|
№П1-67-12
До прокуратури Золочівського району
Харківської області..
вул. Піонерська, 2, смт. Золочів, 63400
Поваренко Данило Олексійовича
Захисник: Поваренко Артем Олексійович
ЗАЯВА ПРО ЗЛОЧИН
в порядку ст. 95 КПК України
Предметом даної заяви є повідомлення про безпідставне затримання особи, угону транспортного засобу особи, перевищення службових повноважень працівниками міліції, бездіяльність працівників міліції, угону транспортного засобу вдруге, за ознаками злочинів передбачені ст.289; ст. 367; ст. 371; ст. 374; ст. 289; ст.365 КК України.
Суть справи:
09.10.2012г., О 9.30, Я Поваренко Данило Олексійович, виїхав із населеного пункту с. Леміщено на своєму автомобілі УАЗ, держ. номер АХ4796АН, в напрямку населеного пункту Золочів, з метою покупки металобрухту. Для особистих потреб із собою було кілька гілок, на випадок, якщо де застрягну. Зробивши покупки, я попрямував в населений пункт с. Леміщено. Під'їжджаючи до села о 14.30, я зупинився у зв'язку з тим, що шлях перегороджувала зламана гілка, що лежить на проїжджій частині. Проявивши громадянську свідомість, я прийняв рішення прибрати дану гілку з проїжджої частини, тому, що вона заважала проїзду і створювала небезпеку транспортним засобам, що рухаються по даній дорозі. Дістав пилку і став, вище вказану гілку різати. Від різання гілки мене відволік гучний, грубий і нецензурний оклик, як пізніше з'ясувалося, це був Лавриненко Олександр Сергійович. Вимкнувши пилку, я попросив громадянина назватися і сказати що йому треба? Т.к. було зовсім не зрозуміло, ким є особа в штанях співробітника міліції, без головного убору співробітника міліції, так само був відсутній кітель за формою співробітника міліції. Котра під'їхала ззаду, на машині марки «ВАЗ-2109», без будь-яких розпізнавальних знаків і без заднього номерного знака. На що, Лавриненко А.С. сказав, що він «дільничний». Я попрохав його, раз він працівник міліції, пред'явити в розгорнутому вигляді посвідчення встановленого зразка. На що отримав відмову. В результаті неодноразових моїх вимог, а також послався на «Закон про міліцію» ст.5 і Конституцію України, Лавриненко А.С. побіжно показав посвідчення співробітника міліції, навмисно закривши пальцем, номер посвідчення і перешкодив переписати ім'я, прізвище, по батькові, звання, прибрав посвідчення. На мої повторні вимоги, не звертаючи ніякої уваги і постійно кажучи: - «Ну всё, ти попал!» Передчуваючи, що розмова у нас ним так просто не закінчиться, я зателефонував додому і попросив підійти на місце Поваренко Т.В,, щоб вона в разі чого, була моїм свідком. Також я подзвонив своєму захисникові в м. Харків, Поваренко Артему Олексійовичу з метою юридичної консультації. Далі, коли прийшла Поваренко Т.В., я запитав Лавриненко А.С., якщо Ви мене в чомусь звинувачуєте, складаємо протокол адміністративного правопорушення, або протокол затримання, або я поїхав додому. На що Лавриненко А.С. відповів, що ніякого протоколу він писати не буде і я нікуди не поїду, бо він затримує машину. На запитання, на якій підставі затримується автомобіль, Лавриненко А.С. відповів «Тому, що!», а потім додав, що затримує мене за те, що в кузові в мене є метал, і я його вкрав, і за те що я ріжу дерева. Я заперечив, на яких підстави Лавриненко вважає, що метал крадений, він крадений тому, що він у мене в кузові? Поставив його до відома, що метал трохи раніше придбаний в Золочеві у приватної особи, цьому є свідки і не один нормативний акт не забороняє мені перевозити метал у своєму особистому авто. І дерева я не пиляв, пенька нема! А прибрав з проїжджої частини гілку, створює небезпеку для мого транспортного засобу і мене. І що Лавриненко А.С. може сам у цьому переконається, повернувши голову трохи лівіше і оглянути місце зламу гілки. Він не побажав цього робити. Я ще раз наполіг на складанні протоколу, на що отримав відмову. Ну раз немає протоколу, значить я поїхав додому. На що Лавриненко А.С. знову заявив, що нікуди я не поїду і заблокував транспорт, вставши майже впритул до бампера авто, в результаті чого я міг почати рух, тільки переїхавши його. Я сказав йому, що працівники міліції не мають право таким чином блокувати транспортні засоби. Але Лавриненко А.С. мене не слухав, а постійно повторював, що він затримує машину, але не затримує мене і протокол складати не буде. Наша словесна перепалка тривала десь 2 години 30 хвилин. Розуміючи, що відносно мене вчинюються незаконні дії з боку співробітника міліції, закрив двері автомобіля на замки, вимкнув електроживлення, залишив автомобіль біля узбіччя дороги і подзвонив за номером 102 до чергової частини. Черговий, як у наслідку з'ясувалося Мізяків С.Б., висилає до нас оперуповноважену групу. Оперуповноважена група приїхала приблизно о 17.10. У складі п'ятьох працівників міліції, на автомобілі марки «Нива», з яких вдалося встановити особи лише двох, а саме Пасічний Роман Іванович і Лобов А.С.. Я добровільно, без примусу і якогось тиску дав пояснення по суті обставин виклику оперуповноважений групи, і скоєних мною дій. Також, попросив припинити незаконні дії працівника міліції, Лавриненко А.С. Дана вимогу було повністю проігноровано. І всі почали ходити колами навколо мого автомобіля, заглядаючи то в кузов, то в салон. Потім почали фотографувати. Це тривало хвилин 40. На мої запитання «Я затриманий?» Всі відповідали "Ні.», На мої запитання «Я можу їхати?» - Відповідали «Ні.» Але моя вимога скласти протокол відповідали, що нічого складати не будуть. Почало темніти, було вже близько 18.00. Мене і мій автомобіль утримували вже близько чотирьох годин без пояснення причин та складання протоколу затримання. Потім працівники міліції дружно почали вимагати від мене їхати з ними в Золочівський відділок міліції, ставити мій автомобіль на штрафмайданчик, мовляв там потім розберемося. Я сказав, що поїду куди-небудь тільки лише після складання протоколу затримання та вручення його копії мені. А вилучати автомобіль мають право лише працівники «ДАІ» за допомогою евакуатора і тільки в певних випадках передбачених законом. Працівники міліції мене в черговий раз проігнорували і почали активно вимагати передати їм документи на машину, ключі від машини і водійське посвідчення. На що я заперечив, що це моя власність і нічого я їм передавати не збираюся. Вони можуть це все вилучити в рамках справи, якщо воно буде. Вони продовжували вимагати, я сказав, що не передам ключі і документи і побоюючись що буде спроба їх відібрати у мене силою сказав що я їх загубив. Всі працівники міліції стали їх дружно шукати, ворушити листя, траву. Поки працівники міліції шукали ключі і документи Я ще раз звернувся до Лавриненко А.С. з питанням «Я затриманий?» він відповів - «Ні.» Я сказав, «Ну тоді я пішов додому.». І ми разом з Поваренко Т.В. пішли через кущі в бік будинку. Тут працівники міліції здивувалися, куди це ми йдемо? На що я заперечив, що раз я не затриманий, і вони не складають протокол затримання, значить - я вільний, і можу йти додому. Крім того, я голодний, не їв нічого з ранку і хочу в туалет. Працівники міліції з подивом запитали, а як же машина. На що я відповів, що раз вони її незаконно блокують і вирішили незаконно вилучити нехай її сидять тут і охороняють, що як власник я свої обов'язки виконав, машину припарковано згідно ПДР України, двері зачинені на замки, електроживлення відключено. І ми пішли, з Поваренко Т.В., через кущі в бік будинку з надією, що працівники міліції, не маючи в своїй досяжності власника автотранспортного засобу, зрозуміють всю абсурдність ситуації і припинять свої незаконні дії. Відійшовши метрів 50 від дороги і сховавшись за кущами, ми з Поваренко Т.В. почали спостерігати за співробітниками міліції. Дивимося, Лавриненко А.С. проник в салон і взявшись за кермо управляє моїм автомобілем, а решта працівників міліції його штовхають. Пішки, швидко я попрямував до автомобіля. Підходжу, бачу: машина стоїть по центру проїжджої частини в десяти метрах від місця, де я його залишив, двері кабіни відкрита на розорювання, замок дверей зламаний, замок запалювання зламаний, шайба-гайка відкручена, лежить в стороні, в кабіні, з замка запалення стирчать вирвані дроти. Пояснень з боку Лавриненко А.С. про що відбувається я не отримав. Звернувшись до слідчо оперативної групи з проханням зупинити спробу викрадення автомобіля, отримав відповідь, що спроби викрадення немає. Вимога зафіксувати сліди злому замка дверей і замка запалювання, слідчо оперативна група відповіла, що нічого вони фіксувати не будуть. Тут Пасічний Р.І. почав знову наполягати їхати в Золочівське відділення міліції, мовляв, там розберемося, почав умовляти Поваренко Т.В., мовляв, приїдемо, начальник відділку подивиться, що у Вас в кузові нічого немає, і тут же відпустить, честь мундира, слово офіцера і т.д. Будучи в пригніченому моральному стані від незаконних дій працівників міліції у складі групи, щодо мене і моєї власності, а також, піддавшись умовлянням матері (Поваренко Т.В.) яка вже була явно емоційної пригніченості і її періодично кидало в дрож і наверталися сльози, а так само бажання написати заяви за фактом спроби угону транспортного засобу і скаргу на дії та бездіяльності працівників міліції. Не послухавши свого захисника, я погодився їхати в Золочівське відділення міліції без складання будь-яких паперів. Мати вирішила їхати зі мною. Але працівники міліції заборонили їй їхати в моїй машині, мотивуючи це тим, що я можу втекти і на вільне пасажирське місце сів Лавриненко А.С.. А Поваренко Т.В. посадили до себе в «Ниву». І я поїхав під конвоєм без складання протоколу затримання. Лаврененко А.С. на протязі шляху прямування, в розмову зі мною не вступав. Я з ним не розмовляв. О 20.45 ми прибули до Золочівського РВМ. Я залишив свій особистий автомобіль на парковці біля Золочівського районного відділення міліції в десяти метрах, навпроти, від входу в паспортний стіл (приймальня). Взяв ключі, документи і почув, що хтось кричить жіночим істеричним голосом, підійшовши ближче до входу чергової частини, я побачив матір, її всю трясло, сльози, задихається, варто, спершись на стіну, нечленороздільна мова. Я почав дзвонити в швидку, працівники міліції, деякі, хихикаючи сказали, що черговий вже подзвонив, стояли і посміхаючись спостерігали за подіями. Я злякався, що вони зробили з матір'ю? Приїхала швидка, мати повантажили і повезли в лікарню. Я хотів їхати з нею до лікарні - мене не пускають. Я питаю «Я затриманий?» - Мені відповідають, що ні. «Я можу йти?» - Мені відповідають, що ні. «Ви будете складати протокол затримання?» - Відповідають, що ні. Тут Слідчий Лобов А.С. енергійно з усмішкою, без пояснення причин почав вимагати документи на моє транспортний засіб, вимагав передати йому ключі від УАЗа, наполегливо пропонував взяти участь у складанні якогось «протоколу затримання транспортного засобу». Мої питання: «На якій підставі? В рамках якої справи? »- ігнорував. Мету і причину своїх дій він не пояснював. Мої права та обов'язки мені ніхто не роз'яснив і не вручив у письмовому вигляді. Хоча я просив роз'яснити мені мої права та мету складання вище названого документа. Пояснень не прослідувало. Я заявив: «Я вношу усне клопотання на залучення мого захисника. Який вже їде сюди з м. Харкова і прибуде в перебігу години.» На що слідчий Лобов А.С. і поруч стояв лейтенант заявили що ніякого захисника вони чекати не будуть, і продовжили наполягати на складанні не зрозумілого мені документа. Вбачаючи злісне порушення моїх громадянських прав з боку слідчого Лобова А.С. і бездіяльність поруч стояв лейтенанта, скориставшись тим, що Лобова відволікли, я в черговий раз поставив питання слідчому Лобову А.С.: «Я затриманий?». Мені Лобов А.С. відповів: «Ні.» Я задав питання слідчому Лобову А.С.: «Мій автомобіль УАЗ затриманий?». Мені Лобов А.С. відповів: «Ні.» Я задав питання слідчому Лобову А.С.: «Чи можу Я піти з чергової частини?». Мені Лобов відповів: «Так.» Я задав питання слідчому Лобову А.С.: «Чи можу я поїхати на мені належить автомобілі УАЗ?». Мені Лобов відповів: «Ні.» Копію протоколу огляду, і затримання транспортного засобу мені ніхто не вручив. Копію протоколу про адміністративне правопорушення мені ніхто не вручив. Я вийшов на вулицю, перейшов проїжджу частину і знаходився біля парадного входу в будівлю Районного суду, сподіваючись, що там є відео спостереження на випадок, якщо працівники зроблять яку фізичну засіб впливу по відношенню до мене. Було дуже страшно залишатися в відділку, чекав будь яких дій з боку осіб при виконанні, крім того, я не знав долю матері. Біля будівлі суду я знаходився до приїзду мого захисника. Приблизно в 22.45. на площу, до дошки пошани, під'їхав мій захисник і зупинився недалеко від місця стоянки мого авто, що стояло навпроти. Він був разом з Поваренко Т.В., яка була госпіталізована швидкої з чергової частини і доставлена в районну поліклініку. І тут я побачив, що працівники міліції в складі людей 6-7 викрадають мій автомобіль, штовхають запаркований на парковці авто у відкриті ворота штрафмайданчика. Двері кабіни відкриті, хтось сидить за кермом і направляє авто, а інші штовхають. Я хотів спочатку побігти до них, але потім злякався, було страшно уявити, що вони можуть зі мною зробити. Як можна непомітніше пішов до машини захисника. Присівши, на заднє сидіння в авто захисника і побачивши, що з матір'ю все гаразд, тільки трохи сонна від ліків, я трохи заспокоївся і сказав захиснику, що тільки но викрали мій автомобіль. Він запитав - «Як вкрали?» Я вказав у вікно на місце, де тільки що стояв авто. Відповів, що ось тільки що його відволокли працівники міліції. Захисник здивовано: «Так це твій авто був?» Я сказав, що так, показав ключі і документи. Ми втрьох вирушили до відділку. Зайшовши до приміщення. Ми побачили, що в черговій частині сидять міліціонери в кількості чоловік 7-8 побачивши нас почали зухвало посміхатися. На питання захисника, де знаходиться транспортний засіб, почали усміхатися ще більше. Черговий, Мізяків С.Б., з посмішкою відповів, що не знає і закрив вікно. Лобов в цей час сидів за столом чергового і щось писав, поглядаючи на нас. Захисник став наполягати, щоб покликали старшого зміни і той пояснив, що тут відбувається, і на якій підставі. Мізяків С.Б. відкрив вікно і сказав, що зараз до нас вийде слідчий, закрив вікно і відійшов від нього. У цей момент Лобов А.С. сидів за столом і щось писав. У цей час захисник починає дзвонити по всіх телефонах, розміщених на стендах, ніякої відповіді, телефони довіри не відповідали, залишив повідомлення на автовідповідач Начальника Золоческого РВ з координатами і проханням зв'язатися, жодної реакції досі. Відповідав тільки 102 і його брав Мізяків С.Б.. У цей же момент міліціонери починають активно обговорювати цю ситуацію, супроводжуючи її нецензурними репліками (Мізяків С.Б.: «Эти ебанные Поваренки!») На що захисник попросив повторити і включив диктофон на телефоні. Мізяків С.Б. почав вимагати, щоб вимкнули диктофон, ляснув вікном відійшов від нього і не підходив до нього, поки захисник не прибрав диктофон. Тут не витримала Поваренко Т.В. взяла книгу скарг і почала писати в ній скаргу на ім'я начальника РВ. Через хвилин 30 до нас в приймальню вийшов Лобов А.С. і з дуже задоволеним виглядом передав захиснику папір «Протокол затримання та огляду транспортного засобу». Захисник її прочитав, і запитав: «А в рамках якої справи складений даний протокол, адміністративного, кримінального, де поняті, які підписали дану папір, чому ми ях не бачили? Чому протокол складений без присутності власника і його захисника? Адже Вам було внесено усне клопотання. І чому автомобіль затримує міліція, а не «ДАІ»? І в якості чого затримано транспортний засіб, в якості доказу, знаряддя злочину? І чому автомобіль був викрадений працівниками міліції з паркування?» На що Лобов А.С. заявив: «Для того, що б ...» - почервонів і швидко пішов. Захисник зажадав у чергового повернути викрадений автомобіль, на що Мізяків С.Б. і інші працівники міліції тільки посміхалися. Тоді я почав писати заяву про викрадення. Написавши його, я попросив чергового зареєструвати його, поставити відмітку на його копії, а також видати мені талон повідомлення про прийом заяви. Мізяків С.Б. прочитав заяву і сказав, що він його не буде приймати і закрив вікно. Тут заяву взяв захисник і постукав ізнову. Мізяків С.Б. відкрив, захисник його запитав, чому він не бере і не реєструє заяву про викрадення транспортного засобу? На що Мізяків С.Б. відповів, що він не приймає заяви, в яких звинувачують в злочинах працівників міліції, що працівники міліції взагалі не можуть скоювати злочини. На що я йому заперечив: «Так чому ж, у нас он, міністр МВС сидить?» А захисник запитав його: «А з чого Ви взяли, що заява, звинувачує у викраденні з паркування працівників міліції? Адже в заяві не говориться, хто це зробив. Адже в заяві просять знайти викрадачів. Чи, може, Вам, громадянин Мізяків С.Б., щось відомо по даній справі? »Мізяків С.Б. почервонів, руки його тремтіли, і він закрив вікно. Тільки після демонстративного відображення факту, відмови прийняти заяви у Книзі скарг, Мізяків С.Б. та інші міліціонери почали гарячково шукати бланки «Талон-повідомлення». І заяву прийняли. Після цього нас почали активно «проводжати» з приміщення РВВС. Мотивуючи тим, що їм пора зачиняти двері. На питання захисника: «А як же тепер дістатися додому двом громадянам Поваренко Д.А. і Поваренко Т.В. і де їм ночувати? На холоді? Адже Ви забрали у них машину і тепер виганяєте на вулицю.» Мізяків С.Б. відповів, що це не його справа. На прохання дочекатися ранку в приміщенні РВВС о 00.30 відповів відмовою і закрив двері.
Вважаю, що такі дії працівників міліції є злочинними.
Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 28.03.2008: як "інше володіння" слід розуміти такі об'єкти, які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, камера сховища вокзалу, індивідуальний банківський сейф, автомобіль, тощо.
Таким чином, салон автомобілю є «іншим володінням особи» де можливо приховати певні речі та цінності, а отже його огляд може відбуватись лише за вмотивованим рішенням суд чи у невідкладних випадках зазначених у ст. 30 Конституції України. Проте Лавриненко А.С. не займався врятуванням життя людей та майна, чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.
Відповідно до ст. 365 КК України передбачена кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
До того, проникнення до автомобіля, Лавриненко А.С. скоїв зламавши замки дверей. Зламав і частково розібрав замок запалення, намагався завести двигун підчас руху автомобіля (автомобіль проїхав біля 10 метрів.) Що разом зі мною бачила свідок Поваренко Т.В.
Згідно Постанови № 14 від 23.12.2005 пленум верховного суду України - незаконним заволодінням транспортним засобом (ст. 289 ККУ) слід розуміти, як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника, або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно, або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.
Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна, чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.
Проникнення в кабіну, гараж, чи інше сховище, спробу запустити двигун, або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати, як замах на вчинення злочину.
Але слід зазначити, що Постанова президії Київського міського суду від 2 серпня 1988 p. в справі M. і К. // Практика...-С.16. 436, чітко вказує:
«Відповідальність за незаконне заволодіння чужим транспортним засобом не залежить і не може залежати від величини відстані, на яку транспортний засіб було відігнане, перетягнуто, відбуксоване тощо. Незаконне заволодіння чужим транспортним засобом є формальним складом злочину у тому розумінні, що для визнання його закінченим не потрібне настання якихось наслідків.»
Ці факти можуть підтвердити: потерпілий Поваренко А.О. ; свідок Поваренко Т.В.
Під час незаконних дій Лавриненко А.С., оперативно-уповноважена група, на чолі з Пасічним Р.І., на мої неодноразові вимоги припинити правопорушення, з невідомих причин, не запобігла діям Лавриненко А.С.. Чим порушила вимогу Закону о міліції. Стаття 10. Основні обов'язки міліції:
Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян, або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
Мої неодноразові вимоги щодо фіксації факту злому замків дверей, та замку запалення були повністю проігноровані, жодних процесуальних дії проведено не було. В бездіяльності оперативно-уповноваженої групи, на чолі з Пасічним Р.І., є ознаки порушення статті 367-1 ККУ . Службова недбалість.
Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, - карається штрафом від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Ці факти можуть підтвердити: потерпілий Поваренко А.О. ; свідок Поваренко Т.В.
Замість того, щоб припинити злочинні дії Лавриненко А.С. оперативно-уповноважена група, на чолі з Пасічним Р.І. приймає рішення будь-що затримати мене з моїм автомобілем і доставити до відділку під вартою.
В зв’язку з чим вбачаю ознаки злочину за статтею 371-1 ККУ . Завідомо незаконні затримання, привід, або арешт.
Завідомо незаконне затримання, або незаконний привід - караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Затримання вважаю незаконним тому, що не було умов та підстав правомірності застосування такого заходу. Вони чітко закріплені в ст. 106 КПК України.
Умови правомірності затримання підозрюваного:
• порушено кримінальну справу;
• злочин карається позбавленням волі;
• особа підозрюється у вчиненні злочину;
• затримання здійснено органом дізнання;
• немає дипломатичного імунітету.
На мої питання, стосовно мого затримання, працівники міліції відповідали мені, що я не затриманий. На мої питання щодо буде на мене складатися протокол, адміністративний, або тимчасового затримання відповідали, що не буде. На мої питання, щодо звинувачень стосовно мене, отримував відповідь, що я ні в чому не звинувачують. В подальшому протокол теж не був складений. Але мене все рівно, всупереч моїй волі, в примусовому порядку, було під вартою доставлено до відділку міліції.
Недоторканість особи зафіксована у Загальній декларації прав людини 1948р.; Декларації прав і свобод людини і громадянина 1991р.
Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду, погодженого з прокурором і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Недоторканість особи гарантується різними галузями права, у кримінальному праві - шляхом встановлення за її порушення кримінальної відповідальності.
Спеціальною правовою гарантію недоторканості особи є встановлення у розділі КК України "Злочини проти правосуддя" відповідальності службових осіб, наділених правом затримання, приводу, або арешту за завідомо незаконне здійснення зазначених дій. Тільки в цьому випадку інтереси правосуддя і права особистості стають спеціальним об'єктом кримінально-правової охорони. Неправомірне застосування примусових заходів, що має своєю метою створити необхідні умови для досягнення цілей правосуддя, дискредитує органи, що здійснюють функцію правосуддя. Незаконне позбавлення людини волі грубо порушує одне з основних прав громадян, гарантованих Конституцією - недоторканість особи. Вважаю дії працівників міліції, щодо примусового затримання мене противоправними.
Ці факти можуть підтвердити: потерпілий Поваренко А.О.; свідок Поваренко Т.В.
По приїзду до районного відділка міліції, я неодноразово вимагав пояснити мені причину мого затримання. Неодноразово заявляв усне клопотання, щодо залучення захисника. Неодноразово! Коли до мене звернувся Лобов А.С. і запропонував складати разом з ним протокол «огляду і затримання транспортного засобу» йому теж, особисто було внесено клопотання про залучення захисника, котрий вже був в дорозі. Лобов А.С. проігнорував клопотання, розцінив собі, що я відмовляюсь від підпису протоколу «осмотр и задержание транспортного средства», чекати не став і оформив протокол, де вказав, що я відмовився від підпису. До того, оформлення протоколу відбувалося тоді, коли мій захисник вже прибув на місце і в приміщенні чергової частини почав вимагати, щоб покликали старшого зміни, щоб той пояснив в чому мене звинувачують. Весь цей час Лобова. А.С., все чудово чув, сидів за столом чергового і займався складанням протоколу. Вийшов до нас тільки через 30 хвилин після того я склав протокол. До того ж в черговій частини не знаходились поняті, підпис яких стоять в протоколі.
В діях Лобова А.С. вбачаю ознаки злочину, згідно Статті 374-1. Порушення права на захист.
Недопущення, чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Відповідно до положень ст. 59 та ч. 2 ст. 63 Конституції України (254к/96-ВР ) підозрюваний, обвинувачений, підсудний мають право на правову допомогу та захист!
Захист, в якому мені було фактично відмовлено.
Ці факти можуть підтвердити: потерпілий Поваренко Д.О. і свідок Поваренко А.О.. Захисник був під час внесення клопотань на телефонному зв’язку і все чув.
Під час мого знаходження біля будинку районного суду, де я чекав свого захисника. Я побачив, як працівники міліції в кількості 6-7 чоловік, відкривши ворота штраф майданчику, штовхають мій автомобіль зі стоянки на штраф майданчик. Один із міліціонерів був за кермом. Ключі та документи на транспортний засіб я нікому не передавав і нікому не доручав його будь-яким чином переміщувати.
В діях невстановлених працівників міліції вбачаю ознаки злочину Статті 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом.
1. Незаконне заволодіння транспортним засобом - карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя, чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, -
караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Примітка.
1. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.
Ці факти можуть підтвердити: потерпілий Поваренко А.О. ; свідок Поваренко А.О.. а також відеозаписи з камер відео спостереження Золочівського районного відділку.
З невідомих причин і мотивів, Лобов А.С. і Мізяк С.Б, склавши «протокол осмотра и задержания транспортного средства» і усно підтвердивши факт затримання транспортного засобу, а також не пояснивши в рамках чого відбувається вилучення і чому його проводять працівники Золочівського районного відділку міліції, а не уповноважені на те інспектори ДАІ, порушили статтю 265-2 КУАП першу частину «що підстави тимчасового затримання транспортного засобу»
Так, частина перша цієї статті передбачає, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено визначені Кодексом правопорушення, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування, або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.
Зазначена норма пов’язує тимчасове затримання транспортного засобу з низкою правопорушень, у вчиненні яких є підстави вважати водія винним. Це, зокрема, такі правопорушення як:
- керування транспортними засобами, що мають несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою чи інші несправності, з якими відповідно до встановлених правил їх експлуатація забороняється, своєчасно не пройшли державного технічного огляду (стаття 121 Кодексу);
- експлуатація транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені або підроблені (стаття 121-1 Кодексу);
- керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред’явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що вимагаються Правилами дорожнього руху (стаття 126 Кодексу);
- керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння (стаття 130 Кодексу);
- порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами (стаття 1321 Кодексу);
- обладнання власниками, або водіями транспортних засобів спеціально прихованими або замаскованими місцями, які використовуються для перевезення нелегальних мігрантів (стаття 206-1 Кодексу).
Слід мати на увазі, що цей перелік правопорушень не включає таких, що пов’язані з правилами зупинки чи стоянки транспортних засобів. Тобто, порушення водієм лише правил зупинки чи стоянки транспортного засобу, коли при цьому ним не вчинено іншого правопорушення, передбаченого вказаною вище нормою Кодексу, не може тягнути за собою затримання та доставляння транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку.
Крім цього, звертаємо увагу на те, що закон не надає працівнику Державтоінспекції права вибору щодо того, який саме захід застосувати при виявленні правопорушення – заблокувати транспортний засіб правопорушника, чи доставити його за допомогою евакуатора для зберігання на спеціальний майданчик, або стоянку.
Законом встановлено, що тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставляння його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою евакуатора, можливе лише в тому разі, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (частина перша статті 2652 Кодексу, стаття 52-1 Закону України «Про дорожній рух»).
У разі тимчасового затримання транспортного засобу працівник Державтоінспекції зобов’язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації (частина друга статті 265-2 Кодексу).
При цьому, необхідно враховувати і те, що згідно з Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008р. №1102, у разі можливості усунення адміністративного правопорушення на місці його виявлення, доставляння автомобіля на спеціальний майданчик чи стоянку не здійснюється.
Отже, уповноважений працівник ДАІ, як крайній захід має право тимчасово затримати транспортний засіб шляхом його доставляння для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку за допомогою евакуатора лише в тому разі, коли водієм вчинено правопорушення, передбачене визначеними нормами Кодексу, яке неможливо усунути на місці його виявлення, і при цьому транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.
Необхідно також враховувати, що згідно з пунктом 8.1. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009р. №77 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2009р. за №374/16390), вважається, що транспортний засіб створює значні/суттєві перешкоди дорожньому руху, якщо він робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною автомобільної дороги.
Окремо слід наголосити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Тому при прийнятті рішення про тимчасове затримання транспортного засобу чи доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик, чи стоянку, працівник Державтоінспекції повинен виходити з того, що здійснення владних управлінських функцій передбачає не лише формальне, буквальне дотримання вимог законодавства, а і врахування принципу верховенства права, зокрема, принципу пропорційності, як його складової.
Так, відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, втручання з боку посадових осіб держави у реалізацію конституційних прав власника має бути пропорційним ступеню суспільної загрози від вчиненого правопорушення.
В зв’язку з тим, що Лобов А.С. і Мізяк С.Б не бувши уповноваженими інспекторами ДАІ, затримали транспортний засіб, а також не маючи жодних адміністративних матеріалів стосовно власника транспортного засобу провели його огляд, склали «Протокол осмотра и задержания транспортного средства» вилучили його з місця парковки на штраф майданчик, вбачаю ознаки статті 365. Перевищення влади або службових повноважень.
1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Відповідно до ст. 365 КК України передбачена кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
Ці факти підтверджує протокол за підписами Лобова А.С. і Мізяка С.Б., а також усна заява Лобова А.С. про затримання транспортного засобу свідками якої були Поваренко Д.О., Поваренко Т.В., Поваренко А.О..
Автомобіль до сих пір знаходиться на штраф майданчику РВ МВС у Золочівському р-ні, повертати його не збираються. Слідчі дії, за заявою про незаконне заволодінням транспортного засобу, ніяких не проводяться. Ніяких адміністративних матеріалів щодо Поваренко Д.О немає. Осіб що викрали транспортній засіб з місця його парковки досить не встановлено. Лавриненко не затриманий, а навпаки його на другий же день підвищили і перевели до іншого відділу. Вилучення відеозаписів с камер спостереження теж не проводилося.
На підставі викладеного, керуючись ст. 95, 97 КПК України,
ПРОШУ:
1. В термін десять днів провести перевірку по даній заяві в порядку ст. 97 КПК України та за наявності об’єктивних для цього підстав, порушити кримінальну справу відносно винних працівників міліції Золочівського РВ МВС України за ознаками злочинів передбачених ст.289; ст. 367; ст. 371; ст. 374; ст. 289; ст. 365 КК України.
2. Встановити всіх осіб оперуповноваженної групи, які допустили незаконне заволодіння Лавриненко А.С. транспортним засобом .
3. Вилучити відеозаписи з камер відео спостереження Золочівського відділку міліції.
4. Встановити осіб причетних до незаконного заволодіння транспортним засобом з місця паркування, перед відділком міліції Золочівської р-ну.
5. Провести слідчі дії щодо фіксації факту злому замків дверей автотранспортного засобу, а також замка запалення, після яких повернути транспортний засіб власнику.
6. Надіслати копію винесеної постанови в порядку ст. 97 КПК України.
Додатки:
1. Компакт диск відеозапису дороги і місця знаходження гілки.
2. Копія протоколу «осмотра и задержания транспортного средства» 1 аркуш.
3. Копія «Заявления об угоне». 3 аркуша.
4. Копія скарги Поваренко Т.В на дії працівників міліції із Книги скарг Золочівського районного відділку міліції. 3 аркуша.
5. Копія пояснень Поваренко Д.О., що були дані начальнику відділу кадрів Золочівського районного відділку міліції на скаргу в «Кнізі Скарг» 4 аркуша.
6. Копія пояснень Поваренко Т.В., що були дані начальнику відділу кадрів Золочівського районного відділку міліції на скаргу в «Кнізі Скарг» 2 аркуша.
7. Копія правовстановлюючих документів на транспортній засіб.
8. Копія справки з Золочівськой районної лікарні, відділення швидкої допомоги.
16.10.2012 Поваренко Д.О.
_________________
Я маааленький, тощиий, хилый. Меня может обидеть каждый и ему за это ничего не будет.
|
Вход
FAQ
Поиск
! Правовое государство!
