Сообщение, не относящиеся к теме
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України „Про поліцію”
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Кардинальні зміни суспільних відносин в нашій державі, обраний нею курс євроінтеграції потребують удосконалення існуючих правових інституцій у правоохоронній сфері.
Оновлення підходів до розуміння ролі міліції (поліції) в сучасному суспільстві вважається складовою частиною нинішньої правової політики держави, реформування правоохоронних органів загалом, і органів внутрішніх справ, зокрема.
Відсутність у Верховній Раді України зареєстрованих законопроектів, що встановлюють концептуальні основи правового регулювання відносин між особою, державою і поліцією, свідчить про недостатній рівень законотворчої роботи в напрямку модернізації державних органів, визначених Президентом України пріоритетними. З огляду на викладене, розробка проекту Закону України „Про поліцію” є кроком до вирішення основних задач процесу державотворення у правоохоронній сфері.
Слід зазначити, що на сьогоднішній день основними нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність міліції є Закон України „Про міліцію”, який було прийнято ще 20 грудня 1990 року, та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 31 липня 1991 року № 114. Тобто, основоположні нормативно-правові акти, які визначають статус міліції і її працівників та регулюють питання проходження служби в міліції, порядок присвоєння спеціальних звань міліції, прийняті ще до проголошення незалежності України та до прийняття Конституції України.
З однієї сторони ці акти є застарілими, а з іншої сторони вони суперечать Конституції України (наприклад, п. 1 ч. 1 ст. 92, п. 6 ч. 2 ст. 92 Основного Закону).
Зокрема, всупереч Конституції України спеціальні звання міліції встановлені не Законом, а постановою Кабінету Міністрів України.
При цьому навіть цим актом не передбачені спеціальні звання прапорщика міліції, старшого прапорщика міліції та генерал-полковника міліції. Однак ці спеціальні звання активно присвоюються на сьогоднішній день працівникам міліції в системі МВС України.
Це обумовило необхідність внесення до Закону України „Про міліцію” вже близька 40 змін і доповнень і при цьому на розгляді в парламенті перебуває ще декілька десятків законопроектів щодо внесення змін цього Закону. Проте повністю привести цей Закон у відповідність до вимог сьогодення косметичними змінами не вдалося.
Окремо слід вказати, що на сьогодні саме Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ фактично є трудовим кодексом для працівників міліції, оскільки саме цим нормативно-правовим актом визначаються порядок прийняття на службу до міліції, переміщення по службі, звільнення зі служби працівників міліції, підстави проведення атестації працівників міліції, види, строки і порядок надання відпусток працівникам міліції тощо.
На сьогодні внесення до цього нормативно-правового акту якихось радикальних змін взагалі неможливо, оскільки цей акт суперечить Конституції України, Закону України „Про Кабінет Міністрів України”, іншим Законам, оскільки переважна більшість питань, регламентованих цим Положенням, відповідно до Конституції України повинна регулюватися Законами України.
Авторами законопроекту запропоновано поміж іншим замінити назву „міліція” на „поліція”, виходячи з того, що згідно з етимологічними джерелами словом міліція означає нерегулярні збройні формування, які використовуються в тому числі і для підтримки громадського порядку, що формуються з добровольців і не входять до складу офіційної системи державних правоохоронних органів під час революційних перетворень в державі. У цьому значенні воно використовується в більшості країн світу. Міліція саме і була утворена як виконавчий орган з охорони революційного суспільного порядку в 1917 році після відомих революційних подій, що відбулися в колишній Російській імперії. Надалі термін „міліція” був сприйнятий радянським урядом Росії та поширювався на території і країни, що потрапили в сферу впливу СРСР.
Натомість слово „поліція” за загальним підходом означає систему державних служб і органів, що виконують на професійній основі функції з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.
Тому слово „поліція” найбільш відповідає статусу та завданням того, органу, який на сьогоднішній день в України називається міліція. Зміна назви „міліція” на „поліцію” відповідає і європейським стандартам.
2. Цілі і завдання прийняття акту
Проект Закону розроблений з метою формування належної правової основи діяльності поліції в України відповідно до положень Конституції України, Закону України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, та європейських стандартів
Проектом передбачається встановити принципи діяльності поліції, права та обов’язки, структуру, порядок проходження служби в поліції, гарантії правового і соціального забезпечення співробітників поліції, а також контроль за діяльністю поліції.
3. Загальна характеристика й основні положення проекту акта
Проект Закону України „Про поліцію” складається з десяти розділів та Прикінцевих положень і містить 75 статей.
У першому розділі (Загальні положення) дається визначення та завдання поліції, а також правова основа її діяльності.
Так, в цьому розділі визначено, що поліція є системою озброєних правоохоронних органів держави, призначених для забезпечення в межах компетенції, визначеної Конституцією та законами України, охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та територіальних громад від протиправних посягань, боротьби зі злочинністю, а також охорони громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки.
Завданням поліції є реалізація державної політики в сфері захисту та охорони прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та територіальних громад від протиправних посягань, охорони громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки.
Правову основу діяльності поліції становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, а також міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
У другому розділі законопроекту встановлено принципи діяльності поліції.
На думку авторів законопроекту принципи мають виступати фундаментальними основами діяльності поліції, універсальними положеннями, які пронизують усі напрямки діяльності поліції і на яких ґрунтується ця діяльність. Принципи діяльності поліції, зазначені в запропонованому Законі, є обов’язковими для всіх без винятку працівників та підрозділів поліції незалежно від їх повноважень та функціональних обов’язків. Саме тому принципам діяльності поліції присвячено цілий окремий розділ Закону, який, виходячи з його значущості слідує одразу за розділом Загальні положення і передує всім іншим розділам Закону.
При цьому кожному принципу діяльності поліції присвячено окрему статтю, в який чітко викладено його зміст.
Принципами діяльності поліції є:
1.) дотримання прав та свобод людини і громадянина;
2.) законність;
3.) безперервність;
4.) відкритість та прозорість;
5.) єдиноначальність;
6.) відповідальність.
Розділ третій проекту Закону присвячений повноваженням поліції.
За основу взято чинні права та обов’язки міліції, закріплені в Законі України „Про міліцію” та інших Законах України. Такий підхід до формування прав та обов’язків поліції обумовлений тим, що на сьогодні міліція фактично виконує поліцейські функції.
Безумовно при цьому до проекту Закону „Про поліцію” не включалися обов’язки міліції, які на думку авторів законопроекту є невластивими для поліції.
У Законі України „Про поліцію” обов’язки поліції викладені, виходячи з їх важливості і пріоритетності.
При цьому на першому місці серед обов’язків поліції є:
1) захист життя, здоров’я, власності, інших прав, свобод та інтересів фізичних осіб, а також прав юридичних осіб від злочинних та інших протиправних посягань;
2) вжиття всіх можливих заходів з надання невідкладної, зокрема медичної, допомоги особам, які постраждали від злочинів та інших правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їх життя та здоров’я;
3) забезпечення у встановленому порядку безпеки осіб в разі отримання інформації про загрозу їх життю, здоров’ю або майну;
4) вжиття заходів для встановлення особи фізичних осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити відомості про себе.
Вже після цього ідуть завдання з виявлення, розкриття, розслідування кримінальних та адміністративних правопорушень, їх профілактики, охорони громадського порядку, забезпечення безпеки дорожнього руху тощо.
Окремі статті цього розділу присвячені питанням затримання поліцією фізичних осіб, проведення поліцією перевірок суб’єктів господарювання, застосування поліцією заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.
Четвертий розділ проекту Закону регламентує питання щодо структури та управління поліцією.
Положеннями цього розділу визначено, що Поліція входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.
Для організації централізованого управління з виконання покладених на поліцію завдань в складі апарату Міністерства внутрішніх справ України створюється Департамент поліції.
Поліція має окрему від інших органів МВС України вертикальну структуру, до якої входять:
Головні управління та Управління поліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті; міські районні, районні в містах, міжрайонні управління (відділи), лінійні управління, відділи, відділення, пункти поліції.
Головні управління, управління, відділи, відділення та пункти поліції є відповідно територіальними та на транспорті органами Міністерства внутрішніх справ України.
До структури поліції входять навчальні заклади, науково-дослідні установи та установи забезпечення діяльності поліції.
До складу поліції входять служби кримінальної поліції, поліції громадської безпеки, транспортної поліції, досудового слідства, державної охорони, внутрішньої безпеки, служби забезпечення та експертно-криміналістична служба, а також Українське бюро Інтерполу в Україні.
Міністр внутрішніх справ України здійснює загальне керівництво поліцією в межах повноважень, визначених законами України. Встановлюються його повноваження щодо загального керівництва поліцією.
Безпосереднє керівництво поліцією здійснює начальник Департаменту поліції Міністерства внутрішніх справ України, який несе персональну відповідальність перед Міністром внутрішніх справ за виконання завдань, покладених на поліцію. Начальник Департаменту поліції є прямим начальником для всіх працівників поліції незалежно від їх посад та спеціальних звань поліції.
Начальник Департаменту поліції у своїй діяльності безпосередньо підпорядкований Міністру внутрішніх справ України, який є для нього безпосереднім начальником.
Положеннями п’ятого розділу проекту Закону визначається правовий статус співробітника поліції, закріплюються його загальні права та обов’язки, обмеження, пов’язані зі службою в поліції, гарантії його професійної діяльності.
Співробітником поліції є громадянин України, який склав Присягу співробітника поліції, проходить службу на відповідних посадах в органах поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Шостий розділ проекту Закону присвячений регулювання питань, пов’язаних із спеціальними званнями співробітників поліції.
У цьому розділі визначено види спеціальних звань співробітників поліції, підставі та порядок присвоєння первинних, чергових спеціальних звань поліції, встановлюються строки вислуги в спеціальних звань, підстави та порядок присвоєння спеціальних звань достроково, на один ступінь вище від спеціального звання, передбаченого штатною посадою, пониження та позбавлення спеціальних звань, скасування рішень про присвоєння спеціального звання.
Законопроектом пропонується встановити такі спеціальні звання працівників поліції:
1) спеціальні звання рядового складу:
рядовий поліції;
2) спеціальні звання молодшого начальницького складу:
молодший сержант поліції;
сержант поліції;
старший сержант поліції;
3) спеціальні звання середнього начальницького складу;
молодший лейтенант поліції;
лейтенант поліції;
старший лейтенант поліції;
капітан поліції;
4) спеціальні звання старшого начальницького складу:
майор поліції;
підполковник поліції;
полковник поліції;
5) спеціальні звання вищого начальницького складу поліції:
генерал-майор поліції;
генерал-лейтенант поліції;
генерал-полковник поліції.
Граничне спеціальне звання генерал-полковник поліції встановлюється виключно за посадою начальника Департаменту поліції Міністерства внутрішніх справ України.
Сьомий розділ проекту Закону регламентує питання проходження служби співробітниками поліції.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності співробітників поліції з виконання покладених на поліцію завдань.
Час проходження служби в поліції зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Працівники поліції проходять службу в поліції виключно на контрактній основі. При цьому контракт про проходження служби в поліції – це письмова угода, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає Міністерство внутрішніх справ для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження служби в поліції. Також у цьому розділу врегульовано питання щодо строків, на які укладається контракт припинення та розірвання контракту.
Установлено, що на службу до поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 35 років незалежно від статі, раси, національності, походження, майнового стану, релігійних переконань, які володіють державною мовою, мають освіту не нижче повної середньої і здатні за своїми особистими та діловими якостями, фізичною підготовкою та станом здоров’я виконувати обов’язки поліції. До вищих навчальних закладів поліції можуть бути прийняті громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу до навчального закладу виповниться 17 років та які мають повну середню освіту.
Відповідно до положень проекту Закону на службу до поліції не може бути прийнята:
1) особа визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою на підставі рішення суду, що набрало законної сили;
2) особа, що була засуджена за вчинення кримінального правопорушення на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили;
3) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав;
4) особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних корупційних правопорушень;
5) особа, що відмовляється від процедури спеціальної перевірки при прийнятті на службу в поліцію або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо виконання службових обов’язків цієї особи потребує наявності такого допуску;
6) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
7) особа, яка втратила громадянство України, має громадянство (підданство) іноземної держави або особа без громадянства;
8) особа, яка надала завідомо неправдиві відомості при прийнятті на службу до поліції.
9) особа, до якої застосовувалося адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту;
10) особа, яка протягом останніх дванадцяти місяців, що передують прийняттю на службу до поліції, двічі і більше притягалися до адміністративної відповідальності;
11) особи, відносно яких здійснюється досудове розслідування, а також особи які є підозрюваними, обвинуваченими (підсудними);
12) особа, яка відмовляються від взяття на себе зобов’язань дотримуватися обмежень, виконувати обов’язки встановлені для працівників поліції цим та іншими законами;
13) особа, яка відмовляються укладати контракт в порядку, встановленому законодавством.
Закріплено проведення спеціальної перевірки та вивчення кандидатів на службу в поліції, загальні засади первинної підготовки до проходження служби в поліції.
У залежності від наявного спеціального звання визначено граничний вік перебування співробітників поліції на службі.
Окремо врегульовано питання, пов’язані з переміщенням співробітників поліції по службі, перебування їх у розпорядженні, тимчасового виконання обов’язків за посадами, відсторонення від виконання службових обов’язків, особливості проходження служби окремими категоріями співробітників поліції, а також підвищенням кваліфікації співробітників поліції та їх атестацією.
Восьмий розділ проекту Закону присвячений регулюванню відносин, пов’язаних із соціальним захистом співробітників поліції.
Окремі статті цього розділу присвячено питанням службового часу та часу відпочинку співробітників поліції, відпусток, грошового, медичного, житлового забезпечення співробітників поліції, праву співробітників поліції на отримання вищої освіти.
Встановлено підстави та розміри одноразової грошової допомоги співробітникам поліції в разі заподіяння шкоди їх здоров’ю та одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) співробітника поліції.
Крім того, в цьому розділі закріплені соціальні гарантії прав членів сімей співробітників поліції.
У дев’ятому розділі проекту Закону містяться положення, що закріплюють загальні засади фінансового та матеріального-технічного забезпечення поліції.
У десятому розділі проекту Закону закріплено положення щодо контролю за діяльністю поліції.
Передбачено, що контроль за діяльністю поліції та нагляд за додержанням законності в її діяльності здійснюється відповідно до Конституції та законів України.
У Прикінцевих положеннях проекту Закону встановлено дату набрання чинності Законом, закріплено доручення Кабінету Міністрів України привести власні нормативно-правові акти у відповідність до нього.
Крім того, в Прикінцевих положення проекту Закону містися механізм переходу чинних працівників міліції на службу до поліції.
Так, пропонується встановити, що особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ (працівники міліції) до набрання чинності цим Законом підлягають звільненню зі служби в органах внутрішніх справ в порядку встановленому законодавством.
Особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ (працівники міліції), які виявили бажання бути прийнятими на службу до поліції, підлягають позачерговій атестації в порядку та строки визначені Міністерством внутрішніх справ України.
Особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ (працівники міліції), які виявили бажання бути прийнятими на службу до поліції, пройшли атестацію і отримали висновок про можливість прийняття на службу до поліції, приймаються на службу до поліції, за умови дотримання вимог, передбачених цим Законом, з присвоєнням спеціальних звань працівників поліції відповідним спеціальним званням осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, які вони мали на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ. Таким особам може бути запропонована посада рівнозначна, вищестояща або нижчестояща по відношенню до посад, які вони займали на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.
Таким працівникам поліції до вислуги строку служби для отримання чергового спеціального звання поліції зараховується строк вислуги у відповідному спеціальному званні рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, який вони мали на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.
4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання
Нормативно-правову базу в даній сфері правового регулювання складають Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України „Про міліцію”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, ,,Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, ,,Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України”, „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”, Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 383 „Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України”, постанова Кабінету Міністрів України від 31 липня 1991 року № 114 „Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України”, інші нормативно-правові акти.
Внесення змін до інших нормативних актів не потребує.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація положень Закону України після його прийняття не потребуватиме додаткових фінансових витрат, пов’язаних з організаційно-штатними заходами перетворення міліції в поліцію.
Фінансування цих витрат пропонується здійснювати в межах асигнувань, передбачених на утримання Міністерства внутрішніх справ України та за рахунок штатної оптимізації при переатестації особового складу.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Результатом прийняття Закону України „Про поліцію” буде формування відповідно до конституційних засад України законодавчої бази, що стане юридичним підґрунтям для професійної та ефективної діяльності поліції як основної інституції, відповідальної за забезпечення громадського порядку та боротьбу зі злочинністю в державі.
З прийняттям вказаного Законом будуть встановлені нові стандарти для провідного правоохоронного інституту в державі, сформуються сучасні демократичні основи функціонування поліції, що сприятиме ефективному виконанню покладених на неї обов’язків з однієї сторони і належному контролю за її діяльністю з іншої сторони.
Положення Закону, присвячені статусу співробітника поліції та проходженню служби в поліції, дозволять забезпечити прийняття на службу до поліції гідних, професійно підготовлених фахівців та подальше проходження ними служби винятково на професійній основі.
Гарантії правового і соціального захисту, закріплені в Законі, підвищить престижність служби в поліції і сприятимуть зміцненню професійного кадрового ядра поліції.
У цілому прийняття вказаного Закону призведе до підвищення рівня захисту та охорони прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та територіальних громад від протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.
Народні депутати України В.М. Грицак
В.І.Коновалюк
до проекту Закону України „Про поліцію”
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Кардинальні зміни суспільних відносин в нашій державі, обраний нею курс євроінтеграції потребують удосконалення існуючих правових інституцій у правоохоронній сфері.
Оновлення підходів до розуміння ролі міліції (поліції) в сучасному суспільстві вважається складовою частиною нинішньої правової політики держави, реформування правоохоронних органів загалом, і органів внутрішніх справ, зокрема.
Відсутність у Верховній Раді України зареєстрованих законопроектів, що встановлюють концептуальні основи правового регулювання відносин між особою, державою і поліцією, свідчить про недостатній рівень законотворчої роботи в напрямку модернізації державних органів, визначених Президентом України пріоритетними. З огляду на викладене, розробка проекту Закону України „Про поліцію” є кроком до вирішення основних задач процесу державотворення у правоохоронній сфері.
Слід зазначити, що на сьогоднішній день основними нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність міліції є Закон України „Про міліцію”, який було прийнято ще 20 грудня 1990 року, та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 31 липня 1991 року № 114. Тобто, основоположні нормативно-правові акти, які визначають статус міліції і її працівників та регулюють питання проходження служби в міліції, порядок присвоєння спеціальних звань міліції, прийняті ще до проголошення незалежності України та до прийняття Конституції України.
З однієї сторони ці акти є застарілими, а з іншої сторони вони суперечать Конституції України (наприклад, п. 1 ч. 1 ст. 92, п. 6 ч. 2 ст. 92 Основного Закону).
Зокрема, всупереч Конституції України спеціальні звання міліції встановлені не Законом, а постановою Кабінету Міністрів України.
При цьому навіть цим актом не передбачені спеціальні звання прапорщика міліції, старшого прапорщика міліції та генерал-полковника міліції. Однак ці спеціальні звання активно присвоюються на сьогоднішній день працівникам міліції в системі МВС України.
Це обумовило необхідність внесення до Закону України „Про міліцію” вже близька 40 змін і доповнень і при цьому на розгляді в парламенті перебуває ще декілька десятків законопроектів щодо внесення змін цього Закону. Проте повністю привести цей Закон у відповідність до вимог сьогодення косметичними змінами не вдалося.
Окремо слід вказати, що на сьогодні саме Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ фактично є трудовим кодексом для працівників міліції, оскільки саме цим нормативно-правовим актом визначаються порядок прийняття на службу до міліції, переміщення по службі, звільнення зі служби працівників міліції, підстави проведення атестації працівників міліції, види, строки і порядок надання відпусток працівникам міліції тощо.
На сьогодні внесення до цього нормативно-правового акту якихось радикальних змін взагалі неможливо, оскільки цей акт суперечить Конституції України, Закону України „Про Кабінет Міністрів України”, іншим Законам, оскільки переважна більшість питань, регламентованих цим Положенням, відповідно до Конституції України повинна регулюватися Законами України.
Авторами законопроекту запропоновано поміж іншим замінити назву „міліція” на „поліція”, виходячи з того, що згідно з етимологічними джерелами словом міліція означає нерегулярні збройні формування, які використовуються в тому числі і для підтримки громадського порядку, що формуються з добровольців і не входять до складу офіційної системи державних правоохоронних органів під час революційних перетворень в державі. У цьому значенні воно використовується в більшості країн світу. Міліція саме і була утворена як виконавчий орган з охорони революційного суспільного порядку в 1917 році після відомих революційних подій, що відбулися в колишній Російській імперії. Надалі термін „міліція” був сприйнятий радянським урядом Росії та поширювався на території і країни, що потрапили в сферу впливу СРСР.
Натомість слово „поліція” за загальним підходом означає систему державних служб і органів, що виконують на професійній основі функції з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.
Тому слово „поліція” найбільш відповідає статусу та завданням того, органу, який на сьогоднішній день в України називається міліція. Зміна назви „міліція” на „поліцію” відповідає і європейським стандартам.
2. Цілі і завдання прийняття акту
Проект Закону розроблений з метою формування належної правової основи діяльності поліції в України відповідно до положень Конституції України, Закону України „Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, та європейських стандартів
Проектом передбачається встановити принципи діяльності поліції, права та обов’язки, структуру, порядок проходження служби в поліції, гарантії правового і соціального забезпечення співробітників поліції, а також контроль за діяльністю поліції.
3. Загальна характеристика й основні положення проекту акта
Проект Закону України „Про поліцію” складається з десяти розділів та Прикінцевих положень і містить 75 статей.
У першому розділі (Загальні положення) дається визначення та завдання поліції, а також правова основа її діяльності.
Так, в цьому розділі визначено, що поліція є системою озброєних правоохоронних органів держави, призначених для забезпечення в межах компетенції, визначеної Конституцією та законами України, охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та територіальних громад від протиправних посягань, боротьби зі злочинністю, а також охорони громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки.
Завданням поліції є реалізація державної політики в сфері захисту та охорони прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та територіальних громад від протиправних посягань, охорони громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки.
Правову основу діяльності поліції становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, а також міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
У другому розділі законопроекту встановлено принципи діяльності поліції.
На думку авторів законопроекту принципи мають виступати фундаментальними основами діяльності поліції, універсальними положеннями, які пронизують усі напрямки діяльності поліції і на яких ґрунтується ця діяльність. Принципи діяльності поліції, зазначені в запропонованому Законі, є обов’язковими для всіх без винятку працівників та підрозділів поліції незалежно від їх повноважень та функціональних обов’язків. Саме тому принципам діяльності поліції присвячено цілий окремий розділ Закону, який, виходячи з його значущості слідує одразу за розділом Загальні положення і передує всім іншим розділам Закону.
При цьому кожному принципу діяльності поліції присвячено окрему статтю, в який чітко викладено його зміст.
Принципами діяльності поліції є:
1.) дотримання прав та свобод людини і громадянина;
2.) законність;
3.) безперервність;
4.) відкритість та прозорість;
5.) єдиноначальність;
6.) відповідальність.
Розділ третій проекту Закону присвячений повноваженням поліції.
За основу взято чинні права та обов’язки міліції, закріплені в Законі України „Про міліцію” та інших Законах України. Такий підхід до формування прав та обов’язків поліції обумовлений тим, що на сьогодні міліція фактично виконує поліцейські функції.
Безумовно при цьому до проекту Закону „Про поліцію” не включалися обов’язки міліції, які на думку авторів законопроекту є невластивими для поліції.
У Законі України „Про поліцію” обов’язки поліції викладені, виходячи з їх важливості і пріоритетності.
При цьому на першому місці серед обов’язків поліції є:
1) захист життя, здоров’я, власності, інших прав, свобод та інтересів фізичних осіб, а також прав юридичних осіб від злочинних та інших протиправних посягань;
2) вжиття всіх можливих заходів з надання невідкладної, зокрема медичної, допомоги особам, які постраждали від злочинів та інших правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їх життя та здоров’я;
3) забезпечення у встановленому порядку безпеки осіб в разі отримання інформації про загрозу їх життю, здоров’ю або майну;
4) вжиття заходів для встановлення особи фізичних осіб, які не здатні через стан здоров’я, вік або інші обставини повідомити відомості про себе.
Вже після цього ідуть завдання з виявлення, розкриття, розслідування кримінальних та адміністративних правопорушень, їх профілактики, охорони громадського порядку, забезпечення безпеки дорожнього руху тощо.
Окремі статті цього розділу присвячені питанням затримання поліцією фізичних осіб, проведення поліцією перевірок суб’єктів господарювання, застосування поліцією заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.
Четвертий розділ проекту Закону регламентує питання щодо структури та управління поліцією.
Положеннями цього розділу визначено, що Поліція входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.
Для організації централізованого управління з виконання покладених на поліцію завдань в складі апарату Міністерства внутрішніх справ України створюється Департамент поліції.
Поліція має окрему від інших органів МВС України вертикальну структуру, до якої входять:
Головні управління та Управління поліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті; міські районні, районні в містах, міжрайонні управління (відділи), лінійні управління, відділи, відділення, пункти поліції.
Головні управління, управління, відділи, відділення та пункти поліції є відповідно територіальними та на транспорті органами Міністерства внутрішніх справ України.
До структури поліції входять навчальні заклади, науково-дослідні установи та установи забезпечення діяльності поліції.
До складу поліції входять служби кримінальної поліції, поліції громадської безпеки, транспортної поліції, досудового слідства, державної охорони, внутрішньої безпеки, служби забезпечення та експертно-криміналістична служба, а також Українське бюро Інтерполу в Україні.
Міністр внутрішніх справ України здійснює загальне керівництво поліцією в межах повноважень, визначених законами України. Встановлюються його повноваження щодо загального керівництва поліцією.
Безпосереднє керівництво поліцією здійснює начальник Департаменту поліції Міністерства внутрішніх справ України, який несе персональну відповідальність перед Міністром внутрішніх справ за виконання завдань, покладених на поліцію. Начальник Департаменту поліції є прямим начальником для всіх працівників поліції незалежно від їх посад та спеціальних звань поліції.
Начальник Департаменту поліції у своїй діяльності безпосередньо підпорядкований Міністру внутрішніх справ України, який є для нього безпосереднім начальником.
Положеннями п’ятого розділу проекту Закону визначається правовий статус співробітника поліції, закріплюються його загальні права та обов’язки, обмеження, пов’язані зі службою в поліції, гарантії його професійної діяльності.
Співробітником поліції є громадянин України, який склав Присягу співробітника поліції, проходить службу на відповідних посадах в органах поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Шостий розділ проекту Закону присвячений регулювання питань, пов’язаних із спеціальними званнями співробітників поліції.
У цьому розділі визначено види спеціальних звань співробітників поліції, підставі та порядок присвоєння первинних, чергових спеціальних звань поліції, встановлюються строки вислуги в спеціальних звань, підстави та порядок присвоєння спеціальних звань достроково, на один ступінь вище від спеціального звання, передбаченого штатною посадою, пониження та позбавлення спеціальних звань, скасування рішень про присвоєння спеціального звання.
Законопроектом пропонується встановити такі спеціальні звання працівників поліції:
1) спеціальні звання рядового складу:
рядовий поліції;
2) спеціальні звання молодшого начальницького складу:
молодший сержант поліції;
сержант поліції;
старший сержант поліції;
3) спеціальні звання середнього начальницького складу;
молодший лейтенант поліції;
лейтенант поліції;
старший лейтенант поліції;
капітан поліції;
4) спеціальні звання старшого начальницького складу:
майор поліції;
підполковник поліції;
полковник поліції;
5) спеціальні звання вищого начальницького складу поліції:
генерал-майор поліції;
генерал-лейтенант поліції;
генерал-полковник поліції.
Граничне спеціальне звання генерал-полковник поліції встановлюється виключно за посадою начальника Департаменту поліції Міністерства внутрішніх справ України.
Сьомий розділ проекту Закону регламентує питання проходження служби співробітниками поліції.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності співробітників поліції з виконання покладених на поліцію завдань.
Час проходження служби в поліції зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Працівники поліції проходять службу в поліції виключно на контрактній основі. При цьому контракт про проходження служби в поліції – це письмова угода, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає Міністерство внутрішніх справ для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження служби в поліції. Також у цьому розділу врегульовано питання щодо строків, на які укладається контракт припинення та розірвання контракту.
Установлено, що на службу до поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 35 років незалежно від статі, раси, національності, походження, майнового стану, релігійних переконань, які володіють державною мовою, мають освіту не нижче повної середньої і здатні за своїми особистими та діловими якостями, фізичною підготовкою та станом здоров’я виконувати обов’язки поліції. До вищих навчальних закладів поліції можуть бути прийняті громадяни України, яким станом на 31 грудня року вступу до навчального закладу виповниться 17 років та які мають повну середню освіту.
Відповідно до положень проекту Закону на службу до поліції не може бути прийнята:
1) особа визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою на підставі рішення суду, що набрало законної сили;
2) особа, що була засуджена за вчинення кримінального правопорушення на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили;
3) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав;
4) особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних корупційних правопорушень;
5) особа, що відмовляється від процедури спеціальної перевірки при прийнятті на службу в поліцію або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо виконання службових обов’язків цієї особи потребує наявності такого допуску;
6) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
7) особа, яка втратила громадянство України, має громадянство (підданство) іноземної держави або особа без громадянства;
8) особа, яка надала завідомо неправдиві відомості при прийнятті на службу до поліції.
9) особа, до якої застосовувалося адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту;
10) особа, яка протягом останніх дванадцяти місяців, що передують прийняттю на службу до поліції, двічі і більше притягалися до адміністративної відповідальності;
11) особи, відносно яких здійснюється досудове розслідування, а також особи які є підозрюваними, обвинуваченими (підсудними);
12) особа, яка відмовляються від взяття на себе зобов’язань дотримуватися обмежень, виконувати обов’язки встановлені для працівників поліції цим та іншими законами;
13) особа, яка відмовляються укладати контракт в порядку, встановленому законодавством.
Закріплено проведення спеціальної перевірки та вивчення кандидатів на службу в поліції, загальні засади первинної підготовки до проходження служби в поліції.
У залежності від наявного спеціального звання визначено граничний вік перебування співробітників поліції на службі.
Окремо врегульовано питання, пов’язані з переміщенням співробітників поліції по службі, перебування їх у розпорядженні, тимчасового виконання обов’язків за посадами, відсторонення від виконання службових обов’язків, особливості проходження служби окремими категоріями співробітників поліції, а також підвищенням кваліфікації співробітників поліції та їх атестацією.
Восьмий розділ проекту Закону присвячений регулюванню відносин, пов’язаних із соціальним захистом співробітників поліції.
Окремі статті цього розділу присвячено питанням службового часу та часу відпочинку співробітників поліції, відпусток, грошового, медичного, житлового забезпечення співробітників поліції, праву співробітників поліції на отримання вищої освіти.
Встановлено підстави та розміри одноразової грошової допомоги співробітникам поліції в разі заподіяння шкоди їх здоров’ю та одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) співробітника поліції.
Крім того, в цьому розділі закріплені соціальні гарантії прав членів сімей співробітників поліції.
У дев’ятому розділі проекту Закону містяться положення, що закріплюють загальні засади фінансового та матеріального-технічного забезпечення поліції.
У десятому розділі проекту Закону закріплено положення щодо контролю за діяльністю поліції.
Передбачено, що контроль за діяльністю поліції та нагляд за додержанням законності в її діяльності здійснюється відповідно до Конституції та законів України.
У Прикінцевих положеннях проекту Закону встановлено дату набрання чинності Законом, закріплено доручення Кабінету Міністрів України привести власні нормативно-правові акти у відповідність до нього.
Крім того, в Прикінцевих положення проекту Закону містися механізм переходу чинних працівників міліції на службу до поліції.
Так, пропонується встановити, що особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ (працівники міліції) до набрання чинності цим Законом підлягають звільненню зі служби в органах внутрішніх справ в порядку встановленому законодавством.
Особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ (працівники міліції), які виявили бажання бути прийнятими на службу до поліції, підлягають позачерговій атестації в порядку та строки визначені Міністерством внутрішніх справ України.
Особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ (працівники міліції), які виявили бажання бути прийнятими на службу до поліції, пройшли атестацію і отримали висновок про можливість прийняття на службу до поліції, приймаються на службу до поліції, за умови дотримання вимог, передбачених цим Законом, з присвоєнням спеціальних звань працівників поліції відповідним спеціальним званням осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, які вони мали на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ. Таким особам може бути запропонована посада рівнозначна, вищестояща або нижчестояща по відношенню до посад, які вони займали на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.
Таким працівникам поліції до вислуги строку служби для отримання чергового спеціального звання поліції зараховується строк вислуги у відповідному спеціальному званні рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, який вони мали на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.
4. Стан нормативно-правової бази в даній сфері правового регулювання
Нормативно-правову базу в даній сфері правового регулювання складають Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України „Про міліцію”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, ,,Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, ,,Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України”, „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”, Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 383 „Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України”, постанова Кабінету Міністрів України від 31 липня 1991 року № 114 „Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України”, інші нормативно-правові акти.
Внесення змін до інших нормативних актів не потребує.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація положень Закону України після його прийняття не потребуватиме додаткових фінансових витрат, пов’язаних з організаційно-штатними заходами перетворення міліції в поліцію.
Фінансування цих витрат пропонується здійснювати в межах асигнувань, передбачених на утримання Міністерства внутрішніх справ України та за рахунок штатної оптимізації при переатестації особового складу.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Результатом прийняття Закону України „Про поліцію” буде формування відповідно до конституційних засад України законодавчої бази, що стане юридичним підґрунтям для професійної та ефективної діяльності поліції як основної інституції, відповідальної за забезпечення громадського порядку та боротьбу зі злочинністю в державі.
З прийняттям вказаного Законом будуть встановлені нові стандарти для провідного правоохоронного інституту в державі, сформуються сучасні демократичні основи функціонування поліції, що сприятиме ефективному виконанню покладених на неї обов’язків з однієї сторони і належному контролю за її діяльністю з іншої сторони.
Положення Закону, присвячені статусу співробітника поліції та проходженню служби в поліції, дозволять забезпечити прийняття на службу до поліції гідних, професійно підготовлених фахівців та подальше проходження ними служби винятково на професійній основі.
Гарантії правового і соціального захисту, закріплені в Законі, підвищить престижність служби в поліції і сприятимуть зміцненню професійного кадрового ядра поліції.
У цілому прийняття вказаного Закону призведе до підвищення рівня захисту та охорони прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та територіальних громад від протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.
Народні депутати України В.М. Грицак
В.І.Коновалюк
Проект Закону про поліцію на сайті ВР
