|
До Деснянского р-н суду м.Києва
Позивач: Кулик Григорій Григорович
Відповідач: Кагарлицький взвод ДПС при
УДАІ ГУМВС України в
Київській обл.
вул..Комсомольска 13 м.Кагарлик
ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у справі за адміністративним позовом)
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
23.05.2009 інспектором Кагарлицького взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Київський області було винесено на моє ім’я постанову номер АІ168113 по справі про адміністративне правопорушення за нібито порушення мною правил дорожнього руху. В постанові зазначено, що я 23.05.2009 на82км автодороги Київ-Знамянка нібито вчинив правопорушення оскльки мій автомобіль АА7326ЕА рухався зі швидкістью 92км на годину чим перевищив встановлену швидкість руху на 32км/год.
Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці нібито порушення мене ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації у порядку ст..14-1 КУпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа порушила правила дорожнього руху та скоїла адміністративне правопорушення. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону.
До того ж, саме застосування ст..14-1 КУпАП не є правомірним. В постанові сказано, що «фотоматеріал отримано за допомогою спеціального технічного засобу». Але щоб застосувати цю статтю при притягненні власника автомобіля до відповідальності, треба щоб фіксація проводилась працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису. В даному випадку фіксація проводилась приладом «ВІЗІР», який не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, і не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Крім того, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію. Між тим, це повинно бути зафіксовано, оскільки у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
Хочу звернути уваги і на те, що при винесені постанови була грубо порушена ст.. 33 КУпАП яка зобов’язує при накладенні стягнення враховувати характер вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. В даному випадку з’ясувати всі ці обставини маючи тільки одну фотографію просто не можливо.
Також була порушена ст.. 268 КУпАП яка передбачає що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і вона має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, тощо. В даному випадку при винесені постанови мені не була надана змога реалізувати свої права.
Хочу зазначити що згідно статті 251 КУпАП матеріали які одержані за допомогою технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису відносяться до переліку доказів поміж інших а саме : протоколу, поясненнями особи, свідків, висновком експерта, речовими доказами. Згідно ст.. 252 КУпАП при оцінці доказів посадова особа керується своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В даному випадку доказів крім фотографії немає, тому постає питання об’єктивності та правомірності винесеної щодо мене постанови.
Треба звернути увагу и на те, що навіть сама фотографія зроблена «ВІЗІРом» не є доказом того, що автомобіль який є в кадрі перевищив встановлену швидкість. По перше встановити точне місце фіксації (населений пункт чи траса за містом) по цій фотографії просто неможливо. Крім того, згідно з технічними характеристиками приладу «ВІЗІР» максимальна дальність вимірювання швидкості дорівнює 400 м., а відстань на якій можна зафіксувати номерний знак дорівнює не більш ніж 80 м.. Отже можна зробити висновок, що прилад може фіксувати автомобіль який перевищує швидкість на відстані більш ніж 80 метрів, а у кадр попадає автомобіль який рухається ближче 80 метрів але не порушує швидкості.
На підставі викладеного, керуючись статтями 287,288,289 КпАП України, та ст. 6,18,104,105,106 КАС України
ПРОШУ:
1. Взяти даний позов до свого провадження та звільнити мене від сплати судового збору відповідно ст. 288 КУпАП.
2. Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
Додатки:
1. Копія постанови по справі про адміністративне порушення та додаток до
неї у вигляді фотографії .
|
Вход
FAQ
Поиск
