одна з найважливіших гарантій цього - чітка регламентація процедурного аспекту відносин особи і влади. За таких умов державний службовець чи службовець органу місцевого самоврядування діє не свавільно, а керуючись чітко встановленим порядком. Це, по-перше, забезпечує рівність осіб перед законом, адже до всіх однопорядкових справ застосовується однакова процедура, а, по-друге, існування законодавчо встановленої процедури є передумовою для забезпечення ефективності здійснення контролю, зокрема судового, за законністю діяльності органів влади.

Ці питання є особливо актуальними для України, оскільки досі більшість процедурних елементів відносин органів влади з громадянами або не регулюються законодавством взагалі, або ж регулюються підзаконними нормативно-правовими актами.

Так, наприклад, Закон України "Про звернення громадян" має великі і досить принципові недоліки, які пов'язані з тим, що він спирається не на сформоване відповідно до принципів правової держави адміністративне право, а на традиції радянського права, яке суперечило принципам правової держави. Це проявляється вже у тому, що цей Закон року застосовується не тільки до відносин між громадянином (фізичними або юридичними особами) та державним управлінням, а й до відносин громадських організацій та приватних підприємств, тобто до відносин між недержавними суб'єктами права. Визначена таким чином галузь застосування названого Закону є зрозумілою тільки з огляду на підґрунтя характерного для радянської системи становища, коли не тільки державні установи, а і громадські організації та підприємства в їх субстанції не мали "приватного" характеру (в розумінні недержавного), а мали державні властивості. Але таке становище суперечить чинній Конституції України. Правові відносини між недержавними суб'єктами врегульовуються сьогодні положеннями цивільного, а не адміністративного права, і в разі виникнення спорів між ними рішення приймаються судами з цивільних справ.

При цьому зазначений закон, який є першим законодавчим актом загальнопроцедурного характеру, залишає поза увагою звернення юридичних осіб.

Адміністративне законодавство України потребує радикального оновлення, результатом якого має стати запровадження нової ідеології функціонування органів влади як діяльності щодо забезпечення реалізації прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що також випливає із положень Концепції адміністративної реформи в Україні (Указ Президента України від 22 липня 1998 року N 810), Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади (розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р. N 90).

До того ж, прийняття актів, які регулюють адміністративні процедури країнами - членами Ради Європи, передбачено, зокрема, Резолюціями та Рекомендаціями Ради Європи (наприклад, Резолюцією (77) 31 на захист особи щодо актів адміністративних органів, Рекомендацією N R (80) 2 стосовно здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами та інші). У більшості європейських країн ефективно діють кодифіковані акти, які присвячені детальній регламентації процедур в діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в частині їх взаємовідносин з фізичними та юридичними особами (наприклад, у ФРН існує Закон про адміністративну процедуру, в Австрійській Республіці - Загальний закон про адміністративну процедуру, в Польщі - Кодекс адміністративного провадження тощо).

Отже, саме на реалізацію положень Конституції України та виконання завдань адміністративної реформи в Україні спрямована розробка Кодексу.

2. Обґрунтування необхідності прийняття регуляторного акта

В адміністративному законодавстві України саме процедурна частина є найменш розвиненою, тому прийняття проекту Кодексу дозволить вперше на законодавчому рівні врегулювати всю сукупність багатоманітних відносин між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами. Кодекс дозволить зробити діяльність органів влади впорядкованою, а становище приватних осіб - захищеним.

3. Визначення цілей державного регулювання

Одна з найважливіших гарантій забезпечення прав і законних інтересів осіб у відносинах із державою та її органами - чітка регламентація процедурного аспекту відносин особи і влади.

Кодекс має стати "загальним" нормативно-правовим актом, що запровадить якісно новий рівень законодавчої регламентації процедур зовнішньо-управлінської діяльності органів влади та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з державою, що дозволить забезпечити рівність осіб перед законом та забезпечить ефективність здійснення контролю, зокрема судового, за законністю діяльності органів влади.

4. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення встановлених цілей

В якості альтернативи до запропонованого регулювання можливо розглянути збереження чинного регулювання зазначених питань, за якого більшість процедурних елементів відносин органів влади з громадянами або не регулюються законодавством взагалі, або ж регулюються підзаконними нормативно-правовими актами, що призводить до проявів бюрократизму, свавілля та корупції з боку службовців. При цьому більшість нормативно-правових актів у цій сфері не відповідають стандартам Ради Європи, зокрема, не забезпечують права особи на участь у вирішенні справи, що стосується її прав та законних інтересів.

5. Аргументування переваги обраного способу досягнення встановлених цілей

Прийняття проекту Кодексу дозволить на законодавчому рівні врегулювати порядок діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у частині їх відносин з фізичними та юридичними особами, що, в свою чергу, дозволить захистити права і законні інтереси особи у відносинах з державою, сприятиме обмеженню проявів бюрократизму, свавілля та корупції з боку службовців, підвищить ефективність роботи органів влади.

6. Описання механізму і заходів, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття регуляторного акта

Проектом Кодексу пропонується врегулювати відносини, що виникають у діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших державних органів, а також підприємств, установ, організацій, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні управлінські (виконавчі та розпорядчі) функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, щодо забезпечення реалізації та захисту прав і законних інтересів осіб та виконання ними визначених законом обов'язків, а також регламентувати процедури розгляду адміністративних справ.

Одне із ключових місць у комплексному розумінні суті адміністративної процедури посідають принципи, за якими вона здійснюється. Тому розділ I "Загальні положення" проекту Кодексу майже повністю присвячений принципам, а саме: верховенства права, законності, рівності учасників адміністративного провадження перед законом, використання повноважень з належною метою, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості) адміністративного органу, пропорційності, гласності та відкритості, своєчасності та розумного строку, гарантування правового захисту тощо. Ці принципи наповнені також конкретними механізмами через права та обов'язки учасників адміністративної процедури.

Засади адміністративного провадження визначені у розділі II проекту Кодексу. Так, окремі глави визначають склад та статус учасників адміністративного провадження (адміністративний орган, адресат (в тому числі, заявник, оскаржувач), заінтересована особа) та осіб, які сприяють розгляду адміністративної справи (свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі): їх правосуб'єктність, права та обов'язки. Регулюється питання забезпечення неупередженості адміністративного органу, а також об'єктивності в діяльності осіб, які сприяють розгляду справи, в тому числі визначені підстави для можливих відводів.

У цьому ж розділі проекту Кодексу пропонується врегулювати питання документування адміністративного провадження, доказів, адміністративних витрат (адміністративного збору та витрат, пов'язаних із здійсненням адміністративного провадження), а також строків (порядку їх обчислення, поновлення та подовження процедурних строків).

Підхід до поділу адміністративного провадження на види у залежності від ініціатора справи (особа або адміністративний орган) знайшов своє відображення у регулюванні стадії ініціювання провадження, і насамперед у главі, присвяченій поданню заяви особою: визначається форма та зміст заяви, порядок її реєстрації, залишення заяви без руху, направлення за належністю тощо. Слід зазначити, що відносини стосовно надання адміністративних послуг (у порядку адміністративного провадження за заявою) регулюватимуться у частині процедури їх надання цим Кодексом та іншими законами, що регулюють відповідні відносини. Наприклад, положеннями Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" регулюється загальний порядок отримання ліцензій суб'єктами господарювання, а Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" детально регламентовано процедуру реєстрації суб'єктів господарювання.

У цьому ж розділі також визначається порядок відкриття та підготовки адміністративної справи до вирішення (зокрема, витребування додаткових документів та відомостей, розгляд клопотань учасників адміністративного провадження, доступ до матеріалів адміністративної справи, отримання погоджень та висновків від інших органів, огляд на місці, огляд речей), зупинення та закриття адміністративного провадження, а також розгляду та вирішення адміністративної справи.

Процедура розгляду індивідуальної справи, як відомо, завершується прийняттям адміністративного акта. У цій частині новелою проекту Кодексу є доповнення розділу про адміністративний акт главою про чинність та припинення дії адміністративного акту, а саме: визначаються умови, за яких адміністративний акт є нікчемним, умови правомірності адміністративного акта, відкликання або визнання його недійсним, встановлюється можливість перегляду адміністративного акта за нововиявленими обставинами тощо.

Адміністративне оскарження виділено у окремий розділ проекту Кодексу. Суб'єктом розгляду скарги за проектом є вищий відносно адміністративного органа, що розглядав адміністративну справу, орган виконавчої влади, орган чи посадова особа місцевого самоврядування, які уповноважені розглядати і приймати рішення з порушених у скарзі питань. Також суб'єктом розгляду скарги може бути комісія, утворена адміністративним органом для розгляду скарг.

Окремим розділом проекту Кодексу визначається порядок виконання адміністративного акта, в тому числі примусового.

7. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Врегулювання адміністративної процедури слугує:

підвищенню якості управлінських рішень щодо їх фахової коректності та професійної ефективності;

забезпеченню панування правової безпеки в державі завдяки тому, що управлінські рішення не можуть свавільно прийматись або знову скасовуватись органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, іншими державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями, їх посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами, які згідно із законом уповноважені здійснювати владні управлінські (виконавчі та розпорядчі) функції, а тільки за наявності відповідних передумов та в рамках процедури, яка відповідає принципам правової держави;

ефективність та дієвість діяльності адміністративних органів, і особливо дія індивідуальних актів, може бути підсилена та підвищена завдяки тому, що адміністративні органі за допомогою адміністративної процедури примушуються законом, по-перше, ознайомлюватися з інтересами громадянина в рамках процесу прийняття рішень, а по-друге, достатньо їх ураховувати. Знання інтересів громадянина, поряд з інтересами держави, надає органам влади можливість проаналізувати проблему, яку потрібно вирішити, з усіх ракурсів. У зв'язку з цим існує більша ймовірність того, що на основі широкого врахування інтересів поліпшиться якість, професіоналізм і ефективність прийнятого рішення. В тій мірі, в якій громадянин як адресат адміністративного акта побачить (а він побачить це не пізніше обґрунтування адміністративного акта), як і наскільки в рамках процедури були враховані висловлені ним інтереси, підвищується ймовірність того, що він сприйме рішення і не чинитиме опору управлінню. Така ситуація має вирішальне значення у відносинах держава - громадянин: бо фактом є те, що стабільність держави та її дієздатність залежать в основному від того, наскільки громадянин довіряє владі.

Реалізація вимог запропонованого регуляторного акта не потребує додаткових витрат Державного бюджету України.

8. Очікувані результати прийняття регуляторного акта

Вигоди
Витрати

У сфері держави

Чітка регламентація процедурного аспекту відносин особи і влади яка унеможливить свавільність дій державних службовців чи службовців органів місцевого самоврядування та стане вихідною точкою для здійснення контролю, зокрема судового, за законністю діяльності органів влади.
Витрати із державного та місцевих бюджетів відсутні

У сфері громадян

Забезпечення рівності осіб перед законом, адже до всіх однопорядкових справ застосовується однакова процедура.
Оновлення інституту адміністративного оскарження, як ефективного механізму захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з державою.
Витрати із державного та місцевих бюджетів відсутні



9. Оцінка ризику впливу зовнішніх чинників на дію регуляторного акта

Немає.

10. Обґрунтування строку чинності регуляторного акта

Відповідно до Прикінцевих положень проекту Закону строк дії акту не є обмеженим.

11. Визначення показників результативності регуляторного акта

Основним показником результативності регуляторного акта є врегулювання на законодавчому рівні порядку діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у частині їх відносин з фізичними та юридичними особами, що дозволить захистити права і законні інтереси особи у відносинах з державою, сприятиме обмеженню проявів бюрократизму, свавілля та корупції з боку службовців, підвищить ефективність роботи органів влади.

12. Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності регуляторного акта

Базове відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта буде здійснюватись до дати введення в дію цього акта шляхом збору пропозицій і зауважень та їх аналізу.

Повторне відстеження - через два роки з дня введення в дію акту, в результаті якого відбудеться порівняння показників базового та повторного обстеження. У разі виявлення неврегульованих та проблемних питань шляхом аналізу якісних показників дії цього акта, ці питання будуть врегульовані шляхом внесення відповідних змін.

Періодичне відстеження здійснюватиметься раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження. Установлені кількісні та якісні значення показників результативності акта порівнюються із значеннями аналогічних показників, що встановлені під час повторного відстеження.

Відстеження результативності вищезазначеного регуляторного акта проводитиметься Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Міністр юстиції
О. Лавринович

_________________
дорогу осилит идущий