3. Об'єктивна сторонацього злочину виражається в незаконному заволодінні транспортним засобом. Воно може бути вчинене лише шляхом активної поведінки особи, тобто вчиненням дій. Пункт 1 примітки до цієї статті розкриває це поняття як протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.
4. Вилучення транспортного засобу може здійснюватися шляхом запуску двигуна або на буксирі з допомогою іншого транспортного засобу. Заволодіння може вчинятися таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насилля чи погрози його застосування, з місця його стоянки або під час руху транспортного засобу, коли винна особа примушує водія виконувати його розпорядження і їхати у вказаному напрямку. Закінченим цей злочин є з моменту початку руху транспортного засобу з допомогою двигуна чи буксируванням. Якщо заволодіння транспортним засобом вчиняється під час його руху, то закінченим цей злочин є з моменту встановлення контролю над транспортним засобом. Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спроба запустити двигун або буксирувати повинні розглядатися як замах на вчинення цього злочину.
5. Заволодіння транспортним засобом повинне бути незаконним. Це означає, що винна особа не має права використовувати транспортний засіб для поїздки на ньому. Не є протиправною поїздка на транспортномузасобі в стані крайньої необхідності, тобто для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, для гасіння пожежі або усунення іншої небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам особи, суспільним чи державним інтересам тощо.
6. Суб'єктивна сторонацього злочину полягає у прямому умислі. Особа розуміє, що протиправне заволодіває транспортним засобом, усвідомлює суспільну небезпеку цього діяння і бажає його вчинити. Якщо особа допустила фактичну помилку і вважала, що завдяки її службовому стану або дружнім стосункам чи на правах родича, вона має право користуватися транспортним засобом, то відповідальність за цією статтею не настає.
7. Незаконне заволодіння транспортним засобом може вчинятися з будь-якою метою або мотивом. Часто цей злочин вчиняється для того, щоб покататись, доїхати до місця свого призначення або доставити майно, для використання транспортного засобу як знаряддя для вчинення іншого злочину.
8. Згідно з чинним законодавством метою вилучення транспортного засобу може бути подальше обернення його на свою або інших осіб користь. За Кримінальним кодексом 1960 р. угон транспортних засобів міг вчинятися без мети їх викрадення. Про наявність такої мети можуть свідчити: зміна зовнішнього виду транспортного засобу, заміна номерів кузова і головних агрегатів, підроблення документів тощо.
9. Суб'єктомзлочину є особа, яка досягла 16-ти років (ч. 1 ст. 289 КК) або 14-річного віку при вчиненні злочину з кваліфікуючими обставинами (частини 2, 3 цієї статті).
Суб'єктом злочину в судовій практиці не визнають членів сім'ї власника або законного користувача транспортного засобу, водіїв транспортних засобів державних чи громадських організацій, які без належного дозволу здійснюють поїздку на закріпленому за ним транспортному засобі, а також службові особи підприємства, які мають право розпоряджатися користуванням чи експлуатацією транспортних засобів. Не визнаються суб'єктами цього злочину охоронці гаражів та стоянок транспортних засобів, слюсарі, які ремонтують або обслуговують транспортні засоби.
10. У частині 2 статті передбачені кілька кваліфікуючих обставин, які заслуговують роз'яснення.
11. Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві і більше особи заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовленість повинна бути до початку вилучення транспортного засобу. Крім того, особи, які беруть участь у вчиненні цього злочину, повинні бути співвиконавцями, тобто вони спільними діями заволодівають транспортним засобом. Для кваліфікації не має значення, хто з цих осіб керував транспортним засобом. Співвиконавцями є й інші особи, які знаходились у кабіні чи салоні транспортного засобу. Проте не підлягають кримінальній відповідальності особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним здійснювали поїздку на цьому транспортному засобі.
12. Якщо заволодіння транспортним засобом вчинене однією особою, але в ньому брали участь інші співучасники (пособник, підбурювач), то в цьому випадку відсутня ця кваліфікуюча обставина, а дії співучасників кваліфікуються з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК.
13. Повторним відповідно до ч. 2 цієї статті слід вважати вчинення таких дій вдруге, незалежно від того, чи притягалась ця особа до кримінальної відповідальності за перший злочин. Значення не має, чи були це закінчені злочини, чи один із них був замахом або приготуванням до злочину.
14. Якщо два і більше злочини вчинені однією особою, яка виконувала роль виконавця, були закінченими і при цьому відсутні інші кваліфікуючі обставини, то скоєне кваліфікується за ч, 2 статті як повторне вчинення злочину.
15. Відповідно до п. 2 примітки до цієї статті повторним визнається також заволодіння транспортним засобом, якщо воно вчинене після злочинів, передбачених статтями 185, 186, 187, 189, 190, 191, 262 КК.
Не будуть повторним заволодінням транспортним засобом неодноразові спроби вчинити цей злочин, якщо це відбувається в одному місці з невеликим проміжком часу.
16. Заволодіння, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, передбачене також і в ст. 278 КК (див. коментар до цієї статті).
17. Заволодіння транспортним засобом з проникненням у приміщення чи інше сховище.
Проникнення —це протиправне вторгнення у приміщення або інше сховище з метою заволодіння транспортним засобом. Воно може здійснюватися таємно або відкрито, з подоланням перешкод або опору людей. Вторгнення може вчинятися і шляхом обмануабо підкупу людей всупереч волі особи, яка охороняє транспортні засоби.
18. Приміщенням визнається будівля, споруда, яка призначена для розміщення транспортних засобів або іншого майна. Інше сховище — це призначена для постійного чи тимчасового збереження (стоянки) транспортних засобів ділянка території, обладнана огорожею, навісом, іншими технічними засобами чи забезпечена охороною.
19. Якщо особа має доступ до приміщення чи іншого сховища завдяки своєму службовому становищу чи роботі, яку виконує (робітник, контролер, охоронець тощо), то заволодіння транспортним засобом при виконанні ним своїх службових обов'язків не є кваліфікованим складом злочину за цією ознакою.
20. Дії, що завдали значної матеріальної шкоди потерпілому, є кваліфікуючою обставиною, яка передбачена ч. 2 цієї статті. При вирішенні цього питання потрібно враховувати передусім вартість пально-мастильних матеріалів, які були витрачені при використанні транспортного засобу. Крім того, якщо було пошкоджено транспортний засіб при його використанні, то потрібно враховувати вартість ремонту. Крім прямих матеріальних збитків, потрібно враховувати нестримані прибутки, які можуть бути спричинені внаслідок того, що власник або користувач не може використовувати транспортний засіб за призначенням — для перевезення вантажів, пасажирів чи виконання робіт.
21. Частина 3 статті передбачає відповідальність за дії, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства (див. коментар до ст. 278 КК), або вчинені організованою групою, або щодо транспортного засобу, вартість якого у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
22. В частині 4 статті передбачені умови звільнення від кримінальної відповідальності. Це питання може вирішувати лише суд.
По-перше, це можливо за умови, що особа вперше вчинила цей злочин без застосування будь-якого насильства до потерпілого чи погрози його застосування.
По-друге, особа повинна добровільно заявити про це правоохоронним органам.
По-третє, особа повинна повернути транспортний засіб власнику чи користувачу і повністю відшкодувати завдані збитки.
23. Заволодіння транспортним засобом за багатьма ознаками має схожість з викраденням чужого майна. Відмінність цих злочинів можна провести за їх об'єктом і предметом.
Об'єктом викрадення чужого майна є відносини власності, а об'єктом цього злочину є відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації механічного транспорту. Предметом викрадення є будь-яке чуже майно. Предметом цього злочину є транспортні засоби, які згідно з чинним законодавством визнаються джерелом підвищеної небезпеки.
24. Проте це не виключає кваліфікації цього злочинуза сукупністюіз злочинами проти власності. Так, якщо особа незаконно заволоділа транспортним засобом, користувалася ним, а потім викрала магнітофон, інші речі в транспортному засобі і залишила його, то вона буде притягатись до відповідальності за цей злочин і за крадіжку чужого майна.
25. Якщо при керуванні транспортним засобом, яким особа незаконно заволоділа, порушені правила дорожнього руху, що викликало смерть потерпілого або спричинення йому тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, то відповідальність настає за сукупністю злочинів (статті 286 і 289 КК).
26. За сукупністю злочинів настає відповідальність особи, яка призаво-лодінні транспортним засобом, поєднаниміз насиллям, спричинила смерть потерпілому (статті 115 і 289 КК).
+
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-05
Вход
FAQ
Поиск
