«"Дорожній контроль " - це тріумф у громадському активізмі»

- Уявімо, якщо в такому жилеті буде журналіст «Дорожнього контролю»...
- Я нещодавно їздила з ними у нічний рейд, і переконалася, що Дзиндзю впізнають абсолютно всі навіть без жилета - даїшники, удошники, перехожі.

Якщо проти журналіста налаштовані, то битимуть - у жилеті чи без жилета.

- Як ви оцінюєте систематичні напади на «Дорожній контроль»? Чому міліція їх не захищає?
- Тому що вони справді дістали ДАІ. Вони дуже класно працюють. І міліція, напевне, має певні теплі відносини з даїшниками і хоче допомогти братам далі заробляти на життя хабарами.

Але «Дорожній контроль» насправді діє. Це певний тріумф у громадському активізмі. Дзиндзю всі знають в обличчя. Коли ми їздили, було дуже весело - даїшники просто втікали. Вони бачать Дзиндзю, здіймаються з місця і їдуть геть! І так три чи чотири екіпажі.



До того ж, журналісти «Громадського контролю», Copwatch, ОЗОНу привчають міліціонерів не нервуватися, не хамити й не погрожувати, коли їх знімають. Не кричати, що це заборонено, - це неправда. Правоохоронці нарешті чітко розуміють: їх може побачити вся країна.

- Наскільки корисніша діяльність таких напівгромадських ЗМІ у порівнянні з класичною моделлю ЗМІ, де є стандарти, формати і зобов'язання?
- «Дорожній контроль» - дуже вузькоспрямоване видання. Жодне ЗМІ не присвячуватиме стільки уваги питанню даїшників. Тому дуже добре, що вони це роблять. І що в них є журналістські посвідчення - сподіваюся, ціліші будуть...

- Чи довіряєте їхнім матеріалам як об'єктивним - особливо у світлі нападу на журналістів «Дорожнього контролю»?
- Щоби сказати на сто відсотків, треба бути присутнім на місцях інцидентів. Звісно, теоретично будь-яка людина, на яку напали, може перебільшити на емоціях. Але не сумніваюся, що напади відбуваються насправді.

http://www.telekritika.ua/profesija/2013-09-08/84777