Розділ III
ВНУТРІШНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ

Глава 8
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ

Стаття 47. Внутрішні перевезення вантажів та правила їх
надання

До внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення
вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в
Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими
перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що
здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на
автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов'язаних із внутрішніми
перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать:

завантаження та розвантаження автомобільних транспортних
засобів;

перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи
транспортний засіб;

сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу;

накопичення, формування або дроблення партій вантажу;

зберігання вантажу;

транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила технологічних перевезень вантажів транспортними
засобами затверджуються керівництвом виробничого об'єкта.

Стаття 48. Документи, на підставі яких виконуються вантажні
перевезення

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти
особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному
транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на
підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує
використання транспортного засобу на законних підставах, інші
документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії,
реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна
накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж,
інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів,
передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими
документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання
відповідних послуг;

для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення
транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів,
свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що
перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок
аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або
вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає
право на рух автомобільними дорогами України, виданий
компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення
плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних
засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над
визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
{ Стаття 48 в редакції Закону N 4621-VI ( 4621-17 ) від
22.03.2012 }

Стаття 49. Основні права та обов'язки водія транспортного
засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому
сполученні

Водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні
вантажів має право:

відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не
відповідає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування
вантажу, якщо відтиск пломби нечіткий або пломбу пошкоджено;

вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи)
належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно
до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова від
залишків вантажу.

Водій транспортного засобу зобов'язаний:

мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те
посадовим особам документи, передбачені законодавством, для
здійснення зазначених перевезень;

перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та
ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та
своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним
особі);

дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Стаття 50. Договір про перевезення вантажу

Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом
укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником
та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція
тощо).

Істотними умовами договору є:

найменування та місцезнаходження сторін;

найменування та кількість вантажу, його пакування;

умови та термін перевезення;

місце та час навантаження і розвантаження;

вартість перевезення;

інші умови, узгоджені сторонами.

Стаття 51. Основні права та обов'язки замовника за договором
про перевезення вантажу автомобільним транспортом

Замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним
транспортом має право отримати компенсацію згідно із
законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи
повну його втрату або несвоєчасність доставки.

Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний:

забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на
перевезення вантажу;

утримувати власні під'їзні шляхи до вантажних пунктів,
вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам
законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки
руху;

здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття,
ув'язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та
очищення транспортного засобу від залишків вантажу;

забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці та
техніки безпеки при вантажних операціях.

Стаття 52. Основні права та обов'язки виконавця за договором
про перевезення вантажу автомобільним транспортом

Автомобільний перевізник має право:

відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо
замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або
внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих
документів;

відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до
перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення,
пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством
вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;

одержувати відшкодування від замовника, якщо транспортний
засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час
перевезення вантажу з вини замовника.

Автомобільний перевізник зобов'язаний:

при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним
транспортом передбачати для свого персоналу встановлені
законодавством умови праці та відпочинку;

забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу
автомобільним транспортом у межах, визначених договором та
законодавством;

забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до
передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті
призначення;

відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування
вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані
внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Глава 32
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ

Стаття 306. Перевезення вантажів як вид господарської
діяльності

1. Перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається
господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції
виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання
залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними
шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

2. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники,
вантажовідправники та вантажоодержувачі.

3. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний
транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний
транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний
транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші
види транспорту.

4. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням
вантажу, є транспортна експедиція.

5. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі
умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин,
зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших
небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими
відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними
статутами та іншими нормативно-правовими актами.

6. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу,
регулюються Цивільним кодексом України ( 435-15 ) та іншими
нормативно-правовими актами.

Стаття 307. Договір перевезення вантажу

1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник)
зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною
(вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений
законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на
одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник
зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням
перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо)
відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані
забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів
згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

3. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності
здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень
вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник
зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник
- подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

4. Залежно від виду транспорту, яким передбачається
систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові
договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті,
навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті),
спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на
автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових
договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами,
транспортними статутами або правилами перевезень.

5. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а
також відповідальність суб'єктів господарювання за цими
перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними
статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть
передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не
суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за
неналежне виконання договірних зобов'язань.

Стаття 308. Приймання вантажу до перевезення

1. Вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно
від виду транспорту та вантажу в місцях загального або
незагального користування.

2. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає
з моменту прийняття вантажу до перевезення.

3. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до
перевезення з урахуванням необхідності забезпечення
транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має
право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

4. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу
законодавством або договором передбачено спеціальні документи
(посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості
вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати
такі документи перевізникові разом з вантажем.

5. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає
вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений
належним чином.

Стаття 309. Зміна умов перевезення

1. Вантажовідправник має право в порядку, встановленому
транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до
перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в
перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі
адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його
одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.

2. У разі переривання або припинення перевезення вантажів з
незалежних від перевізника обставин перевізник зобов'язаний
повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне
розпорядження щодо вантажу.

Стаття 310. Одержання вантажу в пункті призначення

1. Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття
вантажу на його адресу.

2. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на
його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого
або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни
якості виключається можливість повного або часткового використання
його за первісним призначенням.

3. Відповідальність перевізника за збереження вантажу
припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті
призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в
установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має
право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик
вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.

4. Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення
перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується
в установленому законодавством порядку.

Стаття 311. Плата за перевезення вантажів

1. Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт,
пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими
відповідно до законодавства.

Стаття 312. Договір перевезення вантажу в прямому змішаному
сполученні

1. За договором перевезення вантажу в прямому змішаному
сполученні перевезення здійснюється від вантажовідправника до
вантажоодержувача двома або більше перевізниками різних видів
транспорту за єдиним перевізним документом.

2. До договорів перевезення вантажу у прямому змішаному
сполученні застосовуються правила статті 307 цього Кодексу, якщо
інше не передбачено транспортними кодексами чи статутами.

3. Відносини перевізників під час перевезення вантажу у
прямому змішаному сполученні та умови роботи перевалочних пунктів
регулюються вузловими угодами. Порядок укладення вузлових угод
встановлюється транспортними кодексами та статутами.

Стаття 313. Відповідальність перевізника за прострочення
доставки вантажу

1. Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту
призначення у строк, передбачений транспортними кодексами,
статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному
порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у
договорі.

2. Перевізник звільняється від відповідальності за
прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з
його вини.

3. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за
прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до
закону.

4. Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не
звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або
пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.

Стаття 314. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу,
пошкодження вантажу

1. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та
пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що
втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

2. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути
передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті,
нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або
відправника.

3. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник
відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості
вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку
зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням
його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде
доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

4. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася
настільки, що він не може бути використаний за прямим
призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і
вимагати відшкодування за його втрату.

5. У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник
сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач
(відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу,
повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

Стаття 315. Порядок вирішення спорів щодо перевезень

1. До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з
договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому
претензії. ( Частина перша статті 315 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 )

2. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а
претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти
днів.

3. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє
заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців,
а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному
сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу
або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. ( Частина
третя статті 315 в редакції Закону N 2705-IV ( 2705-15 ) від
23.06.2005 )

4. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано
в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має
право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання
відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

5. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та
вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення,
встановлюється шестимісячний строк.

6. Щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями
вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності
встановлюються транспортними кодексами чи статутами або
міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано
Верховною Радою України.

Стаття 316. Договір транспортного експедирування

1. За договором транспортного експедирування одна сторона
(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони
(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором
послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений
обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом
і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від
свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу,
забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання
інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено
надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу
(перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та
вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта,
зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення,
одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання
митних формальностей тощо).

2. Плата за договором транспортного експедирування
здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21
цього Кодексу.

Уважаемый aphalin, спасибо за терпение, всё это я прочитал сразу с твоего первого сообщения.НО !!! Когда ты взял заказ от диспетчера такси, заказ на перевозку груза ( например перевезти шкаф с одной квартиры на другую), и едеш на бусе более 3.5 тон .Останавливает гаец , и как ему доказать , какими документами , какими постановами , что ты имееш право ехать по городу ?