дальше:
До Гайсинського районного суду
Позивач:
000000000000000000
111111111111111111
Відповідач:
ВДАІ Гайсинського району УДАІ ГУМВС України в Вінницькій області
23700 Вінницька обл. м. Гайсин вул. Південна 69
ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у справі за адміністративним позовом).
Звільнено від сплати судового збору відповідно до ст..288 КпАП України.
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
„13”вересня2009р. посадовою (службовою) особою відповідача – інспектором Бондаревим Сергієм Олексійовичем,
винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 121частина 1 КпАП України, щодо мене.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
Дана постанова є необґрунтованою, невідповідною матеріалам справи та вимогам закону, а також прийнятою із значними порушеннями процесуальних норм, і за таких умов підлягає скасуванню.
Стосовно звинувачення у керуванні транспортним засобом що переобладнаний без дозволу ДАІ, слід вказати, що в час вказаний в протоколі я автомобілем не керував оскільки він зламався на території АГЗС що по вул. 1-го Травня, і я знаходячись поза межами автомобіля, вирішував питання про транспортування його до місця ремонту. Матеріали справи та не відповідають вимогам закону, а також підготовлені із значними порушеннями процесуальних норм, та, по суті, з прямими фальсифікаціями фактів.
Крім того дії співробітника ДАІ були незаконними внаслідок того, що до мене були висунуті надумані звинувачення не під час керування власним автомобілем, а коли автомобіль був у нерухомому стані, а я знаходився поруч, на території автозаправки. А відповідно до ст. 52-1, Закону України «Про дорожній рух» до повноважень Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належить здійснення контролю за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до ст. 4, Закону України «Про дорожній рух» КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ своєю постановою від 10 жовтня 2001 р. N 1306 затвердив ПДР де є однозначне тлумачення термінів «дорога» та «вулиця» в п. 1.10:
автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).
Тобто до вулично-дорожної мережі територія автозаправочної станції а також в’їзд і виїзд до неї не належить, тому що в’їзд і виїзд до неї належить до прилеглої території. Відповідно до ст. 4, Закону України «Про дорожній рух» КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ своєю постановою від 10 жовтня 2001 р. N 1306 затвердив ПДР де є однозначне тлумачення терміну «прилегла територія» в п. 1.10:
прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в'їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
Крім того протокол був складений всупереч ст.№254 КпАП в одному екземплярі, тобто ніхто й не збирався видати мені під розписку «мій» екземпляр. В протоколі вказані мої дані нібито зі слів, насправді ж дані внесені з бази даних ДАІ хоча для складання протоколу необхідно було б встановити мою особу, чого звісно не було зроблено. Не вказано всупереч ст.№256 КпАП, і це не дивно, місце вчинення уявного правопорушення, який саме пункт ст.32 ПДР я нібито порушив, не вказані адреси свідків та невідібрані їх покази, та інші відомості необхідні для вирішення справи.
Відповідно не було затримано мій транспортний засіб. Хоча згідно ст.№265-2 КпАП: У разі наявності підстав вважати, що вчинено порушення, передбачені статтею 121-1, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування, або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку і про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того ст.№276КпАП прямо вказує що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 121 - 126, частиною першою можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Раз інспектором Бондаревим Сергієм Олексійовичем не були вчинені такі дії значить він не мав в наявності підстав вважати, що вчинено порушення, передбачені статтею 121-1. Очевидно, що для встановлення даного факту потрібен огляд транспортного засобу експертом якого запрошено не було. Тоді на якій підставі, даний інспектор, ще й з таким поспіхом, виніс постанову невідомо. Адже мав часу на розгляд15 днів.
Слід також зазначити, що при розгляді справи інспектором Бондаревим Сергієм Олексійовичем, всупереч ст.№268 КпАП, були порушені мої права, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, інспектор Бондарев Сергій Олексійович, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, насправді якого не було, діяв всупереч ст.№279; 281 КпАП. А при винесенні постанови, діяв всупереч ст.№283; 285 КпАП.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
Очевидно, що співробітником ДАІ складено документи саме із цим „спрощеним” підходом, із значними процесуальними порушеннями, таким чином, що протокол протирічить постанові про адміністративне правопорушення.
Одночасно слід зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди) як матеріальної, так і моральної). Таку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст..25 ч.3 Закону України „Про міліцію”, заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст..1172 ЦК України, несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні службових обов’язків, то саме відповідач має відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене було необґрунтовано винесено постанову, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. При цьому мені фактично було відмовлено у будь-якій можливості захисту своїх інтересів, враховуючи те, у якому порядку винесено постанову. Я відчув абсолютну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. До того ж, внаслідок неправомірних дій посадової (службової) особи відповідача я був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участь у судових засіданнях. У мене зірвалися життєві плани, я змушений нервуватися, уся ця ситуація (починаючи із винесення несправедливої постанови щодо мене) є для мене стресовою, і кожне судове засідання у справі призводить до поглиблення цього стресу. Причинену мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у 5000 (п’ять тисяч) гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст..4, 6 КАС України, стст.287, 288 КпАП України,
ПРОШУ:
1. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;
2. Зазначену постанову у справі про адміністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.
3. На відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 5000 (п’ять тисяч) гривень.
„22”вересня 2009р.
Додатки:
1. Копія позовної заяви;
2. Копії протоколу та постанови про адміністративне правопорушення на 2 (двох) аркушах.
|