Эта статья по-сути ответ всем тем кто таки не понимает, почему именно сейчас поддерживать надо хоть черта (в виде оппозиции), но только таки не ПР-стов!

10 спогадів про вибори Миколи Булатецького

14 жовтня, 01.37

За два тижні до виборів серед ночі мене розбудив дзвінком син Максим. Він – депутат міської ради. Улітку на мовному майдані в Черкасах нас удвох пов'язали міліціонери. Я виїхав. Зустрілися. Каже: "Батьку, чиновники, наближені до твоєї опонентки, пропонують тобі 5 мільйонів доларів, аби на виборах сидів спокійно і дав їм сфальсифікувати".

Називав прізвища тих, хто пропонував, але вам я їх не назву. Казали, навіть зніматися не треба. Просто вони зроблять свою брудну роботу, а я робитиму вигляд, що нічого не бачу. Помовчали хвилинку. Потім син глянув на мене: "Я все зрозумів. Уявляю, як ти через місяць сидітимеш на купі грошей і казатимеш: " Йо…й я пед…аст!" Словом, вирішили, що з цими мільйонами мені життя не буде. Кожному своє: їм – гроші, мені – Верховну Раду. Я не прошу чогось зайвого. Тільки те, що виборов.

13 листопада, 19.04

П'ять днів я не вилазив із ЦВК. У вівторок глянув на цих людей – і все зрозумів. На них тиснуть зовні. Як кожній нормальній людині, їм не хочеться бути маріонетками. Значить, треба натиснути на них і з нашого боку. Подзво­нив Томенку, Соболєву. Кажу: "Треба, щоб Яценюк, Кличко та Тягнибок були тут, коли почнуть розглядати питання про неможливість встановлення результатів у п'яти округах". У фільмі "Іронія долі" Женя збирається йти, а Надя каже йому: "Ну, що ви робите? Куди ж ви йдете? Ви ж шукаєте зачіпку, аби лишитися". – "Так, – каже Женя. – Шукаю, але не знаходжу". От і ці люди шукали зачіпку, аби зробити по правді.

Та в ЦВК так ніхто й не приїхав. Якби тиснули, кричали, галасували, вимагали зробити по справедливості, вони піддалися б. А так, угнувши голови, ухвалили резолюцію про перевибори. П'ятеро депутатів із цих "пекельних округів", яких я називаю своєю фракцією, зібралися радитися, що робити. Кажу: "Давайте оголосимо голодування". Уяви, як би це було ефективно: голодування обкрадених кандидатів просто в залі ЦВК. Приїхав Сергій Пашинський – нардеп із БЮТу. Почав підмовляти цих людей: "Це неефективно". Кажу, якщо неефективно, то я зараз спалюся. І ти спалися зі мною. Я з ним тоді добре посварився.

13 листопада, 15.37

У ЦВК мене всі знали – охоронці, есбеушники. Кілька разів проносив квіти Юлії Швець та Жанні Усенко­Чорній. Востаннє прийшов із торбою яблук. Охоронник: "А це вам навіщо, Миколо Івановичу?" Кажу, подарую. "Ні, не пустимо. Бо ви тим яблуком комусь можете в лоба зацідити". Одне яблуко я з'їв, а торбу есбеушникам віддав.

2 листопада, 21.44

Як тільки в окружній комісії почали приймати протоколи – зник системний адміністратор. Потім пропало світло. Коли все було готове до підписання кінцевого протоколу, почала заточуватися й непритомніти голова комісії Ольга Козько. Ну, в такий спосіб вона хотіла зірвати підписання протоколу. Майже одразу на штурм ОВК клином пішов загін міліції. Увірвалися в приміщення, підняли на руки тіло Козько і збиралися його винести. "Тіло" було не безнадійне, бо прихопило з собою печатку. Ми заблокували вихід шафами, столами. Тут добре допомогли хлопці зі "Свободи".

Пізніше я казав, що Леся Оробець витягла з трусів Козько печатку. Леся на мене сварилася, бо насправді я не знав, звідки вона її витягла. Просто сказати "із трусів" було дуже ефектно й запам'ятовувалося. Потім узялися підписувати. Як тільки Ганна Юрченко з "Нашої України" підписала протокол, до неї кинулася офіційний спостерігач від Партії регіонів Лілія Іванова. З криком: "Перша сука підписала", – почала її бити. Заяву про напад Ганна написала в прокуратуру. Досі розглядають.

2 листопада, 22.03

Коли міліціонери напали, хтось загрюкав у двері серверної. Туди побіг мій син Максим. Серверну охороняв працівник СБУ. Витяг пістолет і сказав Максиму: "­Відійди, бо застрелю". Це почула моя жінка. Підійшла й заліпила есбеушнику ляпаса. Тим часом міліціонерів по одному розтягли в усі кінці приміщення. Декому порвали куртки. За годину, як усе уляглося, Максим потоваришував із тим працівником СБУ, а жінки – члени комісії – зашивали міліціонерам їхні розірвані куртки.

5 листопада, 7.30

Після підписання підсумкового протоколу зібралися їхати. П'ять машин, кілька автобусів. Біля серверної залишився депутат Остап Семерак. Решта хотіли манівцями добиратися до Києва. Боялися провокацій. Надворі ніч. Хтозна, що "регіонали" задумали. Я сказав Лесі Оробець: "Ніхто не поїде проти ночі. Це моє вольове рішення". Вона погодилася. На ранок відправляємо п'ять машин. Прийшов начальник міліції Придніпровського району Черкас. Каже, що прокуратура заборонила міліції супроводжувати протокол. Так і поїхали без супроводу. За всіма подіями в нашій окружній комісії спостерігала Ляля Лісовська з Канади – внучка письменника Горліса­Горського.

2 листопада, 21.12

Під час подій у нашій окружній комісії з'явився Михайло Чечетов. Перед ним зайшов Ельбрус Тедеєв. На Тедеєва ніхто не кричав. А до Чечетова поставилися з ненавистю: люди кричали, цькували. Причому стихійно, ніхто до цього не готувався. Тоді я зрозумів, чому нардеп­"регіонал" Володимир Олійник не показується в рідних Черкасах.

5 листопада, 14.18

За 10 хвилин ПІСЛЯ того, як Василь Ніколенко здаВ підсумковий протокол у КАНЦЕЛЯРІЮ ЦВК, по радіо повідомили, що в моєму окрузі будуть перевибори. Згодом голова ЦВК Володимир Шаповал просив вибачення в мене. Казав, що повірив на слово члену комісії Тетяні Лукаш – рідній сестрі представниці президента в Конституційному суді Олени Лукаш. Вона була куратором Черкащини. Під час засідання сказала, що в 194­му окрузі мали місце численні порушення і фальсифікації. Насправді жодного порушення не було зафіксовано. Отак через голослівну заяву однієї людини скасували результати голосування майже 100 тисяч людей. Хоча це не зовсім правда. Спочатку перевибори мали бути в чотирьох округах. В останній момент мій округ уписали в Адміністрації президента.

3 листопада, 9.10

У перші дні після виборів у штабі Валентини Жуковської розглядався "варіант Тетяни Засухи": скасувати результати на окремих дільницях. Подзвонили в
Адміністрацію президента. Там питають:

– А де вона перемогла?

– Тільки в СІЗО й тюрмі.

– І що, жодної цивільної дільниці нема?

– Нема.

– Ні, – кажуть. – Не підходить.

30 жовтня, 18.25

У вівторок після виборів сів увечері й думаю: кого ти, Миколо, разом із цими простими людьми переміг? Міського голову Одарича, голову облдержадміністрації Тулуба, олігарха Фірташа, його друга – голову Адміністрації президента Льовочкіна, першого віце­прем'єра Хорошковського, бо моя суперниця Жуковська – його сестра.


текст: Юрій СТРИГУН, фото: Захар КОЛІСНІЧЕНКО

Кабмін збільшив низку статей витрат ДУСІ, зокрема, більше ніж на мільйон гривень підвищено фінансування на надання медичних послуг.

Про це йдеться в офіційному розпорядженні Кабміну, опублікованому на сайті уряду.

Також збільшення витрат передбачено за статтею збереження природно-заповідного фонду в національних природних парках – на 2,1 мільйонів гривень, зокрема на оплату комунальних послуг та енергоносіїв – на 1,1 мільйонів гривень.

Окрім того, було скорочено низку статей витрат ДУСі, зокрема, щодо фінансування по забезпеченню вищих посадовців держави авіаційним транспортом.

Зменшення фінансування на 512 тисяч гривень також стосуватиметься статей обслуговування та організаційного, інформаційно-аналітичного, матеріально-технічного забезпечення діяльності президента та АП.

Крім того постановою урізається на 232,6 тисяч гривень фінансування на підготовку кадрів і підвищення кваліфікації працівників.

На 800 тисяч також стане менше витрат на будівництво, капітальний ремонт і реконструкцію об'єктів.

Українська правда

Десь на форумі бачив тему про донорство...... Саме їх і потрібно розібрати на органи (запчастини), а не збільшувати витраати...

Реквієм по Майдану: Кілька слів про зради, Моісея та Дом-2

Зрада є невід’ємним атрибутом історії України. За великим рахунком історія України і є історією її зрад. З кожної сторінки її літопису нам посміхається блаженною посмішкою новий Іуда Іскаріот, ставлячи хрест на черговій спробі нашої багатостраждальної Батьківщини відбутися.

За сотні років ми навіть встигли до цього звикнути, а хронічна позрадова травма почала сприйматись, в тому числі й нами самими, як невід’ємна складова нашого менталітету. Наша паталогічна недовіра один до одного, як наслідок цієї травми, стоїть на заваді об’єднанню в якусь більш-менш довготривалу політичну або громадську організацію, унеможливлючи солідарність, яка для цього конче необхідна.

Парадоксально, проте не довіряючи своїм найближчим, ми готові знову і знову вірити в тих, кого зовсім не знаємо. Телевізійний екран приховує будь-які особисті недоліки, залишаючи для часто передчасної оцінки тих чи інших персонажів лише уривки їхніх емоційних, проте не завжди змістовних виступів.

Українська політика дедалі більше нагадує телепередачу “Дом-2”. Якісь люди, що живуть під куполом Верховної Ради, роками в прямому ефірі сваряться щодо того, хто та в який колір буде фарбувати наш спільний паркан, ігноруючи відсутність не лише паркану, але й самого будинку.

Вболіваючи за того чи іншого учасника цього політичного реаліті-шоу, ми ні на сантиметр не наближаємось до досягненння нашої омріяної Terra promessa. Шукаючи в кожному з них Моісея, ми марно гаємо час, який варто було б витратити на вивчення мап Синайської пустелі та рецептів приготування манни небесної.

Реалістична оцінка наших найближчих перспектив не залишає місця для різночитань. Вітру не буде. Треба грести руками. І робити це доведеться нам самим.

Олександр Данилюк

Українська політика дедалі більше нагадує телепередачу “Дом-2”.

Заложники бизнеса
Виталий Портников

Депутат-бизнесмен может построить дорогу, но не защитить позицию избирателя.

Сообщение об отъезде новоизбранного депутата Верховной Рады Украины Ирины Купрейчик за границу может показаться всего лишь эпизодом, демонстрирующим отношения местных властей с избранницей, появлением которой в парламенте они явно не довольны. Но если призадуматься, мы поймем, что речь идет о сути взаимоотношений исполнительной власти и депутатского корпуса как такового – и о том тупике, в котором неизбежно окажутся законодатели.

Купрейчик выехала за границу – по словам заместителя начальника Сумского штаба "Батькивщины" Николая Клочко – из-за проблем, которые власти пообещали устроить ее фирме "Нива-Агротех", если оппозиционный кандмдат не присоеднится к большинству. Хорошо, мы знаем об этом эпизоде. А сколько еще депутатов-мажритарщиков сейчас проходят подобные "собеседования"? Среди них есть и те, кто собирался в парламент ради защиты собственного бизнеса, и те, кто искренне хотел присоединиться к оппозиции и для этого баллотировался в Раду. Да вот беда – бизнес есть и у тех, и у других. И отнюдь не каждый поступит так, как Купрейчик.

Получается заколдованный круг. Для того, чтобы заниматься в нашей стране бизнесом, необходимо не бояться идти на систематические нарушения закона – такой закон! – и иметь хорошие отношения с властью. А для того, чтобы баллотироваться в парламент по мажоритарному округу, необходимо иметь достаточное количество средств (конечно, могут быть исключения, тот же Олесь Доний, но ему помогает репутация и давняя телевизионная известность, таких людей на всю Украину человек десять).

Средства имеют, как правило, только бизнесмены. И вот когда они выигрывают и оказываются депутатами, давление власти ужесточается. И отнюдь не каждый может ему противостоять. Ну в самом деле, не может же половина всего украинского парламента выехать за границу? И потом: а что будет с бизнесом? И даже если парламентарий решит, что ничего страшного, ради дела он от бизнеса откажется, это еще не означает, что завтра не возбудят уголовное дело против его родственника, на которого это бизнес был записан или переписан – а не каждому хочется обменивать депутатский значок на тюремные передачи. Кстати, хотелось бы напомнить, что среди депутатов действующего парламента уже есть люди с родственниками в тюрьме – что служит неплохим доказательством того, что эта власть слов на ветер не бросает.

Таким образом, украинский избиратель должен четко уяснить, что когда он голосует за бизнесмена, он может рассчитывать на ремонт дороги в селе или детскую площадку, но в большинстве случаев не должен надеяться на то, что уязвимый предприниматель защитит его политические предпочтения. И так будет всегда, пока в стране полукриминальная, зависимая от власти экономика.

А экономика будет такой, пока не проведут реальных реформ. А в реальных реформах не заинтересована ни о лигархическая исполнительная власть, ни, между прочим, сам депутатский корпус. Потому что реформы приведут к появлению экономики равного шанса. А в такой экономике 90 процентов наших нынешних предпринимателей, привыкших "решать" и "выстраивать", попросту неконкурентноспособны. И единственное, что может изменить их представления о мире – так это кризис, который оставит от их благосостояния лишь приятные воспоминания.

Бля,когда же у нас будет хотя бы подобие такого???!!!

Як показали вибори, в нас народ сам не хоче такого, народу подобається що ним керує зек і його шайка

ОВК 197: У Каневі розгромили приміщення, де зберігалися бюлетені

В ніч з четверга на п'ятницю у Каневі невідомі розгромили приміщення міського архіву, в який нещодавно передали виборчі бюлетені із "проблемної" 197 окружної виборчої комісії.
Про це повідомляє черкаське видання Про головне.
Вранці архіваріус побачив виламані двері, розгромлені коробки з бюлетенями, розкидані документи.
На місце події було викликано міліцію, прокуратуру та СБУ, оскільки виборча документація згідно із законом має зберігатись 5 років і має особливу цінність.
У приміщенні архіву працюють експерти.
Раніше на позачерговій сесії Канівської міської ради депутати прийняли звернення до Генпрокуратури з вимогою розслідувати факти фальсифікацій.
Як відомо, 5 листопада ЦВК визнав неможливим встановлення достовірних результатів голосування в округах № № 94, 132, 194, 197 і 223 у зв'язку з численними порушеннями.
Як відомо, за результатами публічного підрахунку голосів в окрузі №197 кандидат від Об’єднаної опозиції "Батьківщина" Леонід Даценко переміг Богдана Губського з перевагою у понад 4 тисячі голосів.
Між тим ОВК 197 назвала переможцем Губського.
Пізніше Голова ОВК разом зі спецпідрозділом міліції "Беркут" вивіз протоколи і печатку з окружної виборчої комісії №197.
Вдень Богдан Губський з головою ОВК197 з Канева були в ЦВК і здавали протоколи, де переможцем значився Губський.
Опозиція вимагає провести перерахунок голосів.