Колектив Держінформюсту заявляє про рейдерське захоплення підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції.

Про це йдеться у відкритому зверненні колективу, надісланому Українській правді.

"Від імені трудового колективу Держінформюсту офіційно повідомляю Вас, що відбулася не просто хакерська атака, а рейдерське захоплення державних реєстрів - тобто, усієї конфіденційної інформації про громадян України, невідомими особами", - йдеться у зверненні.

"23 вересня 2013 року був призначений новий керівник Держінформюсту Богданов Л.В.

У перший же день роботи новий директор дав вказівку про копіювання всієї інформації баз даних, яке здійснювалося сторонніми людьми, що не є працівниками нашого підприємства", - наголошується у документі.

"Під час копіювання інформації, ці приведені Богдановим Л.В. "хакери" зламали програмне забезпечення одного з серверів, чим і спричинили повну зупинку роботи усіх реєстрів", - сказано в повідомленні.

"Хочемо зауважити, що зміни керівництва відбулася дивним чином, що нагадувало силовий захват (невідомі люди зі зброєю, агресивна поведінка по відношенню до працівників, блокування приміщень). Можливо, поясненням таких зухвалих, але непрофесійних дій може бути те, що у якості керівника служби безпеки Богданов привів на підприємство відомого рейдера, який спеціалізується на захопленні квартир громадян та злочинах у сфері нерухомості – Малєту Сергія Вікторовича", - зазначається у зверненні

"Щиро сподіваюся на те, що нас почують і керівництво держави прийме міри, щоб навести порядок і не допустити крадіжки даних з реєстрів",- зазначив заступник гендиректора Вадим Хоруженко.



Як уточнив Хоруженко у коментарі "Українській правді", Держпідприємство є реєстратором 18 держреєстрів.

"В першу чергу це реєстр прав власності на нерухомість, де реєструються права на об’єкти нерухомості громадян, юридичних осіб. Тут міститься інформація про арешти, заборони, здійснюються перевірки наявності і відсутності арештів і заборон. Це реєстр виконавчих проваджень. Реєстр, в якому фіксується інформація про вчинені нотаріальні дії – довіреності, наприклад. Реєстрація шлюбів, народжень, смертей. Багато реєстрів, в втому числі і ті, які використовуються банками при наданні кредитів", - повідомив Хоруженко.

На питання, хто може стояти за таким захопленням, він повідомив, що підприємству з липня 2013 року не перераховуються кошти, передбачені на його фінансування.

"Ці кошти хтось, мабуть, захотів прибрати до своїх рук. В бюджеті кошти наявні для фінансування, але підприємству вони не перераховуються", - зазначив Хоруженко.

Українська правда

Зупинка в роботі державних реєстрів спричинена конфліктом між новим та старим керівництвом Держінформюсту та Міністрерства юстиції.

Таку думку висловила єксперт та юрист Тетяна Монтян в коментарі "Українській правді".

За її словами проблеми виникли через те, що новий міністр юстиції Олена Лукаш змінила старого керівника Держінформюсту Віталія Добжанського.

"Добжанський разом з Лавриновичем вкрали 95% коштів, виділених на реєстр. Вони перекинули всі права на приватних осіб, які тепер отримують роялті. А тут прийшла Лукаш. І привела Богданова (новий керівник – ред.), який такий самий шахрай", - каже Монтян.

"Але річ у тім, що Добжанський разом з Лавриновичем почали вимагати, що от, компенсуйте нам бабло, бо інакше ви – рейдери. Їм пояснили, що Лавринович більше ніхто. І Добжанський просто завалив реєстр, узяв усе, що накрав і втік в Ізраїль ", - розповіла експерт.

За словами Монтян, головним питанням зараз залишаєть роль президента Віктора Януковича у всій цій історії.

"Єдине питання, на яке поки що ніхто не знає відповіді, яку роль у всьому цьому грає президент? Чи давав він добро Лукаш на зміну людини Лавриновича на свою, і що йому тепер казатиме Лавринович?", - сказала вона.

Вони перекинули всі права на приватних осіб, які тепер отримують роялті.

У переважній більшості європейських країн будь-хто – від журналіста й до останнього бомжа – може поцікавитися, яким саме майном володіє будь-яка інша особа, включаючи можновладців, чиновників, різноманітні фірми та організації. Так само легко можна дізнатися, де саме розташовані межі будь-якої земельної ділянки.
Ситуація, коли ЗМІ та суспільство марудно з'ясувують, на кого і яким чином оформлене яке-небудь Межигір'я і скільки гектарів воно займає – у розвинутих країнах неможлива в принципі. Наприклад, з повним грузинським реєстром нерухомого майна можна ознайомитись тут.

Чому реєстр повинен бути відкритим
Отже, чому Державний реєстр нерухомого майна, який є предметом вказаного закону, повинен бути відкритим? І чому саме відкритими є аналогічні реєстри у всіх країнах "золотого мільярду"?
1. Відкритість реєстру унеможливлює існування корупційного ринку.
2. Можливість всезагального доступу до даних про майнові права практично зводить нанівець таке явище, як рейдерство. Адже посягати на чуже майно значно важче, якщо всі знають, кому воно належить. Те саме стосується й державного майна, і майна територіальних громад.
3. Суттєво зменшаться витрати на судові процеси щодо порушення майнових прав.
До речі, що стосується державного майна та майна територіальних громад — УП також поцікавилася в Мін'юсті, чому інформація про це майно є закритою для громадян. На що нам відповіли: держмайном та майном територіальних громад управляють відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування – а отже, лише вони від імені власників-громадян мають право отримувати інформацію про майно, яке належить усім українцям.
Що ж, як вони управляють нашим майном, ми всі бачимо: нестримний дерибан нашого спільного майна – дитячих майданчиків, парків, скверів, берегів водойм, підвалів та горищ багатоквартирних будинків...
Тепер запитання: а чому "вони" управляють нашим спільним майном – саме так?
Тому що мешканці територіальних громад не знають, що саме є "предметом управління", тобто перелік майна, співвласниками якого вони є. І – не можуть про це дізнатися!
Це все одне, що зарплатню панові Лавриновичу передавали б не особисто в руки, а – через посередника, який міг би на власний розсуд "віджати" трохи грошенят. При цьому пан Лавринович не знав би, якою саме є сума грошей – а посередник знав би, що пан Лавринович про це не знає. Як ви гадаєте – чи багато від своєї реальної зарплатні отримував би пан Лавринович?
4. Українці як громадяни України та члени територіальних громад повинні знати кількість держмайна та майна їхніх громад, співвласниками якого вони є – та контролювати управління цим майном безпосередньо, а не лише через депутатів та чиновників.
5. При операціях із нерухомістю ніхто не витрачатиме час та гроші, аби встановити справжніх власників майна, яке вони збираються придбати. Для цього потрібно лише отримати відповідь на свій запит до реєстру, сплативши невеличке мито – як це відбувається в усіх цивілізованих державах. І при цьому уникнути ризику "нарватися" на нерухомість "з історією".
6. Чималі можливості для іноземних інвестицій. Зараз інвестори з інших країн бояться вкладати свої гроші в українську економіку. Часто виявляється, що українські партнери порушують правила гри – але жодної фінансової або майнової відповідальності не несуть, бо... усе їхнє майно оформлене на підставних осіб або фірми-"метелики"!
Стикаючись із такою ситуацією, інвестори із цивілізованих країн стрімголов утікають з України, адже розуміють, що не можуть довіряти партнерам, які приховують інформацію про себе.

2 роки назад Тетяна Монтян писала статтю про Державний реєстр: