|
- Блін, бабло. Гдє раздобить бабло? - нєрвно бормотав Путін, сумно пересчитуя остатки в свойом кошелькє. - Шолковий путь у ніх, відітє лі… Лунна програма… Сволочі! Внєзапно шось зазвонило. Путін достав із кармана лапоть, актівно мєрцаюший екранами з двух сторон, і притулив до вуха: - Слушаю! - Вєрнувся з гор Сілуанов. Сказав, шо Кадиров нє даст крєдіт і даже наоборот, просіт дєнєг, - доложив голос Мєдвєдєва. - Скотіна… Знаєт, шо я нє могу щас єго хєрачить, і пользуєтся, - пожалувався Путін. - А я вот айфоном скоро пользоваться нє смогу! - обіженно возразив Мєдвєдєв. - І почєму когда просиш по-чєловєчєскі создать російський аналог, шоб тютєлька в тютєльку, только яблучко не надкушене, в отвєт получаєш какой-то, блін, йоптафон? - Та сколько можно? Достав уже своїм нитьйом! - возмутився Путін. - А Цзіньпіню, мєжду прочім, понравілось. Сказав, шо отдаст тєлєфон в музєй архєології в качєствє експоната. - Как я єго понімаю! - сокрушонно замєтіл Мєдвєдєв. - Потому шо у нєго дєньги на хароший тєлєфон єсть, - замєтіл Путін. - А у нас нєту. Так шо нє отвлєкай, я щас в актівном поіскє. Путін отбив звонок, провєріл счот і тихо матюкнувся. Затєм хіщно озирнувся по сторонам, замєтіл прємьєра Малазії і срочно побєжал к нєму. - Слиш, Нажиб, у тєбя дєньгі єсть? - Нє понял? - удівілся прємьєр Малазії. - Ето шо, те саме хуйло, которе сбило наш самольот? - Я нє сбівал, бля буду! - завєріл Путін. - Укропи стрєлялі, Раша Тудей в прямом ефірє показувала… - Охрана, хто єго пропустіл? - взволнованно поінтєрєсувався прємьєр-міністр Малазії. - Какой-то бомжара бєгаєт по солідному мєропріятію, беспокоїть нормальних людей, клянчіт дєнєг... На стройку іді, ілі вагони по ночам разгружай! - Охрєнєл? Я вєлікій! - обідився Путін. - А твою нєдострану расхєрачу, понятно? Сразу послє Турції. - Расхє… Шо? - офігєв малазійский прємьєр. - Правда же, он забавний, - раздався веселий смєх позаді Путіна і хто-то дружескі двинув його по плечу. От удара Путін потєряв равновєсіє і ляпнувся мордой в осєнню лужицу грязі. - Я сначала хотєл єго вообщє нє пускать, но потом вдруг подумал: а шо, пусть прієзжаєт, народ нємного повєсєліт, - сказав Цзіньпін, витирая об лєжащєго Путіна ноги. - Ета зараза хєрачіть мєня обєщала, - пожалувався прємьєр Малазії. - Ай, как нєхарашо! - сокрушонно закивав головою Цзіньпін, осторожно поднімая Путіна за шиворот. - Нємєдлєнно ізвінісь, бо останєшся без Сібірі. - Ізвінітє, - угрюмо проізньос Путін, отряхуясь от грязі. - Ідіот… Прємьєр Малазії покрутив пальцем у віска і отправілся дальше. - Слушай, Цзінь, может ти мнє всьо же чуток одолжиш? - с надєждой попросив Путін, заісквающе улибаясь. - А то нам тут очєрєдной гуманітарний конвой собірать… - Дєньгі, тєбє? - брєзгливо скривився Цзіньпін. - Достроїш газопровод і, возможно, тогда будєм говоріть про какіє-то дєньги. - Ясно, - грустно вздохнув Путін, оглядуясь по сторонам. - А шо вон то за старуха? Впєрвиє віжу. Ти, случайно, не в курсє, у неї бабки какіє-то єсть? - Ето моя жена, - строго сказал Цзіньпін. - У неї бабла нємєряно, но тєбє ніхрєна нє даст. - Ах, какая красівая, юная дєвушка! - дєланно восхітілся Путін, доставая із-за пазухи плєд. - Разрєшитє? Путін прожогом кинувся к женщінє і накинув плєд їй на плечі. - Ну как, хорошо согрєваєт? - Е-е-е… - замялась женщіна, нєдоумьонно оглядуясь по сторонам. - Бєрітє, совсєм нєдорого. Какіх-то жалкіх нєсколько мілліардов долларов. Тєм болєє, шо сєгодня у нас проводітся акція: каждому покупатєлю плєда два раба із Новороссії в подарок. - Пу Тін Ху? - уточнила женщіна, вопросітєльно глядя на Цзіньпіна. Тот согласно кивнув. Женщина с отвращєнієм скинула плєд і протянула охранніку. - Пу Тін Ху, і-ді на… - с кітайським проізнєсла она і гордо отвєрнулась. - Та шо за піздєц! Гдє же раздобить бабки? - расстроївся Путін. - Слиш, заправщик, - бодро крикнув Обама, прівєтліво махая рукой. - Іді сюда, дєло єсть. - Уже бєгу! - обрадувався Путін, отчаянно сємєня короткими ножками. - Скажи-ка, заправщик, почом у вас сєгодня солярка? - поінтєрєсувався Обама. - А то пацани із рєспубліканской партії хотят подогнать в Україну тяжолую бронєтєхніку, нада чєм-то її залить. А ти, говорят, бєнзовози через граніцу контрабандой гоняєш… - Барак, прошу тєбя, нє начінай, - расстроївся Путін. - Лучше скажі, можеш дєнєг чуток одолжить? Ілі хотя би богатих інвєсторов подогнать, ми їх самі ограбім. - Нє Барак, а містер Обама - ето раз, - наставітєлньо проізньос Обама. - І два - условія наші знаєш. Ісполніш - подумаєм. - Ай, - махнув рукой Путін. - Достали своїмі условіямі. Сколько можно не понімать і не признавать наше право хєрачить хохлов? - Очєнь долго можно, - отвєтіл Обама. - Кромє того, це прібильно. У нас уже новості про Росію виходят отдєльной программой в відє рєаліті-шоу. Рейтінгі сумашедшіє. Продюсери сльозно просят растянуть удовольствіє хотя би на трі сєзона. - Зато ви тупиє! - агесівно парірував Путін. - Вот запрєщу ваші доллари - і рухнєт мірова економіка… - Доллари запрєтіш, говоріш? - обрадувався Обама. - Обєщаєш, нє кінєш? - І нє умоляй, не передумаю, - гордо завєріл Путін. Обама достал мобільний: - Альо, букмекєр? Ставлю сто тисяч долларов на то, шо Росія скоро запрєтіт доллар. - Ето щас било шо? - не поняв Путін. - Нє обращай вніманія, - попросив Обама, широко улибаясь. - Главноє нє тормозі, даві нас своїмі санкціямі. А-а-а! Страшно. - Козьол, - пожав плєчами Путін, висматрюя, кого би єщо попробувать розвести. Но вокруг уже било пусто. І только охраннікі с кривою усмєшкою косилися на нього, крєпко сжимая своє оружіє і на всякий случай дєржа на взводє курок…
_________________ Объяснять сегодня ватнику, что он неправ - это как в 38-ом объяснять немцу, что Гитлер мудак и всё закончится катастрофой.
|