Предистория: Остановили в с. Коблево якобы за превышение скорости, принесли трукам, показали что ехал 65 при знаке "40". Пункт 12.10 - не, не слышал. Написали протокол, я заявил ходатайство о перенесении времени и места рассмотрения дела в связи с необходимостью обращения за юридической помощью. Инспектор забил на него, вынес постановление. Буквально через пару дней на сайте обмудсмэна появилась небезызвестная статья/разъяснение "Шляхи реалізації та захисту конституційного права на правову допомогу". Основываясь на тезисах указанной статьи написал Скаргу на электронную почту Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області ([email protected]):
Цитата:
Начальнику Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області, полковнику міліції
Погорєлову Геннадію Васильовичу
54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1- Б, (0512) 21-20-91
від мене
Скарга.
Дана скарга підлягає розгляду вищестоящою посадовою особою на підставі ч.3 ст.288 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
09 березня 2013 року службовою особою – інспектором ДПС взводу ДПС з обслуговування стаціонарного поста №1, прапорщиком міліції, Дорохіним Миколою Васильовичем, було складено протокол про адміністративне правопорушення АГ2№021097 та винесено постанову АА2№407757 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП України, про накладення на мене, адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 300 (триста) гривень 00 копійок.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з наступних підстав.
Так, я, 09.03.2013 приблизно об 11.45 рухався на власному автомобілі, у с. Коблево, Миколаївської області та був зупинений інспектором ДПС біля стаціонарного посту ДПС. Причиною зупинки було те, що я нібито порушив Правила дорожнього руху України, а саме перевищив швидкість у зоні дії знаку «Обмеження максимальної швидкості руху 40 км/год» та рухався зі швидкістю 65 км/год.
Після зупинки інспектор ДПС висловив вимогу пред’явити документи, що я і зробив. Прапорщик міліції, Дорохін М.В. переписав мої дані до бланку протоколу про адміністративне правопорушення. Я повідомив інспектору ДПС, що буду заявляти клопотання про перенесення часу та місця розгляду справи у зв’язку з необхідністю звернення за юридичною допомогою та почав заповнювати бланк вищевказаного клопотання. Інспектор ніяк на відреагував на мої слова, розвернувся та пішов у невідомому напрямку. Тобто, інспектор ДПС, ще до винесення постанови, знав про заявлене мною клопотання. Повернувшись приблизно через 20 хвилин, інспектор ДПС надав мені для ознайомлення протокол про адміністративне правопорушення. Я запитав, чому саме інспектор ніяк не відреагував на мої слова про заявлене мною клопотання, але Дорохін Микола Васильович не зміг нічого мені повідомити по суті заданого запитання. Я ознайомився з протоколом про адміністративне правопорушення АГ2№021097, заповнив всі необхідні графи бланку протоколу, вказав у поясненні, що мною було заявлено клопотання про надання права на захист на 1 аркуші паперу А4, одна сторінка. Після цього, інспектору ДПС Дорохіну Миколі Васильовичу, було вручене вищевказане клопотання (має знаходитись в матеріалах справи) та заповнений бланк протоколу про адміністративне правопорушення. Потім мені була надана для ознайомлення та підпису, постанова в справі про адміністративне правопорушення АА2№407757. Я знову запитав у інспектора, чому саме він ніяк не відреагував на заявлене клопотання та обмежив права, надані мені Конституцією України, але знову ж не отримав ніякої відповіді. Отримавши копії протоколу та постанови, я поїхав геть та продовжив свою подорож.
Вже вдома, переглядаючи офіційні сайти органів влади, я як завжди зайшов на сайт Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (електронна адреса офіційного сайту http://www.ombudsman.gov.ua) та прочитав повідомлення під назвою «Шляхи реалізації та захисту конституційного права на правову допомогу» (пряме посилання на вищевказану статтю(http://www.ombudsman.gov.ua/index.php?o ... &Itemid=75). Ось деякі цитати з нього:
«Якщо ж спроектувати зазначені норми права на адміністративну практику Державтоінспекції, в тих випадках, коли працівник ДАІ згідно з законом має право розглядати адміністративну справу (виносити постанову) на місці виявлення правопорушення, потрібно мати на увазі:
- кожна особа, щодо якої складається протокол за адміністративне правопорушення, має право у протоколі (в графі, передбаченій для написання пояснення) письмово зазначити, що при розгляді справи (винесенні постанови) бажає скористатися юридичною допомогою адвоката;
- за наявності такого запису у протоколі працівник ДАІ не має права приймати рішення (виносити постанову) за адміністративною справою на місці виявлення правопорушення, а зобов’язаний особі призначити час та місце для розгляду справи за участю обраного особою адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
- при користуванні іншими правами, передбаченими частиною першою статті 268 Кодексу про адміністративні правопорушення (ознайомленні з матеріалами справи, наданні пояснень та доказів, заявлені клопотань), особа також має право користуватися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.» (оригінальні орфографія, пунктуація та стилістика збережені, в т.ч. виділення у тексті).
Як видно, з вищевказаної цитати, інспектор ДПС Дорохін Микола Васильович, не мав права виносити постанову в справі про адміністративне правопорушення, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення АГ2№021097 я чітко вказав, що потребую юридичної допомоги, оскільки на являюсь спеціалістом у галузі права, та надав клопотання про надання права на захист на окремому аркуші. Але інспектора це не зупинило і він все одно виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення. Права, надані мені ст.59 Конституції України та ст.268 КУпАП, були порушені.
Що ж робити в такому випадку? Відповідь на це запитання міститься все в тому ж повідомленні омбудсмена, цитату з якого я приводжу нижче:
«Тобто, якщо Вами в протоколі про адміністративне правопорушення вчинений запис про Ваше бажання скористатися юридичною допомогою, а працівник ДАІ, проігнорувавши Ваше бажання, виніс постанову про накладення стягнення на місці зупинки, така постанова підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням Вашого права на правову допомогу, гарантованого національним законодавством та міжнародними нормами права.» (оригінальні орфографія, пунктуація та стилістика збережені, в т.ч. виділення у тексті).
Мені здається, що протилежних трактувань вищевказаних слів, а також дій інспектора ДПС Дорохіна Миколи Васильовича під час винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення АА2№407757, бути не може.
Також, факти, викладені у даній скарзі, можуть підтвердити свідки, які були зазначені мною у протоколі адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33, 247, 251, 252, 276 КпАП України, Законом України «Про звернення громадян» -
ПРОШУ:
1. 1. Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення АА2 №407757 від 09.03.2013 р.
2. 2. Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
3. 3. Провести службове розслідування за фактами порушення законодавства України посадовою особою, інспектором ДПС взводу ДПС з обслуговування стаціонарного поста №1, прапорщиком міліції, Дорохіним Миколою Васильовичем.
4. 4. Провести роз’яснювальну бесіду з особовим складом про недопущення порушень прав громадян, гарантованих національним законодавством та міжнародними нормами права.
5. 5. Про результати розгляду даної скарги, у найкоротший термін, повідомити мене за контактним телефоном
6. 6. Дати письмову відповідь у терміни, передбачені ст.20 Закону України «Про звернення громадян».
Погорєлову Геннадію Васильовичу
54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1- Б, (0512) 21-20-91
від мене
Скарга.
Дана скарга підлягає розгляду вищестоящою посадовою особою на підставі ч.3 ст.288 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
09 березня 2013 року службовою особою – інспектором ДПС взводу ДПС з обслуговування стаціонарного поста №1, прапорщиком міліції, Дорохіним Миколою Васильовичем, було складено протокол про адміністративне правопорушення АГ2№021097 та винесено постанову АА2№407757 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП України, про накладення на мене, адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 300 (триста) гривень 00 копійок.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з наступних підстав.
Так, я, 09.03.2013 приблизно об 11.45 рухався на власному автомобілі, у с. Коблево, Миколаївської області та був зупинений інспектором ДПС біля стаціонарного посту ДПС. Причиною зупинки було те, що я нібито порушив Правила дорожнього руху України, а саме перевищив швидкість у зоні дії знаку «Обмеження максимальної швидкості руху 40 км/год» та рухався зі швидкістю 65 км/год.
Після зупинки інспектор ДПС висловив вимогу пред’явити документи, що я і зробив. Прапорщик міліції, Дорохін М.В. переписав мої дані до бланку протоколу про адміністративне правопорушення. Я повідомив інспектору ДПС, що буду заявляти клопотання про перенесення часу та місця розгляду справи у зв’язку з необхідністю звернення за юридичною допомогою та почав заповнювати бланк вищевказаного клопотання. Інспектор ніяк на відреагував на мої слова, розвернувся та пішов у невідомому напрямку. Тобто, інспектор ДПС, ще до винесення постанови, знав про заявлене мною клопотання. Повернувшись приблизно через 20 хвилин, інспектор ДПС надав мені для ознайомлення протокол про адміністративне правопорушення. Я запитав, чому саме інспектор ніяк не відреагував на мої слова про заявлене мною клопотання, але Дорохін Микола Васильович не зміг нічого мені повідомити по суті заданого запитання. Я ознайомився з протоколом про адміністративне правопорушення АГ2№021097, заповнив всі необхідні графи бланку протоколу, вказав у поясненні, що мною було заявлено клопотання про надання права на захист на 1 аркуші паперу А4, одна сторінка. Після цього, інспектору ДПС Дорохіну Миколі Васильовичу, було вручене вищевказане клопотання (має знаходитись в матеріалах справи) та заповнений бланк протоколу про адміністративне правопорушення. Потім мені була надана для ознайомлення та підпису, постанова в справі про адміністративне правопорушення АА2№407757. Я знову запитав у інспектора, чому саме він ніяк не відреагував на заявлене клопотання та обмежив права, надані мені Конституцією України, але знову ж не отримав ніякої відповіді. Отримавши копії протоколу та постанови, я поїхав геть та продовжив свою подорож.
Вже вдома, переглядаючи офіційні сайти органів влади, я як завжди зайшов на сайт Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (електронна адреса офіційного сайту http://www.ombudsman.gov.ua) та прочитав повідомлення під назвою «Шляхи реалізації та захисту конституційного права на правову допомогу» (пряме посилання на вищевказану статтю(http://www.ombudsman.gov.ua/index.php?o ... &Itemid=75). Ось деякі цитати з нього:
«Якщо ж спроектувати зазначені норми права на адміністративну практику Державтоінспекції, в тих випадках, коли працівник ДАІ згідно з законом має право розглядати адміністративну справу (виносити постанову) на місці виявлення правопорушення, потрібно мати на увазі:
- кожна особа, щодо якої складається протокол за адміністративне правопорушення, має право у протоколі (в графі, передбаченій для написання пояснення) письмово зазначити, що при розгляді справи (винесенні постанови) бажає скористатися юридичною допомогою адвоката;
- за наявності такого запису у протоколі працівник ДАІ не має права приймати рішення (виносити постанову) за адміністративною справою на місці виявлення правопорушення, а зобов’язаний особі призначити час та місце для розгляду справи за участю обраного особою адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
- при користуванні іншими правами, передбаченими частиною першою статті 268 Кодексу про адміністративні правопорушення (ознайомленні з матеріалами справи, наданні пояснень та доказів, заявлені клопотань), особа також має право користуватися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.» (оригінальні орфографія, пунктуація та стилістика збережені, в т.ч. виділення у тексті).
Як видно, з вищевказаної цитати, інспектор ДПС Дорохін Микола Васильович, не мав права виносити постанову в справі про адміністративне правопорушення, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення АГ2№021097 я чітко вказав, що потребую юридичної допомоги, оскільки на являюсь спеціалістом у галузі права, та надав клопотання про надання права на захист на окремому аркуші. Але інспектора це не зупинило і він все одно виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення. Права, надані мені ст.59 Конституції України та ст.268 КУпАП, були порушені.
Що ж робити в такому випадку? Відповідь на це запитання міститься все в тому ж повідомленні омбудсмена, цитату з якого я приводжу нижче:
«Тобто, якщо Вами в протоколі про адміністративне правопорушення вчинений запис про Ваше бажання скористатися юридичною допомогою, а працівник ДАІ, проігнорувавши Ваше бажання, виніс постанову про накладення стягнення на місці зупинки, така постанова підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням Вашого права на правову допомогу, гарантованого національним законодавством та міжнародними нормами права.» (оригінальні орфографія, пунктуація та стилістика збережені, в т.ч. виділення у тексті).
Мені здається, що протилежних трактувань вищевказаних слів, а також дій інспектора ДПС Дорохіна Миколи Васильовича під час винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення АА2№407757, бути не може.
Також, факти, викладені у даній скарзі, можуть підтвердити свідки, які були зазначені мною у протоколі адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33, 247, 251, 252, 276 КпАП України, Законом України «Про звернення громадян» -
ПРОШУ:
1. 1. Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення АА2 №407757 від 09.03.2013 р.
2. 2. Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
3. 3. Провести службове розслідування за фактами порушення законодавства України посадовою особою, інспектором ДПС взводу ДПС з обслуговування стаціонарного поста №1, прапорщиком міліції, Дорохіним Миколою Васильовичем.
4. 4. Провести роз’яснювальну бесіду з особовим складом про недопущення порушень прав громадян, гарантованих національним законодавством та міжнародними нормами права.
5. 5. Про результати розгляду даної скарги, у найкоротший термін, повідомити мене за контактним телефоном
6. 6. Дати письмову відповідь у терміни, передбачені ст.20 Закону України «Про звернення громадян».
Сегодня на мое мыло пришел такой вот занимательный ответ:
Если честно, то от прочитанного офигел немного. Самые смачные мысли выделил.
В принципе, некий план дальнейших действий ужо есть, но буду рад услышать что вы думаете по поводу этой писульки
Ща мы их достанем...
