ВЫНЕСЕНИЕ ПОСТАНОВЛЕНИЯ НА МЕСТЕ ИДПС
АВТОР justvis
До Х____________ районного суду м. Д_______________
Справа № ХХХХХХ
Суддя А___________ Б. В.
ОБГРУНТУВАННЯ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У червні 2011 року я, А_____Б_____ В______ звернувся з Позовною заявою до Інспектора ДПС М_________ Г______ С_______ « Про визнання дій інспектора ДАІ , суб’єкта владних повноважень, неправомірними та про скасування Постанови» за відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення, оскільки дії інспектора ДПС, є незаконними та необгрунтовуються жодним достатнім та належним доказом, а також я заперечую сам факт скоєння мною адміністративного правопорушення.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Інспектор ДПС, М______ Г_______ С_______, (далі Відповідач), ігноруючи мої заперечення , одночасно, в 11 год. 11 хв. «___» червня склав Протокол про адміністративне правопорушення
(серія ХХ №ХХХХХ) , та Постанову (серія ХХ №ХХХХХ), де сам, на місці, постановив накласти на мене штраф в розмірі _____ гривень за те, _______________________________________________ __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ тому в моїх діях немає складу адміністративного правопорушення.
Хоча законодавство України чітко не гарантує презумпцію невинуватості у справах про адміністративні правопорушення, Констітуційний суд України (Справа № 1-34/2010) визнав, що презумпція невинуватості поширюється на справи про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП, посадова особа, яка має право складати протоколи про адміністративні правопорушення зобов'язана, зокрема, встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та принаймні зібрати докази про винність особи, яку звинувачують у вчиненні правопорушення, тим більше, якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності оспорює допущене правопорушення та адміністративне стягнення, що на неї накладається та подає Клопотання про надання права на захист та Клопотання про місце розгляду справи, які не беруться до уваги, чім грубо порушуються права громадянина України. ст. 59 Констітуції України. Таким чином, якщо протокол - це всього лише підготовка до розгляду справи, то Постанова у справі - це, фактично, визнання винним.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення без надання можливості реалізації права на правову допомогу та вибору захисника прав тягне за собою визнання Постанови у справі незаконною з наступним її скасуванням та притягненням особи, що її винесла, до відповідальності за умисні завідомо незаконні дії.
Міжнародні гарантії реалізації права на захист:
Ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997.
Ст.2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973.
Принципи 1, 19 «Основних принципів, що стосуються ролі юристів», прийнятих восьмим конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками 27серпня – 7 вересня 1990 року.
В даній справі Відповідач не врахував вимоги ст. 247 КУпАП щодо обставин, які виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, і з причин, які невідомі, вирішив стягнути з мене _____ грн.
Відповідно до ст. 9 КУпАП: «Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
Таким чином, відповідальність за адміністративні правопорушення (проступки) забезпечується державою, носить репресивний характер, а відповідно до ст., ст. 9, 151 Кодексу України про адміністративні правопорушення у діяннях особи, яка вчинила правопорушення, має бути вина, яка встановлюється повноважною посадовою особою у визначеному Законом порядку.
Вважаю, що Відповідач, склавши оскаржувану постанову на місці, на вулиці, перевищив свої повноваження, відповідно оскаржувана постанова є незаконною і підлягає скасуванню.
КУпАП встановлено, що працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання, мають право розлядати справи про адміністративні правопорушення. В той же час ст.ст.276, 257 та 258 КУпАП передбачено порядок розгляду таких справ.
Стаття 276. Місце розгляду справи про адміністративне правопорушення
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 — 126, 127-1 — 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177та 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника.
Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Інше місце розгляду передбачене ст.258
Стаття 258. Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 73, 77, частинами першою та третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п’ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135 цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
У статтях застосовані різні місця розляду справ „за місцем.....” та „на місці”
Як видно, „за місцем вчинення” це не означає „на місці вчинення”, і це не одне і теж.
Вираз „за місцем” означає теріторіальну одиницю - місто, район.
Вираз "на місці" вчинення означає конкретне місце - вулицю, км. дороги і т.п., тобто, конкретне місце правопорушення.
На місці вчинення інспектор має право розглядати справу та виносити Постанову тільки у випадках передбачених ст.283. В інших випадках на місці вчинення інспектор не має такого права і відповідно до вимог ст.257 повинен надіслати Протокол іншій уповноваженій особі за місцем скоєння, проживання, або обліку.
Це положення підтверджується також і
Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України № 111 від 27.03.2009 р. «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» (надалі – «Інструкція № 111»):
«П. 16. Дії працівників підрозділів ДПС при порушенні учасником дорожнього руху вимог Правил дорожнього руху:
16.6. За всіма виявленими порушеннями Правил дорожнього руху складаються Протоколи про адміністративні правопорушення, які після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладено ці обов'язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби. Якщо передача протоколів припадає на вихідний чи святковий день, вона переноситься на наступний за ним робочий день».
Пункт 7 Інструкції № 111 «Права працівників підрозділів ДПС» також дозволяє останнім «складати Протоколи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Здійснювати в установленому законодавством порядку особистий огляд, перевірку речей, транспортного засобу і вантажу, вилучення речей і документів, адміністративне затримання»та інш. Але в жодному разі не надає працівникам підрозділів ДПС права розглядати справи про адміністративні правопорушення за складеними ними же адміністративними матеріалами.
Пунктом 11.5 Наказу № 111 даний вичерпний перелік речей і документів, які повинен мати при собі інспектор ДПС. У цьому переліку відсутні бланки Постанов про адміністративне правопорушення.
Не зрозуміло, яким чином потрапили ці бланки суворої звітності інспектору ДПС.
11.5. Працівники підрозділів ДПС, які заступають у наряд ДПС,
повинні мати: охайний зовнішній вигляд; справне спорядження;
єдиний формений одяг за сезоном; світловідбиваюче екіпірування;
нагрудний знак; табельну вогнепальну зброю; жезл та інші
спеціальні технічні засоби; список транспортних засобів,
оголошених у розшук за останню добу, із зазначенням марки,
державного реєстраційного номера, кольору, ідентифікаційного
номера кузова, шасі (рами), особливих прикмет; словесні портрети,
фотографії (фотороботи) осіб, які розшукуються; картку маршруту
патрулювання, поста (додаток 4); журнал патрулювання (додаток 5);
службове та водійське посвідчення; бланки протоколів про
адміністративне правопорушення, тимчасових дозволів на право
керування транспортними засобами та інших необхідних процесуальних
документів; авторучку, олівець, лінійку (рулетку), записну книжку,
свисток, кишеньковий ліхтарик; ПДР ;
витяг з Кодексу України про адміністративні правопорушення що стосується безпеки дорожнього руху,
службову сумку або планшет.
{ Пункт 11.5 глави 11 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Міністерства внутрішніх справ N 131 від 08.04.2011)
Таким чином, склавши протокол про адміністративне правопорушення, Відповідач мав би здати відповідно до ст.257 КУпАП та п. 15.6. Наказа МВС № 111 зазначений протокол за належністю для розгляду адміністративної справи у встановленому Законом порядку.
З огляду на передбачені Законом процесуальні норми порядку розгляду адміністративних справ, викладені вище, убачається, що складання Протоколу та винесення Постанови однією і тією ж особою - Відповідачем є порушенням вимог Закону. При цьому КУпАП не передбачає напрям Протоколу самому собі, що суперечить принципам об'єктивності і законності розгляду справи.
Крім того, Відповідач, діючи на стадії збудження адміністративного првадження і що нібито направив власноручно складений протокол самому собі на розгляд, вже вважає що матеріалів у справі вистачає, а помилок немає. При таких обставинах цей посадовець при розгляді справи і винесенні постанови виходитиме з первинних своїх же установок про законність і достатність зібраних матеріалів у справі, а у разі виявлення помилок буде схилятись до їх приховування, тобто він зацікавлений у вирішенні справи, не звертаючи уваги ні на що.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадові особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язані з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч вказаним вимогам ст. 280 КУпАП, викладені у ній питання не з’ясовувались, та й не могли бути з’ясовані, оскільки адміністративного правопорушення я не вчиняв. На момент складання протоколу про адміністративне правопорушення не можливо було з’ясувати та документально підтвердити обставини, які пом’якшують чи обтяжують вину та ступінь вини , також не можливо надати відомості, що характеризують майновий стан та мою особистість. Для підготовки та подання таких документів в якості доказів потрібен певний проміжок часу.
Склавши Протокол про адміністративне правопорушення, Відповідач без сповіщення про розгляд адміністративної справи, виніс Постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності, що є грубим порушенням Закону, оскільки про розгляд адміністративної справи та винесену Постанову я дізнався лише під час вручення Постанови. Відповідачем у Постанові не зазначено докази мого порушення. Відповідач , не звертаючи увагу на мої прохання перенести розгляд справи за місцем мого проживання, тому, що мені потрібно підготуватися, приніс Протокол і Постанову на підпіс одночасно, чім порушив мої права скористатися юридичною допомогою.
Окрім цього, винесення Постанови на місці у випадку, не передбаченому ст. 283 є також правопорушенням.
Склавши в результаті шахрайських дій Протокол про адміністративне правопорушення, Відповідач таємно, без сповіщення про розгляд адміністративної справи, виніс Постанову про притягнення мене до адміністративної відповідальності, що є грубим порушенням Закону, зокрема ст. 278.
Стаття 278. Підготовка до розгляду справи про
адміністративне правопорушення
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про
адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи
про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи,
про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка
притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх
законних представників і адвоката.
З огляду на діючі нормативні процесуальні акти порядку розгляду адміністративних справ, викладені вище, убачається, що інспектор ДПС розглянув справу на місці, виніс Постанову на місці, та вручив її також на місці. Це свідчіть проте, що Відповідач перевищуючи свої повноваження, знехтував порядком який встановлений статтями 257, 258, ч.5 ст.285 Кодексу. Знехтував Наказом МВС № 111, також положенням ст..19 Конституції України.
Звертаю увагу, що ст. 254 КУпАП зазначено, що Протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративне правопорушення не було вчинено, з врахуванням допущених порушень під час складання Протоколу, він не може бути належним доказом моєї вини, складений з грубими порушенням чинного законодавства і за таких обставин відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Як випливає з наведеного, інспектором ДПС порушений процесуальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Незрозумілим є те, що у графі «до Протоколу додаються» написано – Постанова .
Це наводить тільки на той факт, що Постанова була винесена до складення Протоколу, що є порушенням статті 283 КУпАП, згідно якої, розглянувши справу (Протокол) про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить Постанову по справі. Також, це свідчить про незнання інспектором ДПС Наказу МВС №77 від 26 лютого 2009 року «Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», а саме пункту 4.2., згідно якого до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються:
письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності. У разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122, частиною третьою статті 123, частинами першою - четвертою статті 130 КУпАП, наявність свідків є обов'язковою;
акт перевірки технічного стану транспортного засобу;
акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Но не Постанова...
Тобто, мене було визнано винним у вчиненні правопорушення ще до з”ясування всіх обставин, дослідження доказів, яких теж не було.
В Постанові про адміністративне правопорушення, за якою Відповідач притягнув мене до адміністративної відповідальності, вписаний пункт 2 резолютивної частини такого змісту:
“На підставі частини другої статті 308 КУпАП у разі не сплати штрафу протягом 15 днів ,з метою примусового виконання цієї Постанови, органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу ____ гривень”.
Насправді дана норма звучить так:
«У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу». Частина 1 цієї ж статті 308 передбачає, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП (15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу), Постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Тобто, як вбачається з даних норм, примусове виконання постанови про накладення штрафу здійснюється виключно органами Державної виконавчої служби. Діяльність органів державної виконавчої служби регулюється виключно Законом України «Про виконавче провадження», нова редакція якого набула чинності 08.03.2011 року.
І давати своєю Постановою вказівки Державній виконавчій службі, яка підпорядкована виключно Міністерству юстиції України, поза межамі компетенції інспектора ДАІ.
В самій Постанові ХХ № ХХХХХХХ , в установчій її частині, відсутнє посилання на порушення норми права — пункту Правил дорожнього руху України. Стаття 122 КУпАП відноситься до категорії бланкетних ( відсилочних). ЇЇ порушення має місце тільки під час порушення пункту підзаконного акту. Оскільки не зазначено в Постанові порушення пункту такого акту інспектором, то відсутня об'єктивна сторона, а відповідно і склад правопорушення в моїх діях.
В установчий частини Постанови про адміністративне правопорушення написано:
«Ураховуючи, що гр. ХХХХХХХХХХХХ скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КупАП, та керуючись положеннями статті 14-1, частин п»ятої, шостої статті 258 та статті 283 КупАП, ПОСТАНОВИВ:»...
Звертаю увагу суду, що Констітуційний суд України (Справа № 1-34/2010) в резолютивній частині постановив:
Резолютивна частина
1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 14-1, частину шосту статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
2.Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
-тому незаконні посилання на ці статті викликають щонайменше здивування.
Також Постанова, яку виніс Відповідач, не має печатки, яка повинна бути на цьому документі.
З огляду на викладене вважаю, що дії Відповідача були незаконними.
Стаття 71 КАС України регламентує, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, якщо Відповідач не з’явився на судове засідання та усно не заявив про те, що позов не визнає, і при цьому не надіслав до суду письмове заперечення проти позову, то він не заперечує проти даного позову, тобто визнає його.
Відповідно до ч. 2 статті 51 КАС України відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти позову.
Якщо позов про скасування постанови не заперечується, якщо Відповідач не виконав свого обов’язку доказування правомірності винесення постанови усно чи письмово, то правомірність (законність) його постанови про адміністративне правопорушення є недоведенною, тобто така постанова апріорі є незаконною та логічно має бути скасована.
На вимогах, викладених в Адміністративної позовної заяві, наполягаю, прошу суд задовольнити їх в повному обсязі.
А_________ Б_________ В___________ _____________ червня 2011 р.
можно подкорректировать viewtopic.php?f=41&t=7103&hilit=%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D1%86%D1%8B&start=14
Вход
FAQ
Поиск
Сообщение, не относящиеся к теме
